Постанова № 18654336, 04.10.2011, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №10.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

04 жовтня 2011 року Справа № 2а-8195/11/1270 Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Цицюри О.О.,

при секретарі судового засідання Бойко В.В.,

за участю прокурора Сайтарли І.М., посвідчення №972 від 15.04.2010,

представників сторін:

від позивача - головний спеціаліст-юрисконсульт ОСОБА_1.,

довіреність №14/1-2121 від 03.10.2011,

від відповідача не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Луганську адміністративну справу за адміністративним позовом Прокурора міста Стаханова Луганської області в інтересах держави в особі Стахановського міського центру зайнятості робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообовязкового державного соціального страхування України на випадок безробіття при Міністерстві праці та соціальної політики України до ОСОБА_2 про стягнення коштів, виплачених як допомога по безробіттю, в сумі 1801,62 грн., -

ВСТАНОВИВ:

15 вересня 2011 року Прокурор м.Стаханова Луганської області звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом в інтересах держави в особі Стахановського міського центру зайнятості - зайнятості робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообовязкового державного соціального страхування України на випадок безробіття при Міністерстві праці та соціальної політики України до ОСОБА_2 про стягнення коштів, виплачених як допомога по безробіттю, в сумі 1801,62 грн.

В обґрунтування позовних вимог прокурор послався на те, що відповідач ОСОБА_2, звертаючись 08.09.2010 до Стахановського міського центру зайнятості з письмовою заявою про надання статусу безробітної, зазначила в ньому, що трудовою діяльністю не займається. Однак, проведеним Стахановським міським центром зайнятості Луганської області розслідуванням страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення, результати якого викладені в акті №24 від 12.04.2011, було встановлено, що громадянка ОСОБА_2, якій було надано статус безробітної з 08.09.2010, на день надання цього статусу та протягом перебування на обліку в центрі зайнятості як безробітна, одночасно з 08.09.2010 по 19.09.2010 працювала у Відкритому акціонерному товаристві «Росток» на підставі договору підряду №254 від 08.09.2010, тобто згідно акта прийомки виконаних робіт від 19.09.2010 в цей період мала роботу, отримала заробітну плату і відповідно до ч.3 ст.1 Закону України «Про зайнятість населення» належала до зайнятого населення. Про факт своєї трудової діяльності при реєстрації та отриманні статусу безробітного ОСОБА_2 міський центр зайнятості не повідомила, що є порушенням ч.2 ст.36 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 02 березня 2000 року №1533-III. Таким чином, за період з 08.09.2010 по 23.03.2011 за рахунок Фонду відповідачем отримано кошти по допомозі по безробіттю в сумі 1801,62 грн., які на підставі ч.3 ст.36 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 02 березня 2000 року №1533-III підлягають поверненню. За наказом директора Стахановського міського центру зайнятості Луганської області №43 від 13.04.2011 прийнято рішення про повернення допомоги по безробіттю ОСОБА_3 у розмірі 1801,62 грн. Копія наказу отримана відповідачем особисто 30.04.2011 згідно повідомлення про вручення поштового відправлення. Однак на теперішній час кошти в добровільному порядку відповідачем залишаються не повернутими. На підставі викладеного, прокурор просив стягнути з відповідача кошти, виплачені як допомога по безробіттю, в сумі 1801,62 грн. На користь Стахановського міського центру зайнятості Луганської області.

Прокурор та представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі та наполягали на їх задоволенні, дали суду пояснення, аналогічні викладеному в позові.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, про місце, дату та час розгляду справи повідомлявся належним чином. Правом надання заперечень проти позову у встановлений судом строк та доказів на підтвердження своїх доводів не скористався, заяви про визнання позовних вимог або про розгляд справи за його відсутності суду не надавав.

Відповідно до частини 6 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує справу на основі наявних в матеріалах справи доказів.

Заслухавши думку прокурора, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наявних у матеріалах справи доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 69-72 КАС України, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених вимог з огляду на таке.

Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.

Частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно зі ст.19 Закону України «Про зайнятість населення» Державна служба зайнятості має право стягувати з підприємств, установ і організацій, незалежно від форм власності, суми прихованих або занижених обовязкових зборів та недоїмок до державного фонду сприяння зайнятості населення.

Спеціальними законами, які визначають правові, фінансові та організаційні засади загальнообовязкового державного соціального страхування на випадок безробіття є Закон України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 02 березня 2000 року №1533-III та Закон України «Про зайнятість населення» від 01 березня 1991 року № 803-XII.

Для реалізації державної політики зайнятості населення, професійної орієнтації, підготовки і перепідготовки, працевлаштування та соціальної підтримки тимчасово не працюючих громадян у порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, створюється державна служба зайнятості.

Відповідно до статті 8 Закону України від 02 березня 2000 року № 1533-III «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» Фонд загальнообовязкового державного соціального страхування України на випадок безробіття створюється для управління на випадок безробіття, провадження збору на акумуляції страхових внесків, контролю за використанням коштів, виплати забезпечення та надання соціальних послуг, здійснення інших функцій згідно із цим Законом і статутом Фонду. Функції виконавчої дирекції Фонду покладаються на органи державної служби зайнятості (стаття 12 Закону).

Відповідно до статті 2 Закону України від 01 березня 1991 року № 803-XII «Про зайнятість населення» безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи. У разі неможливості надати підходящу роботу безробітному може бути запропоновано пройти професійну перепідготовку або підвищити свою кваліфікацію.

Підпунктом «б» пункту 3 статті 1 Закону від 01 березня 1991 року № 803-XII до зайнятого населення в Україні належать громадяни, що проживають на її території на законних підставах, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців, осіб, зайнятих індивідуальною трудовою діяльністю, творчою діяльністю, члени кооперативів, фермери та члени їх сімей, що беруть участь у виробництві, а також члени особистих селянських господарств, діяльність яких здійснюється відповідно до Закону України «Про особисте селянське господарство».

Частиною 1 статті 2 Закону від 01 березня 1991 року № 803-XII «Про зайнятість населення» передбачено, що безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи. Безробітними визнаються також інваліди, які не досягли пенсійного віку, не працюють та зареєстровані як такі, що шукають роботу.

Згідно із статтею 25 цього Закону від 01 березня 1991 року № 803-XII, держава створює умови незайнятим громадянам у поновленні їх трудової діяльності та забезпечує їм такі види компенсацій:

а) надання особливих гарантій працівникам, вивільнюваним з підприємств, установ, організацій;

б) виплата матеріальної допомоги в період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації;

в) виплата в установленому порядку допомоги по безробіттю.

Робочі органи виконавчих дирекцій фондів загальнообовязкового державного соціального страхування мають право перевіряти обґрунтування видачі довідок про середню заробітну плату, достовірність зазначених у них відомостей шляхом звіряння даних, зазначених у довідках, з відомостями про нараховану заробітну плату на підприємствах, в установах чи організаціях або з базою даних персоніфікованого обліку застрахованих осіб Пенсійного фонду та базою даних ДПА (пункт 26 Порядку обчислення заробітної плати (доходу) для розрахунку виплат за загальнообовязковим державним соціальним страхуванням, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2001 року № 1266).

Частиною 1 статті 33 Закону України від 02 березня 2000 року № 1533-III «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» передбачено, що особам, які шукають роботу вперше, та іншим незастрахованим особам, визнаним у встановленому порядку безробітними, допомога по безробіттю встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Допомога по безробіттю виплачується з 8-го дня після реєстрації особи в установленому порядку в державній службі зайнятості. Тривалість виплати допомоги по безробіттю не перевищує 180 календарних днів.

Згідно з частиною 3 статті 46 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців» від 15.05.2003 №755-IV, фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця.

Судом установлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідач ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) була зареєстрована в Стахановському міському центрі зайнятості Луганської області з 08.09.2010 року як така, що шукає роботу, що підтверджується відповідною заявою про реєстрацію від 01.09.2010, заявою про надання статусу безробітного від 08.09.2010, копією персональної картки №НОМЕР_2 (а.с.7,8,9).

З 08.09.2010 по 11.04.2011 відповідач ОСОБА_2 перебувала на обліку в Стахановському міському центрі зайнятості як безробітна, за період з 08.09.2010 по 23.03.2011 останній нараховано та виплачено допомогу по безробіттю в сумі 1801,62 грн., що підтверджується довідкою Стахановського МЦЗ №14/1-946 від 23.05.2011 (а.с.15).

12.04.2011 Стахановським міським центром зайнятості Луганської області проведено розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», висновки якого викладені в акті №24 від 12.04.2011 (а.с.14), та встановлено, що громадянка ОСОБА_2, якій з 08.09.2010 надано статус безробітної, під час перебування на обліку в Стахановському міському центрі зайнятості Луганської області, у період з 08.09.2010 по 19.09.2010 працювала на підприємстві ВАТ «Росток» на підставі договору підряду №254 від 08.09.2010 (а.с.11) та за відпрацьований час їй була нарахована заробітна плата. Вказане підтверджується відповіддю виконуючого директора ВАТ «Росток» від 31.03.2011 на запит Стахановського міського центру зайнятості №14/3-520 від 17.03.2011 (а.с.10), протоколом згоди договірної ціни від 08.09.2011 (а.с.12) актом прийомки робіт від 19.09.2010 (а.с.13).

На підставі встановлених даних, Стахановським міським центром зайнятості Луганської області винесено наказ №43 від 13.04.2011 про порушення відповідачем законодавства України про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, про припинення виплати допомоги по безробіттю громадянці ОСОБА_2, повернення зайво отриманих коштів та про зняття останньої з обліку з 12.04.2011 (а.с.16).

Супровідним листом №14/1-741 від 14.03.2011 наказ Стахановського міського центру зайнятості Луганської області про відшкодування коштів, виплачених як допомога по безробіттю, №43 від 13.04.2011 рекомендованою кореспонденцією був направлений на адресу відповідача (АДРЕСА_1) та отриманий ОСОБА_2 особисто 30.04.2011, що підтверджується підписом на повідомленні про вручення поштового відправлення (а.с.17,18).

До теперішнього часу незаконно отримане матеріальне забезпечення в сумі 1801,62 грн. відповідачем ОСОБА_2 не сплачено.

Згідно положень статті 36 Закону України від 02 березня 2000 року № 1533-III «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобовязані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг.

Сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обовязків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Даних про добровільну сплату відповідачем ОСОБА_2 сума виплаченого матеріального забезпечення та вартості наданих соціальних послуг у вигляді допомоги по безробіттю у розмірі 1801,62 грн. та про повернення до Фонду загальнообовязкового державного соціального страхування на випадок безробіття зазначених коштів судом не встановлено.

Згідно вимог частини 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Суд, на основі системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи є обгрунтованими та, задовольняючи позовні вимоги Стахановського міського центру зайнятості Луганської області, виходить з того, що матеріалами справи підтверджено, що відповідачем було приховано факт трудової діяльності на період перебування на обліку в міському центрі зайнятості в статусі безробітного, що впливає на умови виплати забезпечення та надання соціальних послуги та призвело до незаконного отримання ОСОБА_2 коштів у розмірі 1801,62 грн., а тому, адміністративний позов Прокурора міста Стаханова Луганської області в інтересах держави в особі Стахановського міського центру зайнятості робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообовязкового державного соціального страхування України на випадок безробіття при Міністерстві праці та соціальної політики України до ОСОБА_2 про стягнення коштів, виплачених як допомога по безробіттю, в сумі 1801,62 грн. підлягає до задоволення в повному обсязі.

Питання по судових витратах не вирішується, оскільки прокурор звільнений від їх сплати у встановленому порядку, а ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено їх стягнення у даних випадках.

На підставі ч.3 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні 04 жовтня 2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови в повному обсязі відкладено на 10 жовтня 2011 року, про що згідно вимог ч. 2 ст. 167 КАС України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.

Керуючись статтями 2, 9, 17, 18, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Прокурора міста Стаханова Луганської області в інтересах держави в особі Стахановського міського центру зайнятості - робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообовязкового державного соціального страхування України на випадок безробіття при Міністерстві праці та соціальної політики України до ОСОБА_2 про стягнення коштів, виплачених як допомога по безробіттю, в сумі 1801,62 грн. задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_2 (ідентифікаційний код НОМЕР_1, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1) на користь Стахановського міського центру зайнятості робочого органу виконавчої дирекції Фонду загальнообовязкового державного соціального страхування України на випадок безробіття при Міністерстві праці та соціальної політики України (місцезнаходження: 94013 Луганська область, м.Стаханов, проспект Леніна, буд.24) кошти, виплачені як допомога по безробіттю, в сумі 1801 грн. 62 коп. (одна тисяча вісімсот одна гривня 62 копійки), з яких: 1398,39 грн. (одна тисяча триста девяносто вісім гривень 39 копійок) перерахувати на рахунок 37179320001264, одержувач Стахановський міський центр зайнятості, код одержувача 13392088, банк ГУДКУ у Луганській області, м.Луганськ, МФО 804013, вид платежу повернення допомоги по безробіттю; 403,23 грн. (чотириста три гривні 23 копійки) перерахувати на рахунок 37173974900085, одержувач ФСС на випадок безробіття, код одержувача 13392088, банк ГУДКУ у Луганській області, м.Луганськ, МФО 804013, вид платежу повернення допомоги по безробіттю.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено та підписано 10 жовтня 2011 року.

< Резолютивна частина >

< Текст >

СуддяО.О. Цицюра