Постанова № 18654322, 04.10.2011, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №10.3.4

ПОСТАНОВА

Іменем України

04 жовтня 2011 року Справа № 2а-6988/11/1270

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді:Захарової О.В.

секретаря судового засідання:Білоконя Д.І.

за участю:

представника позивача: ОСОБА_1 (довіреність №03-06/1070 від 10.06.2011)

представник відповідача:не прибув

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Міського комунального спеціалізованого теплозабезпечуючого підприємства «Перевальськтепло» про стягнення адміністративно-господарської санкції та пені, -

ВСТАНОВИВ:

15 серпня 2011 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Міського комунального спеціалізованого теплозабезпечуючого підприємства «Перевальськтепло» про стягнення адміністративно-господарської санкції та пені в розмірі 9660,96 грн.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що Міське комунальне спеціалізоване теплозабезпечуюче підприємство «Перевальськтепло» в порушення ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» не працевлаштувало необхідну кількість інвалідів. На підприємстві у 2010 році замість 1 інваліда, не працювало жодного інваліда. Таким чином, на підприємстві за 1 робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, відповідач до 15.04.2011 повинен був самостійно сплатити адміністративно-господарські санкції у розмірі 9315,00 грн.

За несплату відповідачем адміністративно-господарських санкцій, утворилась заборгованість, на яку нарахована пеня в розмірі 345,96 грн.

Міське комунальне спеціалізоване теплозабезпечуюче підприємство «Перевальськтепло» в порушення Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» не працевлаштувало необхідну кількість інвалідів та не сплатило адміністративно-господарські санкції, тому підлягає відповідальності за порушення чинного законодавства.

Відповідач не інформував у 2010 році Перевальський районний центр зайнятості про наявність вільних посад для забезпечення працевлаштування інвалідів, що підтверджується листом Первомайського міського центру зайнятості від 19.05.2011 №23/03-1077.

У звязку з чим, позивач просить суд стягнути з відповідача на користь Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів несплачені адміністративно-господарські санкції в розмірі 9315,00 грн. та пеню за порушення терміну сплати санкції в розмірі 345,96 грн.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позов, надав пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві, просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не прибув, про дату, час і місце судового розгляду повідомлявся належним чином, причини неявки суду невідомі.

На адресу суду повернувся конверт з позначкою пошти «за закінченням терміну зберігання».

Суд вважав можливим розглядати справу за відсутності представника відповідача.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах позовних вимог і доказів, наявних в матеріалах справи, оцінивши докази відповідно до вимог ст.69-72 КАС України, суд прийшов до наступного.

Фонд соціального захисту інвалідів відповідно до п.1 Положення про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №1434 від 26.09.2002 (із наступними змінами і доповненнями) є урядовим органом державного управління, який діє у складі Міністерства праці та соціальної політики та підпорядковується йому.

Основним завданням Фонду соціального захисту інвалідів, відповідно до пункту 3 цього Положення є, зокрема контроль за виконанням підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, які використовують найману працю (далі - роботодавці), нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, установленого статтею 19 Закону У відповідності до покладених на Фонд завдань останній здійснює контроль за сплатою роботодавцями адміністративно-господарських санкцій і пені (підпункт 3 пункту 4 зазначеного Положення).

Таким чином, Фонд та його відділення є органами державної влади, які у правовідносинах з роботодавцями, зокрема у зв'язку із здійсненням контролю за перерахуванням адміністративно-господарських санкцій, передбачених статтею 20 Закону, реалізують владні управлінські функції.

Луганське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів відповідно до п.9 зазначеного Положення є територіальним органом Фонду соціального захисту інвалідів, і діє на підставі Положення про Луганське відділення Фонду соціального захисту інвалідів.

Луганське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів як територіальним органом Фонду соціального захисту інвалідів, у розумінні пункту 7 частини першої статті 3 КАС України, є суб'єктом владних повноважень, а спори за участю цих органів та юридичних осіб щодо стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць, є публічно правовими, оскільки виникають за участю суб'єкта владних повноважень, що реалізує у спірних правовідносинах надані йому чинним законодавством владні управлінські функції, та відповідають визначенню «адміністративної справи».

Частиною 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до ст.7 Закону №875-ХІІ законодавство про соціальну захищеність інвалідів в Україні складається з цього Закону та інших актів законодавства, що видаються відповідно до нього.

Стаття 18 Закону України від 21 березня 1991 року №875-XII “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” передбачає, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобовязані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Відповідно до вимог ст. 19 Закону України від 21 березня 1991 року №875-XII “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”:

- для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб,- у кількості одного робочого місця.

- підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення;

- підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно здійснюють працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць виходячи з вимог статті 18 цього Закону.

Відповідно до ст. 19 Закону №875-ХІІ, відповідачу встановлений норматив робочих місць інвалідів у кількості 1 працівника. На протязі 2010 року на підприємстві не працювало жодного інваліда. Кількість робочих місць не зайнятих інвалідами становить 1 особа (Розрахунок суми позову, а.с. 6).

Відповідач Міське комунальне спеціалізоване теплозабезпечуюче підприємство «Перевальськтепло» (код ЄДРПОУ 35015712) як юридична особа, яка використовує найману працю, має зобовязання перед Фондом по забезпеченню працевлаштування інвалідів у рахунок нормативів робочих місць.

Про наявність вакансій для працевлаштування інвалідів роботодавці повідомляють територіальні відділення Фонду соціального захисту інвалідів згідно з наказом Міністерства праці та соціальної політики України "Про затвердження форми звітності №10-ПІ (річна) "Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів" та Інструкцію щодо заповнення форми звітності № 10-ПІ (річна) "Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів" від 10.02.2007 №42 щороку до 1 березня, наступного після звітного періоду, подається або надсилається рекомендованим листом за місцем їх державної реєстрації відділенню Фонду.

Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2010 рік Форми №10-ПІ був наданий відповідачем до Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів 24.02.2011 (а.с. 7), що підтверджується вхідним штампом Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів вх.№3049, та що не заперечував у судовому засіданні представник позивача.

Судом встановлено, що згідно звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2010 рік форми № 10-ПІ (а.с. 7), складеного відповідачем, середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу становила 10 працівників, кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» - 1 особа, з них протягом року на підприємстві не працювало жодного інваліда.

Встановлена позивачем відповідно до наданого суду розрахунку кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях Міського комунального спеціалізованого теплозабезпечуючого підприємства «Перевальськтепло» становить 1 особа (середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу осіб 10 осіб х 0,04 = 1). На протязі 2010 року на підприємстві не працювало жодного інваліда. Кількість незайнятих робочих місць, призначених для забезпечення працевлаштування інвалідів становить 1 особа (Розрахунок суми позову, а.с. 6).

За невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у 2010 році позивачем були нараховані адміністративно-господарські санкції у розмірі 9315,00 грн. та пеня в розмірі 345,96 грн. (а.с. 6).

Діючим законодавством передбачено, що про наявність вакантних місць роботодавці повинні повідомляти центри зайнятості.

Відповідно до п.2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 року №70, інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 19.12.2005 №420, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 21.12.2005 за №1534/11814, затверджена та погоджена з Держкомстатом України форма звітності № 3-ПН “Звіт про наявність вакансій” (місячна). Зазначена форма використовується для інформування населення про наявність вакансій, сприяння працевлаштуванню громадян, зареєстрованих у центрах зайнятості як такі, що шукають роботу, для підбору персоналу на замовлення роботодавців, для оцінки поточної потреби в кадрах та організації професійної підготовки населення відповідно до потреб ринку праці.

Так, відповідно до Розділу 3 «Додаткові вимоги» Інструкції щодо заповнення форми звітності №3-ПН «Звіт про наявність вакансій», затвердженої Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 19.12.2005 №420, у графі 15 Звіту наводяться дані про можливість працевлаштування на вільне робоче місце (вакантну посаду) особи, що належить до окремої категорії громадян, які потребують соціального захисту і не здатні на рівних умовах конкурувати на ринку праці, у рахунок річної броні, установленої місцевими державними адміністраціями, виконавчими органами відповідних рад за поданням центрів зайнятості, відповідно до ст. 5 Закону України «Про зайнятість населення», із змінами і доповненнями, а також інвалідів, пенсіонерів, студентів та інших.

Судом встановлено, що протягом 20010 року відповідач не надавав до Перевальського районного центру зайнятості інформацію про наявність посад для працевлаштування інвалідів та потреби в працівниках - інвалідах за формою № 3-ПН, про що свідчить лист Перевальського районного центру зайнятості від 19.05.2010 №23-03-1077 (а.с. 8).

Згідно частини 1 статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Частиною 2 статті 218 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

З матеріалів справи не вбачається про належне виконання відповідачем обов'язку, передбаченого нормами чинного законодавства щодо соціальної захищеності інвалідів в Україні, по забезпеченню певної кількості робочих місць для працевлаштування інвалідів .

Тобто, відповідач не здійснив передбачених чинним законодавством заходів щодо створення робочих місць для працевлаштування інвалідів та заходів щодо інформування відповідних державних органів про наявну можливість на підприємстві для працевлаштування інвалідів.

Згідно із ч. 1 ст. 20 Закону України від 21 березня 1991 року №875-XII “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.

Частина 4 ст. 20 зазначеного Закону передбачає, що адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого ч.1 ст.19 цього Закону.

Розрахунком суми позовної заяви, проведеного на підставі звіту форми 10-ПІ за 2010 рік, наданого Міським комунальним спеціалізованим теплозабезпечуючим підприємством «Перевальськтепло» до Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів встановлено, що сума штрафних санкцій за нестворені відповідачем робочі місця складає 9315,00 грн. (а.с. 6).

Оскільки відповідачем порушений терміни сплати адміністративно-господарської санкції, то це є підставою для нарахування пені.

Відповідно до ч.2 ст.20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів Україні» від 21.03.1991 №875-Х11 порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Розмір нарахованої пені за порушення строків сплати адміністративно-господарської санкції становить 345,96 грн. (а.с. 6).

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявності підстав щодо застосування відносно відповідача відповідальності, передбаченої ст.20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» про стягнення адміністративно-господарської санкції у розмірі 9315,00 грн. і пені в сумі 345,96 грн.

При прийнятті рішення суд керується нормами матеріального права які діяли на момент виникнення правовідносин та розгляду справи по суті.

Доказів, які бспростовували доводи позивача,відповідач суду не надав.

Питання по судових витратах не вирішується, оскільки позивач звільнений від їх сплати у встановленому порядку, а ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено їх стягнення у даних випадках.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.17, 18, 19, 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», Постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 року №70 «Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», ст.ст.2, 17, 18, 87, 94, 158-163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Міського комунального спеціалізованого теплозабезпечуючого підприємства «Перевальськтепло» про стягнення адміністративно-господарської санкції та пені в розмірі 9660,96 грн., задовольнити повністю.

Стягнути з Міського комунального спеціалізованого теплозабезпечуючого підприємства «Перевальськтепло» (і.к. 35015712) на користь Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції у розмірі 9315,00 грн. (девять тисяч триста п'ятнадцять гривень 00 копійок) та пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 345,96 грн. (триста сорок пять гривень 96 копійок).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Якщо субєкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення пятиденного строку з моменту отримання субєктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови складено та підписано 07 жовтня 2011 року.

СуддяО.В. Захарова