Рішення № 186458, 09.10.2006, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

09.10.06 р. Справа № 19/196

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Дучал Н.М.

При секретарі Волошиної О.В.

За участю представників сторін:

Від позивача: без участі представника

Від відповідача: Клеймьонов В.М., за довіреністю

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Новогродівка Донецької області

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „Донбасвуглепереробка” м. Українськ Донецької області

про стягнення 1 584,18грн.

В судовому засіданні 20.09.2006 р. оголошено перерву до 09.10.2006 р. для підготовки тексту процесуального документу до оголошення

Позивач, Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Новогродівка Донецької області, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю „Донбасвуглепереробка” м. Українськ Донецької області, про стягнення 1 374,74 грн. страхових внесків, 209,44 грн. пені.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на акт № 19 від 30.11.2005р. перевірки правильності нарахування, повноти і своєчасності перерахування страхових внесків та витрачання коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України Орендного підприємства ЦЗФ “Росія” з додатками, картку № 15 обліку надходжень внесків по ФССНВВ, претензію № 01-05/19-387 від 07.04.2006р., лист № 499 від 20.04.2006р.

Наполягає на тому, що перевіркою правильності визначення сум фактичних витрат на оплату праці встановлено, що в жовтні – грудні 2003р. ОП ЦЗФ “Росія”, при обрахуванні страхових внесків не враховувались фактичні витрати, пов’язані з наданням працівникам безкоштовного вугілля, яке згідно Закону України “Про оплату праці” включається до фонду оплати праці і на той час підлягало обкладенню прибутковим податком. Вважає, що внаслідок порушення відповідачем ст.ст. 5, 47 Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату професійної працездатності” Фондом не отримано страхових внесків на загальну суму 1 374,74 грн. За порушення строку сплати страхових внесків нарахована пеня в сумі 209,44 грн. згідно акту перевірки № 19 від 30.11.2005р.

Надав для ознайомлення лист Міністерства праці та соціальної політики України від 15.02.2002р. № 2085 за підписом Директору Департаменту політики державного соціального страхування, в якому зазначається, що “до компенсаційних витрат в грошовій і натуральній формі, що не включаються у межах встановлених законодавством норм до сукупного оподатковуваного доходу згідно розділу 5 “Інструкції про прибутковий податок з громадян”, затвердженої наказом Міністерства фінансів № 12 від 21.04.1993р. та зареєстрованої Мін’юстом від 09.06.1993р. № 64, зокрема, відносяться: суми доплат за нормативний час пересування працівників, постійно зайнятих на підземних роботах у шахтах (рудниках), від стволу до місця роботи і назад. Зазначена виплата не враховується при визначенні бази нарахування страхових внесків, які нараховуються на фонд оплати праці. Щодо інших виплат, які проводяться у вигляді заохочувальних та компенсаційних доплат до заробітної плати, вказаних у листі – надання пільгового вугілля, що не входять у перелік розділу 5 Інструкції, то вони підлягають обкладенню прибутковим податком”.

Відповідач проти позовних вимог заперечує, надав до матеріалів справи відзив ( лист № 748/16 від 15.06.2006р.), в якому зазначив, що посилання позивача на те, що при нарахуванні страхових внесків за період жовтень 2003р.– грудень 2003р. відповідачем не враховувались фактичні витрати, пов’язані з безоплатним наданням працюючим фабрики вугілля є необґрунтованими та суперечать нормативним актам, які регулюють правильність нарахування, повноти та своєчасності перерахування страхових внесків підприємства. Підтвердив первинними документами факт видачі працівникам саме вугілля, а не компенсації за нього. Послався на те, що згідно Інструкції зі статистики заробітної плати , затвердженої наказом Міністерства статистики України від 11.12.1995р. № 323, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 21.12.1995р. за № 465/1001, до фонду оплати праці не включена вартість безкоштовно наданого вугілля працівникам підприємства.

У відповідності до п.п.2, 3, 4 частини 3 ст.129 Конституції України, основними засадами судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ст.42 Господарського процесуального кодексу України - правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами (ст.43 Господарського процесуального кодексу України).

Стаття 33 Господарського процесуального Кодексу України зазначає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши в засіданні пояснення представників сторін, Господарським судом

В с т а н о в л е н о.

З 21.11.2005р. по 28.11.2005р. провідним спеціалістом позивача Шебановою Т.Б., з відома директора ЦЗФ Савула О.І., в присутності головного бухгалтера Парамонової О.Л. проведено перевірку правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати страхових внесків до фонду та їх витрачання по ОП ЦФЗ “Росія”. Перевіряємий період: з жовтня 2003р. по жовтень 2005р.

Перевіркою встановлено, що до фонду оплати праці підприємством ( ЦЗФ) не враховані суми по наданню пільгового вугілля за жовтень-грудень 2003р., у зв’язку з чим донараховано страхових внесків в сумі 1 374,74 грн. та пені в сумі 209,44 грн.

За результатами перевірки складений акт перевірки правильності нарахування, повноти і своєчасності перерахування страхових внесків та витрачання коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 30.11.2005р. № 19.

Позивач просить стягнути з відповідача заборгованість в сумі 1 584,18грн., в тому числі 1374,74грн. страхових внесків, 209,44грн. пені.

Згідно зі статтею 5 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" обов'язковість сплати страхувальником страхових внесків є одним з основних принципів страхування.

Пунктом 2 частини другої статті 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" передбачено обов'язок роботодавця як страхувальника своєчасно та повністю сплачувати в установленому порядку страхові внески до Фонду.

Фонд провадить збір та акумулювання страхових внесків, має автономну, незалежну від будь-якої іншої, систему фінансування ( ч.1 ст. 46 того ж Закону).

Розміри страхових внесків страхувальників обчислюються: для роботодавців - у відсотках до сум фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, що включають витрати на виплату основної та додаткової заробітної плати, на інші заохочувальні і компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", які підлягають обкладенню прибутковим податком з громадян. Страхові внески нараховуються в межах граничної суми заробітної плати (доходу), що встановлюється Кабінетом Міністрів України та є розрахунковою величиною при обчисленні страхових виплат ( ст. 47 того ж Закону).

Відповідно до статті 55 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", спори щодо суми страхових внесків, а також щодо розміру шкоди та прав на її відшкодування, накладення штрафів та з інших питань вирішуються в судовому порядку.

Предметом даного спору є вирішення питання щодо правомірності стягнення з відповідача донарахованих позивачем страхових внесків в сумі 1 374,74 грн., та нарахованої пені в сумі 209,44 грн., у зв’язку з не зарахуванням підприємством до фонду оплати праці сум по наданню пільгового вугілля за жовтень 2003р. - грудень 2003р.

Товариство з обмеженою відповідальністю “Донбасвуглепереробка” є юридичною особою (свідоцтво про державну реєстрацію сер. АОО № 292516), та діє на підставі Статуту, включено до Єдиного Державного реєстру підприємств та організацій України (довідка 32011542 від 24.09.2003р. з ЄДРПОУ). Основним видом діяльності є агломерація кам”яного вугілля, видобування та збагачення кам”яного вугілля, та інш. ( довідка № 32011542 від 24.09.2003 р. Донецького обласного управління статистики, п. 2.2. Статуту Товариства).

Орендне підприємство “Центральна збагачувальна фабрика “Росія” є структурною одиницею Товариства з обмеженою відповідальністю “Донбасвуглеперобка” без права юридичної особи, про що свідчить довідка № 7-22-415 з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, видана Головним управлінням статистики в Донецькій області .

Відповідно ст.1 Гірничого Закону України, гірниче підприємство - це цілісний технічно та організаційно відокремлений майновий комплекс засобів і ресурсів для видобутку корисних копалин, будівництва та експлуатації об'єктів із застосуванням гірничих технологій (шахти, рудники, копальні, кар'єри, розрізи, збагачувальні фабрики тощо);

Відповідно ст. 43 Гірничого Закону України “Права та соціальні гарантії працівників гірничих підприємств”, права працівників гірничих підприємств, зайнятих на важких роботах і роботах з небезпечними та (або) шкідливими умовами праці, пов'язані з оплатою та охороною праці, порядком допуску працівників до важких робіт і робіт з небезпечними та (або) шкідливими умовами праці, тривалістю робочого часу для робітників підземних професій, пільгами та компенсаціями працівникам, які пропрацювали на роботах з небезпечними та (або) шкідливими умовами праці, та в разі каліцтва, загибелі, професійного захворювання, а також їх соціальним страхуванням і захистом працівників, які вивільняються при ліквідації, консервації гірничих підприємств, визначаються законами України.

Форми та системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат працівникам гірничих підприємств установлюються в колективному договорі з дотриманням умов, розмірів і норм, передбачених законодавством, генеральною та галузевою угодами.

Підприємства з видобутку вугілля та вуглебудівні підприємства безоплатно надають вугілля на побутові потреби у розмірі, що визначається колективним договором, таким категоріям осіб:

працівникам з видобутку (переробки) вугілля та вуглебудівних підприємств;

пенсіонерам, які пропрацювали на підприємствах з видобутку (переробки) вугілля, вуглебудівних підприємствах: на підземних роботах - не менше ніж 10 років для чоловіків і не менше 7 років 6 місяців - для жінок; на роботах, пов'язаних із підземними умовами, - не менше ніж 15 років для чоловіків і не менше 12 років 6 місяців - для жінок; на роботах технологічної лінії на поверхні діючих шахт чи на шахтах, що будуються, розрізах, збагачувальних та брикетних фабриках - не менше ніж 20 років для чоловіків і не менше 15 років - для жінок;

інвалідам і ветеранам війни та праці, особам, нагородженим знаками Шахтарської Слави або Шахтарської Доблесті трьох ступенів, особам, інвалідність яких настала внаслідок загального захворювання, у разі, якщо вони користувалися цим правом до настання інвалідності;

сім'ям працівників, які загинули (померли) на підприємствах з видобутку (переробки) вугілля, які отримують пенсії у зв'язку з втратою годувальника.

Особи, які мають право на безоплатне отримання вугілля на побутові потреби, але проживають у будинках, що мають центральне опалення, у розрахунках за комунальні послуги звільняються від сплати за електричну енергію та газ за рахунок коштів підприємств з видобутку (переробки) вугілля, які перераховують кошти на ці потреби до місцевого бюджету.

Виходячи з приписів статті 43 Гірничого Закону України, зазначеною статтею врегульовано право окремих осіб, що працюють чи працювали на гірничих підприємствах, на безоплатне отримання вугілля від того підприємства на якому вони працюють ( працювали).

Розділом 8 “Соціальні пільги та гарантії, соціальне страхування, забезпечення житлово-побутового, культурного, медичного обслуговування, організація оздоровлення та відпочинку робітників” Колективного договору ДВАТ “Центральна збагачувальна фабрика “Росія” на 2003-2005рр., витяг з якого наданий відповідачем до матеріалів справи, в обов’язки власника входить ( п.7) забезпечення працівників підприємства безоплатним вугіллям. Безоплатне надання вугілля розповсюджується на пенсіонерів, що проживають в Україні; інвалідів праці, сім’ї загиблих та померлих. Визначений порядок доставки вугілля.

Економічні, правові та організаційні засади оплати праці працівників, які перебувають у трудових відносинах, на підставі трудового договору з підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності та господарювання, а також з окремими громадянами та сфери державного і договірного регулювання оплати праці і спрямований на забезпечення відтворювальної і стимулюючої функції заробітної плати визначаються Законом України “Про оплату праці”.

За Законом України «Про оплату праці», заробітна плата – це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу. Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства. ( ст. 1 Закону).

Заробітна плата складається з основної та додаткової заробітної плати, інших заохочувальних виплат.

Основна заробітна плата, це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці ( норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов’язки), встановлюється у вигляді тарифних ставок ( окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців.

Додаткова заробітна плата, це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов’язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

З урахуванням наведених норм, які містяться в Законі України “Про оплату праці”, виплата як основної так і додаткової заробітної плати та інших заохочувальних та компенсаційних виплат є винагородою, яка виплачується працівникові за виконану ним роботу.

Вступна частина Гірничого Закону України зазначає, що цей Закон визначає правові та організаційні засади проведення гірничих робіт, забезпечення протиаварійного захисту гірничих підприємств, установ та організацій.

Дія цього Закону поширюється на правовідносини у сфері діяльності гірничих підприємств, установ, організацій, гірничих об'єктів, що займаються розвідкою, розробкою, видобутком та переробкою корисних копалин і веденням гірничих робіт, будівництвом, ліквідацією або консервацією гірничих підприємств, науково-дослідною роботою, ліквідацією аварій у межах території України, її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони, незалежно від їх форми власності та підпорядкування, а також підприємства, установи, організації, громадян України, іноземних юридичних та фізичних осіб, осіб без громадянства ( ст. 2 Гірничого Закону).

Отже, Гірничий Закон України, яким передбачено безоплатне надання вугілля на побутові потреби у розмірі, що визначається колективним договором, не є нормативно-правовим актом, прийнятим відповідно до Закону України “Про оплату праці”.

Єдиним документом, який визначає склад витрат, віднесених до витрат на оплату праці, є Інструкція зі статистики заробітної плати, затверджена Наказом Міністерства статистики України от 11.12.95 р. N 323, та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 21.12.95 р. під N 465/1001, що діяла у перевіряємий спірний період.

Згідно п. 1.3 Інструкції, до складу витрат на оплату праці включаються всі витрати підприємства на оплату праці незалежно від джерела фінансування цих виплат.

Відповідно розділу 2 Інструкції “Фонд оплати праці”, до фонду оплати праці, а саме до інших заохочувальних та компенсаційних виплат належать: в т.ч. п. 2.42. Сума наданих підприємством трудових і соціальних пільг працівникам: - інші виплати, що мають індивідуальний характер (оплата квартири та найманого житла, крім гуртожитків, продовольчих та непродовольчих товарів, включаючи товари, одержані за бартером, продуктових замовлень, проїзних квитків, абонементів у групи здоров'я, передплати на газети та журнали, протезування, виплати різниці в цінах на паливо або суми компенсації працівникам вартості виданого палива у випадках, не передбачених чинним законодавством, та інші).

Видача безоплатного вугілля підприємствами з видобутку вугілля та вугледобувними підприємствами на побутові потреби визначеній категорії осіб, як це передбачено в ст. 43 Гірничого Закону України), до фонду заробітної плати не включено.

Отже, твердження позивача про те, що вугільне паливо, що видається безоплатно відповідно ст. 43 Гірничого Закону України, входить до фонду заробітної плати – є безпідставним та необґрунтованим.

Обов’язковою ознакою включення тих чи інших виплат до суми фактичних витрат на оплату праці найманих працівників є факт обкладання прибутковим податком з громадян.

Порядок обкладання прибутковим податком з громадян в перевіряємий період, визначався Декретом Кабінету Міністрів України “Про прибутковий податок з громадян”.

За приписами ст.2 Декрету, об'єктом оподаткування у громадян, які мають постійне місце проживання в Україні, є сукупний оподатковуваний дохід за календарний рік (що складається з місячних сукупних оподатковуваних доходів), одержаний з різних джерел як на території України, так і за її межами.

Відповідно пп.”г” п.1 ст. 5 Декрету, до сукупного оподатковуваного доходу, одержаного громадянами в період, за який здійснюється оподаткування, не включаються: компенсаційні виплати в грошовій і натуральній формі у межах норм, передбачених чинним законодавством, за винятком компенсації за невикористану відпустку при звільненні.

Суми виплат, що не включаються до складу сукупного оподатковуваного доходу громадян відповідно до підпунктів "а" - "о", "с" - "х", "ч" та "ш" пункту 1 статті 5, не враховуються при визначенні бази нарахування страхових внесків, податків і зборів, які нараховуються на фонд оплати праці відповідно до законів України.

Згідно ч.2 ст.12 Закону України “Про власність” громадянин набуває права власності на доходи від участі в суспільному виробництві, індивідуальної праці, підприємницької діяльності, вкладення коштів у кредитні установи, акціонерні товариства, а також на майно, одержане внаслідок успадкування або укладення інших угод, не заборонених законом. Приймаючи участь у суспільному виробництві, громадянин укладає трудовий договір. Відповідно до ст.21 Кодексу законів про працю України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов’язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов’язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Згідно ст.94 Кодексу законів про працю України заробітна плата – це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Гірничим законом України передбачені права та соціальні гарантії працівників гірничих підприємств та обов’язки гірничих підприємств щодо прав та соціальних гарантій працівників. Зокрема, ч.7 ст.43 Гірничого закону України визначено, що підприємства з видобутку вугілля та вуглебудівні підприємства безоплатно надають вугілля на побутові потреби у розмірі, що визначається колективним договором таким категоріям осіб, тобто вищенаведеною правовою нормою на гірничі підприємства покладено обов’язок надавати відповідним працівникам безоплатно вугілля, що має закріплюватися у колективному договорі.

Законом України “Про колективні договори і угоди” визначено сторони колективного договору. Згідно ч.1 ст.3 вищезазначеного Закону колективний договір укладається між власником або уповноваженим ним органом з однієї сторони і однією або кількома профспілковими чи іншими уповноваженими на представництво трудовим колективом органами, а у разі відсутності таких органів – представниками трудящих, обраними і уповноваженими трудовим колективом. Таким чином, сторонами за колективним договором є: з однієї сторони – власник підприємства або уповноважений ним орган, з іншої сторони –профспілковий комітет чи інший уповноважений на представництво трудовим колективом орган чи представник трудящих обраний та уповноважений трудовим колективом. Отже, працівники гірничого підприємства та його пенсіонери персоніфіковано сторонами за колективним договором не є. Як вже було зазначено, підставою для набуття права на заробітну плату є трудовий договір, укладений між громадянином та власником або уповноваженим ним органом, а колективний договір не є підставою для набрання права власності на кошти та майно, то твердження позивача щодо безоплатної передачі позивачем вугілля працівникам та пенсіонерам в якості заробітної плати є помилковим.

Із встановлених фактичних обставин справи випливає, що ОП ЦЗФ “Росія” ( структурний підрозділ відповідача) – власник вугілля, на вимогу приписів ст. 43 Гірничого Закону України, передало право власності на дане вугілля своїм працівникам та пенсіонерам, отже здійснило відчуження своєї власності на користь працівників та пенсіонерів.

Оскільки ОП ЦЗФ “Росія” ( структурний підрозділ відповідача) передало у власність працівників та пенсіонерів вугілля без будь-якої компенсації вартості цього вугілля, як встановлено Гірничим Законом, то воно здійснило операцію з продажу вугілля, яка не може бути базою для нарахування страхових внесків відповідно до Закону України № 1105.

Вважаючи на те, що видача безоплатного вугілля, яка здійснювалася відповідачем (структурним підрозділом – ОП ЦЗФ “Росія”) згідно приписів ст. 43 Гірничого Закону України, не є базою для обрахування страховими внесками, донарахування страхових внесків та пені є неправомірним.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, вимоги позивача про стягнення з відповідача 1 374,74 грн. страхових внесків, 209,44 грн. пені, такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 2, 42, 43, 22, 33, 34, 36, 43, 49, 69, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Відмовити Відділенню виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Новогродівка Донецької області у задоволенні позову до Товариства з обмеженою відповідальністю „Донбасвуглепереробка” м. Українськ Донецької області про стягнення 1374,74 грн. страхових внесків, 209,44 грн. пені.

Текст рішення оголошений в судовому засіданні 09.10.2006 р.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя Дучал Н.М.