Ухвала суду № 18628741, 19.09.2011, Севастопольський апеляційний адміністративний суд

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-14427/10/2/0170

19.09.11 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого суддіСанакоєвої М.А.,

суддів Єланської О.Е. , Горошко Н.П. секретар судового засіданняРузова А.О.

за участю сторін:

представник позивача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінпак"- Ісаєва, довіреність № б/н від 19.09.11

представник відповідача, Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі АРК- Шилов Микола Валерійович, довіреність № 33/10/10-0 від 10.11.10

розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі АРК на постанову Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим (суддя Яковлєв С.В. ) від 24.03.11 по справі №2а-14427/10/2/0170

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінпак" (вул. Кулиняк, 15,Віліне,Бахчисарайський район, Автономна Республіка Крим,98433)

до Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі АРК (вул. Сімферопольська 3,Бахчисарай,Автономна Республіка Крим,98403)

про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 24.03.11 - адміністративний позов - задоволено.

Визнані протиправними та скасовані податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі № 0000420023/0 від 22.04.2010р., № 0000420023/1 від 14.05.2010р., № 0000420023/2 від 23.07.2010р.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі №0001621502/0 від 18.10.2010р.

Вирішено питання щодо судових витрат.

Не погодившись з постановою суду, представник Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі АРК звернувся до Севастопольського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 24.03.11, прийняти нову постанову.

Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Представник позивача у судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував, вважав їх необґрунтованими, наполягав на залишенні рішення суду першої інстанції без змін.

Представник відповідача апеляційну скаргу підтримав, просив скасувати рішення суду першої інстанції з мотивів, викладених в апеляційній скарзі.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем була проведена документальна невиїзна перевірка достовірності заявленої позивачем суми бюджетного відшкодування ПДВ за квітень-серпень 2010 р., за результатами якої 18.10.2010р. відповідачем складений акт № 55/1502/33793896. У зазначеному акті зафіксоване порушення п.1.8 ст.1 , п.п. 7.7.1, 7.7.2 , 7.7.10 п. 7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до завищення до відшкодування з бюджету сум ПДВ за квітень-серпень 2010 р. в сумі 259441 грн.

18.10.2010р. відповідачем прийняте податкове повідомлення рішення № 0001621502/0 , яким позивачу зменшено суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за квітень 2010 р. на 1788 грн. , за травень 2010р. на 37847 грн., за червень 2010р. на 153405грн., за липень 2010 р. на 17562 грн., за серпень 2010р. на 48839 грн.

19.04.2010р. відповідачем проведена позапланова виїзна перевірка позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника податків у банку за лютий, березень 2010р.

За результатами перевірки складений акт № 129/23/33793896, яким встановлено порушення платником податків п.1.8 ст.1 , п. 7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», завищення заявленої до відшкодування з бюджету суми ПДВ за лютий 2010р. на 87553 грн., за березень 2010р. на 122698 грн.

22.04.2010р. відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення №0000420023/0, згідно з яким позивачу зменшено суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за лютий 2010 р. на 87553 грн., за березень 2010 р. на 122698 грн.

Відповідачем 14.05.2010 р. було прийняте податкове повідомлення рішення № 0000420023/1, відповідно до якого позивачу зменшено суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за лютий 2010 р. на 87553 грн., за березень 2010 р. на 122698 грн.

23.04.2010 р. відповідачем було прийняте податкове повідомлення рішення № 0000420023/2, відповідно до якого позивачу зменшено суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за лютий 2010р. на 87553 грн., за березень 2010р. на 122698 грн.

Відповідно до п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”, податковий кредит звітного періоду визначається, виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст.8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також зв'язку з придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п.п. 7.4.3. п. 7.4. ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість”, у випадку якщо товари (роботи, послуги), були виготовлені і/або придбані, частково використовувались в оподаткованих операціях , а частково ні, в суму податкового кредиту включалась та частина сплаченого (нарахованого) податку при їх виготовленні або придбанні, яка відповідала частині використання таких товарів (робіт, послуг) в оподаткованих операціях звітного періоду.

У п.п.7.4.4. п. 7.4 ст. 7 Закону “Про податок на додану вартість”, визначено, що якщо платник податків використовував (виготовляв) матеріальні і нематеріальні активи (послуги), які не призначались для їх використання в господарській діяльності такого платника , то сума податку, сплаченого у звязку з таким придбанням (виготовленням) не включалась до складу податкового кредиту.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважалась дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) ( п.п. 7.5.1. п. 7.5 ст. 7 Закону).

Відповідно до п.п. 7.7.1 п.7.7. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” Сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має відємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг);

б) залишок відємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (пп. 7.7.2 Закону).

У п.п. 7.7.4 п. 7.7. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” встановлено, що платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації. До зазначеної декларації подається , зокрема, розрахунок суми бюджетного відшкодування.

Таким чином, сума бюджетного відшкодування формувалась як відємне значення різниці між податковими зобовязаннями та податковим кредитом за відповідний податковий період. У наступному податковому періоді ця сума підлягала бюджетному відшкодуванню платнику податку за умови сплати податку на додану вартість разом з ціною товару постачальникам товарів (послуг). При цьому необхідним було фактичне отримання товару (послуги) для їх використання в господарській діяльності платника податків.

Матеріали справи свідчать про те, що позивач в період часу, за який ним заявлено про відшкодування ПДВ , здійснював постачання на експорт товару, який він придбав у ТОВ «Континент», яке їх безпосередньо виготовляло.

В акті перевірки № 129/23/33793896 від 19.04.2010 р. зазначено,що під час вивчення правомірності та обґрунтованості зазначення сум ПДВ, яки підлягають відшкодування платнику податків за лютий та березень 2010р., не встановлено порушень порядку ведення податкової звітності, не встановлено наявність у нього правовідносин з платниками податків, установчі документи яких визнані недійсними, укладення субєктом господарювання нікчемних (недійсних) правочинів.

Матеріали справи свідчать про те, що в акті перевірки № 55/1502/337 від 18.10.2010р. зафіксовано правильність розрахунку позивачем сум відшкодування ПДВ, зазначених ним у податковій звітності за квітень-серпень 2010 р. В той же час з причин ненадання платником податків первинних документів, які свідчать про підтвердження перерахування ним грошових коштів на рахунок контрагентів, податковим органом зроблений висновок про помилковість витребування ним відшкодування ПДВ на суму 259441грн.

В силу викладеного, приймаючи до уваги доведеність факту отримання товару, проведення розрахунків платником податків, подальшого використання товару у господарській діяльності останнього, керуючись зазначеними вище положеннями ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», який діяв на час проведення перевірки , судова колегія погоджується з правильним висновком суду першої інстанції, що позивач мав право віднести до податкового кредиту (включити в суму бюджетного відшкодування) суми сплаченого ним ПДВ.

Зважаючи на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що правова оцінка, яку дав суд першої інстанції обставинам справи, не суперечить чинному законодавству, нормам матеріального та процесуального права, тому постанова Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 24.03.2011 підлягає залишенню без змін, апеляційна скарга - залишенню без задоволення.

Керуючись статтями 195, 196, пунктом 1 частини першої статті 198, ст.ст. 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Бахчисарайському районі АРК на постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 24.03.11р. по справі № 2а-14427/10/2/0170 - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 24.03.11р. по справі № 2а-14427/10/2/0170 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною пятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.

Повний текст судового рішення виготовлений 26 вересня 2011 р.

Головуючий суддяпідписМ.А.Санакоєва

Судді підпис О.Е.Єланська підпис Н.П.Горошко З оригіналом згідно

Головуючий суддя М.А.Санакоєва