Рішення № 18621932, 29.09.2011, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" вересня 2011 р. Справа № 05/335-10

вх. № 10483/5-05

Суддя господарського суду Доленчук Д. О.

при секретарі судовогозасідання Івахненко І.Г.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1 за довіреністю № 07/520 від 23.05.2011 р.

ОСОБА_2 за довіреністю № 07/1020 від 28.08.2011 р.

3-ї особи <Текст >відповідача - не з'явився 3-ї особи <Текст >

розглянувши справу за позовом ПАТ "Харківське підприємство автобусних станцій", м. Харків 3-я особа <Текст >

до ФОП ОСОБА_3, м. Харків 3-я особа <Текст >

про розірвання договору та стягнення 5338,65 грн.

ВСТАНОВИВ:

ВАТ "Харківське підприємство автобусних станцій" (позивач) звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до ФОП ОСОБА_3 (відповідач) згідно якого просить суд розірвати договір № б/н від 23.06.2010 р., укладений між позивачем і відповідачем на виконання робіт по реставрації вхідних дверей в приміщенні автостанції №1 за адресою: м. Харків, пр. Гагаріна, 22. Також позивач просить стягнути з відповідача на свою користь збитки в сумі 4800,00 грн. та пеню в сумі 538,65 грн.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує порушенням відповідачем зобовязань та невиконанням робіт у встановлені сторонами строки по договору від 23.06.2010 р.

Відповідач надав до суду відзив на позовну заяву в якому проти задоволення позову заперечував та вказував, що вимоги позивача по поверненню предоплати незаконні і несправедливі, оскільки роботи за договором відповідачем були виконані у повному обсязі.

Ухвалою господарського суду Харківської області по справі від 20.01.2011 р. було задоволено клопотання позивача про призначення будівельно - технічної експертизи, призначено у справі № 05/335-10 судову будівельно - технічну експертизу та доручено її проведення Харківському науково-дослідному інституту судових експертиз імені Засл. проф. М.С. Бокаріуса, провадження по справі зупинено, матеріали справи № 05/335-10 направлені до Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз ім. Засл.проф. М.С. Бокаріуса для проведення судової будівельно-технічної експертизи.

Харківський науково-дослідний інститут судових експертиз імені Засл. проф. М.С. Бокаріуса, через канцелярію господарського суду 20.09.2011 р. за вх. № 4083, повернув на адресу суду матеріали справи з додатковими матеріалами, оскільки оплата за проведення експертизи по зазначеній справі до інституту не надійшла та вона знята з проведення без виконання.

Ухвалою господарського суду Харківської області по справі від 22.09.2011 р. було поновлено провадження у справі, розгляд справи призначено на "29" вересня 2011 р. о 10:40 год.

Представники позивача до початку судового засідання, через канцелярію господарського суду 29.09.2011 р. за вх. № Д1756, надали заяву про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу. Дана заява не суперечить чинному законодавству, інтересам сторін, тому приймається судом та підлягає задоволенню.

Відповідач про судове засідання був повідомлений належним чином, в судове засідання не з'явився.

Позивач, через канцелярію господарського суду 29.09.2011 р. за вх. № 31115, надав заяву про зміну назви позивача по справі у зв'язку з його перейменуванням з ВАТ "Харківське підприємство автобусних станцій" на ПАТ "Харківське підприємство автобусних станцій", яка господарським судом залучається до матеріалів справи.

Господарський суд, розглянувши заяву позивача про зміну назви позивача по справі, вважав за необхідне її задовольнити та змінити назву позивача по справі з ВАТ "Харківське підприємство автобусних станцій" на ПАТ "Харківське підприємство автобусних станцій".

Відповідач, через канцелярію господарського суду 26.09.2011 р. за вх. № 18195, надав заяву про слухання справи за його відсутності з додатком, яка господарським судом задовольняється та залучається до матеріалів справи.

Представники позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обовязок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.

Суд, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників позивача, встановив наступне.

Між сторонами було укладено договір № б/н від 23.06.2010 р. (надалі - договір).

Відповідно до п.1.1. договору відповідач зобов'язувався виконати, а позивач сплатити роботи по реставрації 4-х вхідних дверей та дверних коробів в м. Харкові відповідно з договором та актами виконаних робіт (АС-1, пр-т Гагаріна, 22).

Вартість робіт за договором складала 9600,00 грн. (п. 2.1. договору).

Пунктом 2.2. договору було передбачено, що оплата за даним договором проводиться позивачем шляхом перерахування предоплати у розмірі 50% процентів на розрахунковий рахунок відповідача на протязі 5 банківських днів з моменту підписання договору.

Згідно п.3.1. договору виконання зобов'язань за договором проводиться до 18.07.2010 р., а п.2.3. договору було передбачено, що по закінченню робіт між сторонами підписується акт виконаних робіт у 2-х примірниках.

Пунктом 4.7. договору було передбачено, що у разі порушення строків виконання робіт відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі 1% від суми договору за кожний день прострочки.

Так, судом встановлено, що на виконання умов договору позивачем було перераховано відповідачу сума предоплати за договором у розмірі 4800,00 грн. (платіжне доручення № 798 від 29.06.2010 р.).

Однак, доказів виконання відповідачем робіт за договором у передбачений строк в матеріалах справи не міститься. Також, в матеріалах справи не міститься доказів повернення відповідачем позивачу суми сплаченої предоплати у розмірі 4800,00 грн.

При цьому суд зазначає, що наданий відповідачем до суду акт здачі-приймання робіт № 1у від 17.09.2010 р. судом до уваги не приймається, оскільки він є неналежним доказом по справі у зв'язку з тим, що акт має однобічний характер (акт складено відповідачем та не підписано позивачем), та тим, що в матеріалах справи відсутні докази отримання даного акту позивачем.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковими.

Згідно ч.1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Згідно ч.1 ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно ч.2. ст. 849 Цивільного кодексу України якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.

Статтею 22 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

З урахуванням вищевикладеного господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача в частині розірвання договору від 23.06.2010 р., укладеного між сторонами на виконання робіт по реставрації вхідних дверей в приміщенні автостанції №1 за адресою: м. Харків, пр. Гагаріна, 22, та стягнення збитків у розмірі 4800,00 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо стягнення з відповідача суми пені у розмірі 538,65 грн. господарський суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

В частині 2 статті 343 Господарського кодексу України прямо зазначається, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

З огляду на вищевикладене та враховуючи умови п.4.7. договору господарський суд приходить до висновку, що сума пені у розмірі 538,65 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

За таких обставин господарський суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог.

Враховуючи те, що позов підлягає задоволенню, господарський суд відповідно до статей 44-49 Господарського процесуального кодексу України вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача сплачену позивачем суму державного мита у розмірі 187,00 грн. та суму витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу у розмірі 236,00 грн.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 22, 509, 526, 530, 549, 629, 651, 837, 849 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 32, 33, 34, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

<Текст >

ВИРІШИВ:

Задовольнити заяву позивача про зміну назви позивача по справі.

Змінити назву позивача по справі з ВАТ "Харківське підприємство автобусних станцій" на ПАТ "Харківське підприємство автобусних станцій".

Задовольнити заяву відповідача про слухання справи за його відсутності.

Позов задовольнити.

Розірвати договір № б/н від 23.06.2010 р., укладений між Фізичною особою - підприємцем ОСОБА_3 та ВАТ «Харківське підприємство автобусних станцій» на виконання робіт по реставрації вхідних дверей в приміщенні автостанції №1 за адресою: м. Харків, пр. Гагаріна 22.

Стягнути з Фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (61124, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, р/р НОМЕР_2 в 11-ом ХГО Приватбанку, МФО 351533) на користь Публічного акціонерного товариства "Харківське підприємство автобусних станцій" (61001, м. Харків, пр. Гагаріна, 22, код ЄДРПОУ 03115293, р/р 26000052303097 у Центральному відділенні ГРУ "Приватбанк", МФО 351533) 4800,00 грн. збитків; 538,65 грн. пені; 187,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя (підпис< Текст >Доленчук Д. О.

Рішення підписано 04.10.2011 р.