Рішення № 18621931, 30.09.2011, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

_____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" вересня 2011 р. Справа № 5023/5901/11

вх. № 5901/11

Колегія суддів господарського суду в складі:

Головуючий суддя Доленчук Д. О.

суддя Жигалкін І.П.

суддя Жиляєв Є.М.

при секретарі судовогозасідання Івахненко І.Г.

за участю представників сторін:

прокурора - <Текст >позивача - ОСОБА_1 за довіреністю № 2/01 від 30.06.2011 р.

3-й особи - <Текст >відповідача - Гуленюк Н.М., директор

ОСОБА_2 за довіреністю № б/н від 05.09.2011 р. 3-й особи - <Текст >

розглянувши справу за позовом ТОВ "ВІНКТЕХ", м. Київ в інтересах держави в особі< Текст >3-я особа <Текст >

до ТОВ "КАПРО", м. Харків 3-я особа <Текст >

про стягнення 216823,63 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ВІНКТЕХ" (позивач) звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "КАПРО" (відповідач) про стягнення з відповідача на свою користь боргу в сумі 130074,10 грн. та штрафних санкцій за несвоєчасну оплату поставленого товару згідно Договору № 1/10 П від 10.02.2010 р. в сумі 70685,78 грн.

Відповідач надав до суду відзив на позовну заяву в якому просив суд відмовити позивачу в задоволенні позову в частині стягнення штрафних санкцій. Даний відзив судом залучено до матеріалів справи.

Сторони до початку судового засідання призначеного на 29.09.2011 р., через канцелярію господарського суду 29.09.2011 р. за вх. № Д 1755, надали заяву про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу, яка судом була задоволена.

Позивач, через канцелярію господарського суду 29.09.2011 р. за вх. № 18680, надав заяву про збільшення розміру позовних вимог, яка господарським судом залучена до матеріалів справи.

Господарський суд, керуючись ст. 22 ГПК України, вважав за необхідне прийняти до розгляду заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог та розглядати справу з урахуванням цієї заяви.

За таких обставин згідно позову позивач просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "КАПРО" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІНКТЕХ" борг в сумі 130074,10 грн. та штрафні санкцію (пеню) за несвоєчасну оплату поставленого товару згідно договору № 1/10 П від 10.02.2010 р. в сумі 86749,53 грн.

Відповідач, через канцелярію господарського суду 28.09.2011 р. за вх. № 18642, надав клопотання про припинення провадження у справі на підставі п.1. ч.1 ст. 80 ГПК України, яке господарським судом залучено до матеріалів справи. У клопотанні відповідач зазначав, що згідно п.10.2. договору № 4/08П від 15.04.2008 р. та договору № 1/10П від 10.02.2010 р. усі спори за договорами підлягають розгляду виключно в Арбітражному суді при Торгово-промисловій палаті України у відповідності з правилами провадження справ у вказаному суді.

Позивач, через канцелярію господарського суду 29.09.2011 р. за вх. № 18679, надав письмові пояснення стосовно підвідомчості спору, які господарським судом залучені до матеріалів справи.

У судовому засіданні призначеному на 29.09.2011 року була оголошена перерва до 30.09.2011 року о 11:00.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 29.09.2011 р. по справі № 5023/5901/11 для розгляду справи була призначена колегія суддів у складі трьох суддів.

Розпорядженням Заступника голови господарського суду Харківської області Хотенця П.В. від 29.09.2011 р. № 1526-40 була призначена по справі № 5023/5901/11 колегія суддів у складі: головуючий суддя Доленчук Д.О., судді Жигалкін І.П. та Жиляєв Є.М.

Сторони до початку судового засідання, через канцелярію господарського суду 30.09.2011 р. за вх. № Д1758, надали заяву про розгляд справи без застосування технічних засобів фіксації судового процесу. Дана заява не суперечить чинному законодавству, інтересам сторін, тому приймається судом та підлягає задоволенню.

Господарський суд, розглянувши клопотання відповідача про припинення провадження у справі, вважав за необхідне в його задоволенні відмовити, у зв'язку з наступним.

У п. 10.2. договорів сторони зазначили арбітражну установу, якої не існує - Арбітражний суд при Торгово - промисловій палаті країни.

Відповідно до ст. 38 ЗУ «Про зовнішньоекономічну діяльність», додатку № 1 до ЗУ «Про міжнародний комерційний арбітраж» - Положення про Міжнародний комерційний арбітражний суд при Торгово - промисловій палаті України - самостійною постійно діючою арбітражною установою (третейським судом), що здійснює свою діяльність згідно з Законом України «Про міжнародний комерційний арбітраж» є Міжнародний комерційний арбітражний суд.

Спори, що виникають між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності, іноземними суб'єктами господарської діяльності у процесі такої діяльності можуть розглядатися судами України, а також за згодою сторін спору Міжнародним комерційним арбітражним судом та Морською арбітражною комісією при Торгово - промисловій палаті України.

Отже, дані господарські правовідносини сторін, по - перше, не відносяться до сфери регулювання законодавства про міжнародний комерційний арбітраж, у розумінні ст.1 ЗУ «Про міжнародний комерційний арбітраж», по - друге, домовленість сторін, викладена у п. 10.2. договорів викладена не чітко, сторони зазначили арбітражну установу, якої не існує - Арбітражний суд при Торгово - Промисловій Палаті країни, по - третє, участь ЗАТ "ВІНКХАС" у товаристві позивача не є фактом того, що позивач є підприємством з іноземними інвестиціями, в четверте, позивач мав право звернутися до суду з відповідним позовом та, в п'яте, позивач наполягає на розгляді даної справи саме у господарському суду Харківської області за правилами ГПК України.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представники відповідача проти задоволенні позову в частині стягнення з відповідача пені заперечували.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обовязок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.

Суд, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, встановив наступне.

15 квітня 2008 року між сторонами було укладено договір поставки № 4/08 П.

Відповідно до умов вказаного договору позивач зобов'язувався поставити, а відповідач сплатити та прийняти комплектуючі профільної системи "MONTBLANC", а також інші комплектуючі, застосовані у виробництві віконних та дверних блоків, у номенклатурі та по цінам, вказаним у додатку, які є невід'ємною частиною договору.

Відповідно до п.5.1. договору були передбачені умови оплати товару: 50 % передоплата, за кожну узгоджену партію поставки товару, та 50 % на протязі двох банківських днів з моменту поставки товару покупцю - перша партія. Наступні за домовленістю.

Згідно позову позивач вказує, що у зв'язку з тим, що заборгованість відповідача зростала з кожної партії товару, який йому поставлявся, то 10.02.2010 р. між сторонами був укладений новий договір № 1/10 П (надалі - договір).

В п.5.1. цього договору вказувалися наступні умови оплати товару: 50% передоплата, за кожну узгоджену партію поставки товару, та 50% на протязі 15-ти банківських днів з моменту поставки товару покупцю.

Пунктом 9.2. договору було передбачено, що за несвоєчасну сплату узгодженої сторонами поставки партії товару, згідно встановленого рахунку, відповідач сплачує позивачу штрафні санкції у розмірі 1 % на день від встановленої до оплати суми.

Враховуючи положення ст. 549 Цивільного кодексу України та те, що згідно позову позивач просить суд стягнути з відповідача суму штрафних санкцій (пеню), господарський суд приходить до висновку, що умовами п.9.2. договору був передбачений порядок стягнення з відповідача на користь позивача суми пені за несвоєчасне виконання відповідачем свого грошового зобов'язання за договором.

Суд зазначає, що з матеріалів справи вбачається, що відповідно до умов договорів позивачем відповідачу було поставлено товар на загальну суму 551750,62 грн., а відповідачем було частково сплачено товар на суму 421676,52 грн., у зв'язку з чим заборгованість відповідача перед позивачем складає 130074,10 грн. Також, дана сума заборгованості підтверджується актом звірки взаємних розрахунків станом на 31.12.2010 р., який був складений між сторонами.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковими.

Згідно ч.1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частина 1 ст. 628 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

З огляду на вищевикладене господарський суд приходить до висновку, що сума боргу у розмірі 130074,10 грн. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Відповідно до ч.3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

В частині 2 статті 343 Господарського кодексу України прямо зазначається, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

Приймаючи до уваги вищевикладене, враховуючи умови п. 9.2. договору, господарський суд приходить до висновку, що з відповідача підлягає стягненню сума пені у розмірі 2152,13 грн., оскільки позивачем нарахування пені здійснювалося за період більше ніж 6 місяців та без урахувань того, що розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

За таких обставин господарський суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню в частині стягнення з відповідача на користь позивача боргу в сумі 130074,10 грн. та пені у розмірі 2152,13 грн., всього 132226,23 грн.

Враховуючи те, що позов підлягає частковому задоволенню, господарський суд відповідно до статей 44-49 Господарського процесуального кодексу України вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача сплачену позивачем суму державного мита у розмірі 1322,26 грн. та суму витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу у розмірі 143,96 грн.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 230, 231, 232, 343 Господарського кодексу України, ст.ст. 509, 526, 530, 549, 628, 629, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 34, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія

ВИРІШИЛА:

Прийняти до розгляду заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог.

Відмовити в задоволенні клопотання відповідача про припинення провадження у справі.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "КАПРО" (61030, м. Харків, Червонозаводський район, вул. Лелюківська, 7, код ЄДРПОУ 30884205, п/р 26000000071359 в ПАТ "Укрсоцбанк" МФО 300023 та п/р 26000074224401 в АТ "Сведбанк" МФО 300164) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ВІНКТЕХ" (02099, м. Київ, вул. Бориспільська, 9, літ. "С", код ЄДРПОУ 35083253, р/р 26001028855221 в Дарницькому відділенні Київської міської філії “Укрсоцбанк” МФО 322012) борг у сумі 130074,10 грн., штрафні санкції (пеню) у сумі 2152,13 грн., 1322,26 грн. державного мита та 143,96 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті позову відмовити.

Головуючий суддя (підпис< Текст >Доленчук Д. О.

суддя (підпис< Текст >Жигалкін І.П.

суддя (підпис< Текст >Жиляєв Є.М.

Рішення підписано 05.10.2011 р.