Рішення № 18621929, 28.09.2011, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" вересня 2011 р. Справа № 5023/6087/11

вх. № 6087/11

Суддя господарського суду Рильова В.В.

при секретарі судовогозасідання Боброва Д.О.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1 за довіреністю №2239 від 19.05.2010р.;

відповідач - не з`явився; 3-ї особи <Текст >відповідача - <Текст >3-ї особи <Текст >

розглянувши справу за позовом Фізичної особи підприємця ОСОБА_2, м.Харків 3-я особа <Текст >

до Товариства з обмеженою відповідальністю "МС-Логістік", м. Харків 3-я особа <Текст >

про стягнення коштів

ВСТАНОВИВ:

Позивач - ФОП ОСОБА_2, звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "МС-Логістік", в якій просить суд стягнути з відповідача на користь позивача суму збитків, що складається із заборгованості за орендними платежами у розмірі 155811, 77 грн. Також позивач просить судові витрати покласти на відповідача.

26.09.2011р. позивач, звернувся до суду із заявою про уточнення позовних вимог, в якій збільшує суму позову та просить стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором оренди №9 від 14.05.2010р. у сумі 222643,24грн.

Враховуючи, що згідно ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви, суд приймає заяву позивача як таку, що не суперечить інтересам сторін та діючому законодавству та продовжує розгляд справи з урахуванням цих змін.

Представник позивача в судовому засіданні 28.09.2011р. позовні вимоги підтримав, з урахуванням заяви про уточнення та збільшення розміру позовних вимог.

Відповідач правом на участь представника у судовому засіданні 28.09.2011р., не скористався, причину неявки не повідомив, відзиву на позов та витребуваних судом документів не надав. Ухвали суду, направлені на адресу відповідача, зазначену у позовній заяві, повертаються на адресу суду з відміткою пошти "адресат не значится", однак адреса відповідача підтвержується оригіналом довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців станом на 01.08.2011р.

Вищий господарський суд України у п. 4 Інформаційного листа від 02.06.2006р. № 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" зазначив, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "в зв"язку з закінченням терміну зберігання", "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши доводи позовної заяви, повно та всебічно дослідивши обставини справи та докази на їх підтвердження, суд встановив наступне.

14.05.2010р. між ФОП ОСОБА_2 (позивач по справі) та ТОВ "МС-Логістік" (відповідач по справі) було укладено договір оренди №9 (далі - договір), відповідно до п.1.1 якого позивач передав відповідачу у тимчасове платне використання , без права викупу, приміщення , площею 184,9кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_2, для організації господарської діяльності відповідача, в тому числі для здійснення роздрібної торгівлі , розміщення кафе.

Факт передачі майна в оренду підтверджується наявним в матеріалах справи актом приймання - передачі в оренду нежитлового приміщення розташованого за адресою: АДРЕСА_2, який підписано сторонами 15.05.2010р.

Пунктом 2.1 договору передбачено, що договір вступає в дію з 14.05.2010р. та діє до 14.05.2013р.

Згідно п.3.1 договору щомісячна орендна плата за об"єкт оренди встановлюється в еквіваленті 3165,00 дол.США у гривні по курсу готівкового обміну валюти на момент сплати. Орендна плата вноситься не пізніше 10-го числа поточного місяця у вигляді авансових платежів.

Відповідно до п.3.4 договору за згодою сторін щомісячна орендна плата буде зменшуватись на еквівалент 633,00 дол.США у гривні щомісячно до повної компенсації витрат , що проведені відповідачем на здійснення невід"ємних поліпшень орендованого приміщення , проведених з письмового погодження проекту та кошторису позивача та/або до закінчення строку дії договору оренди.

При цьому, як вказує позивач у своїй позовній заяві відповідачу не були надані на погодження проекти та кошторис , а тому відсутні підстави для проведення компенсації передбаченої п.3.4 договору , отже орендна плата в місяць складає еквівалент 3165,00 дол. США по курсу готівкового обміну валюти на момент сплати.

Згідно п.8.5 договору , при несвоєчасному поверненні орендованих площ , відповідач вносить орендну плату за весь період прострочення , а також сплачує пеню у розмірі 0,5% від суми щомісячних орендних платежів за кожний деннь прострочки.

Як свідчать матеріали справи, позивач свої зобов"язання за договором оренди виконав в повному обсязі , проте, відповідач свої зобов"язання за договором оренди виконував несвоєчасно та не в повному обсязі, у зв"язку з чим, позивач неодноразово направляв на адресу відповідача претензії від 02.12.2010р. та від 17.12.2010р. з вимогою сплатити наявну у нього заборгованість, проте, вказані претензії були залишені відповідачем без відповіді та без виконання.

Докази направлення на адресу відповідача вказаних претензій містяться в матеріалах справи (арк.спр.: 24,25,27,28).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач, станом на момент розгляду справи орендоване приміщення за договором оренди №9 від 14.05.2010р., не повернув, наявної у нього заборгованості у розмірі 222643,24грн., не сплатив.

Відповідно до п.8.2.1 договору , договір може бути розірвано позивачем достроково в одностронньому порядку з письмовим попередженням відповідача, якщо останній не сплачує орендну плату повністю більш одного місяця або частково більш двох місяців з дати настання строку платежу.

24.06.2011р. позивач направив на адресу відповідача повідомлення про розірвання договору оренди з 01.07.2011р. (арк.спр.20) з вимогою повернути орендоване приміщення за актом приймання - передачі та сплатити наявну у відповідача заборгованість з орендних платежів.

Докази направлення на адресу відповідача вказаного повідомлення містяться в матеріалах справи (арк.спр.21,22).

Повідомлення про розірвання договору оренди відповідач також залишив без відповіді та без виконання.

Відповідно до п.2 ст.782 Цивільного кодексу України у разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.

Згідно п.3 ст.651 Цивільного кодексу України у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Таким чином, на підставі п.8.2.1 договору, договір оренди №9 від 14.05.2010р. припинив свою дію 01.07.2011р.

Статтею 785 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Це означає, що річ повинна бути повернута наймодавцю в розумний строк, мінімально необхідний для передачі речей даного виду. З матеріалів справи вбачається, що відповідач не не повернув позивачу приміщення, яке було надано в оренду на підставі договору оренди №9 від 14.05.2010р. Наведене свідчить про порушення відповідачем вимог ч.1ст. 785 Цивільного кодексу України щодо повернення обєкту оренди.

Відповідно до п.8.4 договору оренди у разі припинення дії цього договору відповідач зобов"язаний повернути позивачу орендоване приміщення у тому стані , в якому він його отримав (за актом приймання - передачі), разом з покращенням стану приміщення відповідно до умов договору.

Пунктом 5.3.15.1 договору передбачено , що у разі припинення дії цього договору , відповідач зобов"язаний повернути орендовані приміщення позивачу за актом приймання - передачі у відремонтованому належним чином та готовому для термінового в"їзду інших осіб стані, без урахування нормального зносу та таким , яким повинно бути орендоване приіщення у разі належного виконання орендарем своїх зобов"язань за цим договором.

Відповідач, станом на момент розгляду справи орендоване приміщення за договором оренди №9 від 14.05.2010р., не повернув, наявної у нього заборгованості у розмірі 222643,24грн., не сплатив.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

За загальним положенням цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у статті 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав та обовязку, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обовязків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки.

У відповідності із ст. 173 Господарського кодексу України та ст. 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобовязання, що виникає між субєктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один субєкт (зобовязана сторона, у тому числі боржник) зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший субєкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобовязаної сторони виконати її обовязку.

Господарські зобовязання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обовязковим для виконання сторонами.

Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 16 Цивільного кодексу України, частиною 2 статті 20 Господарського суду України, одним із способів захисту права є примусове виконання обовязку в натурі (присудження до виконання обовязку в натурі).

Відповідно до ст. 598 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобовязання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно частини 1 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Частиною 6 вказаної норми передбачено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статті 284 Господарського кодексу України орендна плата є істотною умовою договору оренди.

Пунктом 1 статті 286 Господарського кодексу України встановлено, що орендна плата це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Відповідно до пункту 1 статті 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Обов'язок своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату встановлені частиною 3 статті 285 Господарського кодексу України.

Станом на момент розгляду справи, відповідач 222643,24грн. заборгованості не сплатив та не надав суду жодних доказів, які б спростовували суму заявленого боргу.

Отже, враховуючи вищевикладене, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобовязання з оплати орендної плати за договором оренди №9 , який був укладений між сторонами по справі 14.05.2010р.

Відповідно статей 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 32 ГПК України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи, що відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 198 Господарського кодексу України, зобовязання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, приймаючи до уваги викладені обставини, та враховуючи те, що відповідач не надав суду жодного документу, який би підтверджував сплату заборгованості за договором оренди №9 від 14.05.2010р. у сумі 222643,24грн., суд визнає вимогу позивача щодо стягнення з відповідача 222643,24грн. заборгованості з орендної плати, належно обґрунтованою, доведеною матеріалами справи та такою, що підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 ГПК України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином судові витрати у даній справі покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 6, 8, 19, 55, 124, 129 Конституції України, статтями 11,15, 16, 509, 525, 526, 598, 612, 629, 651, 762, 782 Цивільного кодексу України, статтями 20, 173, 174, 179, 193, 198, 284, 285, 286 Господарського кодексу України, статтями 1, 4, 12, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України,суд - <Текст >

ВИРІШИВ:

Прийняти уточнення позовних вимог до розгляду судом.

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "МС-Логістік" (м.Харків, вул.Пушкінська, 56, ідентифікаційний код 34754458) на користь Фізичної особи підприємця ОСОБА_2 (61078, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) заборгованості у розмірі 222643,24грн., а також 2226,43грн. державного мита та 236,00грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя (підпис< Текст >Рильова В.В.

Повний текст рішення підписано 03.10.2011р.

Справа №5023/6087/11.