Рішення № 18621907, 08.04.2011, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" квітня 2011 р. Справа № 5023/602/11

вх. № 602/11

Суддя господарського суду Тихий П.В.

при секретарі судовогозасідання Михайлюк В.Ю.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1 дов. від 20.05.10

1-го відповідача - не з"явився

2-го відповідача - ОСОБА_2 дов. №20515/10/10-023 від 13.12.10

розглянувши справу за позовом ТОВ "Меркурій-Інвест", м. Харків

до ПБК "Прогрес", м. Харків

про визнання недійсним договору

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання недійсним договору №1 про переведення боргу (уступку) права на отримання суми заборгованості інших осіб перед платником податків, укладений 18.05.10 між відповідачами та стягнути з відповідачів судові витрати.

В обгрунтування своїх вимог, позивач посилається на те, що у податкового органу (Відповідача 2) відсутні належні правові підстави для вжиття заходів по стягненню з Відповідача 1 суми зазначених податкових зобов'язань, як за рахунок основних, так і додаткових джерел сплати податкових зобов'язань, передбачених чинним законодавством. А тому на думку позивача договір №1 від 18.05.2010р. був укладений сторонами без належних правових підстав. Вказує на те, що в тексті договору взагалі не визначені декілька суттєвих умов такого договору, відповідачі не повідомляли позивача про укладання такого договору, а тому, позивач вважає, що договір №1 від 18.05.2010р. був укладений Відповідачами з суттєвим порушенням норм чинного законодавства.

Ухвалою суду від 31.01.11 було порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 01.03.11.

ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова надано до суду заперечення на позовну заяву.

В судовому засіданні, яке розпочалося 01.03.11 було оголошено перерву до 09.03.11 та до 21.03.11 для надання сторонами додаткових доказів по справі.

Позивач 21.03.11 надав суду додаткові обгрунтування до позовної заяви.

Відповідач 2 звернувся до суду з клопотанням про продовження строку розгляду спору за межами двохмісячного терміну, встановленого ч. 1 ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, на 15 днів, у зв"язку з необхідністю надання додаткових доказів по справі, яке було задоволено судом.

В судовому засіданні, яке розпочалося 06.04.11 було оголошено перерву до 08.04.11 для надання сторонами додаткових доказів по справі.

Представник відповідача 1 в судове засідання не з"явився, відзиву на позовну заяву суду не надав.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

18 травня 2010 року між відповідачами було підписано договір №1 про переведення (уступку) права на отримання суми заборгованості інших осіб перед платником податків. Відповідно до умов зазначеного договору Відповідач 1 Перевів (уступив), а Відповідач 2 набув право вимоги дебіторської заборгованості, належне Відповідачу 1 відповідно до договорів №2 від 16.03.2005р., №4 від 01.06.2006р. та додаткових угод №1 від 19.05.2006р. і №8 від 06.07.2007р., укладених між Відповідачем 1 та Позивачем.

Договір №1 від 18.05.2010р. був укладений Відповідачами на підставі п. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», який був чинним на час укладання договору, з метою сплати податкових зобов'язань Відповідача 1, які виникли за наслідками планової виїзної перевірки господарської діяльності Відповідача 1, яка була проведена фахівцями Відповідача 2 в травні-червні 2009 року (акт перевірки №2890/233/24344247 від 17.06.2009р.). За наслідками вищезазначеної перевірки Відповідачу 1 були донараховані податкові зобов'язання.

Податковий борг - це податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх

наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи в судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Днем узгодження податкового зобов'язання платника податків у разі апеляційного оскарження такого податкового зобов'язання є день закінчення процедури адміністративно оскарження (ч. 5 пп. 5.2.4 п 5.2 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами").

В свою чергу, процедура адміністративного оскарження згідно з пп. 5.2.4 п. 5.2 ст. 5 вищезазначеного Закону закінчується:

- останнім днем строку, передбаченого підпунктом 5.2.2 цього пункту для подання заяви про перегляд рішення контролюючого органу, у разі, коли така заява не була подана у зазначений строк;

-днем отримання платником податків рішення контролюючого органу про повне задоволення скарги, викладеної у заяві;

-днем отримання платником податків рішення контролюючого органу, що не підлягає подальшому адміністративному оскарженню.

Відповідно до пп. 5.3.2 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами'' у випадках апеляційного узгодження суми податкового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити її узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом десяти календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Якщо ж сума узгодженого платником податків податкового зобов'язання не сплачена у встановлений строк, вона визнається сумою податкового боргу платника податків (пп. 5.4. п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами").

Виникнення податкового боргу є юридичним фактом, який пов'язаний із несплатою узгодженої суми податкового зобов'язання протягом установленого строку. Для випадків апеляційного порядку узгодження сум податкового зобов'язання строк сплати визначається п.п. 5.3.2 п. 5.3 ст. 5 зазначеного Закону і становить десять днів.

Зазначений строк переривається у разі звернення платника податків до суду із позовом про визнання недійсним рішення контролюючого органу згідно з пп. 5.2.4 п. 5.2 ст. 5 3акону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами". При цьому, податкове зобов'язання вважається неузгодженим до розгляду судом справи по суті. Однак у разі несвоєчасного звернення платником податку до суду (поза межами строку сплати узгодженого в апеляційному порядку податкового зобов'язання) несплачене податкове зобов'язання, процедура апеляційного оскарження якого була завершеною, перетворюється на податковий борг платника податків у силу прямого припису пп. 5.4.1 п. 5.4 ст. 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

При цьому, ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова звертає увагу судіу При цьому, порядок погашення податкового боргу регулюється нормами ст.ст. 6-15 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Ці норми не передбачають зупинення процедур погашення, у тому числі примусового стягнення податкового боргу в разі оскарження платником податків до суду раніше узгодженої суми податкового зобов'язання.

Виходячи з наведеного, оскарження платником податків до суду суми податного зобов'язання, узгодженого в апеляційному порядку, поза межами строку сплати такого податкового зобов'язання не надає відповідному податковому зобов'язанню статусу неузгодженого. У зв'язку з чим, зазначена сума залишається податковим боргом платника податків.

Таким чином, відповідачі уклали між собою угоду відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України, предметом якої є зміна кредитора у зобов'язанні шляхом і відступлення права вимоги, на підставі якого, у разі сплати ТОВ «Меркурій Інвест» дебіторської заборгованості, право вимоги на яку відступлено, у відповідача 2 винекне грошове зобов'язання перед відповідачем 1, яке, відповідно до п. 3.1. вказаного договору має бути припинене шляхом проведення заліку цього зобов'язання та податкового боргу відповідача 1 перед відповідачем 2.

Також, як вбачається з наданих суду доказів, ДПІ було повідомлено позивача відповідно до закону і направлено на його адресу лист, про що свідчить поштовий чек про відправлення.

Щодо посилання позивача на пп..7.4.1. п.7.4. ст..7 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" то Наказом № 434 від 12 серпня 2009 року Про внесення змін до Порядку використання додаткових джерел погашення податкового боргу за рішенням органу стягнення, внесені зміни та доповнення до пунктів 4.9, 4.10 та 4.15 глави 4 Порядку, Зареєстровано в Міністерстві юстиції України від 3 вересня 2009 р. за N 826/16842, якими відповідно до Закону Україну від 04.12.1990 р. № 509-ХІІ „Про державну податкову службу в Україні" передбачено право органів державної податкової служби (за умови додержання положень пп. 7.4.1 п. 7.4 статті 7 Закону № 2181) подавати до судів позови до підприємств, організацій та громадян про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна (дебіторської заборгованості, право на вимогу якої переведено на органи державної податкової служби).

Відповідно до пункту 4.5 глави 4 Порядку переведення на орган стягнення платником податків прав вимоги боргу (дебіторської заборгованості), що випливає з відносин платника податків з дебітором, здійснюється на основі договору переведення права на отримання суми заборгованості інших осіб перед платником податків (Договір), укладеного у письмовій формі між платником податків та податковим органом.

Враховуючи викладене вище, суд. визнав позовні вимоги необгрунтованими, такими, що не підтверджуються наданими суду доказами та не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов"язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов"язаних з розглядом справи. Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок іншої сторони і в тому разі коли друга сторона звільнена від його сплати; суми які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов"язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов"язаних з розглядом справи покладаються при задоволенні позову на відповідача, а при відмові в позові на позивача.

За таких обставин, суд, керуючись ст. ст. 22, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

В позові відмовити повністю.

Суддя Тихий П.В.

повний текст рішення складено 13.04.11