Рішення № 18621838, 25.08.2011, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"25" серпня 2011 р.Справа № 9/35/5022-834/2011(14/56-1107)

Господарський суд Тернопільської області

у складі <Список >судді Гевка В.Л. , судді <заповнити при колегіальному розгляді >

Розглянув справу

за позовом Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", вул. Шолуденка, 1, м.Київ 35,04116

до відповідача Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Тернопільгаз", вул. Чернівецька, 54, м. Тернопіль,46006

про стягнення інфляційних втрат.

За участю представників сторін:

позивача: ОСОБА_1 - довіреність № 108/10 від 23.12.10 р.

відповідача: ОСОБА_2 доручення №01/1134 від 06.07.2011р.

Представникам сторін розяснено права та обовязки учасників судового процесу у відповідності до приписів ст.ст. 20, 22, 81-1 ГПК України.

Судом в порядку ст.81-1 ГПК України фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалася через відсутність відповідного клопотання.

Сторони, в порядку ст.77 ГПК України, про дату, час, та місце розгляду справи були повідомлені належним чином у встановленому законом порядку.

У судовому засіданні 25.08.2011р. оголошено тільки вступну та резолютивну частину рішення.

Суть справи: Позивач - Дочірня компанія "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", вул. Шолуденка, 1, м.Київ звернувся до господарського суду Тернопільської області з позовом до відповідача Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Тернопільгаз", вул. Чернівецька, 54, м. Тернопіль про стягнення заборгованості в сумі 16712831,13 грн.

Рішенням господарського суду Тернопільської області від 20.09.2010р., залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 01.02.2011 року, позов задоволено частково, а саме: стягнуто з відповідача на користь позивача 8 183 921,15 грн. основного боргу, 103 061,99 грн. пені, 1 637 383,95 грн. інфляційних втрат, 232 052,01 грн. 3% річних, 18 040,3 грн. державного мита та 170,30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу; в частині стягнення 976 188,93 грн. основного боргу провадження у справі припинено, в решті позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятими у справі рішенням та постановою в частині зменшення пені та інфляційних витрат, Дочірня компанія "Газ України" НАК "Нафтогаз України" звернулася до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просила їх скасувати в цій частині та прийняти нове рішення про стягнення з відповідача сум пені та інфляційних втрат в повному обсязі.

Постановою Вищого господарського суду України від 16.05.2011 року касаційну скаргу Дочірньої компанії "Газ України" НАК "Нафтогаз України" задоволено частково.

Рішення господарського суду Тернопільської області від 20.09.2010 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 01.02.2011 року у справі № 14/56-1107 скасовано в частині стягнення з Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" суми інфляційних втрат.

В решті рішення Господарського суду Тернопільської області від 20.09.2010 року та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 01.02.2011 року у справі № 14/56-1107 залишено без змін. Справу № 14/56-1107 в частині стягнення інфляційних втрат передано на новий розгляд до суду першої інстанції. За таких обставин справа підлягає новому розгляду лише у частині стягнення збитків від інфляції.

Згідно розпорядження голови господарського суду Тернопільської області від 09.06.2011 р. справу №14/56-1107 передано на новий розгляд судді Гевко В.Л. Ухвалою господарського суду від 14.06.2011 р. справу прийнято до провадження та її розгляд вперше призначено на 05.07.2011р. У відповідності до ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладався на 19.07.2011р., на 28.07.2011р. та на 25.08.2011р. на 12 год. 00 хв. через неподання сторонами витребуваних судом документів. Також, в судовому засіданні 28.07.2011р. оголошувалась перерва до 29.07.2011р. та 25.08.2011р. оголошувались перерви до 16 год. 00 хв. та до 17 год. 30 хв.

Строк вирішення спору у справі № 9/35/5022-834/2011(14/56-1107) встановлено до 09.08.2011р.

Разом з тим, відповідач згідно клопотання від 29.07.2011р., з метою подання розширеного розрахунку інфляційних втрат (з врахуванням проведених оплат), необхідності додаткового часу для обґрунтованого перерахунку з врахуванням завершення двохмісячного розгляду справи просив продовжити строк розгляду справи на 15 днів у порядку ч.3 ст. 69 ГПК України.

Розглянувши зазначене клопотання представника відповідача, враховуючи те, що незважаючи на неодноразове витребування судом належного обґрунтованого, поетапного розрахунку суми боргу та суми інфляційних нарахувань на суму боргу із врахуванням висновків судів при попередньому розгляді справи, ні позивачем ні відповідачем таких, станом на час розгляду справи, не подано, суд строк розгляду справи продовжив до 25.08.2011р., про що винесено відповідну ухвалу від 29.07.2011р. № 9/35/5022-834/2011(14/56-1107).

Представник позивача в судове засідання прибув, позовні вимоги підтримав, посилаючись на докази, долучені до позовної заяви, зокрема, розрахунку інфляційних наведеного у позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечив, зокрема, в судовому засіданні та згідно клопотання від 28.07.11р. №01/1301 та від 18.08.11р. №01/1400 зазначає, що частково не визнає вимоги позивача в частині стягнення інфляційних, оскільки даний розрахунок проведений всупереч позиції Вищого господарського суду України та умовам договору. Вбачає, що позивачем проведено нарахування інфляційних втрат станом на кінець місяця поставки природного газу, а саме на 31 (30) число поточного місяця, однак відповідно до укладеного договору, остаточні розрахунки по договору здійснюються покупцем до 10 числа місяця наступного за звітним, і тільки станом на 11 число місяця наступного за місяцем поставки, не проведені остаточні розрахунки вважають заборгованістю. У свою чергу ПАТ "Тернопільгаз" проведено розрахунок інфляційних втрат позивача відповідно до умов Договору з врахуванням позиції ВГС України, який відповідач просить суд взяти до уваги.

Одночасно, згідно клопотання поданого 18.07.2011р. №01/1235 через канцелярію суду, відповідач долучив до матеріалів справи розрахунок інфляційних нарахувань, платіжне доручення, як доказ погашення боргу та виписки з банку. А також повідомив, що у відповідності до вимог Закону України №514 від 17.09.2008 року "Про акціонерні товариства", на виконання рішення Загальних зборів акціонерів товариства від 27.04.2011р. змінено найменування з відкритого акціонерного товариства по газопостачанню і газифікації "Тернопільгаз" (ВАТ "Тернопільгаз") на публічне акціонерне товариство по газопостачанню і газифікації "Тернопільгаз" (ПАТ "Тернопільгаз"), в якості підтвердження надав копію нової редакції Статуту Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Тернопільгаз", затверджений загальними зборами акціонерів ВАТ по газопостачанню та газифікації "Тернопільгаз", протокол №14 від 27.04.2011р. по 27.05.2011р., зареєстрований державним реєстратором 02.06.2011р. за №16461050026002047

При цьому як вбачається із п. 1.4. нової редакції Статуту Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Тернопільгаз" , затвердженого загальними зборами акціонерів ВАТ по газопостачанню та газифікації "Тернопільгаз", протокол №14 від 27.04.2011р. по 27.05.2011р., зареєстрований державним реєстратором 02.06.2011р. за №16461050026002047, публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Тернопільгаз" є правонаступником за всіма правами та обовязками відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Тернопільгаз".

Враховуючи те, що зазначені зміни у найменуванні відповідача відбулись на виконання вимог Закону України "Про акціонерні товариства" і є приведенням товариством своєї діяльності у відповідність до вимог закону, суд вважає публічне акціонерне товариство по газопостачанню і газифікації "Тернопільгаз" належним відповідачем у даній справі.

Розглянувши та оцінивши матеріали справи, заслухавши пояснення та заперечення представників сторін, господарський суд дійшов висновку, що позов підлягає до часткового задоволення. При цьому суд керувався наступним.

Статтею 1 ГПК України передбачено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. Відповідно до ст. 2 ГПК України господарський суд порушує провадження у справі за позовами, зокрема підприємств і організацій, які звертаються до суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

За змістом положень вказаних норм, правом на предявлення позову до господарського суду наділені, зокрема юридичні особи, фізичні особи підприємці, а суд шляхом вчинення провадження у справі здійснює захист осіб, права та охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України та п. 2 ст. 20 Господарського кодексу України кожний субєкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

За загальними положеннями цивільного законодавства зобовязання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав і обовязків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є також дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.

Як встановлено судом 31 грудня 2008 року між Дочірньою компанією "Газ України" НАК "Нафтогаз України", вул. Шолуденка, 1, м. Київ 35 (Постачальник - позивач по справі) та Відкритим акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Тернопільміськгаз", вул. Чернівецька, 54а, м. Тернопіль (Покупець - відповідач по справі) укладено договір № 06/08-2304 на постачання природного газу (далі по тексту-Договір), у відповідності до умов якого Постачальник зобовязався передати у власність Покупцю протягом січня-грудня 2009 року природний газ (надалі газ) для подальшої реалізації населенню, а Покупець зобовязався прийняти та оплатити газ на умовах даного договору (п. 1.1. договору). Використання газу покупцем для інших потреб не є предметом даного договору.

Згідно пункту 2.1. договору постачальник передає покупцеві в 2009 році газ в обсязі до 395500,000 тис.куб.м., в тому числі по місяцям кварталів (тис.куб.м.): січень 755000,000; лютий - 58000,000; березень - 48 500,00; квітень - 30000,000; травень -12000,000; червень -6000,000; липень -6500,000; серпень -6500,000; вересень -13500,000; жовтень - 27000,00; листопад - 47000,000; грудень - 65 000,000.

Ціна за 1.000 м3 газу без врахування податку на додану вартість, збору у вигляді надбавки до затвердженого тарифу на природній газ у розмірі 4%, тарифів на транспортування, розподіл і транспортування природнього газу, згідно п. 4.1. договору, становить:

газ, який використовується населенням за умови, що споживання не перевищує 2500 куб.м. на рік:

- при наявності газових лічильників 230,4808 грн., крім того ПДВ 20%;

- при відсутності газових лічильників 268,9423 грн., крім того ПДВ 20%;

- газ, який використовується населенням за умови, що споживання не перевищує 6000 куб.м. на рік:

- при наявності газових лічильників 429,5192 грн., крім того ПДВ 20%;

- при відсутності газових лічильників 488,1731 грн., крім того ПДВ 20%;

- газ, який використовується населенням за умови, що споживання не перевищує 12000 куб.м. на рік:

- при наявності газових лічильників 1043,9423 грн., крім того ПДВ 20%;

- при відсутності газових лічильників 1163,6538 грн., крім того ПДВ 20%;

- газ, який використовується населенням за умови, що споживання перевищує 12000 куб.м. на рік:

- при наявності газових лічильників 1277,5962 грн., крім того ПДВ 20%;

- при відсутності газових лічильників 1420,3846 грн., крім того ПДВ 20%.

Пунктом 10.1 договору сторони визначили, що даний договір набирає чинності з 01.01.2009р. і діє в частині поставки газу до 31.12.2009р., а в частині проведення розрахунків до їх повного здійснення.

До виконання господарських договорів, згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом.

Згідно ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємств з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобовязань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечить законодавству України.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобовязання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

В силу ст. 714 Цивільного кодексу України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобовязується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобовязується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Згідно вимог ст. 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

На виконання умов договору № 06/08-2304 від 31.12.2008р. Дочірньою компанією "Газ України" НАК "Нафтогаз України", вул. Шолуденка, 1, м. Київ 35, передано Відповідачу протягом січня - грудня 2009 р. природній газ на загальну суму 138813989,18 грн., що підтверджено актами приймання-передачі природного газу за цей період (копії яких знаходяться в матеріалах справи). Проте, як стверджує позивач відповідач неналежним чином свої обовязки за Договором не виконав зокрема, в частині своєчасного розрахунку за поставлений природній газ.

Відповідно до ч. 2 ст. 35 ГПК України факти встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Враховуючи зазначене, суд бере до уваги факти щодо розміру основного боргу відповідача перед позивачем за Договором встановлені Рішенням господарського суду Тернопільської області від 20.09.2010р. № 14/56-1107 залишеним без змін в цій частині постановою Львівського апеляційного господарського суду від 01.02.2011 року та Вищим господарським судом України згідно постанови від 16.05.2011р. при попередньому розгляді даної справи.

Зокрема, при попередньому розгляді справи судом було зясовано, що на момент звернення з позовною заявою до суду (24.06.2010р.) сума основного боргу відповідача складала 9160110,08 грн., що підтверджується поданим відповідачем реєстром платіжних доручень та виписок банку за період з 01.05.2010 р. по - 12.07.2010 р. Таким чином, суд прийшов до висновку, що в частині стягнення основної заборгованості в сумі 3267292,08 грн. позов заявлено безпідставно, а відтак він до задоволення не підлягає. Крім цього, після порушення провадження у справі, відповідачем було сплачено 976188,93 грн., що підтверджується оригіналами банківських виписок про оплату заборгованості по договору № 06/08-2304 від 31.12.2008 р., з огляду на що суд в цій частині заявлених вимог провадження по справі припинив на підставі п.1-1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України. Зважаючи на викладене в сукупності, суд у рішенні від 20.09.2010р. № 14/56-1107 прийшов до висновку, що сума основного боргу відповідача за отриманий товар на день розгляду справи становить 8183921,15 грн., що підтверджується матеріалами справи, не заперечується позивачем та не оспорюється відповідачем. Вказане рішення в цій частині залишене без змін апеляційною та касаційною інстанціями.

Відповідно до ч. ст. 111-12 ГПК України вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обовязковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

Із змісту постанови Вищого господарського суду України від 16.05.2011р. № 14/56-1107 скеровуючи дану справу до господарського суду Тернопільської області на новий розгляд у частині стягнення інфляційних збитків, Вищий господарський суд звернув увагу, що в цій частині висновки господарських судів при визначенні розміру цих втрат зроблені, в порушення ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, без з'ясування всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення спору в цій частині, а саме: не врахована та обставина, що за умовами договору відповідач повинен сплачувати за спожитий газ щомісячно до 10 числа місяця наступного за звітним; не досліджені обставини щодо фактичного терміну та розміру часткової оплати за спожитий газ; крім того судами попередніх інстанцій не надано належної правової оцінки розрахунку розміру інфляційних втрат, наведеному у позовній заяві. Зазначені обставини мають важливе значення для правильного вирішення спору в частині позовних вимог про стягнення суми інфляційних втрат.

Враховуючи зазначене, ознайомившись з матеріалами справи, зокрема, з розрахунком наведеним позивачем в позовній заяві, щодо стягнення інфляційних втрат, судом встановлено, що даний розрахунок не відповідає умовам чинного законодавства та умовам договору в частині обрахунку інфляції.

Так, згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

П 5.1Розділу 5 укладеного Договору сторони передбачили, що оплата за газ здійснюється Покупцем грошовими коштами 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 10 числа місяця, наступного за місяцем поставки.

Проте, як вбачається із розрахунку розміру інфляційних втрат, наведеному у позовній заяві позивачем під час підрахунку інфляційних втрат не враховано усі оплати здійснені відповідачем в погашення боргу у тому числі здійсненні ним до 10 числа місяця наступного за місяцем поставки газу, як це передбачено умовою договору.

При цьому, як доказ помилкового обрахунку позивачем розміру інфляційних втрат, відповідачем подано суду належним чином завірену Тернопільським обласним управлінням АТ "Ощадбанк" виписку з банку (знаходиться у матеріалах справи), у якій відображено усі платежі, які здійснені відповідачем у погашення заборгованості за укладеним між сторонами Договором. Суми та дати платежів у вказаних виписках відповідають сумам та датам платежів, які відображені позивачем у розрахунку суми боргу, що подавався ним до позовної заяви.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до положень вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обовязки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову. Вимоги, що предявляються до доказів, визначені ст. 34 ГПК України. Згідно із приписами вказаної норми, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

При цьому позивачем нового розрахунку, як суми інфляційних, так і основного боргу (з врахуванням проведених оплат), який неодноразово витребовувався судом, не подано.

Одночасно, розглянувши розрахунок поданий представником відповідача в судовому засіданні 25.08.2011р. суд, вбачає, що відповідачем під час підрахунку інфляційних втрат враховано усі оплати в погашення боргу в тому числі здійснені до 10 числа наступного за місяцем поставки газу, як це передбачено умовою Договору. Так інфляційні обраховано відповідачем на суму боргу, яка виникла за Договором з врахуванням проведених оплат починаючи з 11 числа місяця наступного за місяцем поставки газу. Вказаний розрахунок інфляційних втрат у частині врахованих розмірів та дати проведення платежу здійснених відповідачем у погашення основного боргу за Договором відповідає відомостям, що містяться у виписках з банку наданими представником відповідача, а також відповідає відомостям, що містились у розрахунку суми боргу, що додавався позивачем до позовної заяви.

Слід також зазначити, що Індекси інфляції розраховуються Державним комітетом статистики України починаючи з серпня 1991р. щомісяця і публікуються у пресі, зокрема, у газеті «Урядовий кур'єр»в період з 5 по 10 числа місяця, наступного за звітним. Повідомлені засобами масової інформації з посиланням на Держкомстат України ці показники є офіційними (згідно статтей 19,21,22 Закону України "Про інформацію" та можуть використовуватися для проведення перерахунків грошових сум (лист Верховного суду України від 03.04.1997р. №62-97р. "Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ").

Разом з цим, розглянувши розрахунок інфляційних втрат, поданий відповідачем, суд вбачає, що ним помилково у вересні 2009р. та у жовтні 2009р. обраховано інфляційні за індексом інфляції 101,8 та 101,9, тоді як, офіційно встановленим у зазначений період був індекс інфляції 100,8 (у вересні 2009р.) та 100,9 (у жовтні 2009р.) відповідно. В свою чергу зазначені індекси вірно відображено позивачем у доданому до позовної заяви розрахунку розміру інфляційних втрат.

Зважаючи на викладене в сукупності, суд прийшов до висновку, що сума інфляційних втрат підлягає до задоволення в сумі 1 693 819 грн. 52 коп. в частині стягнення решти інфляційних втрат, суд позивачу у позові відмовляє.

Згідно ч. 1 ст. 49 ГПК України державне мито покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

В свою чергу із змісту, ч. 5. ст. 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи часткове задоволення позову, беручи до уваги розмір державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу стягнутих в користь позивача, згідно Рішення господарського суду Тернопільської області від 20.09.2010р. № 14/56-1107 залишеного без змін в цій частині постановою Львівського апеляційного господарського суду від 01.02.2011 року та Вищим господарським судом України згідно постанови від 16.05.2011р. при попередньому розгляді справи, суд державне мито та витрати з інформаційно-технічного забезпечення судового процесу покладає на позивача та відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог зокрема з відповідача на користь позивача підлягає додатковому стягненню 86 грн. 70 коп. державного мита та 0 грн. 80 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Решта частина державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладається на позивача у справі.

Керуючись ст.ст. 16, 509, 526, 629, Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 2, 4, 12, 33, 34, 43, 44, 49, 80, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Тернопільгаз", вул. Чернівецька, 54, м. Тернопіль (ідент. код 03353503) в користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", вул. Шолуденка, 1, м.Київ, (ідент код 31301827) - 1 693 819 грн. 52 коп. - інфляційних втрат, 86 грн. 70 коп. державного мита та 0 грн. 80 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В частині стягнення решти інфляційних втрат у позові відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.

На рішення суду, яке не набрало законної сили, сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу, протягом десяти днів з дня підписання рішення, через місцевий господарський суд.

Це поле друкуватися не буде !!! Інформацію НЕ ЗМІНЮВАТИ !!!переведено в чистовик -7923

СуддяВ.Л. Гевко

Повний текст рішення складено та підписано 05 вересня 2011 р.