Рішення № 18621782, 10.10.2011, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

10.10.11 Справа № 5021/1675/2011. За позовом: Публічного акціонерного товариства «КОМПАНІЯ «Райз», м. Київ до відповідача: Приватного підприємства «Агропромислова фірма «Україна»,

с. Слобода, Буринський район, Сумська область

про стягнення 128 240 грн. 64 коп.

СУДДЯ СОПЯНЕНКО О.Ю.

при секретарі судового засідання Молодецькій В.О.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1, довіреність б/н від 03.06.2010 року

Від відповідача: не прибув

Суть спору: позивач, згідно вимог позовної заяви, просить суд стягнути з відповідача на свою користь 128240 грн. 64 коп. заборгованості відповідно до договору поставки на умовах товарного кредиту № 41/0312 від 01.04.2008 року, укладеного між сторонами по справі, в тому числі: 56039 грн. 84 коп. основного боргу, 39 077 грн. 42 коп. 28 % річних , 27 519 грн. 40 коп. пені, 5 603 грн. 98 коп. інфляційні збитки, а також стягнути з відповідача судові витрати, повязані з розглядом справи.

Відповідач подав заперечення на позов, в яких просить в задоволенні позовних вимог відмовити в звязку з безпідставністю вимог, оскільки відповідно до договору поставки на умовах товарного кредиту термін оплати отриманої продукції становив 01.11.2008 року, оплата продукції проводилася як грошовими коштами, так і поставкою с/г продукції. Відповідач перерахував позивачу 01.04.2008р. 116655 грн. 00 коп., 20.10.2009р. 12885 грн. 93 коп., 26.11.2009р. 14992 грн. 14 коп. Крім того, відповідач 28.11.2008р. розрахувався з позивачем, за його згодою, поставкою ячменю в кількості 410 т. на суму 258300 грн. 00 коп. Таким чином всього позивачу в рахунок оплати за поставлену продукцію було сплачено та поставлено продукції на 402763 грн. 07 коп. при вартості поставленого насіння 358776 грн. 98 коп. У звязку з прострочкою платежу за отримане насіння позивачем були нараховані штрафні санкції, але при їх розрахунках позивачем допущені помилки і їх розмір завищений.

Крім того, позивач подав додаткові обґрунтування по справі щодо нарахованої пені та курсової різниці. Відповідно до наданого позивачем розрахунку пеня становить 27519 грн. 40 коп. та 75024 грн. 20 коп. курсової одиниці.

Представник відповідача в засідання суду не зявився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши повноважного представника позивача, дослідивши та оцінивши надані докази, суд встановив:

01.04.2008 року між Закритим акціонерним товариством компанією «Райз» та Приватним підприємством «Агропромислова фірма «Україна» був укладений договір поставки на умовах товарного кредиту № 41/0312.

18.05.2010 року Закрите акціонерне товариство компанія «Райз» було перейменовано на Публічне акціонерне товариство «КОМПАНІЯ «Райз», що підтверджується копією свідоцтва про держреєстрацією.

Договір № 41/0312 від 01.04.2008 року, який за своєю правовою природою є договором поставки, підписаний повноважними представниками сторін, відповідає вимогам, передбаченим ст. ст. 628, 639, 837 Цивільного кодексу України щодо змісту та форми договору, не розірваний сторонами та не визнаний недійсним в судовому порядку.

За договором поставки відповідно до ст. 712 ЦК України продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до п. п. 1.1, 1.2 договору в терміни, визначені договором, постачальник (позивач) зобовязується передати у власність покупця (відповідача) продукцію виробничо-технічного призначення (товар), а покупець зобовязується прийняти товар та оплатити його вартість (ціну), сплативши за нього визначену договором грошову суму, а також сплатити відсотки за користування товарним кредитом в сумі, визначеній відповідно до умов договору. Найменування товару, його кількість, ціна за одиницю, термін поставки покупцю, гривнева вартість товару та її доларовий еквівалент, порядок та термін оплати вартості товару (в т.ч. тієї частини вартості товару, яка оплачується авансом, а також частини, яка оплачується на умовах відстрочення платежів) та нарахованих відсотків, інші умови, погоджені сторонами визначені в договорі та специфікації (додатки № 1 та № 1а), яка складає невідємну частину договору.

Пункти 1.2, 2.1, 2.4, 2.6 договору № 8092/008 містять посилання, що найменування товару, його кількість, ціна за одиницю, гривнева вартість товару та її доларовий еквівалент, порядок та термін оплати вартості товару та нарахованих відсотків тощо зазначаються у Додатках № 1 та № 1а.

21.02.2008 р. сторонами договору були підписані додатки № № 1, 1а від 01.04.2008р. та № 1 від 12.05.2008р., у яких зазначена назва, кількість та ціна товару, його загальна вартість у гривні та доларовому еквіваленті. Зазначені додатки підписані повноважними представниками сторін та скріплені печатками.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідачем було здійснено, а позивачем прийнято виконання господарського зобовязання частинами, що не суперечить приписам ст. 529 ЦК України.

Позивач за видатковими накладними № ВН -10041-00114 від 02.04.2008 року, № ВН -10041-00146 від 09.04.2008 року, № ВН 10041-00204 від 14.04.2008 року, № ВН 10041-00247 від 17.04.2009 року, № ВН -10041-00422 від 12.05.2008 року, № ВН 10041-00480 від 16.05.2008 року, № ВН 10041-00539 від 30.05.2008 року поставив відповідачу продукцію виробничо технічного призначення (насіння с/г культур) на загальну суму 358776 грн. 98 коп.

Відповідачем вказаний товар був прийнятий на підставі довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей, копії яких надані в матеріали справи. Претензії щодо кількості чи якості товару відсутні.

Пунктом 2.6 договору передбачено, що товар, отриманий покупцем у власність на умовах відстрочення кінцевого розрахунку, визнається товарним кредитом. За користування товарним кредитом, покупець сплачує на користь постачальника проценти. Умови щодо процентів за користування товарним кредитом викладені в п.п.2.7-2.12 договору.

Відповідно до п. 2.1. вартість (ціна) товару та сума нарахованих відсотків за користування товарним кредитом (ціна договору) вказана в додатку № 1а. Сторони встановлюють ціну договору в гривнях, а також визначають її грошовий еквівалент в іноземній валюті, вказаній в додатку. Ціну договору становить вартість (ціна) товару та сума належних до сплати процентів за користування товарним кредитом.

Статтями 694, 536 ЦК України встановлено, що договором купівлі-продажу може бути передбачений обовязок покупця сплачувати проценти на суму, що відповідає ціні товару, проданого в кредит, починаючи від дня передачі товару продавцем. У відповідності із п. п. 2.7-2.12 договору за користування товарним кредитом з дня передачі товару по день, визначений договором для його повної оплати, тобто 01.11.2008 року відповідачу нараховані проценти за користування товарним кредитом в сумі 25001 грн. 73 коп.

Відповідно до ч. 2 ст. 533 ЦК України якщо у зобовязанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Сторони встановили, що протягом строку дії договору, грошові зобовязання покупця (відповідача) існують і підлягають сплаті у гривнях. Сума у гривні, що підлягає сплаті покупцем на виконання ним зобовязань по договору, визначається шляхом множення грошового еквівалента ціни договору (її неоплаченої частини) в іноземній валюті, вказаній в додатках до договору, на офіційний курс гривні до іноземної валюти, який буде встановлений НБУ на день фактичної оплати покупцем ціни договору (її неоплаченої частини (п.2.2. договору).

Згідно наданого позивачем розрахунку розмір курсової різниці становить 75024 грн. 20 коп.

Відповідач свої зобовязання за договором у повному обсязі не виконав, а погасив частково в сумі 144463 грн. 07 коп. грошовими коштами та 258300 грн. шляхом взаємозаліку зустрічних однорідних вимог, всього на суму 402763 грн. 07 коп. 28.11.2008 р. в порядку, передбаченому ч. 2 ст. 601 ЦК України, між сторонами договору відбувся залік зустрічних однорідних вимог. Згідно Акту звірки взаємних розрахунків станом на 31.05.2011 року заборгованість відповідача перед позивачем становить 56039 грн. 84 коп.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

З урахуванням проведених відповідачем розрахунків станом на 20.06.2011 року заборгованість відповідача згідно здійсненого позивачем розрахунку складала 56 039 грн. 84 коп.

Таким чином, заборгованість відповідача за отриманий за договором поставки № 41/0312 товар становить 56039 грн. 84 коп., підтверджується наявними в справі матеріалами, є правомірною, обґрунтованою та підлягає стягненню з відповідача.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов. У разі порушення зобовязання відповідно до ст. 611 ЦК України настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Аналогічні положення містить і ст. 230 ГК України.

Відповідно до п.7.3. договору, покупець (відповідач) за несвоєчасне виконання грошових зобовязань по оплаті у встановлені договором терміни вартості (ціни) товару та/або процентів за користування товарним кредитом, сплачує за кожен день прострочення на користь постачальника пеню в розмірі 0,3 відсотка від суми боргу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення.

На підставі п. 7.3 договору, за період з 02.11.2008р. по 01.05.2011р. позивач із розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України нарахував відповідачу 27 519 грн. 40 коп. пені.

Суд не погоджується з наданим позивачем розрахунком пені, оскільки відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Крім цього, частиною 1 ст. 223 ГК України передбачено, що при реалізації в судовому порядку відповідальності за правопорушення у сфері господарювання застосовуються загальний та скорочений строки позовної давності, передбачені Цивільним кодексом України, якщо інші строки не встановлено цим Кодексом. Статтею 258 ЦК України встановлено позовну давність для стягнення неустойки (штрафу, пені) в один рік. Позивач нарахував відповідачу пеню з 02.11.2008 року по 01.05.2011 року.

З урахуванням викладеного, суд вважає за необхідне зменшити розмір пені до 19415 грн. 88 коп. (180 днів), оскільки позивачем нарахована пеня в порушення вимог законодавства.

Частина 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлює, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В той же час, укладаючи договір № 41/0312 сторони встановили, що у випадку прострочення виконання грошових зобовязань по оплаті вартості товару та сплаті відсотків, відповідач сплачує на користь постачальника відсотки за неправомірне користування коштами в розмірі 28% річних з простроченої суми.

Згідно наданого позивачем розрахунку 28% річних становить 39 077 грн. 42 коп.

Вимогу позивача щодо стягнення з відповідача 39077 грн. 42 коп. 28 % річних суд вважає правомірною, обґрунтованою і такою, що підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, що порушив господарське зобовязання, повинен відшкодувати збитки субєкту, права та інтереси якого порушені.

Умовами договору, а саме п. 7.4. договору передбачено, що позивач відшкодовує збитки, завдані постачальнику невиконанням або неналежним виконанням грошових зобовязань по цьому договору. Сторони встановили розмір збитків постачальника в твердій сумі в залежності від строків (тривалості) порушення зобовязання покупцем: 10 % несплаченої вартості (ціни) товару за перший (повний чи не повний) місяць із наступним збільшенням цієї суми на 10 % за кожний повний чи не повний місяць прострочення. Збитки відшкодовуються в повній сумі понад неустойку (штраф). Таким чином, сума збитків за прострочення виконання зобовязання згідно рахунку позивача складає 5603 грн. 98 коп.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобовязання виникають з підстав встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема, з договорів та інших правочинів, зобовязання підлягають виконанню відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 623 ЦК України, боржник який порушив зобовязання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. При цьому, розмір збитків, завданих порушенням зобовязання, доказується кредитором.

Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобовязання має бути виконано, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день предявлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом.

Заперечуючи проти позовних вимог в частині стягнення збитків відповідач посилається на те, що позивачем у справі не вказано які саме збитки завдано відповідачем та не надано доказів, що підтверджують факт їх завдання, а також необґрунтовано їх розмір.

Згідно ч. 5 ст. 225 Господарського кодексу України, сторони господарського зобовязання мають право за взаємною згодою заздалегідь визначити погоджений розмір збитків, що підлягають відшкодуванню, у твердій сумі або у вигляді відсоткових ставок залежно від обсягу невиконання зобовязання чи строків порушення зобовязання сторонами.

Згідно приписів ч.5 ст. 225 ГК України, кредитор не звільняється від обовязку доказування завдання йому збитків, як умови права на їх відшкодування, протиправної поведінки боржника, причинно-наслідкового звязку між протиправною поведінкою та заподіяними збитками.

З аналізу статей 22 та 623 Цивільного кодексу України, статей 224 та 225 ГК України вбачається, що за своїм змістом відшкодування збитків передбачає поновлення майнового стану кредитора, що потерпів через допущене боржником порушення зобовязання, та, як правило, не є спрямованим на отримання кредитором прибутку в результаті відшкодування збитків.

Відповідно до ч.2 ст. 224 ГК України, під збитками розуміються витрати, зроблені управленою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також неодержані нею доходи, які б управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобовязання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач в обґрунтування стягнення з відповідачів збитків посилається лише на п.7.4. договору, яким передбачено нарахування збитків за неналежне виконання умов договору.

Відповідно до положень ст.3, ч.3 ст.509 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства та, водночас, засадами на яких має ґрунтуватися зобовязання між сторонами є не тільки добросовісність, а і розумність та справедливість.

Слід зазначити, що у випадках невиконання або неналежного виконання умов договору кожна із сторін має право вимагати від свого контрагента, який не виконав або неналежним чином виконав зобовязання, сплати неустойки і відшкодування завданих цим збитків.

З наведеного вище слідує, що у разі якщо підприємство не одержало запланований ним доход з вини контрагента який не виконав свого зобовязання, і між фактом неодержання цього доходу та невиконанням контрагентом зобовязання є прямий причинний звязок, боржник на вимогу кредитора має відшкодувати завдані цим збитки.

При визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи вжиті кредитором щодо їх одержання.

Проте, при цьому, позивач повинен довести наявність збитків, котрі були заподіяні відповідачем, безпосередній причинний звязок між діями відповідача і заподіянням збитків, а також вжиття позивачем відповідних заходів щодо їх зменшення.

Таким чином, обовязковою умовою відшкодування збитків може бути лише доведеність факту завдання шкоди саме діями чи бездіяльністю відповідача.

Відповідно до матеріалів справи, позивачем не було надано суду доказів які б свідчили про відсутність одержання доходів з вини відповідача.

Матеріали справи не містять доказів настання негативних наслідків у позивача від невиконання відповідачем зобовязання. Між тим ч.3 ст.13 ЦК України встановлено, що не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позивачем у справі не доведено факт завдання відповідачем збитків в сумі 5603 грн. 98 коп., безпосередній причинний звязок між діями відповідача і заподіянням збитків, а також не надано доказів вжиття ПАТ «КОМПАНІЯ «Райз» відповідних заходів щодо їх зменшення.

За таких обставин, суд вважає заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача збитків у розмірі 5 603 грн. 98 коп. неправомірними та необґрунтованими, і такими, що не підлягають задоволенню і тому суд відмовляє в їх задоволенні.

Враховуючи вищевикладене, суд задовольняє позовні вимоги частково, шляхом стягнення з відповідача 56 039 грн. 84 коп. основного боргу, 39 077 грн. 42 коп. 28% річних, 19 415 грн. 88 коп. пені.

Згідно ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України позивачу за рахунок відповідача відшкодовується 1145 грн. 33 коп. витрат по сплаті державного мита та 210 грн. 78 коп. витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу, пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Приватного підприємства «Агропромислова фірма «Україна» (Сумська область, Буринський район, с.Слобода, вул. Шкільна, 1; код ЄДРПОУ 03777841) на користь Публічного акціонерного товариства «КОМПАНІЯ «Райз» (03680, м. Київ, вул. Академіка Заболотного, 152; код 13980201) 56 039 грн. 84 коп. основного боргу, 39 077 грн. 42 коп. 28% річних, 19 415 грн. 88 коп. пені.

3.В іншій частині позову - відмовити.

4.Стягнути з Приватного підприємства «Агропромислова фірма «Україна» (Сумська область, Буринський район, с.Слобода, вул. Шкільна, 1; код ЄДРПОУ 03777841) на користь Публічного акціонерного товариства «КОМПАНІЯ «Райз» (03680, м. Київ, вул. Академіка Заболотного, 152; код 13980201) 1145 грн. 33 коп. витрат по сплаті державного мита, 210 грн. 78 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

5.Видати накази після набрання рішенням законної сили.

СУДДЯ О.Ю. СОПЯНЕНКО

У судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписано 12.10.2011 року.