Рішення № 18621067, 04.10.2011, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" жовтня 2011 р. Справа № 5016/2791/2011(8/136)

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Оптова компанія “Дарниця”,

01023, м. Київ, вул. Мечнікова, 8, кв. 22;

поштова адреса: 08133, Київська область, м. Вишневе, вул. Балукова, 7,

до Фізичної особи підприємця ОСОБА_1,

АДРЕСА_2,

про стягнення коштів у сумі 15293 грн. 43 коп.

Суддя Гриньова Новицька Т.В.

Представники:

від позивача: ОСОБА_2, довіреність № 166 від 12.09.11,

від відповідача: не зявився

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю “Оптова компанія “Дарниця” (далі - позивач) звернулася до господарського суду з позовом про стягнення з Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (далі відповідач) грошових коштів у сумі 15293 грн. 43 коп., з яких: 11747 грн. 91 коп. основний борг за товар, поставлений за договором № 4029 від 25.02.2011р.; 140 грн. 97 коп. втрати від інфляції; 73 грн. 47 коп. 3% річних; 394 грн. 11 коп. пеня; 2936 грн. 97 коп. штраф. Позивач просить також стягнути з відповідача судові витрати по справі, які складаються з державного мита 152 грн. 95 коп. та інформаційно технічного забезпечення судового процесу 236 грн.

Відповідач заперечує позов з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, поданому через канцелярію суду 04.10.2011р.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд, -

встановив:

25.02.2011р. між сторонами укладено договір поставки № 4029 (далі - Договір), за умовами якого позивач зобовязався передати, а відповідач прийняти у власність і своєчасно сплатити лікарські засоби і вироби медичного призначення (товар). Передача товару здійснюється окремими партіями, в асортименті, кількості та по цінам, зазначеним в специфікаціях (витратних накладних), які є невідємною частиною даного договору.

Згідно з розділом 5 Договору відповідач зобовязаний здійснювати розрахунок за кожну поставлену партію товару у формі попередньої оплати або шляхом відстрочки платежу на розсуд постачальника (позивача). Під терміном “відстрочка платежу” сторони розуміють оплату вартості отриманої партії товару не пізніше 30 днів. Першим днем відстрочки платежу є наступний день після дати отримання партії товару, зазначеної в специфікації (витратній накладній).

Згідно з п. 8.2 Договору у випадку несвоєчасної оплати партії товару покупець (відповідач) зобовязаний сплатити постачальнику (позивачу) пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення та штраф у розмірі 25% від вартості несплаченого вчасно товару.

На виконання умов Договору за видатковими накладними, що містяться в матеріалах справи (а.с. 16 35) з 22.03.2011р. по 19.04.2011р. позивач передав відповідачеві товар на суму 12915 грн. 69 коп. Як вбачається з письмових пояснень позивача від 26.09.2011р., внаслідок неуважності оператора ПК була зроблена помилка: у графі “підстава” кожної видаткової накладної замість правильного номеру і дати договору поставки № 4029 від 25.02.2011р. зазначено невірний номер договору № 1 від 01.03.2011р. Інші договори сторонами не укладалися.

Відповідач не спростував цього твердження позивача і договір № 1 від 01.03.2011р. суду не представив.

За таких обставин, суд приймає пояснення позивача і вважає видаткові накладні (а.с. 16 35) належними і допустимими доказами по даній справі.

Зобовязання щодо оплати отриманого товару відповідач виконав частково, сплативши лише 1167 грн. 78 коп., решта товару на суму 11747 грн. 91 коп. залишається несплаченою дотепер.

Несплатою боргу у сумі 11747 грн. 91 коп. відповідач порушує право позивача, умови Договору та вимоги ст. 193 Господарського кодексу (ГК) України та ст. 526 Цивільного кодексу (ЦК) України, згідно з якими зобовязання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору і кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до приписів ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України передбачені правові наслідки порушення зобов'язання. Так, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання (ч. 1 ст. 549 ЦК України).

Згідно з приписами ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлений обовязок боржника, який прострочив виконання грошового зобовязання, сплатити кредиторові суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обовязковим для виконання сторонами.

З огляду на вищенаведене, позивач підставно вимагає стягнути з відповідача неустойку у вигляді пені в сумі 394 грн. 11 коп. та штрафу в сумі 2936 грн. 97 коп., а також 3% річних в сумі 73 грн. 74 коп. Розрахунки наведені позивачем на аркушах справи 9, 10, 12, 13, 52; суд вважає їх вірними.

Щодо нарахування втрат від інфляції за травень червень 2011р. в сумі 140 грн. 97 коп. (а.с. 11), суд вважає, що нарахування інфляційних втрат за травень 2011р. позивач здійснив безпідставно, адже порушення грошового зобовязання з боку відповідача сталося з 20.05.2011р., тобто протягом останніх 10 днів травня. Згідно з листом Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997р. “Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ” “При применении индекса инфляции следует иметь в виду, что индекс рассчитывается не на каждую дату месяца, а в среднем на месяц; поэтому условно следует считать, что сумма, внесенная за период с 1 по 15 число соответствующего месяца, например, мая, индексируется за период с учетом мая, а если с 16 по 31 число, то расчет начинается со следующего месяца - июня.”

З огляду на вищенаведене суд приходить до висновку про часткове задоволення позову.

Заперечення відповідача спростовуються матеріалами справи, тому не можуть вплинути на висновок суду.

Згідно зі ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі ст.ст. 193, 230 ГК України, ст. ст. 526, 610, 611, 625 ЦК України, керуючись ст. ст. 44, 49, 75, 82 85 ГПК України, господарський суд, -

вирішив:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Оптова компанія “Дарниця” (01023, м. Київ, вул. Мечнікова, 8, кв. 22; поштова адреса: 08133, Київська область, м. Вишневе, вул. Балукова, 7; ідентифікаційний код 24381128) грошові кошти у сумі 11747 (одинадцять тисяч сімсот сорок сім) грн. 91 коп. основний борг; 73 (сімдесят три) грн. 47 коп. 3% річних; 394 (триста девяносто чотири) грн. 11 коп. пеня; 2936 (дві тисячі девятсот тридцять шість) штраф; 46 (сорок шість) грн. 99 коп. - втрати від інфляції; 152 (сто пятдесят дві) грн. 09 коп. - державне мито; 234 (двісті тридцять чотири) грн. 56 коп. витрати на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення 93 грн. 98 коп. втрат від інфляції в позові відмовити.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 ГПК України.

Повне рішення складено “10” жовтня 2011 року.

Суддя Т.В.Гриньова-Новицька