Рішення № 18620865, 30.09.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 58/36530.09.11 За позовомПриватного Акціонерного товариства “Страхова компанія „УНІКА”

ДоПриватного акціонерного товариства “Страхова компанія “Перша”

Провідшкодування шкоди в порядку регресу у розмірі 11546,88 грн. Суддя Блажівська О.Є.

Представники сторін:

Від позивача ОСОБА_1., пред. за дов. №6 від 04.01.2011 р.

Від відповідача не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство “Страхова компанія „УНІКА” звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Приватного акціонерного товариства “Страхова компанія “Перша” про відшкодування шкоди в порядку регресу у розмірі 11546,88 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 29.08.2011 р. порушено провадження у справі № 58/365, розгляд справи призначено на 30.09.2011 р.

У судове засідання 30.09.2011 року представник позивача з'явився.

Представник відповідача на виконання вимог ухвали суду надав витребувані документи по справі.

Судом оголошено про перехід до розгляду справи по суті.

Представник позивача надав усні пояснення по суті справи.

В усних поясненнях повідомив суд про часткову сплату відповідачем суми заборгованості. Позовні вимоги підтримав частково, в частині несплаченої суми боргуПредставник відповідача у судове засідання не з'явився, про причини неявки належним чином суд не повідомив. Про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Відповідно до ч. 1 ст. 64 ГПК України ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007 р. № 01-8/675 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року” (пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із ст. 93 ЦК України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 р. № 01-8/123 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році” зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

З матеріалів справи вбачається, що ухвали Господарського суду міста Києва надсилались на адресу відповідача, яка вказана в позовній заяві та адресу, зазначену в Витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

За вказаних обставин відповідач вважається належним чином повідомленим господарським судом про час і місце її розгляду справи.

На підставі ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Судом, у відповідності з вимогами ст. 81-1 ГПК України, складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

В судовому засіданні 30.09.2011 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення у відповідності до ст. 85 ГПК України.

Розглянувши надані документи і матеріали, всебічно та повно зясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, обєктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

22 червня 2010 року між ПрАТ “Страхова компанія „УНІКА” та Ощепковим Олегом Миколайовичем був укладений Договір добровільного комплексного страхування на транспорті № 023336/4002/0000069, предметом якого є страхування транспортного засобу “ЗАЗ”, державний номер НОМЕР_1.

Згідно довідки ВДАІ, 08 березня 2011 року у м. Хмельницький на перехресті вул. Старокостянтинівське шосе просп. Миру відбулась дорожньо-транспортна пригода. Водій транспортного засобу “ВАЗ”, державний номер НОМЕР_2, ОСОБА_2 рухаючись по другорядній дорозі не надав перевагу в русі транспортному засобу марки «ЗАЗ», державний номер НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_3, який рухався по головній дорозі, внаслідок чого допустив зіткнення з транспортним засобом «ЗАЗ», державний номер НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_3.

Постановою Хмельницького міськрайонного суду від 25.03.2011 року по справіи№ 3-2721/11 визнано ОСОБА_2. винниму у вчиненні правопорушення передбаченого ст.124 КУпАП.

В результаті дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено застрахований Позивачем автомобіль «ЗАЗ», державний номер НОМЕР_1.

На підставі Звіту №270 від 16.03.2011 року було складено страховий № 00062946 від 15.04.2011 року.

Наказом №00062946 від 15.04.2011 року прийнято рішення про виплату страхового відшкодування. Платіжним дорученням № 013024 від 18.04.2011 та № 013023 від 18.04.2011 року позивачем перераховано страхувальнику суму збитків в розмірі 11546,88 грн.

Цивільно-правову відповідальність за шкоду, заподіяну майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу “ВАЗ”, державний номер НОМЕР_2, застраховано у Приватному акціонерному товаристві «Страхова компанія «Перша»(надалі відповідач) за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів поліс № ВЕ/4725370.

З моменту виплати страхового відшкодування у позивача виникло право вимоги до відповідача по відшкодуванню спричиненого збитку.

22.07.2011 року Позивачем на адресу Відповідача було направлено регресну вимогу вих. № 4464 від 22 липня 2011 року, отримання якої підтверджується відміткою про отримання з реєстраційним вхідним №4728 від 22.07.2011 року.

У судовому засіданні 28.09.2011 року представник позивача надав усні пояснення щодо часткової сплати відповідачем суми боргу у розмірі 9939,46 грн., що підтверджується копією банківської виписки від 21.09.2011 року.

Оцінюючи наявні в матеріалах справи документи та досліджуючи в судовому засіданні докази, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 1 Закону України “Про страхування” страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів громадян та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати громадянами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Відповідно до положень частини другої статті 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно з положеннями статті 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до статті 27 Закону України “Про страхування”до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Згідно Хмельницького міськрайонного суду від 25.03.2011 року по справіи№ 3-2721/11 визнано ОСОБА_2. винниму у вчиненні правопорушення передбаченого ст.124 КУпАП.

Як свідчать матеріали справи, цивільно-правову відповідальність за шкоду, заподіяну майну третіх осіб внаслідок експлуатації транспортного засобу “ВАЗ”, державний номер НОМЕР_2, застраховано Відповідачем за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів поліс № ВЕ/4725370.

У відповідності до ст. 5 Закону України “Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.

Відповідно до ст. 22 Закону України “Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності відшкодовує оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті ДТП майну третьої особи.

Таким чином, на підставі зазначених вище норм та у звязку з укладенням відповідачем, поліс № ВЕ/4725370 страхування цивільно-правової відповідальності останнього, відповідач прийняв на себе обовязок відшкодовувати завдану Вінніченко П.С. шкоду, заподіяну майну третіх осіб внаслідок експлуатації ним транспортного засобу “ВАЗ”, державний номер НОМЕР_2.

У відповідності до вищевказаних норм, ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України “Про страхування” до позивача перейшло право вимоги, яке Страхувальник мав до відповідача, як страхувальника цивільної відповідальності за шкоду, заподіяну внаслідок експлуатації водієм Вінніченко П.С., транспортного засобу “ВАЗ”, державний номер НОМЕР_2.

Відповідно до ст. 29 Закону України “Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Статтею 1166 ЦК України встановлено, що шкода, завдана майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується у повному обсязі особою, яка її завдала. Відповідно до частини другої статті 1187 ЦК України шкода, заподіяна джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір оренди, підряду тощо) володіє транспортним засобом.

На підставі Звіту №270 від 16.03.2011 року було складено страховий № 00062946 від 15.04.2011 року.

Наказом №00062946 від 15.04.2011 року прийнято рішення про виплату страхового відшкодування. Платіжним дорученням № 013024 від 18.04.2011 та № 013023 від 18.04.2011 року позивачем перераховано страхувальнику суму збитків в розмірі 11546,88 грн.

На підставі статті 993 ЦК України, статті 27 Закону України "Про страхування" до Страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке Страхувальник або інша особа, яка отримала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдану шкоду.

Згідно частини першої статті 1191 ЦК України, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого страхового відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

З моменту виплати страхового відшкодування у позивача виникло право вимоги до відповідача по відшкодуванню спричиненого збитку в межах фактичних затрат в сумі 11546,88 грн.

21.09.2011 року відповідачем було перераховано на розрахунковий рахунок позивача часткову сплату страхового відшкодування у розмірі 9939,46 грн., що підтверджується копією банківської виписки від 21.09.2011 року

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із частиною 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

22.07.2011 року Позивачем на адресу Відповідача було направлено регресну вимогу вих. № 4464 від 22 липня 2011 року, отримання якої підтверджується відміткою про отримання з реєстраційним вхідним №4728 від 22.07.2011 року.

Відповідно до п. 37.1 ст. 37 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів” виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком регресної вимоги про виплату та додатків до неї.

Таким чином суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог в розмірі несплаченої частини страхового відшкодування в сумі 1607 грн. 42 коп.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Перша»(04116, м. Київ, вул. Старокиївська, буд. 10, літ И; код ЄДРПОУ 31681672) на користь Приватного Акціонерного товариства “Страхова компанія „УНІКА” (01034, м. Київ, вул. Рейтарська, буд.37; код ЄДРПОУ 20033533) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення суму 1607 (одна тисяча шістсот сім) грн. 42 коп. боргу, 115 (сто п'ятнадцять) грн. 47 коп. витрат по сплаті державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

3. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо останню не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя О.Є. Блажівська

Повний текст рішення складено 05.10.2011 року