Рішення № 18620075, 05.10.2011, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Запорізької області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.10.11 Справа № 10/677/08-31/5009/3656/11

Суддя Хуторной В.М.

Господарський суд Запорізької області у складі суддів: Хуторного В.М. (головуючий), Кричмаржевський В.А., Соловйов В.М., при секретарі Ломейко Н.І.

За участю представників: від позивача ОСОБА_1, довіреність №159 від 15.05.11 р.; від відповідача ОСОБА_2, довіреність від 4.04.11 р.;

Розглянувши в судовому засіданні матеріали справи №10/677/08-31/5009/3656/11

за позовом Відкритого акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго»(скорочено ВАТ «Запоріжжяобленерго»);

до відповідача Відкритого акціонерного товариства «Запорізький арматурний завод»(скорочено ВАТ «Запорізький арматурний завод»);

про стягнення боргу за спожиту електроенергію, пені інфляції та річних.

Ухвалою господарського суду від 11.08.2011 р. справу №10/677/08-31/5009/3656/11 прийнято до колегіального розгляду та призначено до розгляду в засіданні господарського суду на 21.09.2011 р. розгляд справи відкладався до 5.10.11 р.

За клопотанням представника відповідача, розгляд справи здійснювався із застосуванням фіксації судового процесу.

У відповідності до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Сутність спору: Заявлено уточнені вимоги про стягнення з відповідача суми заборгованості за спожиту активну та реактивну електричну енергію за період з серпня 2008 р. по вересень 2008 р. в розмірі 1513836,21 грн., пені за період з 23.09.2008 р. по 13.05.2009 р. в розмірі 256547,99 грн., інфляційних втрат за період з 19.08.2008 по 30.04.2009 р. в розмірі 194913,69 грн. та 3% річних за період з 19.08.2008 по 13.05.2009 р. в розмірі 32068,49 грн.

Позовні вимоги мотивовані обставинами, викладеними у позовній заяві та обґрунтовані ст. ст. 11, 15, 16, 625, 509, 525, 526,530 Цивільного кодексу України, ст. ст. 230 Господарського кодексу України та ст. ст. 1, 2, 4, 36, 82 Господарського процесуального кодексу України, ст. 26 Закону України «Про електроенергетику», договором №40 від 1.02.1993 р.

Представник позивача наполягає на заявлених позовних вимогах, з підстав, що зазначені в позові, просить їх задовольнити.

Відповідач у справі у відзиві на позовну заяву вказує, що підстави для задоволенню вимог відсутні, оскільки зобовязання припинилось зарахуванням зустрічних позовних вимог, договірні відносини між сторонами відсутні.

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін, суд -

ВСТАНОВИВ:

Між Запорізьким центральним підприємством електричних мереж Виробничого енергетичного обєднання «Дніпроенерго», правонаступником якого є Відкрите акціонерне товариство «Запоріжжяобленерго», (Постачальник електричної енергії, позивач) та Виробничним обєднанням «Арматуробудування», правонаступником якого є Відкрите акціонерне товариство «Запорізький арматурний завод»(Споживач, відповідач) укладено договір на користування електричною енергією №40 від 01.02.1993 р. (далі Договір) з подальшими змінами та доповненнями.

Умовами п. 1. Додаткової угоди від 01.03.2006 р. до Договору, передбачено обов'язок позивача продавати електроенергію відповідачу, а відповідач зобов'язаний оплачувати вартість купленої електроенергії.

Згідно п. 2.4. Угоди від 01.09.2002 р. до Договору, Споживач зобов'язаний оплачувати вартість спожитої активної електричної енергії та вносити плату за перетікання реактивної електроенергії.

Згідно п. 1 Додаткової угоди від 01.01.2007 р. до Договору, Споживач зобов'язаний у термін 5-ти операційних днів після дати отримання здійснити оплату рахунків або платіжних вимог - доручень, що направляються йому Постачальником електричної енергії.

У липні 2008 року відповідачем, відповідно до акту про спожиту активну електричну енергію, спожито електроенергії на суму 1038156,26 грн. На оплату виставлена платіжна вимога-доручення № 6022 від 08.08.2008 р. на суму 1038156,26 грн., яку відповідачем не оплачено.

У серпні 2008 року відповідачем, відповідно до акту про спожиту активну електричну енергію, спожито електроенергії на суму 416491,42 грн. На оплату виставлена платіжна вимога-доручення № 6776 від 05.09.2008 р. на суму 416491,42 грн., яку відповідачем не оплачено.

У вересні 2008 року відповідачем, відповідно до акту про спожиту активну електричну енергію, спожито електроенергії на суму 50559,62 грн. На оплату виставлена платіжна вимога-доручення № 7721 від 06.10.2008 р. на суму 50559,62 грн., яку відповідачем не оплачено.

Загальна сума боргу за спожиту активну електроенергію складає 1505207,3 грн.

У серпні 2008 року відповідачем, відповідно до акту про об'єм перетікання реактивної електроенергії, виникла заборгованість на суму 6136,38 грн. На оплату виставлена платіжна вимога-доручення № 7325 від 11.09.2008 р. на суму 6136,38 грн., яку відповідачем не оплачено.

У вересні 2008 року Відповідачем, відповідно до акту про об'єм перетікання реактивної електроенергії, виникла заборгованість на суму 2492,53 грн. На оплату виставлена платіжна вимога-доручення № 8312 від 13.10.2008 р. на суму 2492,53 грн., яку відповідачем не оплачено.

Загальна сума боргу за послуги компенсації перетікання реактивної електроенергії складає 8 628,91 грн.

Згідно п. 3 Додаткової угоди від 01.01.2007 р. до Договору, за недотримання термінів сплати рахунків або платіжних вимог - доручень за активну електроенергію та надання послуг по компенсації перетікання електричної енергії, Споживач сплачує Постачальникові електричної енергії пеню за весь період часу, протягом якого невиконане зобов'язання по сплаті, в розмірі 0,5 % від суми платежу за кожний день прострочення (але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період нарахування пені) по день фактичної оплати.

Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, заслухавши учасників процесу, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 26 Закону України «Про електроенергетику», споживання енергії можливе лише на підставі договору з енергопостачальником.

Згідно п. 6 ст. 276 Господарського кодексу України, розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону.

Згідно з п. 1.3. Правил користування електричною енергією, затверджених постановою НКРЕ від 31.07.1996 р. №28 (в редакції постанови НКРЕ від 17.10.2005 р. №910 (надалі ПКЕЕ), споживач енергії зобов'язаний додержуватися вимог нормативно-технічних документів та договору про постачання енергії.

Відповідно до п. 10.2 ПКЕЕ, Споживач електричної енергії зобов'язаний:

1) користуватися електричною енергією виключно на підставі договору (договорів);

2) оплачувати обсяг спожитої електричної енергії, а також здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та рахунків.

Факт порушення відповідачем умов, визначених змістом зобовязання та факт несплати відповідачем у визначений зобовязанням термін використаної активної енергії на суму 1505207,3 грн., послуги з компенсації перетікання реактивної електроенергії на суму 8628,91 грн., господарський суд вважає доведеним та підтвердженим відповідними доказами (Договором про використання електричної енергії № 40 від 01.02.1993 р., Актами про спожиту протягом розрахункового періоду активної електричної енергії за серпень та вересень 2008 року, Актами про обсяги перетоків реактивної електричної енергії з мереж Електропостачаючої організації в мережі Споживача протягом розрахункового періоду ВАТ «Запорізький арматурний завод»за серпень та вересень 2008 р., платіжною вимогою-дорученням №2026 від 03.04.2008 р. та платіжними вимогами-дорученнями №6022 від 08.08.2008 р., №6776 від 05.09.2008 р., №7721 від 6.10.2008 р., №7325 від 11.09.2008 р., №8312 від 13.10.2008 р.).

Таким чином, суд дійшов висновку, що вимоги позивача щодо стягнення боргу, підлягають задоволенню в частині стягнення з відповідача заборгованості за спожиту активну та реактивну електроенергію в сумі 1513836,21 грн.

Доводи відповідача з приводу того, що він є споживачем електричної енергії першого класу, бо нібито є власником трансформатору ГДТН63000/150-70У1 та має законні підстави здійснити перерахунок вартості спожитої електроенергії між різницями тарифів першого та другого класів напруги, спростовується наступним.

Договором встановлено, що відповідач є споживачем другого класу напруги (додаток 2.1 до Договору, п. 8 додаткової угоди від 01.03.2006 р.), оскільки йому встановлено точку продажу електричної енергії на ЦРП-6 на вводах №1 та №2 із ступенем напруги 6 кВ., відповідно до п. 3.2 «Порядку визначення класів споживачів електричної енергії, диференційованих за ступенем напруги», який затверджений Постановою НКРЕ від 13.08.1998 р. за №1052.

Постановою Вищого господарського суду від 19.01.2011 р. по справі №4/364д/09-12/39д/10 від 19.04.2010 р., було скасовано рішення суду першої інстанції та постанову апеляційної інстанції, якою було задоволено позовні вимоги ВАТ «Запорізький арматурний завод»до ВАТ «Запоріжжяобленерго»про визнання недійсним пункт 8 додаткової угоди від 01.03.2006 р. до Договору №40 від 01.02.1993 р. в частині викладення Додатку №13, де була встановлена точка продажу електричної енергії в точці з напругою 6 кВт, що надавало можливість позивачу відносити відповідача до споживачів електричної енергії 2-го класу.

Постановою Вищого господарського суду від 08.12.2010 р. по справі №22/141/08 - 21/156/10 було скасовано Постанову Запорізького апеляційного господарського суду від 12.10.2010 р., відповідно до якої за ВАТ «Запорізький арматурний завод»було визнано право власності на вказаний трансформатор, а рішення господарського суду Запорізької області по даній справі, яким у задоволені позовних вимог ВАТ «Запорізький арматурний завод»відмовлено, набрало законної сили.

За таких обставин посилання ВАТ «Запорізький арматурний завод»на наявність грошового зобов'язання позивача перед відповідачем не відповідає дійсності, що як наслідок виключає можливість здійснення зарахування.

Відповідно до п. 22 Інформаційного листа Вищого господарського суду від 12.03.2009 р. за №01-08/163 передбачено, що припинення зобов'язання зарахуванням означає відсутність предмета спору за умови, якщо сторонами не залишилися спірних (неврегульованих) питань.

Доводи відповідача стосовно відсутності між сторонами договірних правовідносин спростовуються наступним.

28.04.1999 року ВАТ «Запорізький арматурний завод»звернулося до ВАТ «Запоріжжяобленерго»з листом №16/59 від 28.04.1999 р. в якому просило призупинити дію договору №40 від 01.02.1993 р. на користування електричною енергією в частині електропостачання на термін оренди приміщень та обладнання заводу ЗАТ «Запоріжтехкомплект». На період призупинення Договору, між ГАЕК «Запоріжжяобленерго»та ЗАТ «Запоріжтехкомплект»було укладено договір на користування електричною енергією за №22 від 1.05.1999 р. за даною адресою. 29.08.2002 року на адресу ВАТ «Запоріжжяобленерго»надійшов лист від ЗАТ «Запоріжтехкомплект»з пропозицією розірвати договір №22 від 01.05.1999 р. у звязку з припиненням оренди приміщень та обладнання ВАТ «Запорізький арматурний завод». На що ВАТ «Запоріжжяобленерго»направило листа від 30.08.2002 р. за 4-/1181 про згоду розірвання договору. Після цього, 28.08.2002 року ВАТ «Запорізький арматурний завод»звернулося з листом №247 від 28.08.2002 р., в якому просило відновити дію договору №40 від 01.02.1993 р. на користування електричною енергією з 01.09.2002 р. у зв'язку з припиненням оренди приміщень та обладнання ЗАО «Запорожтехкомплект». Сторони підписали додаткову угоду про відновлення терміну дії Договору з 01.09.2002 р. та внесли відповідні зміни в договір.

За взаємною згодою сторін дія Договору була, як призупинена так і відновлена, що зафіксовано підписанням сторонами додаткової угоди та не суперечить діючому законодавству.

31.05.2007 р. рішенням господарського суду Запорізької області було винесено рішення по справі №20/86/07, яким встановлено: «01.02.1993 р. між ВАТ «Запоріжжяобленерго» (енергопостачальна організація, позивач у справі, згідно з статутом - правонаступник ВЕО «Дніпроенерго» та ВАТ «Запорізький арматурний завод»(абонент, відповідач у справі) був укладений договір на користування електричною енергією №40 (зі змінами та доповненнями)». Зазначене рішення на сьогоднішній день є чинним;

17.10.2008 р. рішенням господарського суду Запорізької області було винесено рішення по справі №20/443/08. Даним рішенням встановлено: «01.02.1993 р. між ВАТ «Запоріжжяобленерго»(енергопостачальна організація, позивач у справі, згідно з статутом - правонаступник ВЕО «Дніпроенерго»та ВАТ «Запорізький арматурний завод»(абонент, відповідач у справі) був укладений договір на користування електричною енергією №40 (зі змінами та доповненнями)». На сьогоднішній день дане рішення є чинним.

18.11.2009 р. господарським судом Запорізької області було винесено рішення по справі №18/123/08, яким встановлено: «01.02.1993 р. ВАТ «Запоріжжяобленерго»(постачальник електричної енергії) та ВАТ «Запорізький арматурний завод»(споживач) уклали договір про використання електричної енергії №40.»На сьогоднішній день дані судові акти є чинними.

30.06.2011 р. Донецьким апеляційним господарським судом було винесено постанову по справі №27/180/09-10/5009/1736/11, якою було встановлено, що між ВАТ «Запоріжжяобленерго»(постачальник електричної енергії) та ВАТ «Запорізький арматурний завод»(споживач) 01.02.1993 р. укладено договір на користування електричною енергією №40, за умови якого позивач зобов'язувався відпускати електричну енергію, а відповідач оплачувати її вартість на умовах договору.

У відповідності до ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу даний встановлений судом факт не повинен доводиться знову при вирішенні даного спору, в якому беруть участь ті самі сторони.

Постанова Запорізького окружного адміністративного суду по справі №2а-0870/3869/11 від 21.06.2011 р., яка була надана відповідачем, як доказ того, що він не є правонаступником ВО «Арматуробудування»не може бути прийнята судом до уваги, оскільки ВАТ «Запоріжжяобленерго»не є стороною по даній справі, а отже факти, які встановлені судом під час розгляду даної справи не можуть бути приюдицією у розумінні ст. 35 ГПК України.

Крім вимог про стягнення основного боргу, позивач просив суд стягнути з відповідача втрати від інфляції за період з 19.08.2008 р. по 30.04.2009 р. в розмірі 194913,69 грн. та 3% річних за період з 19.08.2008 по 13.05.2009 р. в розмірі 32068,49 грн.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо іншій розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок втрат від інфляції та 3% річних, суд вважає вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Також позивач просив суд стягнути із відповідача 256547,99 грн. пені за період часу з 19.08.2008 р. по 13.05.2009 р.

Згідно з положеннями ст. 611 ЦК України у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Пунктом 4.7 договору (в редакції додаткової угоди про внесення змін від 01.09.20007р. про внесення змін у договір № 40 від 01.02.1993 р.), сторони визначили, що при недодержанні строків сплати рахунків або платіжних вимог-доручень за активну електричну енергію та за надання послуг по компенсації перетікання реактивної електричної енергії, споживач сплачує постачальнику пеню за весь період часу, протягом якого не виконано зобовязання по сплаті у розмірі 0,5 % від суми платежу за кожний день прострочки (але не більше ніж подвійна облікова ставка Національного банку України, яка діяла в період нарахування пені) по день фактичної сплати.

Згідно з положеннями ст. ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань»платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочення платежу пеню, в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Наданий позивачем розрахунок суми пені суд вважає невірним, а вимогу про стягнення із відповідача пені, такою, що підлягає частковому задоволенню, а саме, в частині стягнення із відповідача 182772,53 грн. В частині стягнення 73775,46 грн., суд відмовляє позивачу, у звязку із невірним нарахуванням цієї суми.

Частиною 6 ст. 232 ГК України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

З огляду на наведену норму період часу для нарахування пені за прострочення оплати активної електроенергії слід рахувати з 19.08.2008 р. по 19.04.2009 р., що складає 181747,11 грн., а для нарахування пені за прострочення оплати за надання послуг з компенсації перетікання реактивної електроенергії слід рахувати з 23.09.2008 р. по 23.03.2009 р., що складає 1025,42 грн., а разом - 182772,53 грн.

Таким чином, позовні вимоги задовольняються частково.

Відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись, ст. ст. 44, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Запорізький арматурний завод»(69093, м. Запоріжжя, вул. Зачиняєва, 158-А, код ЄДР 14309190) на користь Відкритого акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго»(69096, м. Запоріжжя, вул. Каховська, 26, код ЄДР 00130926, поточний рахунок зі спеціальним режимом використання №260363141401 в Філії ЗОУ ВАТ «Державний ощадний банк України», МФВ 313957) 1505207,3 грн. основного боргу за використану активну електричну енергію.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Запорізький арматурний завод»(69093, м. Запоріжжя, вул. Зачиняєва, 158-А, код ЄДР 14309190) на користь Відкритого акціонерного товариства «Запоріжжяобленерго»(69096, м. Запоріжжя, вул. Каховська, 26, код ЄДР 00130926, поточний рахунок №260081031709 в Запорізькому відділенні ВАТ «Дочірній банк Сбербанк Росії», МФВ 320627) 8628,91 грн. боргу за надання послуг з компенсації перетікання реактивної електроенергії; 182772,53 грн. пені; 32068,49 грн. 3 % річних, 194913,69 грн. втрат від інфляції, 19235,91 грн. державного мита та 113,65 витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Судді Хуторной В.М.

Кричмаржевський В.А.

Соловйов В.М.

Повний текст рішення складено 10.10.11 р.