Ухвала суду № 18620031, 29.09.2011, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

88000, м.Ужгород, вул.Коцюбинського, 2-а

___________________________

УХВАЛА

29.09.2011 Справа № 5008/789/2011

ЗА ПОЗОВОМ: Товариства з обмеженою відповідальністю „Хустхліб” м.Хуст

ДО ВІДПОВІДАЧА: Товариства з обмеженою відповідальністю „Бульвар” м.Берегово

Про розгляд заяви про розстрочку виконання рішення суду

Суддя О.С. Йосипчук

ПРЕДСТАВНИКИ:

ВІД ПОЗИВАЧА : Дідич М.А. - представник

ВІД ВІДПОВІДАЧА: представник не з’явився

Рішенням господарського суду Закарпатської області з відповідача –ТОВ „Бульвар” на користь позивача –ТОВ „Хустхліб” стягнуто 9108,71 грн. заборгованості по оплаті за отримані продукти харчування.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 22.08.2011р. наведене вище рішення суду скасоване частково та залишене в сиоі в частині стягнення із відповідача –ТОВ „Бульвар” на користь позивача – ТОВ „Хустхліб” стягнуто 8908,71 грн. заборгованості та втирати на держмито і інформаційні витрати.

Звертаючись із клопотанням про надання розстрочки виконання рішення суду (Лист від 13.09.2011р. №13/09/2011), відповідач необхідність надання розстрочки обґрунтовує тим, що кризові явища 2009-2010р.р. негативно вплинули на його господарську діяльність. Відповідач стверджує, що низька прибутковість товариства та значна кредиторська заборгованість призвела до неплатоспроможності товариства, а застосування примусового стягнення суми позову може призвести зупинення господарської діяльності.

Також, аргументуючи звернення про розстрочку, відповідач посилається на бажання уникнути додаткових витрат у вигляді виконавчого збору.

У відповідності до ст..121 ГПК України, суд може відстрочити виконання прийнятого ним рішення, якщо мають місце обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. При цьому, розстрочка виконання рішення суду допускається у виняткових випадках.

Тобто, коментованою нормою права визначено процесуальну можливість вирішення питань, пов’язаних із проблемами, що виникають під час виконання рішення господарського суду.

Вирішуючи питання про розстрочку виконання рішення суду, судом враховується матеріальні інтереси обох сторін, їх фінансових стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору тощо. Таким чином, саме лише важке фінансове становище боржника не може бути безумовною підставою для надання такому підприємству розстрочення.

Як вбачається із матеріалів справи, стійка заборгованість відповідача перед позивачем утворилась у період січень-квітень 2011р. Невиконання грошового зобов’язання відповідачем призвело до виникнення спору, який було вирішено господарським судом 21.07.2008р. Не погодившись із таким рішенням, відповідач оскаржив його у апеляційному порядку. Постанову Львівського апеляційного господарського суду, якою частково змінено рішення суду першої інстанції, було винесено 22.08.2011р.

Таким чином, відповідач, протягом шести-семи місяців, в цілому не вирішив питання погашення заборгованості за отримані товарно-матеріальні цінності.

На думку суду, подані докази слабкого фінансового становища відповідача не виділяють його серед інших суб’єктів господарювання, не вказують на крайню необхідність розстрочення та не доводять, що розстрочення на два місяці виконання рішення суду призведе до самостійного погашення заборгованості. Причиною значної кредиторської заборгованості, в основному, є обставини, що виникли внаслідок залучення та обслуговування коштів, отриманих у кредит від банківських установ. Тому, подані відповідачем матеріали вказують на його намір віддати перевагу кредитним правовідносинам, що побудовані на графіках погашення заборгованості, перед зобов’язальними правовідносинами, спір за якими вирішено у судовому порядку.

Ухвалами суду від 20.06.2011р., від 29.06.2011р. та від 12.07.2011р. відповідача було зобов’язано надати суду письмовий відзив на позов та направити свого представника у засідання суду. Таким чином, судом було створено відповідачу достатні умови для подання, як письмового відзиву, так і тих документів, що подані до заяви про розстрочення. Однак, письмових пояснень про причини невиконання грошового зобов’язання перед позивачем, чи будь-яких інших пояснень чи клопотань направлених на полегшення свого можливо важкого фінансового стану відповідач не подав, причин ігнорування вказівок суду не навів. Наведене вище ставить твердження відповідача про самостійне вжиття заходів погашення заборгованості на межу оцінки.

Згідно з Довідкою відповідача №125 від 12.09.2011р., кредиторська заборгованість ТОВ „Бульвар” становить 2330954,28грн., в той час, як його борг у спірній ситуації становить 8908,71 грн., і доказів того, що примусове стягнення цієї суми поставить підприємство відповідача на межу банкрутства немає.

Крім того, слід зауважити, що у ході виконавчого провадження, державний виконавець, власне, надає боржнику достатній строк для добровільного і самостійного виконання рішення суду і застосовує заходи примусу лише при прийнятті примусових мір стягнення.

Зважаючи на таке, суд доходить висновку про необхідність захисту майнових інтересів позивача та про необхідність надати практичний, правозахисний зміст судовим актам, прийнятим на захист майнових прав позивача.

За таких обставин, з підстав наведених вище, суд відмовляє у задоволенні клопотання про розстрочку виконання рішення суду.

Керуючись ст.121 ГПК України,

СУД УХВАЛИВ:

1.У задоволенні клопотання про розстрочку виконання рішення суду від 13.09.2011р. №13/09/2011 відмовити.

Суддя О.С. Йосипчук