Рішення № 18619739, 15.09.2011, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

15.09.2011 Справа № 5008/1012/2011

Розглянувши матеріали справи

за позовом Комунального автотранспортного підприємства 072801 Ужгородської міської ради, м. Ужгород

до відповідача Комунального шляхово-експлуатаційного підприємства “КШЕП”, м. Ужгород

про стягнення 58733,52 грн. боргу за надані послуги

Суддя Журавчак Л.С.

За участі представників сторін:

Від позивача ОСОБА_1, представник за дов. від11.01.2011 року;

Від відповідача ОСОБА_2 представник за дов. від 10.01.2011 року №28.

Суть спору: стягнення 58733,52 грн. боргу за надані послуги відповідно до договору №96/10 на прийняття твердих відходів на сміттєзвалищі від 23.12.2010р.

В судовому засіданні були оголошені перерви з 10.08.11р. до 18.08.11р. (до 14 год. 15 хв.), з 18.08.11р. до 30.08.11р. (до 16 год. 00 хв.), з 30.08.11р. до 15.09.11р. (16 год. 00 хв.) відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України

Представник позивача підтримав позовні вимоги повністю з підстав, вказаних у позовній заяві.

Вказує на те, що між сторонами у спорі було укладено договір №96/10 від 23.12.2010 року, згідно з умовами якого відповідач зобовязаний сплатити позивачу вартість послуг (отримання твердих побутових відходів) у розмірі, встановленому договором.

Пояснює, що вартість наданих позивачем послуг складає 163133,52 грн., однак відповідачем оплачено отримані послуги лише частково, внаслідок чого у нього утворилася заборгованість перед позивачем на суму 58733,52 грн., яку позивач підтверджує Договором №96/10, Актом №ОУ-0000139, податковою накладною №109 від 31.03.2011 року та книгою обліку. Посилається на те, що книга обліку заведена на виконання наказу №01-П від 22.02.2011р. "Про облік завезення сміття на сміттєзвалищі" директора КАТП 072801 і її заведення є вимушеним кроком позивача, який зумовлений відмовою відповідача оформляти спеціальні перепустки, що видаються усім особам, які ввозять ТПВ на полігон; належним чином оформлені перепустки виключають можливість спору щодо кількості ввезених ТПВ.

Представник відповідача заперечив проти задоволення позову у повному обсязі, з підстав, вказаних у письмових запереченнях.

Зазначає, що пунктом 2.2 укладеного між сторонами договору визначено, що замовник (відповідач) самостійно визначає необхідну до сплати суму, виходячи із обсягу твердих побутових відходів, що будуть вивозитися, тому вважає, що самостійно визначена позивачем сума є необґрунтованою.

Стосовно непідписання акту виконаних робіт повідомив, що жодним пунктом договору не передбачено такий обовязок відповідача.

Ознайомившись із запереченнями відповідача, представник позивача зазначив, що книгою обліку, якою фіксується кількість ввезених відходів, підтверджено отримання 22286 куб. м. останніх. Окрім того, подав суду копію рішення виконавчого комітету від 26.07.06р. №174 "Про норми утворення твердих побутових відходів та тарифи на послуги з їх вивезення та знешкодження", довідку Головного управління статистики у Закарпатській області від 06.09.11р. №06/4-18/5430 про чисельність постійного населення в м. Ужгород. Посилаючись на Правила експлуатації полігонів побутових відходів, затверджені наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 01.12.2010 року №435, зареєстрованим в Мінюсті 22.12.2010р. №1307/18602 позивач вказав на те, що контролює приймання відходів на полігон за дорожніми листами відповідача, в яких ставиться відмітка про кількість ввезених (прийнятих) ТПВ. Відповідач жодного разу не пред"явив претензій щодо правильності відображення кількості прийнятого ТПВ.

Заслухавши пояснення представників сторін та в ивчивши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Між Комунальним автотранспортним підприємством 072801 Ужгородської міської ради (позивачем у справі) та Комунальним шляхово-експлуатаційним підприємством “КШЕП” (відповідачем у справі) укладено договір на прийняття твердих відходів на сміттєзвалищі від 23.12.2010 року №96/10, відповідно до умов якого виконавець (позивач) забезпечує прийняття твердих побутових відходів на території сміттєзвалища, розташованого на території сільської ради с. Барвінок, а замовник (відповідач) здійснює вивезення твердих побутових відходів власним транспортом на сміттєзвалище (пункти 1.1, 1.2 договору).

Розділом 2 договору визначено вартість послуг та порядок розрахунків, зокрема, пунктом 2.2 визначено, що замовник (відповідач) самостійно визначає необхідну до сплати суму, виходячи з обсягу твердих побутових відходів, що будуть вивозитись, періодичності вивезення та встановленого тарифу.

Згідно з пунктом 3.1.1 договору виконавець (позивач) зобовязаний прийняти ТПВ від замовника(відповідача) при наявності у нього перепустки.

Вважаючи, що відповідачем не оплачено у повному обсязі надані йому позивачем послуги, останній звернувся з вимогою від 07.06.2011 року №75 про підписання Акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000139, а відтак і сплату заборгованості у розмірі 58733,52 грн.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч. 3 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Так, умови договору щодо оплати наданих послуг у самостійно визначеному відповідачем розмірі (пункт 2.2 договору) ним виконані, що підтверджено також і поданими позивачем доказами (копії банківських виписок містяться у матеріалах справи).

Оцінивши поданий позивачем Акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000139, суд відхиляє його як доказ заборгованості відповідача, оскільки останнім не підписано такий акт.

Відповідно до п. 3.1.1. Договору позивач по справі зобов"язаний приймати ТПВ від відповідача при наявності у нього перепустки, що засвідчує оплату послуг останнім.

Присутні в судовому засіданні представники підтвердили відсутність такої процедури при виконанні своїх зобов"язань по договору. Такими діями позивач позбавив себе можливості довести фактичну кількість прийнятих від відповідача ТПВ. Посилання ж позивача на порядок, передбачений Правилами експлуатації полігонів побутових відходів щодо проставляння на дорожніх листах відповідача відміток про кількість ввезених (прийнятих) ТПВ, до уваги судом не взятий, оскільки укладеним між сторонами Договором такий не передбачений, а згадувані Правила набули чинності після підписання Договору. В зв"язку з чим і не прийнято до уваги посилання відповідача на п. 2.2 вказаних Правил, що на кожному полігоні повинні бути встановлені автомобільні ваги для обліку кількості усіх видів відходів, що надходять на полігон побутових відходів.

Відповідно до статей 33-34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Позивач же не подав жодного прямого доказу, що б підтверджував однозначно борг відповідача. Надані ним докази(рішення виконкому ради, довідка головного управління статистики) до уваги судом не взяті, оскільки безпосередньо не доказують кількість зданих відповідачем ТПВ.

Вказані обставини слугують підставою для відмови у задоволенні позову, а відтак і віднесення судових витрат на позивача.

Враховуючи наведене, керуючись ч. 1 ст. 901, ч. 3 ст. 903 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, ст. ст. ст. 33, 34, 49, 82 85 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

1.У позові відмовити повністю.

2.Судові витрати віднести на позивача.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду.

Суддя Л. С. Журавчак

Повний текст рішення виготовлено і підписано 26.09.2011 року.