Рішення № 18619067, 11.10.2011, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

03.10.11р.Справа № 20/5005/9219/2011

За позовом Публічного акціонерного товариства "ПРИВАТБАНК", м. Дніпропетровськ

до Селянського (фермерського) господарства "Мічуріна - Приватне", с.м.т. Васильківка, Дніпропетровська обл.

про стягнення 73 724 грн. 54 коп.

Суддя Пархоменко Н.В.

Представники:

від позивача: представник ОСОБА_1, довіреність № 468-О 02.03.11р. не з'явився (був в судовому засіданні 29.09.2011р.);

від відповідача: представник ОСОБА_2., довіреність № б/н від 08.08.11р., паспорт серії НОМЕР_1 від 11.04.1997р.

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство "ПРИВАТБАНК" звернулось з позовом, в якому просить стягнути з Селянського (фермерського) господарства "Мічуріна - Приватне" пеню у розмірі 73 724,54 грн. та судові витрати.

Відповідач надав заяву (відзив) (вх. № 54154/11), в якій заперечує проти позовних вимог за наступних підстав:

- вважає, що він повністю виконав зобов'язання за договором кредиту № 62-2004 від 09.06.2011р., повністю повернувши тіло кредиту та сплативши подвійну процентну ставку у розмірі 42%;

- вважає позовні вимоги такими, що погашенні, у зв'язку з тим, що 24.11.2008р. порушено провадження у справі № Б24/343-08 про банкрутство Селянського (фермерського) господарства Мічуріна - Приватне, 17.03.2009р. ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області у справі №Б24/343-08 визнано вимоги кредиторів.

В судовому засіданні відповідач заявив клопотання щодо застосування позовної давності щодо стягнення пені.

Строк вирішення спору у справі був продовжений до 03.10.2011р. за клопотанням представника позивача, відповідно до частини 3 статті 69 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні 03.10.2011р.оголошена вступна та резолютивна частина рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника відповідача, оцінивши докази в сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

02.09.2004 року між позивачем Публічним акціонерним товариством Комерційний банк “Приватбанк” (банк) та Відповідачем Селянським (фермерським) господарством "Мічуріна - Приватне" (позичальник)був укладений кредитний договір № 62-2004.

Відповідно до п. 1.1. даного договору відповідачу було надано кредитний ліміт у розмірі 400 000,00 грн. зі сплатою відсотків за користування кредитом, що підтверджується платіжними дорученнями (копії яких знаходяться в матеріалах справи).

Згідно додатку № 1 від 02.09.2004р. до договору погашення кредиту проводиться в строки згідно наступного графіку: 31.10.2005р. у сумі 200 000,00 грн. та 30.11.2005р. у сумі 200 000,00 грн.

За порушення позичальником строків повернення кредиту та процентів за користування кредитом відповідач зобов'язався сплатити позивачу пеню у розмірі 0,2 % від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, діючої в період, за який виплачується пеня (п. 5.1. договору).

Нарахування неустойки проводиться протягом 3 років з дня коли зобов'язання повинно бути виконано відповідачем (п. 5.4. договору).

Строки позовної давності по вимогам про повернення кредиту, процентів за користування кредитом, неустойки - пені, штрафів, по даному договору встановлюються в 5 років (п. 5.7 договору).

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Згідно п. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ст. 3 Закону України „ Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань” (зі змінами) розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно п. 1 ст. 259 Цивільного кодексу України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін.

Таким чином, сторони в договорі збільшили позовну давність до 5 років та строк нарахування пені до 3-х років.

За порушення строків повернення кредиту та процентів з користування кредитом, які позивач погасив 27.09.2006р., позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі 73 724,54 грн. за період з 09.09.2004р. по 09.06.2011р.

Враховуючи клопотання відповідача про застосування строків позовної давності, та враховуючи, що в договорі строк позовної давності встановлений в 5 років, суд вважає за необхідне застосувати строк позовної давності щодо нарахування пені за період 09.09.2004р. - 17.07.2006р. ( позивач звернувся до суду з позовною заявою 18.07.2011р.).

Відповідно до частини 3,4 статті 267 цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі , зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Таким чином, пеня повинна нараховуватись за період з 18.07.2006р. по 27.09.2006р. (дата погашення процентів за користування кредитом). Як вбачається з розрахунку заборгованості, наданого позивачем, в колонці „сальдо прострочене” погашення заборгованості по кредиту відбулося 14.09.2006р. у сумі 103 035,83 грн., погашення процентів за користування кредитом „погашення відсотків” - 27.09.2006 р. у сумі 62089,69 грн.

З огляду на викладене, за розрахунком суду пеня підлягає стягненню у сумі 3931,53 грн. за період з 18.07.2006р. по 27.09.2006р. (дата погашення процентів за користування кредитом).

Згідно статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Відповідно статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобовязання повинні виконуватися належним чином та у встановлений строк у відповідності з вказівками закону, договору одностороння відмова від виконання зобовязань не допускається.

Відповідно п. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Щодо заперечень відповідача проти позовних вимог на підставі порушення провадження у справі № Б24/343-08 про банкрутство Селянського (фермерського) господарства "Мічуріна - Приватне" та 17.03.2009р. ухвали Господарського суду Дніпропетровської області у справі №Б24/343-08, в якій визнано вимоги кредиторів, тому відповідач вважає позовні вимоги такими що погашені. Суд вважає, що дані заперечення помилковими, з наступних підстав:

Відповідно ч. 1-2 ст. 14 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом " конкурсні кредитори за вимогами, які виникли до дня порушення провадження у справі про банкрутство, протягом тридцяти днів від дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення про порушення провадження у справі про банкрутство зобов'язані подати до господарського суду письмові заяви з вимогами до боржника, а також документи, що їх підтверджують. Вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, - не розглядаються і вважаються погашеними, про що господарський суд зазначає в ухвалі, якою затверджує реєстр вимог кредиторів. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 17.03.2009р. затверджено реєстр вимог кредиторів у справі № Б24/343-08 про банкрутство "Селянського (Фермерського) господарства "Мічуріна - Приватне", в даному реєстрі кредиторів відсутні вимоги ПАТ "КБ "Приватбанк" про стягнення 73 724,54 грн. пені, в зазначеній ухвалі суду не визначено ,що вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, - не розглядаються і вважаються погашеними, за таких обставин вимоги позивача не можуть вважатись погашеними.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 14.04.2011р. провадження у справі № Б24/343-08 припинено, у зв'язку з затвердженням мирової угоди від 11.03.2011р.

В інформаційному листі №01-8/307 від 19.03.2002 "Про деякі питання, пов'язані з введенням мораторію на задоволення вимог кредиторів згідно з Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (п. п. 4, 5) Вищий господарський суд України зазначає, що вимоги до боржника, які не підлягають задоволенню в межах провадження зі справи про банкрутство або не були заявлені кредиторами або заявлені ними після закінчення встановленого статтею 14 Закону місячного строку, який не відновлено господарським судом у встановленому порядку, можуть бути предметом позову. Позовне провадження за цими вимогами може бути порушено господарським судом за наявності підстав, передбачених ГПК. У разі припинення провадження зі справи про банкрутство у зв'язку із затвердженням господарським судом мирової угоди умови цієї угоди є обов'язковими лише для кредиторів, вимоги яких було включено до реєстру вимог кредиторів. Кредитори, вимоги яких не підлягають задоволенню у межах провадження зі справ про банкрутство або не були заявлені згідно з вимогами статті 14 Закону або заявлені після закінчення процесуального строку, встановленого цією статтею, який не було відновлено господарським судом, можуть подати позов із зазначеними вимогами у порядку, встановленому ГПК.

З вищевикладеного вбачається, що вимоги ПАТ "КБ "Приватбанк" про стягнення з відповідача 73 724,54 грн. пені не були включені до реєстру вимог кредиторів, таким чином позивач мав право звернення з позовом до суду, та такі вимоги не можуть вважатися погашеними, оскільки про це не зазначено в ухвалі суду якою затверджує реєстр вимог кредиторів.

Приймаючи до уваги викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково у сумі 3931,53 грн. пені.

В іншій частині позову відмовити за пропуском строку позовної давності.

Відповідно статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись статтями 49, 82-84, 116, Господарського процесуального кодексу України, господарський суд ,-

ВИРІШИВ :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Селянського (фермерського) господарства "Мічуріна - Приватне" (52600, Дніпропетровська обл., смт. Васильківка, пров. Лісний, 2а, код ЄДРПОУ 31188988) на користь Публічного акціонерного товариства Комерційного банку “Приватбанк” (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, б. 50, код ЄДРПОУ 14360570) 3 931 (три тисячі девятсот тридцять одну) грн. 53 коп. пені, 39 (тридцять девять) грн. 35 коп. державного мита, 12 (дванадцять) грн. 51 коп. витрат по сплаті інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

В іншій частині позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

СуддяН.В. Пархоменко

Повне рішення складено

06.10.2011р.