Постанова № 18616145, 30.09.2011, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 2а/1770/3252/2011

30 вересня 2011 року 15год. 42хв. м. Рівне Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Ткачук Н.С. за участю секретаря судового засідання Холод Т.В. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Рудь В.О.,

відповідача: представник Троянчук Д.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Приватного виробничо-комерційного підприємства "АРБОЛІТ"

доДержавної податкової інспекції у м.Рівне

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень , -

ВСТАНОВИВ :

Приватне виробничо-комерційне підприємство «АРБОЛІТ»(далі ПВКП «АРБОЛІТ») звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м.Рівне (далі ДПІ в м. Рівне) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000352342 та №0000342342 від 09.02.2011 року.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав. В обґрунтування позову зазначив, що ДПІ в м. Рівне було проведено позапланову виїзну документальну перевірку позивача з питань своєчасності, повноти, нарахування і сплати податків і зборів (обовязкових платежів) при проведенні взаєморозрахунків з ПП «Лайкост». Стверджує, що валові витрати та податковий кредит по взаємовідносинах з ПП «Лайкост»позивачем сформовано відповідно до вимог Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та Закону України «Про податок на додану вартість», що діяли на час існування відповідних правовідносин. Зазначає, що на час існування взаємовідносин між позивачем та ПП «Лайкост», останній мав цивільну правоздатність, чинну державну реєстрацію, реєстрацію платника податків та не був позбавлений права укладати будь-які угоди у відповідності із вимогами чинного законодавства. Зміст договорів, укладених між позивачем і даним субєктом господарської діяльності не суперечить чинному законодавству України та дані договори не були визнані недійсними в установленому порядку. Вважає, посилання податкового органу в акті перевірки на те, що під час перевірки не встановлено факту передачі товарів від продавця до покупця, у звязку з відсутністю у позивача (не наданням для перевірки) товарно-транспортних накладних безпідставними, оскільки, документами, якими зафіксовано факт здійснення господарських операцій є договори, видаткові, податкові накладні, акти виконаних робіт, які відповідають вимогам чинного законодавства. У звязку з чим представник позивача вважає висновки акта перевірки про порушення ПВКП «АРБОЛІТ»положень п.5.1, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994 року та пп.7.4.1, пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року необґрунтованими і такими, що ґрунтуються на припущеннях перевіряючих, а податкові повідомлення - рішення №0000352342 та №0000342342 від 09.02.2011 року - протиправними і такими, що підлягають скасуванню. З таких підстав, просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача надав суду письмові заперечення на позовну заяву, позов не визнав. В обґрунтування заперечень пояснив суду, що позаплановою виїзною документальною перевіркою ПВКП «АРБОЛІТ»встановлено порушення товариством вимог п.5.1, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994 року та пп.7.4.1, пп.7.4.5 п. 7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року, в результаті чого занижено податок на прибуток за ІІ квартал 2008 року на суму 17128,75 грн. та занижено податок на додану вартість за квітень, червень, вересень 2008 року на загальну суму 14829,67 грн. Даний висновок податковим органом було зроблено на підставі аналізу господарських операцій між позивачем та ПП «Лайкост». Як зазначає представник відповідача, перевіркою встановлено відсутність у позивача документів щодо транспортування товару (не наданням для перевірки товарно-транспортних накладних, актів приймання - передачі, сертифікатів, посвідчень якості, маршрутних листів) від ПП "Лайкост". А тому податковим органом у акті перевірки зроблений правильний висновок про те, що операції з поставки товарів не здійснювались. Вказує на неможливість здійснення ПП «Лайкост»господарських операцій на виконання договорів, укладених з позивачем, з урахуванням часу оперативності проведення операцій, місцезнаходження майна, віддаленості контрагентів один від одного та відсутність у ПП «Лайкост»документального підтвердження обсягу матеріальних ресурсів економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або надання послуг, необхідних умов для досягнення результатів відповідної господарської діяльності, економічної діяльності, в тому числі і відсутність управлінського, технічного персоналу. Крім того, пояснив суду, що стосовно посадових осіб (директора ОСОБА_3.) ПП «Лайкост»було порушено кримінальну справу за №1-127/10 за ознаками злочину передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 205 Кримінального кодексу України. 25-26 травня 2010 року Рівненським міським судом постановлено вирок по кримінальній справі №1-386/10, обєднаній в одне провадження зі справою №1-127/10 за обвинуваченням ОСОБА_3, в скоєні злочинів передбачених ст.205 КК України, тобто судом встановлено, що діяльність ПП «Лайкост»носила фіктивний характер. У звязку з наведеним просив суд в задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши пояснення представників сторін, зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судприйшов до висновку, що позов не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що 29.04.1992 року ПВКП «АРБОЛІТ»зареєстроване юридичною особою, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи, виданим виконавчим комітетом Рівненської міської ради (а.с.50).

З матеріалів справи вбачається, що з 26.01.2011 року по 01.02.2011 року ДПІ в м. Рівне було проведено позапланову виїзну документальну перевірку позивача з питань своєчасності, повноти, нарахування і сплати податків і зборів (обовязкових платежів) при проведенні взаєморозрахунків з ПП «Лайкост»за період з 01.11.2007 року по 31.10.2010 року, за результатами якої складено акт №91/23-100/13981241 від 01.02.2011 р. (а.с.29-34).

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення:

- №0000342342 від 09.02.2011 року, яким ПВКП «АРБОЛІТ» збільшено суму грошового зобовязання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 21411 грн., в тому числі за основним платежем на суму 17129 грн. та штрафними санкціями на суму 4282 грн. (а.с.6)

- №0000352342 від 09.02.2011 року, яким ПВКП «АРБОЛІТ» збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість на загальну суму 18537 грн., в тому числі за основним платежем на суму 14830 грн. та штрафними санкціями на суму 3707 грн. (а.с.5).

Не погодившись з даними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач 16.02.2011 року звернувся зі скаргою до ДПА в Рівненській області про скасування податкових повідомлень-рішень №0000352342 та №0000342342 від 09.02.2011 року (а.с.52-53). Рішенням ДПА в Рівненській області про результати розгляду скарги №7734/25-16/127 від 15.04.2011 року дані податкові повідомлення-рішення залишено без змін, а скарга директора ПВКП «АРБОЛІТ»- без задоволення (а.с.54-55). 22.04.2011 року позивач звернувся з повторною скаргою (а.с.56-57) до ДПА України про скасування податкових повідомлень-рішень №0000352342 та №0000342342 від 09.02.2011 року. Рішенням ДПА України про результати розгляду скарги №11683/6/25-0115 від 24.06.2011 року дані податкові повідомлення-рішення залишено без змін, а скаргу директора ПВКП «АРБОЛІТ»- без задоволення (а.с.17-18).

В основу оспорюваних податкових повідомлень-рішень покладено висновки про встановлення перевіркою порушень ПВКП «АРБОЛІТ»вимог п.5.1, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994 року та пп.7.4.1, пп.7.4.5 п. 7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року, в результаті чого занижено податок на прибуток за ІІ квартал 2008 року на суму 17128,75 грн. та занижено податок на додану вартість за квітень, червень, вересень 2008 року на загальну суму 14829,67 грн.

Оскільки відносини між сторонами виникли до набуття чинності Податковими кодексом України, суд при розгляді справи керується законодавством, яке діяло на час виникнення спірних правовідносин.

Надаючи правову оцінку податковим повідомленням-рішенням №0000342342 та №0000352342 від 09.02.2011 року, суд виходить з наступного.

В основу визначення податкового зобовязання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 21411 грн. за податковим повідомленням - рішенням №0000342342 від 09.02.2011 року, покладені наступні нарахування: 17129 грн. - основного платежу та 4282 грн. - штрафних санкцій, на основі висновків про встановлення перевіркою завищення валових витрат за ІІ квартал 2008 року на суму 68515 грн. через безпідставне віднесення до їх складу вартості отриманих від ПП «Лайкост»ремонтних робіт відкачного поста ОП-4 та вакуумної установки ВУ 2М.

Вказані висновки зроблені податковим органом на підставі аналізу господарських операцій позивача по придбанню у ПП «Лайкост»робіт по поточному ремонту ОП-4 і вакуумної установки ВУ-2М та ґрунтуються на порушеннях ПВКП «АРБОЛІТ»вимог п.5.1, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994 року.

Зазначені операції оформлені первинною документацією позивача, яка була надана під час перевірки, копії якої долучені до матеріалів справи і досліджені судом. Так, з наявних у матеріалах справи доказів, вбачається, що 10 березня 2008 року та 12 травня 2008 року між ПП «Лайкост»(Виконавець) та ПВКП «АРБОЛІТ»(Замовник) було укладено договори відповідно за №10.03/08 та за №10.05/08 (а.с.11,14). Згідно з умовами даних договорів замовник доручає, а виконавець приймає на себе виконання робіт по поточному ремонту ОП-4 та ВУ 2М. Приймання та оцінка виконання робіт проводиться на підставі кошторису та акту виконання-приймання робіт. Вартість робіт відповідає кошторису та відповідно складає 42618 грн. і 39600 грн. Здача-приймання робіт оформляється актом приймання-виконання робіт. Після підписання акту приймання-виконання робіт та випробування проводиться розрахунок за виконані роботи. Форма розрахунку безготівкова, або інші форми розрахунків за погодженням сторін.

На виконання умов даного договору сторонами оформлено акти здачі-приймання робіт відповідно від 10.03.2008 р. та від 12.05.2008 р. (а.с.67,74). ПП «Лайкост»для ПВКП «АРБОЛІТ»виписано податкові накладні за №109 від 29.04.2008 р. та №217 від 27.06.2008 р. (а.с.13,16), які позивачем включено до реєстрів отриманих та виданих податкових накладних за квітень, червень 2008 року (а.с.12,15). Оплата виконаних ремонтних робіт здійснювалася готівкою, що підтверджується звітами про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт (а.с.64,68,75), квитанціями прибуткових касових ордерів (зворотній бік а.с. 64, а.с. 69, 76).

З описової частини акта перевірки вбачається, що ПП «Лайкост»разом з декларацією з податку на прибуток за півріччя 2008 року не подано додаток К1, а в рядках 4.10 «витрати на поліпшення основних фондів»та 07 «сума амортизаційних відрахувань»декларації з податку на прибуток зазначило прочерки, що у свою чергу свідчить про відсутність на підприємстві основних засобів та нематеріальних активів. Також, зазначено, що операції щодо отримання ПВКП «АРБОЛІТ»від ПП «Лайкост»ремонтних робіт не підтверджуються при врахуванні реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності, що свідчить про відсутність необхідних умов для результатів відповідної господарської, економічної діяльності, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень і транспортних засобів. Протягом періоду, що підлягав перевірці ПВКП «Арболіт»обмінювалось документами на товари (роботи, послуги) з ПП «Лайкост». Виходячи з наведеного, ПВКП «АРБОЛІТ»в порушення вимог п.5.1, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994 року за період, що перевірявся, завищило валові витрати за ІІ квартал 2008 року на суму 68515 грн., що у свою чергу призвело до заниження податку на прибуток на за II квартал 2008 року на суму 17128,75 грн.

З такими висновками податкового органу суд погоджується, вважає їх правомірними і обґрунтованими, виходячи з наступного.

Об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»№334/94-ВР від 28.12.1994 року (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону, на суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»№334/94-ВР від 28.12.1994 року (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно з пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 цього Закону, до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Дані норми закону дозволяють платнику податку формувати валові витрати при наявності таких двох умов:

- підтвердження витрат належним чином оформленими первинними документами, які містять відомості про господарську операцію та посвідчують факт її здійснення;

- спрямування результату таких операцій на подальше використання у господарській діяльності платника податків.

У відповідності до пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” №334/94-ВР від 28.12.1994 року (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обовязковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Частинами 1,2 статті 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”№996-XIV від 16.07.1999 року (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Норми аналогічного змісту містить Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України від 24.05.1995 №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за №168/704 (далі Положення №168/704).

Пунктом 2.4 Положення №168/704 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 2.16 Положення №168/704 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать нормативно-правовим актам, встановленому порядку приймання, зберігання і витрачання грошових коштів, товарно-матеріальних цінностей та іншого майна, порушують договірну і фінансову дисципліну, завдають шкоди державі, власникам, іншим юридичним і фізичним особам.

Слід зазначити, що чинне законодавство України не встановлює особливої форми актів приймання-передачі та вимог до них. У звязку з чим субєкти господарської діяльності мають право використовувати самостійно розроблені форми (бланки) актів приймання-передачі. Таке право передбачено Положенням №168/704 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин). Зокрема п. 2.7 даного Положення встановлено, що первинні документи складаються на бланках типових і спеціалізованих форм, затверджених відповідним органом державної влади. Документування господарських операцій може здійснюватись із використанням виготовлених самостійно бланків, які повинні містити обов'язкові реквізити чи реквізити типових або спеціалізованих форм.

Наявні в матеріалах справи акти здачі-приймання робіт від 10.03.2008 р. та від 12.05.2008 р. (а.с.67,74) не відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»№996-ХІV від 16.07.1999 року (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) та Положенню №168/704 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) оскільки, не містять змісту та обсягу виконаних робіт по поточному ремонту ОП-4 та ВУ 2М; не містять вказівки на те, які саме роботи проводилися по поточному ремонту ОП-4 та ВУ 2М. Крім того, на підтвердження виконання господарських операцій з ремонту ОП-4 та ВУ 2М, у ПВКП «АРБОЛІТ»відсутні первинні документи передбачені в якості обовязкових пунктами 3.3. договорів від 10 березня 2008 року та від 12 травня 2008 року відповідно за №10.03/08 та за №10.05/08 (а.с.11,14), а саме: акти випробування відкачних постів ОП-4 та вакуумних установок ВУ 2М, після підписання яких можливе проведення розрахунків за виконані ремонтні роботи.

З актів здачі-приймання робіт від 10.03.2008 р. та від 12.05.2008 р. вбачається, що сторонами погоджено розрахунки за проведені ремонтні роботи здійснювати в безготівковій формі шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок виконавця. Однак, судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що фактично оплата виконаних ремонтних робіт здійснювалася готівкою, що підтверджується звітами про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт (а.с.68,75), квитанціями прибуткових касових ордерів (а.с. 69, 76), які в свою чергу теж не відповідають вимогам чинного законодавства.

Так, форму та порядок складання звіту про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт затверджено наказом Державної податкової адміністрації України №440 від 19.09.2003 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 9 жовтня 2003 р. за N 915/8236 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Пунктом 6 даного Наказу (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що звіт про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт, складається фізичними особами, що отримали такі кошти на підприємствах всіх організаційно-правових форм або у фізичних осіб, що є суб'єктами підприємницької діяльності. Фізична особа, що отримала такі кошти, заповнює всі графи звіту, крім: "Звіт перевірено", "Залишок внесений (перевитрата видана) у сумі за касовим ордером", бухгалтерських проводок, розрахунку штрафу та суми утриманого податку за несвоєчасно повернуті витрачені кошти на відрядження або під звіт, які заповнюються особою, що надала такі кошти; доцільності проведених витрат та "Звіт затверджено", які підписуються керівником (податковим агентом).

Звіти про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт (а.с.64,68,75) складені з порушенням вимог вказаної норми, оскільки посадовою особою ПВКП «АРБОЛІТ», яка отримали кошти під звіт не заповнено графи звітів «Кому, за що і на підставі якого документа заплачено». З матеріалів справи також вбачається, що датою складання квитанцій прибуткових касових ордерів (а.с.69,76) є 23.04.2008 року, 24.04.2008 року, 25.04.2008 року, 28.04.2008 року, 29.04.2008 року, 24.06.2008 року, 25.06.2008 року, 26.06.2008 року, 27.06.2008 року, однак підставою для складання даних квитанцій зазначено відповідно акт 29.04.2008 року та накладна №217 від 27.06.2008 року. На запитання суду, представник позивача не зміг пояснити, у звязку з чим квитанції прибуткових касових ордерів були складені на підставі документів, що датовані пізніше дати складання самих прибуткових касових ордерів.

За наведених обставин, суд прийшов до висновку, що акти здачі-приймання робіт, звіти про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт та квитанції прибуткових касових ордерів не є первинними документами в силу вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»№996-ХІV від 16.07.1999 року (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), Положення №168/704 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), Наказу Державної податкової адміністрації України №440 від 19.09.2003 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 9 жовтня 2003 р. за N 915/8236 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), які підтверджують реальність здійснення господарських операцій по отриманню ремонтних робіт та на підставі яких можливе формування валових витрат.

Крім того, суд відхиляє доводи позивача про те, що придбані у ПП «Лайкост»ремонтні роботи використовувалися ПВКП «АРБОЛІТ»у власній господарській діяльності.

Так, на підтвердження факту використання придбаних у ПП «Лайкост»ремонтних робіт у власній господарській діяльності позивачем надано договір укладений між КПСПБ «ЦКБ Арсенал»(Замовник) та ПВКП «АРБОЛІТ»(Виконавець) за №03/17 від 02 березня 2006 року (а.с. 125-129). Згідно з умовами даного договору та додатків до нього виконавець проводить поточний ремонт і виконує пусконалагоджувальні роботи наступного обладнання: ·3 шт. відкачних постів ОП-4 у відповідності до переліку робіт, до 31 травня 2007 року;

·1 шт. вакуумної печі Tesla у відповідності до переліку робіт, до 30 липня 2007 року;

·1 шт. вакуумної установки ВУ 2М, до 30 грудня 2008 року;

·2 шт. вакуумних установок ВУ -1А у відповідності до переліку робіт, до 30 вересня 2007 року та 31 жовтня 2007 року.

Загальна вартість робіт складає 354600 грн. Договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами та діє до 31 грудня 2008 року. Виконавець для скорочення строків виконання робіт по даному договору має право на залучення третіх осіб, громадян Республіки Білорусь, під свою відповідальність та за власний рахунок. Приймання таких виконаних підрядних робіт оформлено актами приймання-передачі робіт по договору №03/17 від 02.03.2011 року (а.с.135,137). Оплата виконаних підрядних робіт здійснювалася в безготівковій формі, що підтверджується банківськими виписками (а.с.136, 138).

З довідки статистики з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України вбачається, що видами діяльності позивача за КВЕД є: будівництво будівель; діяльність у сфері інжинірингу; монтаж систем опалення, вентиляції та кондиціонування повітря; діяльність автомобільного вантажного транспорту; оптова торгівля будівельними матеріалами; роздрібна торгівля іншими непродовольчими товарами, не віднесеними до інших групувань (а.с.51). Будівельну діяльність в період, що перевірявся позивач здійснював на підставі ліцензії АА №775444 зі строком дії з 18.11.2004 року по 18.11.2009 року (а.с.163).

З даної довідки та ліцензії не вбачається, що видом діяльності позивача є здійснення ремонту обладнання призначеного для використання у виробництві оптичних приладів та фотографічного устаткування, ремонт якого є предметом договору з КПСПБ «ЦКБ Арсенал»та ПП «Лайкост».

Посилання позивача на договір з КПСПБ «ЦКБ Арсенал»за №03/17 від 02 березня 2006 року, суд також вважає безпідставним, оскільки ПВКП «АРБОЛІТ»поточний ремонт і пусконалагоджувальні роботи відкачних постів ОП-4 повинно було виконати до 31 травня 2007 року. Доказів того, що термін виконання ремонтних робіт продовжено, матеріали справи не містять. Договір на виконання поточного ремонту відкачних постів ОП-4 укладений між ПВКП «АРБОЛІТ» та ПП «Лайкост»лише 10 березня 2008 року. За наведених обставин, суд вважає, що отримані від ПП «Лайкост»ремонтні роботи в подальшому не використовувалися ПВКП «АРБОЛІТ»у власній господарській діяльності.

Суд також звертає увагу на те, що вироком Рівненського міського суду від 25-26 травня 2010 року по кримінальній справі №1-386/10 (а.с.83-117) особу, яка була директором ПП «Лайкост» - ОСОБА_3 засуджено за ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 205 Кримінального кодексу України, а саме: створення та придбання субєктів підприємницької діяльності з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, щодо яких є заборона.

Крім того, в матеріалах справи наявна податкова декларація з податку на прибуток ПП «Лайкост»за півріччя 2008 року (а.с.77) до якої не додано додатку К1, а в рядках 4.10 «витрати на поліпшення основних фондів»та 07 «сума амортизаційних відрахувань»декларації з податку на прибуток зазначено прочерки, що у свою чергу свідчить про відсутність на підприємстві основних засобів і нематеріальних активів та про те, що на підприємстві рахується одна особа, а інформація про будь-яких найманих працівників відсутня.

Враховуючи сукупність встановлених обставин, суд вважає обґрунтованими висновки податкового органу щодо заниження ПВКП «АРБОЛІТ»податку на прибуток за ІІ квартал 2008 року на суму 17128,75 грн., та порушення останнім вимог п.5.1, пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" №334/94-ВР від 28.12.1994 року. Відтак, прийняте відповідачем податкове повідомлення - рішення №0000342342 від 09.02.2011 року, є правомірним та таким, що не підлягає скасуванню.

Що стосується податкового повідомлення-рішення №0000352342 від 09.02.2011 року, то суд виходить з наступного.

В основу визначення податкового зобовязання з податку на додану вартість на загальну суму 18537 грн. за податковим повідомленням - рішенням №0000352342 від 09.02.2011 року, покладені наступні нарахування: 14830 грн. - основного платежу та 3707 грн. - штрафних санкцій, на основі висновків про встановлення перевіркою заниження податку на додану вартість за квітень, червень, вересень 2008 року на загальну суму 14829,67 грн. через безпідставне включення до податкового кредиту документально не підтверджених сум ПДВ, сплачених в ціні за отримані від ПП «Лайкост»ремонтні роботи ОП-4 та ВУ 2М та придбані металопластикові вікна і комплектуючі до них.

Вказані висновки зроблені податковим органом на підставі аналізу господарських операцій позивача по придбанню у ПП «Лайкост»робіт по поточному ремонту ОП-4 і вакуумної установки ВУ-2М та товарно матеріальних цінностей і ґрунтуються на порушеннях ПВКП «АРБОЛІТ»вимог пп.7.4.1, пп.7.4.5 п. 7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року.

Зазначені операції оформлені первинною документацією позивача, яка була надана під час перевірки, копії якої долучені до матеріалів справи і досліджені судом. Так, з наявних у матеріалах справи доказів, вбачається, що серпні 2008 року між ПП «Лайкост» (Продавець) та ПВКП «АРБОЛІТ» (Покупець) було укладено договір купівлі-продажу за №____.08/08 (а.с.7), згідно з умовами якого постачальник зобовязується поставити, а покупець оплатити продукцію, вказану в специфікації, яка є невідємною частиною даного договору (металопластикові вікна та комплектуючих до них). Даним договором передбачено, що якість продукції підтверджується сертифікатами відповідності. Загальна сума договору складає 6760 грн. Покупець здійснює попередню оплату продукції на протязі 3-х діб з моменту підписання договору на підставі рахунку. Згідно з п. 4.3 договору приймання продукції відбувається згідно з інструкцією про порядок приймання продукції, затвердженої постановою Держарбітражу за документами, що затверджують якість та кількість продукції, товаросупроводжуючими документами.

На виконання умов даного договору сторонами оформлено: видаткову накладну від 02 серпня 2008 року (а.с.8), реєстр отриманих та виданих податкових накладних вересень 2008 року (а.с.9), податкову накладну від 02 серпня 2008 року (а.с.10). Оплата товарно-матеріальних цінностей здійснювалася готівкою, що підтверджується звітом про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт (а.с.64), квитанцією прибуткового касового ордеру (зворотній бік а.с. 64).

Судом встановлено, що ПВКП «АРБОЛІТ»вартість металопластикових вікон та комплектуючих до них в сумі 5633,33 грн. без ПДВ в повному обсязі віднесло на капітальні інвестиції на рахунок 15 (а.с. 165), про що свідчить кореспонденція рахунків бухгалтерського обліку Дт-15 Кт- 63, тобто до складу валових витрат позивача не віднесено.

Актом перевірки констатовано, що для підтвердження правильності формування податкового кредиту за договором поставки позивачем не надано документів (товарно-транспортних накладних, накладних на відпуск цінностей), по яких фактично відбувався рух металопластикових вікон і комплектуючих до них від продавця (постачальника) - ПП «Лайкост» до покупця - ПВКП «АРБОЛІТ», а також актів приймання передачі, технічних паспортів, сертифікатів, посвідчень якості, маршрутних листів та інших документів на підтвердження факту прийняття металопластикових вікон і комплектуючих до них по кількості і якості відповідно до вимог Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю, затвердженої Постановою Держарбітражу СРСР за №П-6 від 15.06.1965р. та Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю, затвердженої Постановою Держарбітражу СРСР за №П-7 від 25.04.1966р. Відтак, в ході проведення перевірки згідно наявних документів, не виявлено документи, по яких відбувався б рух товарів від продавця (постачальника) до перевізника, до покупця, а також документів, що підтверджують прийняття, оприбуткування та відвантаження товарно-матеріальних цінностей відповідно до вищезазначених Інструкцій. З перелічених вище підстав, податковим органом зроблено висновок про порушення ПВКП «АРБОЛІТ»вимог пп.7.4.1, пп.7.4.5 п. 7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року, що у свою чергу призвело до заниження податку на додану вартість за квітень, червень, вересень 2008 року на загальну суму 14829,67 грн.

З такими висновками податкового органу суд погоджується, вважає їх правомірними і обґрунтованими, виходячи з наступного.

Згідно з пп. 7.4.1. п.7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”№168/97-ВР від 03.04.1997 року (далі - Закон №168/97-ВР) (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.п. 7.4.4. п.7.4 ст. 7 Закону №168/97-ВР (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

У відповідності до пп.7.5.1. п.7.5. ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), датою виникнення права платника податку па податковий кредит вважається дата здійснення першої з наступних подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг); або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом. 7.4.5. пункту 7.4 статті 7 Закону №168/97-ВР (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Сама по собі наявність у позивача податкової накладної, не є безумовною підставою для віднесення зазначеної у ній суми ПДВ до складу податкового кредиту, оскільки податкова накладна має силу первинного документу лише в разі фактичного здійснення господарської операції та тоді коли її форма і зміст відповідають вимогам податкового законодавства.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджено, що позивач є платником податку на додану вартість, яким зареєстрований відповідно до свідоцтва №24869450 від 08.07.1997 р. (а.с.71). Доказів того, що дане свідоцтво анульовувалося податковим органом матеріали справи не містять. Однак, в податкових накладних в графі «номер свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість (покупця)» зазначено номер - 24588302 замість 24869450 (а.с.10, 13,16). У звязку з чим суд вважає, що дані податкові накладні в силу вимог Закону України “Про податок на додану вартість”№168/97-ВР від 03.04.1997 року (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) та наказу Державної податкової адміністрації України «Про затвердження змін до форми податкової накладної та змін і доповнень до порядків заповнення податкової накладної, книги обліку придбання та книги обліку продажу товарів (робіт, послуг)від 08.10.1998 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 28 жовтня 1998 р. за N 691/3131 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) не є первинними документами, що підтверджують факт здійснення господарської операції з поставки товарно матеріальних цінностей та виконання ремонтних робіт.

Навіть за умови їх належного оформлення, податкові накладні не можуть братись до уваги в податковому та бухгалтерському обліку позивача, оскільки не відображають реальності господарських операцій по отриманню ремонтних робіт та придбанню металопластикових вікон. Відтак, суд вважає, що позивач не мав підстав і права на віднесення сум ПДВ, сплачених в ціні за придбані товари, роботи (послуги) до складу податкового кредиту, на основі таких документів.

Наявна в матеріалах справи видаткова накладна від 02.08.2008 року (а.с.8) на відпуск товарно матеріальних цінностей також не є первинним документом в розумінні чинного законодавства України оскільки, містить лише підписи представників сторін, без зазначення посад або інших даних, що дають можливість ідентифікувати особу, яка підписала даний документ та не містить вказівки на номер довіреності, виданої на імя ОСОБА_5 (особа, що підписала видаткову накладну від 02.08.2008 року), на отримання товарно-матеріальних цінностей від ПП «Лайкост».

Пунктами 2, 4, 6 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України №99 від 16.05.1996 року, що зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 12.06.1996 року за №293/1318 (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери (надалі - цінності) відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів. Довіреність на одержання цінностей видається тільки особам, що працюють на даному підприємстві. Довіреність на одержання цінностей від постачальника за нарядом, рахунком, договором, замовленням, угодою або іншим документом, що їх замінює, видається довіреній особі під розписку і реєструється в журналі реєстрації довіреностей.

З довідки статистики з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (а.с.51) вбачається, що керівником ПВКП «АРБОЛІТ» є ОСОБА_6, однак видаткову накладну підписано ОСОБА_5 без доручення. Судом встановлено, представником позивача не заперечується, що керівником ПВКП «АРБОЛІТ»ОСОБА_6 будь-яким особам, що працюють на даному підприємстві довіреності на отримання товарно-матеріальних цінностей від ПП «Лайкост»не видавалися. Докази зворотнього в матеріалах справи відсутні. Таким чином, видаткова накладна від 02.08.2008 року в силу вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»№996-ХІV від 16.07.1999 року (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) не є первинним документом, що підтверджує факт здійснення господарської операції з поставки металопластикових вікон і комплектуючих до них.

Крім того, на підтвердження виконання господарської операції з поставки металопластикових вікон і комплектуючих до них, у ПВКП «АРБОЛІТ»відсутні первинні документи передбачені в якості обовязкових договором купівлі-продажу №____.08/08 від серпня 2008 року (а.с.7), а саме: акти приймання продукції за кількістю та якістю за формою №П-6 та №П-7 та гарантійні документи на товар. З матеріалів справи також вбачається і представником позивача не заперечується, що при проведенні перевірки податковому органу ПВКП «АРБОЛІТ»будь-яких інших документів на підтвердження фактичності здійснення господарських операцій з отримання товарно матеріальних цінностей від ПП «Лайкост» (товарно-транспортних накладних, журналу реєстрації довіреностей, актів приймання передачі, технічних паспортів, сертифікатів, посвідчень якості, маршрутних листів тощо) не надавало.

З підстав викладених вище, щодо неправомірності формування позивачем валових витрат по операціям з придбання у ПП «Лайкост»ремонтних робіт ОП-4 та ВУ-2М, суд вважає неправомірним віднесення ПВКП «АРБОЛІТ»до складу податкового кредиту сум ПДВ, сплачених в ціні за такі роботи.

Враховуючи викладене вище, суд вважає правомірним виключення податковим органом зі складу податкового кредиту позивача сум ПДВ, сплачених по даних господарським операціям з ПП «Лайкост», оскільки, факт виконання ремонтних робіт по поточному ремонту ОП-4, ВУ-2М та поставки металопластикових вікон і комплектуючих до них від ПП «Лайкост»до ПВКП «АРБОЛІТ»не підтверджений належним чином оформленими первинними документами. Наявні в матеріалах справи документи не підтверджують реальність здійснення господарських операцій позивача з ПП «Лайкост»та не є документами на підставі яких може здійснюватися формування валових витрат та податкового кредиту.

Відповідачем доведено перед судом безтоварність господарських операцій між позивачем та ПП «Лайкост»по придбанню ремонтних робіт відкачних постів ОП-4 і вакуумної установки ВУ 2М та поставки товарно матеріальних цінностей, і підтверджено, що витрати позивача по придбанню таких товарів, робіт (послуг) не повязані з його господарською діяльністю, і як наслідок доведено неправомірність формування валових витрат та податкового кредиту за результатами даних господарських операцій.

За таких обставин, суд вважає, висновок відповідача про порушення позивачем вимог пп.7.4.1, пп.7.4.5 п. 7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.1997 року, внаслідок яких у квітні, червні, вересні 2008 року занижено податок на додану вартість на загальну суму 14829,67 грн. обґрунтованим, а податкове повідомлення-рішення №0000352342 від 09.02.2011 року - правомірним та обґрунтованим, а тому не вбачає підстав для його скасування.

Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи викладене вище, суд вважає, що податковий орган під час прийняття податкових повідомлень-рішень №0000352342 та №0000342342 від 09.02.2011 року діяв на підставі, в межах повноважень та в спосіб визначений чинним законодавством, а відтак підстави для визнання їх протиправними і скасування даних податкових-повідомлень-рішень у суду відсутні.

Статтею 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно статті 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні.

Відповідно до ч.2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Державною податковою інспекцією в м. Рівне доведено перед судом правомірність прийняття та надсилання ПВКП «АРБОЛІТ»податкових повідомлень-рішень №0000352342 та №0000342342 від 09.02.2011 року.

За таких обставин, позовні вимоги ПВКП «АРБОЛІТ»є необгунтованими, безпідставними та такими, що не підлягають до задоволення.

Відповідно до вимог ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, понесені позивачем судові витрати не відшкодовуються.

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Приватному виробничо-комерційному підприємству "АРБОЛІТ" в задоволенні позовних вимог до Державної податкової інспекції у м.Рівне про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 09.02.2011 року №0000352342 та №0000342342 - відмовити повністю.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя <Підпис >Ткачук Н.С.