Постанова № 18615920, 07.10.2011, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 11441/10/1570

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 жовтня 2011 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Колесниченко О.В.,

при секретарі Болотовій К.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі адміністративну справу за позовом відкритого акціонерного товариства «Одеський завод поршневих кілець»до державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 19.11.2010 року №0009762301/0 та від 19.11.2010 року №0009752301/0, рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 19.11.2010 року №0006372340, -

В С Т А Н О В И В :

Відкрите акціонерне товариство «Одеський завод поршневих кілець»(надалі ВАТ «Одеський завод поршневих кілець») звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з позовними вимогами до державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 19.11.2010 року №0009762301/0 та від 19.11.2010 року №0009752301/0, рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 19.11.2010 року №0006372340.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі посилаючись на те, що відповідачем було неправомірно та всупереч нормам діючого законодавства прийняті повідомлення-рішення від 19.11.2010 року №0009762301/0 та від 19.11.2010 року №0009752301/0, рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 19.11.2010 року №0006372340.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував, пославшись на те, що висновки Відповідача зроблені на підставі наданих документів та встановлених в ході перевірки фактів, а тому відповідають чинному законодавству.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, суд встановив наступне.

На підставі направлень від 18.06.2010 року № 1161, від 16.09.2010 року № 1253 та від 30.09.2010 року № 1310 виданих ДПІ у Малиновському районі м.Одеси спеціалістами податкової інспекції згідно із п.1 ст.11.1 Закону України від 04 грудня 1990 року № 509-XII «Про державну податкову службу в Україні» та відповідно до плану-графіка проведення виїзних перевірок субєктів господарювання, проведена планова виїзна перевірка ВАТ «Одеський завод поршневих кілець»з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2009 року по 31.03.2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 року по 31.03.2010 року відповідно до затвердженого плану перевірки.

Перевірка проводилась з 20.08.2010 р. по 22.11.2010 р. Термін проведення перевірки продовжився з 20.09.2010 року по 22.11.2010 року на підставі наказів ДПІ у Малиновському районі м.Одеси від 16.09.2010 року № 837 та від 30.09.2010 року № 872.

За результати перевірки був складений акт від 21 листопада 2010 р. № 354/23-213/00235878 ВАТ «Одеський завод поршневих кілець», код за ЄДРПОУ 00235878.

Перевіркою було встановлено порушення ВАТ «Одеський завод поршневих кілець»): 1)п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5, п.п.5.3.2, п.п.5.3.9, п.п.5.3 ст.5, п.п.7.4.1, п.7.4.4, п.7.4 ст.7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" № 334/94-ВР від 28.12.1994 р. (із змінами і доповненнями), що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 118752 грн., у тому числі: в 1 кварталі 2009 р. - 26352 грн.; в 2кварталі 2009 р. 20201 грн. ; в з кварталі 2009 р. 12509 грн.; в 4 кварталі 2009 р. 28587 грн.; в 1 кварталі 2009 р. - 31103 грн.; 2) п.п.7.4.1, п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03.04.1997 р. із змінами і доповненнями, що призвело до заниження податку на додану на загальну суму 38 454 грн., в тому числі: в січні 2009 року 15368 грн.; в лютому 2009 року 6317 грн.; в березні 2009 року 4187 грн.; в квітні 2009 року 3511 грн.; в травні 2009 року 3134 грн.; в червні 2009 року на суму 1992 грн.; в липні 2009 року 1110 грн.; в серпні 2009 року 44 грн.; в вересні 2009 року -204 грн.; в жовтні 2009 року 360 грн.; в листопаді 2009 року 106 грн.; в грудні 2009 року - 223 грн.; в січні 2010 року 1345 грн.; в лютому 2010 року 188 грн.; в березні 2010 року 365 грн. 3) п.2.11 Вищевказаного положення підприємством надавались каси звіт на загальну суму 127511 грн. без повного звітування щодо їх отримання 4) п.2.11., ст.2 Положення підприємством видавались з каси кошти під звіт на загальну суму 7046 грн. без наявності звітування за раніше отримані під звіт суми 5) ст.. 3., п.п.4.2.1 п. 4.2 ст. 4, п.п. 8.1.1 п.8.1 ст. 8 Закону України від 22.05.2003 року № 889-IX «Про податок з доходів фізичних осіб»( із змінами та доповненнями), в результаті чого підприємством заниженого податок з доходів фізичних осіб в сумі 1003, 05 грн. 5) ст.1 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" № 185/94-ВР від 23.04.94 р (із змінами і доповненнями) ВАТ «ОЗПК»не дотримано законодавчо встановлені терміни розрахунків по експортному контракту № 1001/2007 від 10.01.2007 року з нерезидентом УП «СПЦ»«Білорусь».

За результатами планової виїзної перевірки згідно Акту від 21 листопада 2010 р. № 354/23-213/00235878 відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення № 0009752301/0 від 18.11.2010 р. всього у сумі 57 581,00 грн. за податком на додану вартість, з яких 38454,00 грн. за основним платежем та 19227 ,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, №0009762301/0 від 19.11.2010 р. всього у сумі 129 541,00 грн. за податком на прибуток приватних підприємств, з яких 89 841,00 грн. за основним платежем та 39 600,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями, рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 19.11.2010 р. №0006372340 у сумі 161 151, 00 грн. за порушення п.п. 2.11 п. 2, п.п.3.4 п.2 Постанови «Про затвердження Положення про введення касових операцій у національній валюті в Україні»від 15.12.2004 року № 637.

Не погодившись з прийнятими відповідачем рішеннями, ВАТ «Одеський завод поршневих кілець»звернулось до суду з метою їх оскарження із даними позовними вимогами.

Проаналізувавши матеріали справи, пояснення та доводи учасників процесу, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Як з було встановлено перевіркою ВАТ «Одеський завод поршневих кілець»до складу валових витрат включені витрати за авансовими звітами на загальну суму 98258 грн., вартість транспортно-експедиційних послуг на суму 78240 грн., та встановлено завищення валових витрат на вартість здійснення будівельно-монтажних робіт за договорами із ПП «Будівельна фірма «Володимир В»і ПП «ВКФ «Сафіт».

Так, відповідно до п. 5.1. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до пп. 5.2.1. п. 5.2. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.

Відповідно до ч. 4 пп. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Так перевіркою встановлено, що підприємством включались до складу валових витрат витрати на придбання товарів, робіт та послуг підзвітними особами в рамках підзвітних відносин шляхом отримання коштів під звіт від підприємства, здійснення придбання товарів, робіт та послуг від імені та за дорученням підприємства та надання авансового звіту.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми);

дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Проте, в ході судового розгляду позивачем в підтвердження наявності та доцільності витрат по авансовим звітам були надані належним чином завірені та оформлені відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" копії звітів про використання коштів, наданих на відрядження або під звіт, копії товарних чеків, видаткових касових ордеров, квитанцій прибуткового касового ордену, прибуткових ордеров, службових записок на імя керівника підприємства із зазначенням доцільності використання коштів, акти виконаних робіт на кошти, видані під звіт, копії посвідчень про відрядження, що в повному обсязі спростувало доводи відповідача про відсутність доказів щодо доцільності використання відповідних сум та підтверджує обґрунтованість віднесення їх до валових витрат підприємства.

Актом перевірки було встановлено крім цього, що підприємством включались до складу валових витрат витрати на придбання транспортно-експедиторських послуг (послуг автомобільних залізнодорожних перевезень) без наявності транспортних документів (автомобільних та залізнодорожних накладних, які б підтверджували фактичне отримання експедиторських послуг на загальну суму 78240 грн.

Згідно зі ст. Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" підтвердженням витрат експедитора є документи (рахунки, накладні тощо), видані суб'єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування, або органами влади. Перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні. Такими документами можуть бути: авіаційна вантажна накладна (Air Waybill); міжнародна автомобільна накладна (CMR); накладна СМГС (накладна УМВС); коносамент (Bill of Lading); накладна ЦІМ (CIM); вантажна відомість (Cargo Manifest);

інші документи, визначені законами України. Факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

З аналізу зазначених норм вбачається, що зазначений перелік документів, що підтверджують факт надання послуги експедитора при перевезенні не є вичерпаним, та приписи наведеної норми Закону в свою чергу не покладають на позивача обовязок застосовувати виключно ці документи, відсутність яких відповідач вважає порушенням правил податкового обліку згідно акту перевірки.

На підтвердження фактичного виконання та надання транспортно-експедиційних послуг позивачем були надані належним чином завірені копії актів надання послуг, актів здачі прийняття робіт, актів виконання перевезення вантажу, податкових накладних.

Суд не погоджується й із висновками відповідача, стосовно завищення валових витрат на вартість будівельно-монтажних робіт ПП «Будівельна фірма «Володимир В»у звязку із відсутності документального підтвердження використання їх у господарській діяльності підприємства у звязку із наступним.

Так, у матеріалах справи наявний договір № 4 від 01.02.2010 року, відповідно до умов якого ПП «Будівельна фірма «Володимир В»зобовязується провезти будівельно-монтажні роботи в одному з цехів ВАТ «Одеський завод поршневих кілець»на загальну суму 50000 грн. та від 10.02.2010 року № 5 на суму 50000, 00. Для підтвердження виконання умов договорів сторонами був підписаний акт прийому виконаних будівельних робіт за лютий 2010 року на загальну суму 50000, 00 грн. У звязку із чим суд приходить до висновку, що позивачем було правомірно включено до складу валових витрат суму 83333, 33 грн. у звязку із підтвердженням проведення демонтажу основних фондів підприємства згідно з договорами із ПП «Будівельна фірма «Володимир В»відповідно до приписів Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Крім того, в акті перевірки відповідачем зроблений висновок про завищення валових витрат на вартість виконання будівельно-монтажних робіт за договорами з ПП «ВКФ «Сафіт»на загальну суму 999 39 грн., у звязку із тим, що згідно п.п.5.3.2 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»витрати згідно із умовами зазначених договорів підряду не підлягають включенню до складу валових витрат.

Судом було встановлено, що підприємством були укладені договори підряду з ПП «ВКФ «Сафіт»від 22.04.2009 року № 7, 18.08.2009 року № 16 та 01.12.2009 року № 18. Відповідно до умов зазначених договорів, підрядник зобовязується виконати роботи у відповідності із погодженим із замовником кошторисом, яка є невідємною частиною договору, а саме: установка металопластикових віконних блоків в камяних стінах, поточний ремонт душових, ремонт воріт (утеплення). На підтвердження факту виконання умов договору сторонами були підписані акти прийому передачі виконаних підрядних робіт за листопад 2009 року, за грудень 2009 року, за травень 2009 року та відповідні довідки щодо вартості виконаних підрядних робіт за ці ж періоди.

Проте, суд не погоджується із доводами відповідача про завищення валових витрат на вартість виконання будівельно-монтажних робіт за договорами з ПП «ВКФ «Сафіт» у звязку із тим згідно із п.п.8.7.1. п.8.7 ст. 8 «Про оподаткування прибутку підприємств»платники податку мають право протягом звітного періоду віднести до валових витрат будь-які витрати, пов'язані з поліпшенням основних фондів, що підлягають амортизації, у тому числі витрати на поліпшення орендованих основних фондів, у сумі, що не перевищує 10 відсотків сукупної балансової вартості всіх груп основних фондів станом на початок такого звітного періоду.

Так, загальна сума начебто завищених валових витрат складає 99939 грн., в той час як залишкова балансова вартість основних засобів позивача станом на 01.01.2009 року дорівнювала 12762000 грн., тобто 10% від цієї суми не перевищує суму віднесену позивачем до валових витрат у відповідності із вимогами п.п.8.7.1. п.8.7 ст. 8 «Про оподаткування прибутку підприємств».

Суд не погоджується із висновки відповідача щодо порушення ВАТ «Одеський завод поршневих кілець»п.п.7.4.1, п.7.4.4 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03.04.1997 р. із змінами і доповненнями, що призвело до заниження податку на додану на загальну суму 38 454 грн. у звязку із наступним.

Так актом перевірки встановлено у позивача завищено податковий кредит з податку на додану вартість від придбання транспортно-експедиційних послуг без наявності транспортних документів, які б підтверджували фактичне отримання експедиторських послуг на суму 6377 грн.

Відповідно до п.п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України „Про податок на додану вартість" від 03.04.97 р. № 168/97 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п.7.4.4 п.7.4. ст. 7 Закону України якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Згідно з пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 цього ж Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

В постанові вже були наведені аргументи, які свідчать про фактичне виконання та надання транспортно-експедиційних послуг позивачу, підтверджені відповідними документами, які відповідають нормам законодавства, що в скою чергу свідчить на наявність законних підстав для включення позивачем 6377 грн. до складу податкового кредиту.

Суд не погоджується також із висновками відповідача стосовно неправомірного включення позивачем сум податку на додану вартість по накладним, які були виписані в періодах, що передували їх відображенню в податкових деклараціях з податку на додану вартість у загальній сумі 32076, 00 грн. у звязку із наступним.

Відповідно до п.п.7.2.6. п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника. У разі відмови з боку постачальника товарів (послуг) надати податкову накладну або при порушенні ним порядку її заповнення отримувач таких товарів (послуг) має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву зі скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум цього податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку внаслідок придбання таких товарів (послуг).

Згідно з п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»зі змінами та доповненнями датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення однієї з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) в разі розрахунків з

використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п.п.7.2.4. п.7.2 ст.7 цього Закону, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону, якими є позивач та його контрагенти, що не оспорював в судовому засіданні представник ДПІ.

Згідно з п.п. 7.2.3. п.7.2 ст.7 цього Закону податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Тобто ВАТ «Одеський завод поршневих кілець»діяло відповідно до вимог діючого законодавства, враховуючи, що за датою першої події, а саме: дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг) виникло право на податковий кредит, оскільки п.п.7.4.5 ст. 7 Законом України «Про податок на додану вартість»зі змінами та доповненнями забороняється віднесення до податкового кредиту будь-яких витрат зі сплати податку, які не підтвердженні податковими накладними, тому позивачем було включено суми податкового кредиту після фактичного отримання податкових накладних. При цьому твердження відповідача про те, що діючим законодавством не передбачено можливості для платника приймати самостійне рішення щодо відстрочення реалізації своїх прав на отримання податкового кредиту після настання дати виникнення права на податковий кредит є необґрунтованим, оскільки ні норми Закону України «Про податок на додану вартість»зі змінами та доповненнями, ні норми Розпоряджень Кабінету Міністрів України від 01 липня 2009 року № 757-р. «Про деякі питання адміністрування податків, зборів (обовязкових платежів), від 17 липня 2009 року №838-р «Про врегулювання деяких питань адміністрування податку на додану вартість»не містять заборони на включення до складу податкового кредиту податкових накладних, про які йдеться.

Таким чином, враховуючи правомірність формування податкового кредиту, у податкового органу були відсутні й правові підстави для нарахування позивачу штрафних санкцій на підставі Закону України «Про погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Суд критично ставиться до висновків відповідача стосовно порушення ВАТ «Одеський завод поршневих кілець»п.п. 2.11 п. 2, п.п.3.4 п.2 Постанови «Про затвердження Положення про введення касових операцій у національній валюті в Україні»від 15.12.2004 року № 637.

Відповідно до п.п.2.11. п.2 Положення Видача готівкових коштів під звіт або на відрядження (далі - під звіт) здійснюється відповідно до законодавства України. Видача готівкових коштів під звіт на закупівлю сільськогосподарської продукції та заготівлю вторинної сировини, крім металобрухту, дозволяється на строк не більше 10 робочих днів від дня видачі готівкових коштів під звіт, а на всі інші виробничі (господарські) потреби на строк не більше двох робочих днів, уключаючи день отримання готівкових коштів під звіт. Якщо підзвітній особі одночасно видана готівка як на відрядження, так і для вирішення в цьому відрядженні виробничих (господарських) питань (у тому числі для закупівлі сільськогосподарської продукції у населення та заготівлі вторинної сировини), то строк, на який видана готівка під звіт на ці завдання, може бути продовжено до завершення терміну відрядження. Видача відповідній особі готівкових коштів під звіт проводиться за умови звітування нею у встановленому порядку за раніше отримані під звіт суми. Звітування за одержані під звіт готівкові кошти здійснюється відповідно до законодавства України.

Пунктом 3.4. Положення визначено, що видача готівки з кас проводиться за видатковими касовими ордерами або видатковими відомостями. Документи на видачу готівки мають підписувати керівник і головний бухгалтер або працівник підприємства, який на це уповноважений керівником. До видаткових ордерів можуть додаватися заява на видачу готівки, розрахунки тощо.

Якщо на доданих до видаткових касових ордерів документах, заявах, рахунках тощо є дозвільний напис керівника підприємства, то його підпис на видаткових касових ордерах не обов'язковий.

В ході судового розгляду позивачем у повному обсязі були надані копії звітів про використання коштів,наданих на відрядження або під звіт, встановлено зразка, який затверджений наказом ДПА України від 19.09.2003 року № 440, із зазначенням доцільності витрати сум зазначених у звітах, належним чином завірені копії видаткових ордерів, підписаних уповноваженими працівниками підприємства, копії службових записок із резолюцією керівника підприємства та відміткою про належне використання наданих коштів, копії товарних чеків. Наявність зазначених документів, оформлених у відповідністю із Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", на суму відповідно відповідає 127511 грн. та 7046 грн., в свою чергу повністю спростовую доводи відповідача, про наявність порушень ВАТ «Одеський завод поршневих кілець»п.п. 2.11 п. 2, п.п.3.4 п.2 Постанови «Про затвердження Положення про введення касових операцій у національній валюті в Україні»від 15.12.2004 року № 637.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач по справі, як субєкт владних повноважень, не виконав покладеного на нього обовязку щодо доказування правомірності своїх дій по донарахуванню позивачу податкових зобовязань.

Враховуючи вищезазначене, суд всебічно, повно та обєктивно, за правилами, встановленими ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази та заслухавши пояснення представників сторін по справі, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Оскільки судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд керуючись п. 1 ст. 94 КАС України присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати (судовий збір у розмірі 3 грн. 40 коп.) з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 86, 159 - 164, 167, 254 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов відкритого акціонерного товариства «Одеський завод поршневих кілець»до державної податкової інспекції у Малиновському районі м. Одеси про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 19.11.2010 року №0009762301/0 та від 19.11.2010 року №0009752301/0, рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 19.11.2010 року №0006372340, задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Малиновському районі від 19.11.2010 року №0009762301/0 та від 19.11.2010 року №0009752301/0, рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 19.11.2010 року №0006372340.

Присудити позивачу здійснені ним документально підтверджені судові витрати (судовий збір у розмірі 3 грн. 40 коп.) з Державного бюджету України.

Постанову може бути оскаржено до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлено та підписано суддею 07 жовтня 2011 року року.

Суддя О.В. Колесниченко