Постанова № 18615918, 12.10.2011, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 2а/1570/1905/2011

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2011 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Колесниченко О.В.,

при секретарі Болотовій К.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі адміністративну справу за позовом відкритого акціонерного товариства «Гемопласт»до Південної митниці, за участю Прокуратури м.Одеси про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень - рішень, -

ВСТАНОВИВ:

До суду звернулось відкрите акціонерне товариство «Гемопласт»(надалі ВАТ «Гемопласт») з позовними вимогами до Південної митниці про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень - рішень форми «Р» №29 та № 30 від 14.02.2011 року.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що висновки оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, а також висновки акту перевірки ВАТ «Гемопласт»№К/0022/10/500000000/0000480922 від 20.12.2010 р. про заниження розміру обєктів оподаткування і донарахування податкових зобовязань, суперечать вимогам діючого, в тому числі і митного законодавства України. Відповідно до цього, вищезазначені податкові повідомлення-рішення, винесені на підставі цього акту камеральної перевірки, є незаконними і підлягають скасуванню.

У судовому засіданні представник позивача підтримав свої позовні вимоги та просив задовольнити з підстав викладених в позовній заяві та додаткових письмових поясненнях.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти заявлених позовних вимог, посилаючись на обставини, викладені у письмових запереченнях, зокрема на те, що дії митниці зі здійснення заходів, спрямованих на забезпечення погашення зобовязань позивача перед Державним бюджетом України, нарахованих за результатами проведення камеральної перевірки ВАТ «Гемопласт», а саме складання та направлення податкових повідомлень-рішень Південної митниці від 14.02.2011 року №№ 29, 30, вчинено виключно у межах компетенції, на підставах та у порядку, визначеному чинним законодавством, а отже відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Представник Прокуратури м.Одеси в судовому засіданні підтримав доводи, викладені відповідачем та просив суд в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Вивчивши матеріали справи, а також обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, докази, якими вони підтверджуються, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, з огляду на наступне.

Як було встановлено в процесі розгляду справи, ВАТ «Гемопласт»було оформлено вантажні митні декларації № 512000008/2010/000116 від 01.02.2010 року, № 512000008/2010/000332 від 01.03.2010 року, № 512000008/2010/000805 від 19.04.2010 року, № 512000008/2010/001089 від 18.05.2010 року, № 512000008/2010/001460 від 06.07.2010 року, № 512000008/2010/001594 від 28.07.2010 року, № 512000008/2010/001773 від 18.08.2010 року, № 512060001/2010/000308 від 07.10.2010 року на «манжети гумові нестерильні в груповій упаковці для шприців»та «трубка латексна для інєкційного вузла типу А для комплектації виробів»із зазначенням коду товару відповідно до товарної номенклатури УКТ ЗЕД 4014909000, які були прийняті Південною митницею та по ним сплачені всі нараховані платежі.

28.10.2010 року відділом контролю митної вартості та класифікації товарів Південної митниці було винесено класифікаційне рішення про визначення коду товару N КТ-500-0430-30. Відповідно до зазначеного рішення заявлені ВАТ «Гемопласт»коди товарів 4014909000 (ставка ввізного мита складає 2%) змінені на 4016998890 (ставка ввізного мита складає 10%).

20 грудня 2010 року відповідачем була проведена камеральна перевірка стану дотримання вимог законодавства України з питань митної справи щодо повноти нарахування та сплати до Державного бюджету України податків та зборів при митному оформленні товарів за вантажними митними деклараціями № 512000008/2010/000116 від 01.02.2010 року, № 512000008/2010/000332 від 01.03.2010 року, № 512000008/2010/000805 від 19.04.2010 року, № 512000008/2010/001089 від 18.05.2010 року, № 512000008/2010/001460 від 06.07.2010 року, № 512000008/2010/001594 від 28.07.2010 року, № 512000008/2010/001773 від 18.08.2010 року, № 512060001/2010/000308 від 07.10.2010 року ВАТ «Гемопласт»(код ЄДРПОУ: 00480922) у зоні діяльності Південної митниці.

Як вбачається з акту, відповідачем, з метою можливого виявлення випадків невірної класифікації товарів був проведений поглиблений аналіз митних оформлень товарів: «манжети гумові нестерильні в груповій упаковці для шприців»та «трубка латексна для інєкційного вузла типу А для комплектації виробів»згідно бази даних електронних копій вантажних митних декларації Південної митниці у товарній підкатегорії 4014909000 за УКТ ЗЕД.

Під час перевірки спеціалістами Південної митниці було зроблено висновок, відповідно до якого виявлено методологічну помилку в частині класифікації імпортованих товарів: «манжети гумові нестерильні в груповій упаковці для шприців»та «трубка латексна для інєкційного вузла типу А для комплектації виробів», які були задекларовані за кодом УКТ ЗЕД 401490900 (ставка ввізного мита 2%) замість коду 4016998890 (ставка ввізного мита 10%) та випущені у вільний обіг, що відповідно до підпункту «в»п.п 4.2.2. п. 4.2 ст. 4 Закону України від 21.12.00 № 2181-III «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»призвело до виникнення у підприємства податкового зобовязання у сумі 144988, 29 грн., у тому числі з ввізного мита 120823, 57 грн. та податку на додану вартість 24164, 72 грн.

Не погодившись із висновком перевірки позивач подав на нього заперечення. Заперечення позивача не були прийнятті до уваги, у висновку на них Південна митниця зазначила, що висновки перевірки цілком відповідають чинному законодавству.

На підставі акту №К/0022/10/500000000/0000480922 відповідачем 14 лютого 2011 були прийнятті податкові повідомлення форми «Р»№ 29 та № 30, яким позивачу було визначено податкове зобовязання по сплаті мита на товари, що ввозяться на територію України субєктами підприємницької діяльності в сумі 151029, 46 грн. та з податку на додану вартість в сумі 30 205,90 грн.

Не погодившись із прийнятими Південною митницею податковими повідомленнями-рішеннями позивач звернувся до суду з метою їх оскарження із даними позовними вимогами.

Проаналізувавши матеріал справи, пояснення та доводи учасників процесу, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

У п. 35 ст. 1 МК України визначено, що пропуск товарів і транспортних засобів через митний кордон України - це дозвіл митного органу на переміщення товарів і транспортних засобів через митний кордон України з урахуванням заявленої мети такого переміщення після проведення митних процедур, пов'язаних відповідно до п. 19 тієї самої статті зі здійсненням митного контролю за переміщенням товарів і транспортних засобів через митний кордон України, митного оформлення цих товарів і транспортних засобів, а також із справлянням передбачених законом податків і зборів.

Ст. 72 МК України передбачає, що митне оформлення розпочинається після подання митному органу митної декларації, а також усіх необхідних для здійснення митного контролю та оформлення документів, відомостей щодо товарів і транспортних засобів, які підлягають митному оформленню.

Відповідно до ст. 78 МК України митне оформлення здійснюється митним органом, як правило, протягом однієї доби з часу пред'явлення товарів і транспортних засобів, що підлягають митному оформленню, подання митної декларації та всіх необхідних документів і відомостей. Митне оформлення вважається завершеним після виконання митним органом митних процедур, визначених ним на підставі цього Кодексу відповідно до заявленого митного режиму. Засвідчення митним органом прийняття товарів, транспортних засобів та документів на них до митного контролю та митного оформлення здійснюється шляхом проставлення відповідних відміток на митній декларації та товаросупровідних документах.

Однією з митних процедур є визначення коду товару, такі повноваження має відділ номенклатури та класифікації товарів Південної митниці. Згідно з Порядком роботи відділу номенклатури та класифікації товарів регіональної митниці, митниці, відділу контролю митної вартості та номенклатури регіональної митниці, митниці при вирішенні питань класифікації товарів, що переміщуються через митний кордон України контроль правильності класифікації товарів при митному оформленні здійснюється посадовими особами вказаного відділу, що мають доступ до необхідних баз даних та інформації, що використовуються для виконання покладених завдань (уповноваженими особами ПМО, які пройшли відповідну підготовку та/або стажування у ВНКТ (ВКМВН), посадовими особами ВНКТ (ВКМВН), які перебувають в ПМО).

Аналізуючи вище наведені норми законодавства у сукупності із встановленими фактами та обставинами по справі, суд приходить до висновку, що відповідач, як митний орган, під час здійснення митного оформлення вантажних митних декларацій та находження товарів під митним контролем товарів провів усі митні процедури, необхідні для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.

Відповідач мав можливість самостійно визначити інший код товару, ніж той, що зазначений у вантажних митних деклараціях ВАТ «Гемопласт», проте він цього не зробив, а рішення стосовно зміни коду товарів, що імпортуються позивачем, було прийнято відділом контролю митної вартості та класифікації товарів Південної митниці тільки 28.10.2010 року, тобто після закінчення митного оформлення та проведення всіх необхідних митних процедур.

Відповідно до п.п.2.1.1 п. 2 ст. 2 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»митні органи стосовно акцизного збору та податку на додану вартість (з урахуванням випадків, коли законом обов'язок з їх стягнення або контролю покладається на податкові органи), ввізного та вивізного мита, інших податків і зборів (обов'язкових платежів), які відповідно до законів справляються при ввезенні (пересиланні) товарів і предметів на митну територію України або вивезенні (пересиланні) товарів і предметів з митної території України відносяться до контролюючих.

Відповідно до підпункту 4.2.1 п. 4.2 ст. 4 Закону N 2181-III «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», якщо згідно з нормами цього пункту сума податкового зобов'язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність та повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне і повне погашення нарахованого податкового зобов'язання та має право на оскарження цієї суми у порядку, встановленому зазначеним Законом.

Оскаржувані податкові повідомлення-рішення були прийняті Митницею з посиланням на результати камеральної перевірки та підпункт "в" підпункту 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону N 2181-III, проте дія наведеної норми закону не поширюється на відповідача.

Згідно з цим підпунктом контролюючий орган, зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо цей орган внаслідок проведення камеральної перевірки виявляє арифметичні або методологічні помилки у поданій платником податків податковій декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобов'язання. Оспорювані ж податкові повідомлення-рішення не є наслідком згаданих помилок, виявлених у поданій позивачем податковій декларації.

Оскільки відповідно до Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30 травня 1997 р. N 166, податкова декларація подається до податкового органу, то саме він наділений повноваженнями на проведення камеральної перевірки на підставі підпункту "в" підпункту 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону N 2181-III.

Порядком роботи відділу номенклатури та класифікації товарів регіональної митниці, митниці, відділу контролю митної вартості та номенклатури регіональної митниці, митниці при вирішенні питань класифікації товарів, що переміщуються через митний кордон України, затвердженим наказом Державної митної служби України від 07.08.2007р. №667, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 21.08.2007р. за № 968/14235 визначено, що класифікацією товарів визнається визначення коду товарів, тобто віднесення товарів до класифікаційних угруповань, зазначених в УКТЗЕД. До компетенції відділів контролю митної вартості та номенклатури регіональної митниці, митниці при вирішенні питань класифікації товарів, що переміщуються через митний кордон України, віднесено прийняття рішень про визначення коду товару.

Суд встановив, що відділом контролю митної вартості і номенклатури рішення по зміні коду переміщуваного товару було прийнято тільки після прийняття митним органом вантажних митних декларацій та відповідного митного оформлення товарів, що імпортується на територію України, що не заперечувалось відповідачем у ході судового розгляду, тобто в час проведення митного оформлення ВАТ «Гемопласт»відповідно до існуючого на той час коду товару УКТ ЗЕД 401490900 й було оформлено та подано вантажні митні декларації до митного органу.

Аналізуючи зазначені норми права, суд приходить до висновку, що митні органи, приймаючи вантажні митні декларації та пропускаючи товар на митну територію України, погоджувалися з відомостями про код товарної номенклатури, зазначений імпортером, то відповідно до п.10.3 ст.10 Закону України №168/97 «Про податок на додану вартість»та підпункту 4.2.1 пункту 4.2 ст.4 Закону №2181-III митниця не має правових підстав для прийняття податкових повідомлень про донарахування податкових зобовязань у звязку з помилковим визначенням коду товарної номенклатури, зокрема, з посиланням на результати камеральної перевірки та положення підпункту "в" підпункту 4.2.2 п. 4.2 ст. 4 Закону N 2181-III, дія якого не поширюється на митні органи.

У звязку з цим, суд приходить до висновку, що позивач вірно та в повному обсязі визначив та сплатив зобовязання перед бюджетом, підстав для їх донарахування не має.

Відповідно до ч.1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач по справі, як субєкт владних повноважень, не виконав покладеного на нього обовязку щодо доказування правомірності своїх дій по донарахуванню позивачу податкових зобовязань.

Враховуючи вищезазначене, суд всебічно, повно та обєктивно, за правилами, встановленими ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України, перевіривши наявні у справі докази та заслухавши пояснення представників сторін по справі, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 2,4,71,94, 158-163, 254 КАС України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов відкритого акціонерного товариства «Гемопласт»до Південної митниці, за участю Прокуратури м.Одеси про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень - рішень задовольнити у повному обсязі.

Визнати нечинними та скасувати податкові повідомлення-рішення форми «Р»№29 та № 30 від 14.02.2011 року, винесені Південною митницею.

Постанову може бути оскаржено до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлено та підписано суддею 12 жовтня 2011 року року.

Суддя О.В. Колесниченко