Постанова № 18615615, 04.10.2011, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №10.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

04 жовтня 2011 року Справа № 2а-8275/11/1270 Луганський окружний адміністративний суд у складі:

судді: Ципко О.В.,

при секретарі: Гаркуші Ю.О.,

за участю представників

позивача: ОСОБА_1 (довіреність від 07.09.11р. № 1/01-3456),

відповідача: не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Луганського міського центру зайнятості доОСОБА_3 про стягнення незаконно отриманої допомоги,-

В С Т А Н О В И В

19.08.2011 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому зазначив, що 27.05.2005 року ОСОБА_3 звернулася до Луганського міського центру зайнятості за сприянням у працевлаштуванні та 03.06.2005 року їй було надано статус безробітної. В Луганському міському центрі зайнятості відповідач перебувала на обліку як безробітна з 03.06.2005 р. по 29.05.2006 р., тому допомога по безробіттю виплачена з 01.09.2005 р. по 28.05.2006 p., у розмірі 1017 грн. 70 коп. З 29.05.2006 р. ОСОБА_3 знята з обліку (відмова від послуг ДСЗ без поважних причин). При розслідуванні страхових випадків було виявлено, що відповідачка знаходячись на обліку в центрі зайнятості та отримуючи допомогу по безробіттю була зареєстрована як фізична особа - підприємець, що підтверджується листом заступника начальника управління державної реєстрації та міського реєстру Луганської міської ради від 27.04.2011р. вих. № 01/10-693/0/39-11. Таким чином, відповідачка порушила п. 2,3 ст. 36 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» у звязку з чим, представник Луганського міського центру зайнятості просив стягнути з ОСОБА_3 кошти отримані як допомога по безробіттю за період з 01.09.2005 р. по 28.05.2006 р. у сумі 1017,70 грн.

В судовому засіданні представник позивача дав пояснення по суті позовних вимог та просив стягнути з відповідача вказану допомогу по безробіттю на користь Луганського міського центру зайнятості.

Відповідачка у судове засідання не з'явилася, про час та місце слухання справи повідомлялася належним чином. Поштою на адресу суду повернувся конверт на якому вказано, що причина повернення за закінченням терміну зберігання.

Відповідно до ч. 11 ст. 35 КАС України розписку про одержання повістки (повістку у разі неможливості вручити її адресату чи відмови адресата її одержати) належить негайно повернути до адміністративного суду. У разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Відповідно до ч. 4. ст. 128 КАС України у разі неприбуття відповідача - суб'єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів. Ці ж наслідки застосовуються у разі повторного неприбуття за таких самих умов відповідача, який не є суб'єктом владних повноважень. Тому, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідачки, на підставі наявних матеріалів.

Заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст. 69-72 КАС України, суд прийшов до наступного.

Правові, економічні та організаційні основи зайнятості населення України і його захисту від безробіття, засади загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття визначаються законами України від 22.03.1991 №803-XII «Про зайнятість населення» та від 02.03.2000 №1533-III «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».

Відповідно до пунктів 1, 2 статті 1 Закону України від 22.03.1991 №803-XII «Про зайнятість населення» зайнятість визначено як діяльність громадян, що пов'язана із задоволенням особистих та суспільних потреб і така, що, як правило, приносить їм доход у грошовій або іншій формі.

Пунктом «б» частини третьої статті 1 Закону України від 22.03.1991 №803-XII «Про зайнятість населення» визначено, що громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців, осіб, зайнятих індивідуальною трудовою діяльністю, творчою діяльністю, члени кооперативів, фермери та члени їх сімей, що беруть участь у виробництві, а також члени особистих селянських господарств, діяльність яких здійснюється відповідно доЗакону України «Про особисте селянське господарство», належать до зайнятого населення.

Згідно із статтею 2 Закону України від 22.03.1991 №803-XII «Про зайнятість населення» безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи. Безробітними визнаються також інваліди, які не досягли пенсійного віку, не працюють та зареєстровані як такі, що шукають роботу.

Відповідно до положень Закону України від 22.03.1991 №803-XII «Про зайнятість населення» порядок реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних державною службою зайнятості визначається Кабінетом Міністрів України.

Так, згідно з пунктом 12 Порядку реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.02.2007 №219, для одержання статусу безробітного громадянин особисто подає у день, що настає після закінчення встановленого строку для пошуку підходящої роботи, до центру зайнятості заяву із зазначенням у ній інформації про те, що він не займається видами діяльності, що визначені частиною третьою статті 1 Закону України «Про зайнятість населення», і не отримує пенсію на пільгових умовах, а також копію довідки про його ідентифікаційний номер.

Статтею 25 Закону України від 22.03.1991 №803-XII «Про зайнятість населення» передбачено, що держава створює умови незайнятим громадянам у поновленні їх трудової діяльності та забезпечує їм такі види компенсацій, зокрема, виплату в установленому порядку допомоги по безробіттю.

Розміри та умови надання матеріального забезпечення на випадок безробіття визначаються Законом України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття».

Судом встановлено, що 27.05.2005 року ОСОБА_3 звернулась до Луганського міського центру зайнятості для вирішення питання її працевлаштування та надання статусу безробітної з виплатою допомоги по безробіттю.

03.06.2005 року службою зайнятості ОСОБА_3 був наданий статус безробітної та призначено допомогу по безробіттю.

Згідно до п.5 ст.12 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» № 1533-ІІІ від 02.03.2000 року виконавча дирекція Фонду та її робочі органи контролюють правильність нарахування, своєчасність сплати страхових внесків, а також витрат за страхуванням на випадок безробіття, проводять розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення в порядку, встановленому центральними органами виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, державної податкової політики, Пенсійним фондом України за погодженням з правлінням Фонду. Розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення здійснюється шляхом звірення даних, зазначених у документах страхувальника, з базою даних Пенсійного фонду України та Державної податкової адміністрації України, а в разі необхідності - шляхом проведення виїзних планових та позапланових перевірок страхувальників.

Судом встановлено, що Луганським міським центром зайнятості було проведено розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення, за результатами якого складено акт № 560/09 від 14.06.2011 року (а.с.16).

Відповідно до акту розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення відповідно до Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» № 1062 від 05.02.2010 року встановлено, що ОСОБА_3 було надано статус безробітної з 03.06.2005р., знято її з обліку 29.05.2006р. (відмова від послуг державної служби зайнятості без поважних причин). ОСОБА_3 отримувала допомогу по безробіттю з 01.09.2005р. по 28.05.2006р. За даними Держреєстратора ОСОБА_3 перебуває у статусі фізичної особи - підприємця з 21.06.2004р. Таким чином, в період перебування на обліку як безробітна ОСОБА_3 була зайнятою особою і відповідно до ст. 1 та ст. 2 Закону України „Про зайнятість населення" та в порушення п.2 ст. 36 Закону України „Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", незаконно одержала допомогу по безробіттю за період з 01.09.2005р. по 28.05.2006р. у сумі 1017 грн. 70 коп.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до листа заступника начальника управління державної реєстрації та міського реєстру Луганської міської ради О.А.Літвінової від 27.04.2011р. вих. № 01/10-693/0/39-11 ОСОБА_3 з 21.06.04р. зареєстрована у виконавчому комітеті Луганської міської ради як фізична особа підприємець (а.с.18).

Згідно з підпунктами 2, 3 Порядку розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплат матеріального забезпечення відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.03.2006 №357, перевірка даних, які є підставою для надання особі статусу безробітної та виплати їй матеріального забезпечення, що зазначені у документах, поданих особою до державної служби зайнятості під час її реєстрації та протягом періоду її перебування на обліку як безробітної, проводиться центрами зайнятості, на які покладено виконання функцій робочих органів виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття.

14.06.2011 року заступником директора Луганського міського центру зайнятості було видано наказ № 78-б про повернення ОСОБА_3 допомоги по безробіттю (а.с.15) та згідно довідки за період з 01.09.05р. по 28.05.06р. відповідачці допомога по безробіттю була перерахована у розмірі 1017,70 грн. (а.с.12).

Відповідно до п.2,3 ст. 36 Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг. Сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

Відповідно до пунктів 6, 7 вищевказаного Порядку, у разі встановлення центрами зайнятості відповідно до цього Порядку належності безробітної особи до категорії зайнятих така особа знімається з обліку як безробітна в установленому законодавством порядку та повертає суму незаконно отриманого матеріального забезпечення і вартості наданих соціальних послуг з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати матеріального забезпечення та надання соціальних послуг. У разі відмови особи повернути кошти або відмови роботодавця відшкодувати кошти, а також у разі неповернення (невідшкодування) їх у встановлений строк стягнення таких коштів здійснюється у судовому порядку відповідно до законодавства.

На підставі Закону України «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 15.07.2011 року Луганським міським центром зайнятості було направлено на адресу ОСОБА_3 повідомлення про повернення незаконно отриманих коштів (а.с.17).

Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Судом встановлено, що до наступного часу відповідач у добровільному порядку протягом 10 робочих днів з дня отримання письмового повідомлення до позивача кошти не повернула, тому суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Питання по судових витратах не вирішується, оскільки позивач звільнений від їх сплати у встановленому порядку, а ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України не передбачено їх стягнення у даних випадках.

На підставі викладеного, керуючись Закону України „Про загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття”, ст.ст. 11 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України суд,

П О С Т А Н О В И В

Позовні вимоги Луганського міського центру зайнятості доОСОБА_3 про стягнення незаконно отриманої допомоги задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_3, і.к.НОМЕР_1, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 на користь Луганського міського центру зайнятості (адреса: 91053, м. Луганськ, вул. 50 лєт Утворення СРСР, 22-б, р/р37170971900003, код платежу 50040100, одержувач: УДК в м. Луганську, код 24046582, банк: ГУДКУ у Луганській області, МФО 804013 допомогу по безробіттю у розмірі 1017,70 грн. (одна тисяча сімнадцять грн. 70 коп.).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанову викладено в повному обсязі та підписано 10.10.2011 року.

СуддяО.В. Ципко