Постанова № 18615048, 19.09.2011, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №8.2.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 вересня 2011 року Справа № 2а-6977/11/1270 Луганський окружний адміністративний суд у складі:

судді:Агевича К.В.,

при секретарі:Лізогуб Ю.В.,

за участю представників

позивача: ОСОБА_1 (довіреність від 01.08.2011)

відповідача:ОСОБА_2 (довіреність від 04.01.2011 №2)

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Юна-Групп” до Стахановської обєднаної державної податкової інспекції Луганської області про визнання нечинним податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

15 серпня 2011 року позивач звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Стахановської обєднаної державної податкової інспекції Луганської області (далі Стаханівська ОДПІ Луганської області) про визнання нечинним податкових повідомлень-рішень.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що з 14.07.11 по 18.07.11 на TOB «ЮНА-ГРУПП» проведено позапланову невиїзну документальну перевірку Стаханівською ОДПІ Луганської області з питань правомірності формування податкового кредиту по взаємовідносинах з контрагентом постачальником TOB «ПКФ «ВОСТОК-СЕРВІС-ПЛЮС» за період 01.04.08 по 31.03.09. Перевірку проведено у складі 3 чоловік. За результатами перевірки складено Акт від 18.07.11 за № 222/23-31463230. Позивач посилається на те, що з висновками перевірки та фактами і даними, викладеними в Акті перевірки стосовно донарахування податку на додану вартість, донарахування податку на прибуток та штрафними (фінансовими) санкціями Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮНА-ГРУПП» (далі по тексту - TOB " ЮНА-ГРУПП") не погодилося та надало Заперечення № 22/07-01 від 22.07.11р. на Акт від 18.07.11р. за № 222/23-31463230. Заперечення ОДПІ м. Стаханова було відхилено Листом від 01.08.11р. за № 8939/10/23.

Позивачем також зазначено, що на підставі вище зазначеного Акта Заступником керівника Стаханівської ОДПІ Луганської області С. В. Губановим було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000572301 від 04.08.11р. про донарахування податку на прибуток приватних підприємств та штрафних (фінансових) санкцій на загальну суму 267970,00 грн. (двісті шістдесят сім тисяч дев'ятсот сімдесят гривень 00 коп.), з яких сума донарахувань складає 214376,00 грн. (двісті чотирнадцять тисяч триста сімдесят шість гривень 00 коп.), сума штрафу - 53594,00 грн. (п'ятдесят три тисячі п'ятсот дев'яносто чотири гривні 00 коп.); а також податкове повідомлення-рішення № 0000502301 від 04.08.11р. про донарахування податку на додану вартість та штрафних (фінансових) санкцій на загальну суму 208126,00 грн. (двісті вісім тисяч сто двадцять шість гривень 00 коп.), з яких сума донарахувань складає 166501,00 грн. (сто шістдесят шість тисяч п'ятсот одна гривня 00 коп.), сума штрафу - 41625,00 грн. (сорок одна тисяча шістсот двадцять п'ять гривень 00 коп.).

На підставі вищенаведеного позивач вважає дії Стаханівської ОДПІ Луганської області по винесенню Податкового повідомлення-рішення № 0000572301 від 04.08.11р. та Податкового повідомлення-рішення № 0000502301 від 04.08.11р. необґрунтованими, безпідставними та неправомірними, тобто такими, що не відповідають чинному законодавству.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 17 серпня 2011 року відкрито провадження в адміністративній справі.

У подальшому представником позивача під час судового засідання 26.08.2011 надано заяву про зміну предмету позову, згідно якої позивач просить суд визнати нечинним податкове повідомлення-рішення Стахановської об'єднаної державної податкової інспекції в Луганській області № 0000572301 від 04.08.2011 про донарахування податку на прибуток приватних підприємств та штрафних (фінансових) санкцій на загальну суму 267970,00грн.; визнати нечинним податкове повідомлення-рішення Стахановської об'єднаної державної податкової інспекції в Луганській області № 0000502301 від 04.08.2011 про донарахування податку на додану вартість та штрафних (фінансових санкцій) на загальну суму 208126,00 грн.; визнати нечинним податкове повідомлення-рішення Стахановської об'єднаної державної податкової інспекції в Луганській області № 0000602301 від 17.08.2011 про донарахування податку на додану вартість та штрафних (фінансових санкцій) на загальну суму 83334,00 грн.; визнати нечинним податкове повідомлення-рішення Стахановської об'єднаної державної податкової інспекції в Луганській області № 0000612301 від 17.08.2011 про донарахування податку на додану вартість та штрафних (фінансових санкцій) на загальну суму 66666,00 грн.

У судовому засідання представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі з підстав, наведених у позові.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечував, з підстав, наведених в письмових запереченнях від 05.09.2011 №10047/9/10 (Т.2 а.с.2-4), вважає, що прийняті повідомлення - рішення та вчинені дії відповідають законодавству, обґрунтовані.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступного.

У відповідності з Конституцією України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій, чи бездіяльності органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Ст. 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 14 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990 № 509-XII зі змінами та доповненнями (далі Закон № 509), рішення, дії або бездіяльність органів державної податкової служби та їх посадових осіб можуть бути оскаржені у встановленому законом порядку.

З 01.01.2011 відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства визначає Податковий кодекс України № 2755-VI, прийнятий 02.12.2010 (надалі ПК України).

Порядок проведення перевірок органами державної податкової служби визначений Податковим кодексом України. Так, відповідно до п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно ст. 75 Податкового Кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до п.75.1.2. ст. 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні органу державної податкової служби.

Судом встановлено, що згідно Наказу № 848 від 04.05.2011 відповідачем вирішено провести саме документальну невиїзну позапланову перевірку.

Статтею 79 Податкового кодексу України визначено, що документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом (п.79.1 даної статті).

Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки (п.79.2 даної статті).

Судом встановлено, що у період з 14.07.2011 по 18.07.2011 Стаханівською ОДПІ Луганської області на підставі наказів №828 від 13.07.2011 та №833 від 14.07.2011 головним державним податковим ревізором - інспектором відділу податкового контролю юридичних осіб Стаханівської ОДПІ Дубенко І.О., старшим державним податковим ревізором - інспектором відділу податкового контролю юридичних осіб Стаханівської ОДП, інспектором податкової служби II рангу Боровиковою А. С, головним державним податковим ревізором-інспектором відділу організації роботи та моніторингу фінансових операцій Управління боротьби з відмиванням доходів одержаних злочинним шляхом ДПА в Луганській області Кудімовим Є. О. згідно із п.79.1 ст. 79, пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI проведено документальну позапланову невиїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю “Юна-Групп” з питань правомірності формування податкового кредиту по взаємовідносинах з контрагентом постачальником TOB «ПКФ «Восток-Сервіс-Плюс», за період з 01.04.08 по 31.03.09.

За результатами перевірки відповідачем 18.07.2011 складено акт №222/23-31463230, висновком якого вказано порушення позивачем абзацу 4 п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5, п.п.8.1.1, а.п.8.1.2 п.8.1 ст.8, ст..11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» №334/94-ВР від 28.12.94 (в редакції Закону України від 22.05.97 №283/97-ВР) (зі змінами і доповненнями) в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 247871 грн., у тому числі за звітні періоди:

-півріччя 2008 у розмірі 46233 грн.;

-3 квартали 2008 у розмірі 168131 грн.;

-рік 2008 у розмірі 221668 грн.;

-1 квартал 2009 у розмірі 26203 грн.;

порушення позивачем п.п.7.2.4, п.7.2; п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України від 03.04.1997 №168/97-ВР із змінами та доповненнями в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 171501 грн., у тому числі по податкових періодах:

-травень 2008 року 5000 грн.;

-липень 2008 року 52820 грн.;

-серпень 2008 року 34738 грн.;

-вересень 2008 року 41947 грн.;

-жовтень 2008 року 18000 грн.;

-листопад 2008 року 13667 грн.;

-грудень 2008 року 5329 грн.;

Як вбачається з Акту перевірки відповідача від 18.07.2011 №222/23-31463230, у ході проведення перевірки не виявлено наявність розумних економічних або інших причин (ділової мети) систематичного (протягом місяця) придбання та продажу товарів. Зазначено про те, що такі причини можуть бути наявними лише за умови, що платник податку має намір одержати економічний ефект у результаті підприємницької діяльності або іншої економічної діяльності, а не виключно чи переважно за рахунок формування податкового кредиту для інших субєктів підприємницької діяльності. Вказано про те, що ТОВ «ЮНА-ГРУПП» виконуючи обов'язки по договорам, реалізуючи свій прямий умисел, направлений на приховування від оподаткування своїх прибутків та доходів, не встановило наявність повноважень у сторони по договору щодо укладання угоди.(Т.1 а.с.67-68)

Судом встановлено, що на підставі висновків акту перевірки від 18.07.2011 №222/23-31463230, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000572301 від 04.08.11р. про донарахування податку на прибуток приватних підприємств та штрафних (фінансових) санкцій на загальну суму 267970,00 грн., з яких сума донарахувань складає 214376,00 грн., сума штрафу - 53594,00 грн.; а також податкове повідомлення-рішення № 0000502301 від 04.08.11р. про донарахування податку на додану вартість та штрафних (фінансових) санкцій на загальну суму 208126,00 грн., з яких сума донарахувань складає 166501,00 грн., сума штрафу - 41625,00 грн.(а.с.79,80)

В Акті перевірки відповідача від 18.07.2011 №222/23-31463230 зазначено , що серед наданих до перевірки документів стосовно взаємовідносин ТОВ «ЮНА-ГРУПП» з TOB «ПКФ «Восток-Сервіс-Плюс» відсутні товарно-транспортні накладні, паспорта якості нафтопродуктів (відсутні номера, марка та вид, показники якості отриманих нафтопродуктів), відсутні копії сертифіката відповідності чи свідоцтва про визнання відповідності, а також зазначено про те, що згідно вироку Жовтневого районного суду м.Луганська від 01.06.2010 по справі №1-533/210 визнано винним ОСОБА_8 (засновник, директор та головний бухгалтер TOB «ПКФ «Восток-Сервіс-Плюс») в скоєнні злочинів, передбачених ч.1 ст.205, ч.2 ст.15 ч.3 ст.212, ч.2 ст.28 ч.2 ст.15 ч.2 ст.366 КК України., який здійснив умисний злочин, а саме фіктивне підприємництво.(Т.1 а.с.65)

Однак, суд не звертає увагу на вищезазначене, оскільки, як вбачається з вироку Жовтневого районного суду м.Луганська від 01.06.2010 по справі №1-533/210, встановлені судом обставини, щодо фіктивного підприємництва та службового підроблення з серпня 2009 року ОСОБА_8, не стосуються господарських відносин ТОВ «ЮНА-ГРУПП» з TOB «ПКФ «Восток-Сервіс-Плюс» у 2008 році.(Т.2 а.с.51-57)

Як вбачається з матеріалів справи, між ТОВ «ЮНА-ГРУПП», в особі Генерального директора О. М. Гаврилова, та ТОВ «ПКФ «ВОСТОК-СЕРВІС-ПЛЮС», в особі директора ОСОБА_8, за період з березня по листопад 2008 року було укладено низку договорів, а саме (Т.1 а.с.82-88):

- договір купівлі-продажу № 03/03-01 від 03.03.08р.;

- договір про надання послуг № 02/06-у038 від 02.06.08р.;

- договір про надання послуг № 03/07-у038 від 01.07.08р.;

- договір про надання послуг № 01/08-у033 від 01.08.08р.;

- договір про надання послуг № 05/09-у040 від 01.06.08р.;

- договір про надання послуг № 07/11-у040 від 01.10.08р.;

- договір про надання послуг № 11/17-у038 від 03.11.08р.

На підставі укладеного договору купівлі-продажу № 03/03-01 від 03.03.08р. Товариством з обмеженою відповідальністю «ПКФ «ВОСТОК-СЕРВІС-ПЛЮС» було поставлено ТОВ «ЮНА-ГРУПП» паливно-мастильні матеріали, що підтверджується наступними накладними(Т.1 а.с.89-96):

- накладна від 25.04.08р. на загальну суму 30000,00 грн. (ПДВ - 5000,00 грн.);

- накладна № 360040 від 19.06.08р. на загальну суму 29920,17 грн. (ПДВ - 4986,70 грн.);

- накладна витрат від 24.07.08р. на загальну суму 35000,00 грн. (ПДВ - 5833,33 грн.);

- накладна витрат № 2908 від 29.08.08р. на загальну суму 28427,00 грн. (ПДВ - 4737,83 грн.);

- накладна витрат № 0309 від 03.09.08р. на загальну суму 23682,00 грн. (ПДВ - 3947,00 грн.);

- накладна витрат № 300910 від 30.09.08р. на загальну суму 48000,00 грн. (ПДВ -8000,00 грн.);

- накладна витрат від 31.10.08р. на загальну суму 28000,00 грн. (ПДВ - 4666,67 грн.);

- накладна витрат № 041210 від 04.12.08р. на загальну суму 31975,00 грн. (ПДВ -5329,17 грн.).

На підставі вище зазначених договорів про надання послуг Товариством з обмеженою відповідальністю «ПКФ «ВОСТОК-СЕРВІС-ПЛЮС» були надані ТОВ «ЮНА-ГРУПП» послуги з обслуговування АЗС, що підтверджується наступними актами(Т.1 а.с.97-102):

- акт приймання-здавання виконаних робіт від 30.06.08р.;

- акт приймання-здавання виконаних робіт від 31.07.08р.;

- акт приймання-здавання виконаних робіт від 29.08.08р.;

- акт приймання-здавання виконаних робіт від 30.09.08р.;

- акт приймання-здавання виконаних робіт від 31.10.08р.;

- акт приймання-здавання виконаних робіт від 30.11.08р.

На зазначені вище паливно-мастильні матеріали та послуги з обслуговування АЗС Товариством з обмеженою відповідальністю «ПКФ «ВОСТОК-СЕРВІС-ПЛЮС» були надані ТОВ «ЮНА-ГРУПП» податкові накладні, оформлені відповідно до вимог чинного законодавства. Дані податкові накладні до позову додаються.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «ЮНА-ГРУПП» поставлені паливно-мастильні матеріали та послуги з обслуговування АЗС оплачувались вчасно та в повному обсязі, як шляхом внесення готівки у касу TOB «ПКФ «ВОСТОК-СЕРВІС-ПЛЮС», так і на поточний рахунок останнього, що підтверджується копіями квитанцій до прибуткового касового ордеру та платіжними дорученнями.(Т.1 а.с.103-142)

Також судом встановлено, що у період з 11.07.11 по 22.07.11 Стаханівською ОДПІ Луганської області на підставі направлення від 11.07.11 №000686, виданого Стахановською ОДПІ, головним державним податковим ревізором - інспектором відділу податкового контролю юридичних осіб радником податкової служби III рангу Алфьоровою Т.В., від 11.07.11 №000687, старшим державним податковим ревізором - інспектором відділу податкового контролю юридичних осіб інспектором податкової служби І рангу Українською І.М., від 11.07.11 №000689, головним державним податковим ревізором - інспектором відділу податкового контролю юридичних осіб інспектором податкової служби І рангу Кобєц С.М., від 11.07.11 №000688, головним державним податковим ревізором - інспектором відділу податкового контролю юридичних осіб інспектором податкової служби І рангу Ракович М.В. від 11.07.11 №000690 головним державним податковим ревізором - інспектором відділу оподаткування фізичних осіб інспектором податкової служби І рангу Колмаковою С.А., від 11.07.11 №000692, головним державним податковим ревізором - інспектором відділу організації роботи та моніторингу фінансових операцій Управління боротьби з відмиванням доходів, одержаних злочинним шляхом ДПА в Луганській області радником податкової служби III рангу Кудімовим Є.О., від 11.07.11 №000691 головним державним податковим ревізором - інспектором відділу оподаткування фізичних осіб інспектором податкової служби II рангу Димовських A.B. згідно з частиною 77.1 статті 77, частиною 82.1 статті 82 Податкового Кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI та відповідно до плану - графіка проведення документальних планових виїзних перевірок субєктів господарювання, проведено документальну планову виїзну перевірку TOB «ЮНА - ГРУПП» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.09 по 31.03.11, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.09 по 31.03.11.

За результатами перевірки відповідачем 29.07.2011 складено акт №230/23-31463230, висновком якого вказано порушення позивачем абз. 4 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» №334/94-ВР від 28.12.94 (в редакції Закону України від 22.05.97 №283/97-ВР) (зі змінами і доповненнями) в результаті чого занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 66667 грн., у тому числі за півріччя 2009 року на 66667 грн.; пп. 7.2.1, пп. 7.2.4 п. 7.2, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.97 №168/97-ВР (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість у періоді, що перевірявся, всього у сумі 53333 грн., у тому числі у розрізі податкових періодів:

за травень 2009 року у сумі 50000 грн.;

за червень 2009 року у сумі 3333 грн.;

порушення позивачем ст. 203, 215, 228, 662, 655, 656 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, суперечать моральним засадам суспільства, а також порушують публічний порядок, а отже є нікчемними; пп. 4.2.9 п. 4.2 ст. 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» №889-ІУ від 22.05.0-(зі змінами та доповненнями), в результаті чого встановлено порушення вимог податкового законодавства під час перевірки питань щодо правильності утримання та своєчасності перерахування до бюджету податку з доходів фізичних осіб за період з 01.04.09 по 31.03.11 на суму 33 грн., у т.ч.: - за 2011 рік-33,00 грн.; донараховано податку з доходів фізичних осіб у сумі 33 грн., з обов'язковим одночасним нарахуванням пені згідно ч. 129.1.3 ст. 129, ч. 129.4 ст. 129 Податкового Кодексу України від 2 грудня 2010 року №2755-VI перерахувати до бюджету в термін згідно діючого законодавства.(Т.1 а.с.179-222)

Судом встановлено, що на підставі висновків акту перевірки від 29.07.2011 №230/23-31463230, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000602301 від 17.08.11р. про донарахування податку на прибуток приватних підприємств та штрафних (фінансових) санкцій на загальну суму 83334,00 грн., з яких сума донарахувань складає 66667,00 грн., сума штрафу - 16667,00 грн.; а також податкове повідомлення-рішення № 0000612301 від 17.08.11р. про донарахування податку на додану вартість та штрафних (фінансових) санкцій на загальну суму 66666,00 грн., з яких сума донарахувань складає 53333,00 грн., сума штрафу -13333,00 грн.(Т.1 а.с.229,230).

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем, в особі Генерального директора О.М. Гаврилова, та ТОВ «ПКФ «ВОСТОК-СЕРВІС-ПЛЮС», в особі директора ОСОБА_8, за період з квітня по травень 2009 року було укладено низку договорів, а саме:

- договір про надання послуг № 01/04-yc11 від 01.04.09р.;

- договір купівлі-продажу № 01/05-5 від 05.05.09р.

На підставі укладеного договору купівлі-продажу № 01/05-5 від 05.05.09р. ТОВ «ПКФ «ВОСТОК-СЕРВІС-ПЛЮС» було поставлено TOB «ЮНА-ГРУПП» паливно-мастильні матеріали, що підтверджується накладною витрат № 010610 від 01.06.09р. на загальну суму 20000,00 грн. (ПДВ - 3333,33 грн.).(Т.1 а.с.231)

На підставі договору про надання послуг № 01/04-yc11 від 01.04.09р. ТОВ «ПКФ «ВОСТОК-СЕРВІС-ПЛЮС» були надані TOB «ЮНА-ГРУПП» послуги з обслуговування АЗС, що підтверджується наступними актами:

- акт приймання-здавання виконаних робіт від 29.05.09р. на загальну суму 70000,00 грн. (ПДВ - 11666,67 грн.);

- акт приймання-здавання виконаних робіт від 29.05.09р. на загальну суму 80000,00 грн. (ПДВ - 13333,33 грн.);

- акт приймання-здавання виконаних робіт від 29.05.09р. на загальну суму 80000,00 грн. (ПДВ - 13333,33 грн.);

- акт приймання-здавання виконаних робіт від 29.05.09р. на загальну суму 70000,00 грн. (ПДВ - 11666,67 грн.).(Т.1 а.с.232-237)

На зазначені вище паливно-мастильні матеріали та послуги з обслуговування АЗС ТОВ «ПКФ «ВОСТОК-СЕРВІС-ПЛЮС» були надані TOB «ЮНА-ГРУПП» податкові накладні.(Т.1 а.с.239-240)

ТОВ«ЮНА-ГРУПП» поставлені паливно-мастильні матеріали та послуги з обслуговування АЗС оплачувались вчасно та в повному обсязі, як шляхом внесення готівки у касу TOB «ПКФ «ВОСТОК-СЕРВІС-ПЛЮС», так і на поточний рахунок останнього, про що свідчать копії квитанцій до прибуткового касового ордеру та платіжні доручення.(Т.1 а.с.241-249)

Відповідно до пункту 1 статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно приписів статті 655 ЦК України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 662 Цивільного кодексу України встановлено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі - продажу. Крім того, продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 664 ЦК України передбачено, що обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.

Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходження, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві.

Суд не приймає до уваги посилання в Актах перевірки від 18.07.2011 №222/23-31463230 та від 29.07.2011 №230/23-31463230, як на обґрунтування висновків, на відсутність товарно - транспортних накладних, копії сертифікатів відповідності, оскільки паливно-мастильні матеріали та послуги з обслуговування АЗС Товариством з обмеженою відповідальністю «ПКФ «ВОСТОК-СЕРВІС-ПЛЮС» були надані ТОВ «ЮНА-ГРУПП» податкові накладні, оформлені відповідно до вимог чинного законодавства, а ТОВ «ЮНА-ГРУПП» поставлені паливно-мастильні матеріали та послуги з обслуговування АЗС оплачувались вчасно та в повному обсязі, як шляхом внесення готівки у касу TOB «ПКФ «ВОСТОК-СЕРВІС-ПЛЮС», так і на поточний рахунок останнього, що підтверджується копіями квитанцій до прибуткового касового ордеру та платіжними дорученнями. З огляду на вищевикладене, суд виходить з того що відсутність товарно транспортної накладної може бути доказом безтоварності проведених операцій, але не є беззаперечним ії доказом, а вчинені позивачем господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту. До того ж, в судовому засіданні відповідач не довів, що він взагалі їх (транспортні накладні, копії сертифікатів відповідності) просив надати для перевірки.

Відповідач зазначає про порушення статей 203, 215, 216, 228 ЦК України в частині недодержання правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, та за наслідками перевірки визнав договір таким, що мають ознаки нікчемності і не створюють юридичних наслідків, крім тих, що повязані з їх недійсністю.

Відповідно до Акту перевірки зазначена вище господарська операція на думку відповідача порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою приховування сплати податків третіх осіб, мають ознаки нікчемності та є нікчемними в силу припису закону.

Крім того, відповідач зробив висновок, що позивач здійснював діяльність спрямовану на проведення операцій без мети реального настання правових наслідків, без економічної вигоди.

Суд вважає таке посилання відповідача на зазначені норми Цивільного кодексу України безпідставними з наступного.

У відповідності до частин 2, 3 статті 215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Визнання правочину недійсним судом не вимагається лише у тому випадку, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Згідно статті 228 ЦК України правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. Правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження обєктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу обєктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших обєктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Тобто, факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.

Інший підхід потенційно надасть можливість посадовим особам державних органів на власний розсуд оголошувати будь-який правочин недійсним (нікчемним) без звернення до суду, що не є правильним виходячи з загальних засад судочинства.

Крім того, необхідно зазначити, що можливий захист порушеного права шляхом звернення до суду із позовом про визнання нікчемного правочину дійсним стосується лише нікчемних правочинів з дефектом форми та правочинів без необхідного схвалення (параграф 2 глави 16 ЦК України).

Під час розгляду справи не знайшов свого підтвердження висновок податкового органу, зроблений в акті перевірки, про те, що господарські операції позивача з його контрагентом, є нікчемними, згідно статтям 215, 228 ЦК України. Зокрема, відповідачами не було обґрунтовано належним чином і доведено у встановленому законом порядку, що угода порушує публічний порядок, суперечить моральним засадам суспільства та спрямована на заволодіння майном держави.

Крім того, посилання відповідача на частини 1-5 статті 203, пп.1, 2 статті 215, статтю 216 Цивільного кодексу є безпідставним, так як зазначені норми можуть використовуватися лише при визнанні правочинів недійсними в судовому порядку.

Відповідно до статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства та має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно зі ст.204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст.216 ЦК України до моменту визнання правочину недійсним або нікчемним правові наслідки, а саме те, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що повязані з його недійсністю - не настають.

Згідно зі ст.234 ЦК України фіктивний правочин визнається судом недійсним. При цьому фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином.

Угода, яка укладена між позивачем та контрагентом, не визнана судом недійсною і її недійсність прямо не встановлена законом, у звязку з чим існує презумпція правомірності вказаного правочину, а також наявність взаємних прав та обовязків сторін за такою угодою.

Суд вважає за необхідне також зазначити, що відповідно до приписів ст.207 Господарського кодексу України господарське зобовязання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосубєктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

З огляду на викладене наведені в Акті перевірки порушення не дають право податковому органу вчиняти дії щодо визнання правочинів нікчемними, а є лише підставою, при наявності достатніх доказів, для звернення до суду у встановленому законодавством порядку з вимогою про визнання правочинів недійсними (оспорюваний правочин).

Відобразивши в акті перевірки певні фактичні дані, не можна довести нікчемність правочину, про що свідчить і думка Верховного суду України, висловлена в Узагальненнях ВСУ під назвою «Практика розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними», доведених листом від 24.12.2008 р. Так у розділі Узагальнень «Правові наслідки не відповідності змісту правочину законодавству» йдеться про зміст правочину, а не факти, що свідчать про його виконання.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Луганського окружного адміністративного суду, Стахановською обєднаною державною податковою інспекцією Луганської області не доведена правомірність та обґрунтованість прийняття спірних повідомлень рішень з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю “Юна-Групп” підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 19 вересня 2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 23 вересня 2011 року, про що повідомлено сторонам після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 4 ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 2, 9, 10, 11, 17, 18, 23, 71, 87, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Юна-Групп» до Стахановської обєднаної державної податкової інспекції Луганської області про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень задовольнити повністю.

Визнати нечинним податкове повідомлення-рішення Стахановської об'єднаної державної податкової інспекції в Луганській області № 0000572301 від 04.08.2011 про донарахування податку на прибуток приватних підприємств та штрафних (фінансових) санкцій на загальну суму 267970,00грн.

Визнати нечинним податкове повідомлення-рішення Стахановської об'єднаної державної податкової інспекції в Луганській області № 0000502301 від 04.08.2011 про донарахування податку на додану вартість та штрафних (фінансових санкцій) на загальну суму 208126,00 грн.

Визнати нечинним податкове повідомлення-рішення Стахановської об'єднаної державної податкової інспекції в Луганській області № 0000602301 від 17.08.2011 про донарахування податку на додану вартість та штрафних (фінансових санкцій) на загальну суму 83334,00 грн.

Визнати нечинним податкове повідомлення-рішення Стахановської об'єднаної державної податкової інспекції в Луганській області № 0000612301 від 17.08.2011 про донарахування податку на додану вартість та штрафних (фінансових санкцій) на загальну суму 66666,00 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Юна-Групп» сплачений при подачі позову судовий збір в сумі 3,40 грн. (три грн. 40 коп.).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Згідно з частиною 3 статті 160 КАС України постанова складена у повному обсязі 23 вересня 2011 року.

СуддяК.В. Агевич