Постанова № 18614208, 31.08.2011, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №5

ПОСТАНОВА

Іменем України

31 серпня 2011 року Справа № 2а-4481/11/1270

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді:Захарової О.В.

при секретарі: Лихоліт Ю.С.

за участі сторін:

представника позивача: ОСОБА_2 (довіреність від 26.01.2011 №8-д)

представник відповідача: не прибув

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом Луганського міського комунального підприємства «Теплокомуненерго» до Управління у справах захисту прав споживачів в Луганській області про визнання протиправним та скасування припису №9 від 14.01.2011, -

ВСТАНОВИВ:

01 червня 2011 року позивач Луганське міське комунальне підприємство «Теплокомуненерго» (далі ЛМКП «Теплокомуненерго») звернувся до Луганського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Управління у справах захисту прав споживачів в Луганській області про визнання протиправним та скасування припису відповідача №9 від 14.01.2011, в обґрунтування якого вказав наступне.

Управлінням у справах захисту прав споживачів в Луганській області було проведено перевірку ЛМКП «Теплокомуненерго». На підставі акту перевірки дотримання законодавства про захист прав споживачів видано припис №9 від 14.01.2011 про припинення порушень прав споживачів ЛМКП «Теплокомуненерго» ОСОБА_3, яка мешкає за адресою: АДРЕСА_1.

Позивач вважає, що припис Управління у справах захисту прав споживачів в Луганській області видано неправомірно та з порушенням вимог діючого законодавства з наступних підстав.

Припис видано на підставі ст.26 Закону України «Про захист прав споживачів», який регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності.

На думку позивача, в силу приписів Закону України №1875-IV від 24.06.2004 «Про житлово-комунальні послуги», ЛМКП «Теплокомуненерго» не є виробником послуги. Позивач діє на договірних засадах та надає послугу організаціям, на балансі яких знаходяться житлові будинки абонентів. Згідно договору виконавець зобовязаний не допускати самовільного переобладнання внутрішньобудинкових систем центрального опалення, в тому числі: самовільного переобладнання систем опалення на автономне. Відносини між фізичними особами і позивачем неможливо розглядати як послуги в значенні, яке вживається в Законі України «Про захист прав споживачів».

Отже, втручання управління у справах захисту прав споживачів в Луганській області в господарську діяльність двох субєктів господарювання, на думку позивача, є протиправним, а тому, відповідач не мав повноважень щодо винесення такого припису.

Крім того, ст.23 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачена відповідальність субєкта господарювання у разі порушення прав споживачів. У даному випадку фактично спір виник між позивачем теплопостачальною організацією та споживачами теплової енергії з приводу відмови від отримання теплової енергії та оспорювання правомірності нарахування оплати за поставлену теплову енергію, що не підпадає під перелік випадків, за які субєкт господарювання несе відповідальність, як за порушення прав споживачів. На думку позивача, спір між теплопостачальною організацією та споживачем підлягає вирішенню у порядку цивільного судочинства.

Крім того, зазначив, що з 09.12.2007, з моменту вступу в законну силу змін №169 від 06.11.2007 до Порядку відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, відключення окремих квартир від мереж централізованого опалення не передбачено, а передбачено відключення лише окремих житлових будинків.

Відповідно до правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється.

Споживачем не дотримані вимоги порядку відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води, має місце факт самовільного відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води. Крім того, відповідачем в приписі не зазначено з якого моменту позивач повинен зробити перерахунок.

З урахуванням вищевикладеного, позивач просить суд визнати протиправним та скасувати припис Управління у справах захисту прав споживачів в Луганській області №9 від 14.01.2011 про припинення порушень прав споживачів ЛМКП «Теплокомуненерго» ОСОБА_3

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, надав пояснення аналогічні викладеним в позові, просив позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не прибув, про дату, час і місце судового розгляду повідомлений належним чином, причини неявки суду невідомі.

Суд вважав можливим розглядати справу за відсутності представника відповідача.

Відповідач надав до суду письмові заперечення з наступних підстав.

Управління у правах захисту прав споживачів у Луганській області, у відповідності зі ст.26 Закону України «Про захист прав споживачів», Положення про управління у справах захисту прав споживачів в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 23.06.2009 №229, згідно направлення на проведення перевірки позапланово, за зверненням споживача здійснило перевірку дотримання вимог законодавства про захист прав споживачів у ЛМКП «Теплокомуненерго» за адресою: м.Луганськ, вул.Куракіна, 23а (директор Русаков О.А.). Перевірка проводилась заступником начальника відділу Шупрановим П.М.

В ході перевірки ЛМКП «Теплокомуненерго» встановлено, що у заявника в наявності повний пакет дозвільних документів, передбачений законодавством, на встановлене автономне опалення. Отже, на думку представника відповідача, є всі законні підстави для припинення нарахувань за послуги, які не надаються, та проведення перерахунків з моменту звернення заявника до ЛМКП «Теплокомуненерго». За результатами перевірки позивачу надано припис про припинення порушень прав споживачів.

ЛМКП «Теплокомуненерго» у дійсний час є єдиною організацією у м.Луганську, яка надає послуги централізованого опалення та гарячого водопостачання та отримує за це абонентську плату. До структури ЛМКП «Теплокомуненерго» входе спеціальний абонентський відділ, який отримує абонплату від споживачів (фізичних осіб) та проводить перерахунки у разі ненадання послуг централізованого опалення та гарячого водопостачання. Отже, кожен споживач теплової енергії має у ЛМКП «Теплокомуненерго» особистий рахунок, на який вносить кошти за отримані послуги та на підтвердження цього отримує квитанцію.

Закон України «Про захист прав споживачів» регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт.

Правила надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджені постановою КМУ від 21.07.2005 регулюють відносини між субєктом господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг, і фізичною та юридичною особою, яка отримує або має намір отримувати послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення.

В п.2.2 Статуту ЛМКП «Теплокомуненерго» зазначено предмет діяльності надання комунальних послуг споживачам.

Відповідач вважає загальновідомим та таким, що не потребує доказуванню факт монопольного становища позивача, як єдиного підприємства, що надає послуги з теплопостачання на території міста Луганська та наявності прямих взаємовідносин між споживачами (мешканцями багатоквартирних будинків) та позивачем у справі, що підтверджується щомісячним нарахуванням на особові рахунки споживачів плати за надані послуги з теплозабезпечення, виставленням відповідних рахунків на сплату послуг та перерахуванням плати споживачами безпосередньо ЛМКП «Теплокомуненерго». Розділом 5 у договорі ЛМКП «Теплокомуненерго» з балансоутримувачем будинку споживача також передбачено, що оплата за надання теплової енергії та здійснення послуг з опалення та централізованого постачання гарячої води здійснюється шляхом оплати споживачами на розрахунковий рахунок ЛМКП «Теплокомуненерго».

Таким чином, ЛМКП «Теплокомуненерго» і є виконавцем послуг споживачам згідно ст.1 Закону, тому Управління мало всі законні підстави, керуючись ст.26 Закону проводити перевірку та давати субєкту господарювання обовязкові для виконання приписи про припинення порушень справ споживачів.

Після встановлення автономної системи опалення в квартирі споживача, останній перестав фактично отримувати теплову енергію від позивача, тому й не повинен був сплачувати, але позивач продовжував нараховувати плату за послуги, які фактично не надавались, чим порушив ст.19 Конституції України. Факт відключення квартири заявника від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання підтверджено документально, а саме актом відключення квартири від внутрішньо будинкових мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання та актом на пуск газу.

На думку представника відповідача, ЛМКП «Теплокомуненерго» змішує поняття неправомірного самостійного відключення споживача від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання з проведенням нарахування і покладенням обовязків на споживача за ненадані послуги, які є іншими правовідносинами.

З урахуванням вищевикладеного, просив суд у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст. 69-72 КАС України, суд прийшов до наступного.

У відповідності з Конституцією України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобовязанні діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Згідно зі ст. 2 КАС України у справах про оскарження рішень субєктів владних повноважень слід перевіряти чи прийняті такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України на Законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, права споживачів, а також механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів, регулюються Законом України «Про захист прав споживачів» №1023-XII від 12.05.1991 (далі Закон №1023).

Захист прав споживачів здійснюють спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальні органи, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, органи і установи, що здійснюють державний санітарно-епідеміологічний нагляд, інші органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування згідно із законодавством, а також суди.

Положенням про управління у справах захисту прав споживачів в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженим наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики №229 від 23.06.2009, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України15 липня 2009 за №636/16652 визначено, що територіальними органами Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики є управління у справах захисту прав споживачів в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі - Управління), які підпорядковуються Державному комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики.

Управління у своїй діяльності керуються Конституцією України, законами України, постановами Верховної Ради України, актами Президента України, Кабінету Міністрів України, іншими нормативно-правовими актами, наказами Держспоживстандарту України, а також цим Положенням.

Судом встановлено, що посадовою особою Управління у справах захисту прав споживачів в Луганській області, за зверненням громадян, у тому числі ОСОБА_3, проведена позапланова перевірка Луганського міського комунального підприємства «Теплокомуненерго» з питань дотримання законодавства про захист прав споживачів. За результатами перевірки відповідачем складено акт.

Перевіркою, проведеною спеціалістами управління, підтвердились факти, вказані у звернені, а саме у вказаний час послуга центрального опалення не надавалась, т.я. з лютого 2009 року за адресою: АДРЕСА_1 встановлено автономне опалення.

У звязку із чим, начальник Управління у справах захисту прав споживачів в Луганській області Лукашик М.В. дійшов висновку про наявність законних підстав для припинення нарахувань за послуги, які фактично не надаються, та проведення перерахунків з моменту звернення заявника до ЛМКП «Теплокомуненерго», внаслідок чого на підставі акту перевірки дотримання законодавства про захист прав споживачів ним виданий припис від 14.01.2011 №9 про усунення порушень з боку Луганського міського комунального підприємства «Теплокомуненерго» прав споживачів з вимогами:

1. Припинити порушення прав гр.ОСОБА_3, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 у частині неправомірного нарахування виплат за ненадані послуги.

2. Припинити нарахування виплат за ненадані послуги гр.ОСОБА_3, за вказаною вище адресою.

3. Повести перерахунок за ненадані послуги з центрального опалення гр.ОСОБА_3 за вказаною вище адресою з моменту письмового звернення до ЛМКП «Теплокомуненерго».

4. Про прийняті міри проінформувати управління до 14 лютого 2011 року.

Відповідно до п.1 ст.1 Закону №1023, договір - усний чи письмовий правочин між споживачем і продавцем (виконавцем) про якість, терміни, ціну та інші умови, за яких реалізується продукція. Підтвердження вчинення усного правочину оформляється квитанцією, товарним чи касовим чеком, квитком, талоном або іншими документами.

Згідно п.17 ст.1 Закону №1023, послуга діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб.

Відповідно до ст.26 Закону №1023, спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади у сфері захисту прав споживачів та його територіальні органи в областях, містах Києві та Севастополі, а на території Автономної Республіки Крим - орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим у сфері захисту прав споживачів здійснюють державний контроль за додержанням законодавства про захист прав споживачів, забезпечують реалізацію державної політики щодо захисту прав споживачів і мають право:

1) давати суб'єктам господарювання обов'язкові для виконання приписи про припинення порушень прав споживачів;

2) перевіряти у суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, якість продукції, додержання обов'язкових вимог щодо безпеки продукції, а також додержання правил торгівлі та надання послуг; безперешкодно відвідувати та обстежувати відповідно до законодавства будь-які виробничі, складські, торговельні та інші приміщення цих суб'єктів.

Аналізуючи наведені норми Закону №1023, суд приходить до висновку, що відповідач мав передбачені законом повноваження на проведення перевірки позивача та виносити приписи при встановленні порушень прав споживачів.

Виходячи з наведеного, ЛМКП «Теплокомуненерго» є виконавцем послуг споживачам згідно ст.1 Закону №1023, а тому відповідач мав законні підстави, керуючись ст.26 зазначеного закону давати субєкту господарювання ЛМКП «Теплокмуненерго» приписи про припинення встановлених перевіркою порушень прав споживачів. Відповідно, доводи позивача щодо відсутності у Управління у справах захисту прав споживачів в Луганській області повноважень щодо винесення такого припису, суд вважає необґрунтованими.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, в основі зазначеного спору лежить факт відключення квартири ОСОБА_3 від централізованого опалення та правомірність нарахування плати за відповідні комунальні послуги після такого відключення.

Спірні відносини регулюються Законом України «Про теплопостачання», Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року №630 (далі Правила №630), Порядком відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення гарячої води при відмові споживачем від централізованого теплопостачання, затвердженим наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22.11.2005 (далі Порядок №4).

Порядок перерахунку вартості послуг передбачено постановою Кабінету Міністрів України від 17.02.2010 №151 «Про затвердження Порядку проведення підрахунків розміру плати за надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення в разі ненадання їх або надання не в повному обсязі, зниження якості» (Далі Порядок №151).

Відповідно до абзацу 2 пункту 25 Правил №630, відключення споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води здійснюється у порядку, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства. Самовільне відключення від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води забороняється.

Процедура такого відключення передбачена як Правилами №630 так і Порядком №4.

З їх положень вбачається, що із внесенням відповідних змін наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 06.11.2007 року №169 та постановою Кабінету Міністрів України від 31.10.2007 року №1268, законодавча можливість індивідуального відключення від систем центрального опалення не передбачена, а відповідне право може бути реалізовано лише у разі відєднання усього будинку.

Таким чином, на час відключення ОСОБА_3 своєї квартири, вчинення відповідної дії законом заборонено та є протиправним. Будинок, в якому знаходиться квартира ОСОБА_3 від центрального опалення не відключався, тому відповідні дії суд вважає самостійним відключенням.

Крім того, з системного аналізу Порядку №151, на який як на підставу здійснення перерахунку посилається відповідач вбачається, що ним передбачено обовязок позивача провести перерахунок лише у випадку надання послуг або надання їх не в повному обсязі.

Неотримання послуги внаслідок самовільного відключення споживача не може ототожнюватись з ненаданням послуги з вини теплопостачальної організації, відтак не може бути підставою для перерахунку, передбаченого Порядком №151.

Таким чином, суд приходить до висновку, що вимоги оскаржуваного припису є необґрунтованими та підлягають скасуванню.

Згідно ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Як убачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні з адміністративним позовом до суду було сплачено судовий збір в розмірі 3,40 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №878 від 15.04.2011 року (а.с. 2), тому дані витрати підлягають стягненню з Державного бюджету України на користь позивача.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 31 серпня 2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 02 вересня 2011 року, про що повідомлено сторонам після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 4 ст. 167 КАС України.

Керуючись ст. ст. 11, 17, 18, 19, 70, 71, 87, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Луганського міського комунального підприємства «Теплокомуненерго» до Управління у справах захисту прав споживачів в Луганській області про визнання протиправним та скасування рішення субєкта владних повноважень, задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати припис Управління у справах захисту прав споживачів в Луганській області №9 від 14.01.2011.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Луганського міського комунального підприємства «Теплокомуненерго» (91055, м.Луганськ, вул.Куракіна, 23-а, код ЄДРПОУ 24047779) судовий збір у розмірі 3,40 грн. (три гривні 40 копійок).

Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо субєкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення пятиденного строку з моменту отримання субєктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Повний текст постанови складено та підписано 02 вересня 2011 року.

Суддя О.В. Захарова