Постанова № 18614149, 22.08.2011, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №10.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

22 серпня 2011 року Справа № 2а-6859/11/1270

Луганський окружний адміністративний суд

у складі головуючого судді Твердохліба Р.С.,

за участю

секретаря судового засіданняМоскаленко О.О.

та

представників сторін:

від позивача ОСОБА_1 (довіреність від 30.12.2011 №4375/06)

від відповідача не прибув

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Луганську до Закритого акціонерного товариства «Луганські акумулятори» про стягнення заборгованості по страховим внескам в сумі 11975,85 грн., -

ВСТАНОВИВ:

09 серпня 2011 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Луганську до Закритого акціонерного товариства «Луганські акумулятори» про стягнення заборгованості по страховим внескам в сумі 11975,85 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що з 15 квітня 2001 року ЗАТ «Луганські акумулятори» зареєстроване у відділенні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Луганську, у звязку з чим прийняло на себе зобовязання по сплаті страхових внесків до Фонду. Згідно звіту щодо сплати заборгованості зі сплати страхових внесків до Фонду за ІІ квартал 2011 року, заборгованість на кінець звітного періоду, тобто на 01 липня 2011 року склала 11975,85 грн.

В порушення підпунктів 4.12, 4.13 Інструкції про порядок перерахування обліку та витрачання страхових коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, затвердженого постановою Правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 12 липня 2007 року №36, страхові внески на загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань підприємство не перерахувало. У звязку з чим позивач просить стягнути з відповідача заборгованість по страховим внескам в сумі 11975,85 грн.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі, надав пояснення аналогічні, викладеному у позовній заяві.

Відповідач у судове засідання не прибув, надав заперечення проти позову в яких зазначив, що ухвалою господарського суду Луганської області від 13 вересня 2010 року у справі №21/87б порушено провадження у справі про банкрутство ЗАТ «Луганські акумулятори». 12 жовтня 2010 року у справі №21/87б введено процедуру санації. Частина заявлених позовних вимог вже були предметом розгляду господарським судом від 13 вересня 2010 року у справі №21/87б та включено до реєстру кредиторів ЗАТ «Луганські акумулятори» на суму 4264,98 грн. Таким чином, предметом розгляду в позовному порядку можуть бути лише вимоги, які носять характер поточних та просив залишити адміністративний позов без розгляду (а.с.12).

Вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши заперечення відповідача та матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню повністю з таких підстав.

Закрите акціонерне товариство «Луганські акумулятори» у відповідності із вимогами статті 10 Закону України від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» взятий на облік у відділенні виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Луганську як страхувальник, про що свідчить заява від 15 квітня 2001 року про реєстрацію платника страхових внесків (а.с. 4).

З 01 січня 2011 року набрав чинності Закон України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування», яким запроваджено єдиний внесок на загальнообовязкове державне соціальне страхування як консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообовязкового державного соціального страхування в обовязковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообовязкового державного соціального страхування, та визначені правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Згідно з пунктом 7 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування» суми внесків, нарахованих на загальнообовязкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, загальнообовязкове державне соціальне страхування у звязку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням, загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, строк сплати яких не настав на 1 січня 2011 року, та суми нарахованого збору на обовязкове державне пенсійне страхування до 1 січня 2004 року, строк сплати яких не настав на 1 січня 2011 року, не сплачені станом на 1 січня 2011 року, підлягають сплаті в порядку, що діяв до 1 січня 2011 року. Стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообовязкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообовязкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. Погашення заборгованості з використанням коштів, що надходять у рахунок сплати єдиного внеску, забороняється.

Згідно із пунктом 2 частини 2 статті 45 Закону України від 23 вересня 1999 року № 1105-XIV «Про загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) відповідач як страхувальник зобовязаний своєчасно та повністю нараховувати і сплачувати в установленому порядку до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань страхові внески, які є цільовим загальнообовязковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом.

Інструкцією про порядок перерахування, обліку та витрачання страхових коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України, затвердженою постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 12 липня 2007 року № 36 та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 01 серпня 2007 року за № 867/14134 (яка була чинною до 01 січня 2011 року), регламентовано, що не внесені страхувальниками у встановлений строк страхові внески до Фонду вважаються недоїмкою і стягуються у порядку, передбаченому законодавством, з нарахуванням пені. Пеня нараховується із сум недоїмки за кожний прострочений день і обчислюється, виходячи із 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки (без урахування штрафів) за весь строк. Пеня нараховується з наступного дня після одержання заробітної плати до дня сплати недоїмки включно (п. 5.1 та п. 5.2 Інструкції про порядок перерахування, обліку та витрачання страхових коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України).

При стягненні недоїмки за платежами до Фонду строки давності не застосовуються. Сплата (погашення) пені здійснюється у такому самому порядку, як і недоїмки (п. 5.8 Інструкції про порядок перерахування, обліку та витрачання страхових коштів Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України).

Згідно звіту щодо сплати заборгованості зі сплати страхових коштів до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України за ІІ квартал 2011 року, який складається відповідачем наростаючим підсумком з початку року, за ЗАТ «Луганські акумулятори» рахується недоїмка зі сплати страхових внесків в сумі 11975,85 грн.

Доводи відповідача, які викладені ним у письмових запереченнях проти позову відхиляються судом таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 13 вересня 2010 року ухвалою господарського суду Луганської області порушено провадження у справі № 21/87б про банкрутство ЗАТ «Луганські акумулятори» (а.с. 13).

У даній справі позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача заборгованості по страховим внескам на загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, за ІІ квартал 2011 року, тобто заборгованість виникла саме за ІІ квартал 2011 року.

Відповідно до абзацу шостого статті 1 Закону України від 14 травня 1992 року № 2343-XII «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» грошові зобовязання, які виникають після порушення справи про банкрутство, є поточними вимогами.

Згідно абзацу 24 цієї статті мораторій на задоволення вимог кредиторів, який в силу пункту 4 статті 12 зазначеного Закону вводиться одночасно з порушенням справи про банкрутство, являє собою зупинення виконання боржником грошових зобовязань і зобовязань щодо сплати податків і зборів /обовязкових платежів/, термін виконання яких настав до дня введення мораторію.

Тобто, мораторій не поширює свою дію на поточну заборгованість. Поточні вимоги кредиторів боржника знаходяться у вільному правовому режимі до визнання боржника банкрутом. Такі вимоги погашаються в процедурі банкрутства без будь-яких обмежень, що встановлені Законом України від 14 травня 1992 року № 2343-XII «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» для вимог конкурсних кредиторів, і лише після визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури поточні вимоги переходять в категорію конкурсних та повинні бути заявлені в порядку, передбаченому статтею 23 зазначеного Закону.

Отже, у випадку невиконання боржником грошових зобовязань або зобовязань із сплати податків, зборів /обовязкових платежів/, що мають поточний характер, такі вимоги заявляються в позовному провадженні.

Приписи абзаців 7 та 8 частини 6 статті 17 Закону України від 14 травня 1992 року № 2343-XII «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» щодо обовязку керуючого санацією розглядати вимоги кредиторів щодо зобовязань боржника, які виникли після порушення справи про банкрутство в процедурі розпорядження майном боржника та санації, та заявляти в установленому порядку заперечення щодо заявлених до боржника вимог кредиторів, зазначених в абзаці сьомому цієї частини, не супроводжується приписом про виключення звернення до суду поточного кредитора з вимогою до боржника в разі, якщо така вимога не була заявлена керуючим санацією чи не була ним розглянута.

З огляду на викладене, суд вважає, що відділенням виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Луганську правомірно предявлений позов до ЗАТ «Луганські акумулятори» про стягнення заборгованості по страховим внескам, що виникли після порушення справи про банкрутство відповідача.

Оскільки відповідач за час судового розгляду справи у добровільному порядку недоїмку зі сплати страхових внесків на загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності, в сумі 11975,85 грн. не сплатив, позовні вимоги визнаються судом обґрунтованими, доведеними і такими, що підлягають повному задоволенню.

Враховуючи вимоги частини 4 статті 94 КАС України, а також те, що позивач відповідно до пункту 34 частини 1 статті 4 Декрету Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 року № 7-93 «Про державне мито» від сплати державного мита (судового збору) звільнений, судові витрати у цій справі не підлягають стягненню з відповідача, оскільки у справах, в яких позивачем є субєкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

На підставі частини 3 статті 160 КАС України у судовому засіданні 22 серпня 2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено до 29 серпня 2011 року, про що згідно вимог частини 2 статті 167 КАС України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.

Керуючись статтями 2, 9, 10, 11, 17, 18, 71, 87, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з закритого акціонерного товариства «Луганські акумулятори» (ідентифікаційний код 30877831, місцезнаходження: 91047, м. Луганськ, вул. Оборонна, буд. 105) на користь відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Луганську (ідентифікаційний код 25938888, місцезнаходження: 91055, м. Луганськ, вул. Леніна, буд. 26) заборгованість зі сплати страхових внесків на загальнообовязкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності, за ІІ квартал 2011 року в сумі 11975,85 грн. (одинадцять тисяч девятсот сімдесят пять гривень вісімдесят пять копійок).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо субєкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення пятиденного строку з моменту отримання субєктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Відповідно до частини 3 статті 160 КАС України постанова складена у повному обсязі 29 серпня 2011 року.

Суддя Р.С. Твердохліб