Ухвала суду № 18614134, 22.08.2011, Луганський окружний адміністративний суд

8

Ухвала

про відмову у відкритті провадження у адміністративній справі

"22" серпня 2011 р. № 2а-7194/11/1270

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Твердохліб Р.С.,перевіривши матеріали за адміністративним позовом приватного підприємства «Торговий дім «Потенціал - 5» до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську про визнання протиправними та незаконними дій та акта,

ВСТАНОВИВ:

19 серпня 2011 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов приватного підприємства «торговий дім «Потенціал - 5» до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську, в якому позивач просить:

- визнати дії Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську по проведенню камеральної перевірки, що оформлена актом від 08 червня 2011 року № 1027/16/37234620 неправомірними;

- визнати дії Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську по складанню висновків акта від 08 червня 2011 року № 1027/16/37234620 та внесенню змін по особовому рахунку з податку на додану вартість за березень 2011 року неправомірними.

Відповідно до частини 2 статті 107 Кодексу адміністративного судочинства України суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для повернення позовної заяви, залишення її без розгляду чи відмови у відкритті провадження у справі.

Розглянувши матеріали позовної заяви, суддя прийшов до висновку, що дану позовну заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства і відповідно до вимог пункту 1 частини 1 статті 109 Кодексу адміністративного судочинства України у відкритті провадження слід відмовити з таких підстав.

Юрисдикція адміністративних судів згідно із частиною 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України поширюється на правовідносини, що виникають у звязку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у звязку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.

Згідно із пунктом 1 частини 2 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

За змістом цієї норми предмет оскарження за правилами адміністративного судочинства повинен мати юридичне значення, тобто впливати на коло прав, свобод, законних інтересів чи обовязків, а також встановлені законом умови їх реалізації.

Закріплення частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України положення про можливість оскарження до адміністративних судів будь-яких рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження, не означає спростування висновку про юридичне значення рішення, дії чи бездіяльності субєкта владних повноважень як предмета судового оскарження, так само як не означає і нівелювання способу захисту порушеного права, свобод чи законних інтересів.

Справа в адміністративному суді може бути порушена за наявності між сторонами публічно-правового спору, оскільки у розумінні статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України справа адміністративної юрисдикції - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший субєкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Отже, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність субєктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обовязки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав чи свобод.

З наведених норм права випливає, що позивач на власний розсуд визначає, чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю субєкта владних повноважень. Проте ці рішення, дія або бездіяльність повинні бути такими, які породжують, змінюють або припиняють права та обовязки у сфері публічно-правових відносин.

У той же час, вчинені податковим органом дії стосовно складання акта про результати камеральної перевірки не породжують для платника податків настання будь-яких юридичних наслідків та не впливають на його права та обовязки.

Таким чином, оскаржені позивачем дії податкового органу неможливо вважати його рішенням, дією чи бездіяльністю, які породжують, змінюють або припиняють права та обовязки позивача у сфері публічно-правових відносин, а відтак вони не підпадають під дію пункту 1 частини 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України (зазначену правову позицію висловлено Вищим адміністративним судом України в ухвалі від 07 квітня 2011 року № К-38013/10 за наслідками перегляду в касаційному порядку справи за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Метал-Союз Плюс» до державної податкової інспекції в м. Суми про визнання дій щодо проведення перевірки неправомірними).

Акт перевірки не є рішенням суб'єкта владних повноважень, не спричиняє виникнення будь-яких прав і обов'язків осіб чи суб'єктів владних повноважень, а отже, не породжує правовідносин, що можуть бути предметом спору.

Відповідно до частини 2 статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Отже, суди розглядають виключно спори, які виникають між учасниками певних правовідносин. Виходячи з наведеного, відсутність правовідносин виключає можливість звернення до суду, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту. Відтак, суд не повинен розглядати справу в тому разі, якщо предявлені позивачем вимоги не випливають із певних правовідносин, а отже, не підпадають під судову юрисдикцію.

Висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки, мають юридичне значення лише після того, як вони будуть втілені в рішенні, прийнятому уповноваженою особою цього органу, - податковому повідомленні-рішенні. Саме податкове повідомлення-рішення як акт індивідуальної дії несе правові наслідки для платника податків, має вплив на його права та обовязки, а тому може бути предметом оскарження в адміністративному судочинстві (зазначену правову позицію висловлено Вищим адміністративним судом України в ухвалі від 29 липня 2010 року К-10795/07 за наслідками перегляду в касаційному порядку справи за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Будіндустрія XXI століття» до державної податкової інспекції у Дарницькому районі м. Києва про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення та визнання дій протиправними).

Керуючись статтями 6, 17, 104, 105, 106, 107, 109 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті провадження у справі за адміністративним позовом приватного підприємства «торговий дім «Потенціал - 5» до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську про визнання протиправними та незаконними дій та акта.

Копію даної ухвали надіслати позивачу разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. Якщо ухвалу було постановлено у письмовому провадженні або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії ухвали суду безпосередньо в суді, то п'ятиденний строк на апеляційне оскарження ухвали суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії ухвали суду.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що ухвала суду не набрала законної сили.

Суддя Р.С. Твердохліб