Постанова № 18614122, 17.08.2011, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №9

ПОСТАНОВА

Іменем України

17 серпня 2011 року Справа № 2а-1197/11/1270

Луганський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Твердохліба Р.С.,

за участю секретаря судового засідання Григоренко-Тумасян А.М.

та

представників сторін:

від позивача ОСОБА_1 (довіреність від 28.07.2011 №7075)

від відповідача ОСОБА_2 (довіреність від 16.08.2011 № 17/11/1)

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Контрольно-ревізійного управління в Луганській області до Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Луганській області про зобовязання виконати пункт 1 вимоги від 09 липня 2010 року №12-08-14-14/6698 в частині відшкодування грошових коштів,-

ВСТАНОВИВ:

03 лютого 2011 року Контрольно-ревізійне управління в Луганській області звернулось до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Луганській області про зобовязання виконати пункт 1 вимоги від 09 липня 2010 року №12-08-14-14/6698 в частині відшкодування 75584,03 грн., а саме: зайво сплачених сум надбавки за безперервну роботу у сумі 33899,95 грн., зайво сплачену надбавку за вислугу років особам рядового і начальницького складу у сумі 22540,84 грн. та зайво сплачних внесків до державних цільових фондів у сумі 19143,24 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що на виконання п.2.34 Плану роботи Головного КРУ України на II квартал 2010 року було проведено ревізію фінансово-господарської діяльності Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Луганській області за період з 01 січня 2008 року по 01 квітня 2010 року.

За результатами ревізії було складено акт ревізії від 25 червня 2010 року №08-21/011, підписаний обєктом контролю без заперечень.

Відповідно до п.7 ст.10 Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні» відповідачу було спрямовано вимогу щодо усунення виявлених ревізією порушень від 09 липня 2010 року за №12-08-14-14/6698 з терміном зворотного інформування до 02 серпня 2010 року. Однак, станом на час подання позову, відповідачем не відшкодовано зайво сплачені суми надбавки за безперервну роботу у сумі 33899,95 грн., зайво сплачену надбавку за вислугу років особам рядового і начальницького складу у сумі 22540,84 грн. та зайво сплачних внесків до державних цільових фондів у сумі 19143,24 грн. на загальну суму 75584,03 грн.

Ревізією нарахування та виплати надбавок та доплат до посадових окладів та тарифних ставок встановлено, що протягом періоду з 01 січня 2008 року по 01 квітня 2010 року УДДУПВП у Луганській області здійснювалось нарахування та виплата не передбачена Постановою КМУ від 30 серпня 2002 року №1298 «Про оплату на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери» та наказом Мінпраці України від 02 жовтня 1996 року №77 «Про умови оплати праці робітників, зайнятих обслуговуванням органів виконавчої влади, місцевого самоврядування та їх виконавчих органів, органів прокуратури, судів та інших органів» (далі за текстом - Наказ №77), надбавки за безперервну роботу до тарифних ставок на суму 33 899,95 грн.

Крім того, ревізією встановлено, що відповідно до вказівки Державного Департаменту України з питань виконання покарань від 23 грудня 2004 року №9/2-5259/г «Щодо окремих питань обчислення стажу служби для виплати відсоткової надбавки за вислугу років особам рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби» відповідачем до стажу, який дає право на нарахування та виплату надбавки за вислугу років особам рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої системи в період з 01 січня 2008 року по 01 квітня 2010 року додатково зараховувався період їхнього навчання (у тому числі заочно) у цивільних вищих навчальних закладах, а також у інших навчальних закладах, після яких присвоюється офіцерське звання до вступу на військову службу або призначення на відповідну посаду в межах до пяти років із розрахунку - один рік за шість місяців.

Проте, відповідно до вимог п.2 Постанови КМУ від 17 липня 1992 року №393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей» період такого навчання зараховується до вислуги років при призначенні пенсій згідно з п. «а» ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ».

Позивачем також зазначено, що нормами діючого законодавства, якими регламентовано нарахування та виплата грошового забезпечення військовослужбовців, а саме: Постановою КМУ №1294 та Інструкцією про порядок обчислення стажу служби для виплати відсоткової надбавки за вислугу років особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, затвердженої наказом Державного Департаменту України з питань виконання покарань від 04 грудня 2004 року №224 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України від 20.12.2004 за №1607/10206), зарахування періоду навчання у цивільних вищих навчальних закладах до стажу, який дає право на нарахування та виплату надбавки за вислугу років особам рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої системи не передбачено.

Таким чином, відповідачем зайво нараховано та виплачено надбавки за вислугу років особам рядового та начальницького складу на суму 22 540,84 грн.

Нарахування та виплата надбавок та доплат до посадових окладів та тарифних ставок не передбачених нормами діючого законодавства призвело до зайвого нарахування заробітної плати на загальну суму 56 440,79 грн., внаслідок чого зайво нараховано та перераховано внесків до державних цільових фондів на суму 19143,24 грн.

З урахуванням зазначеного, представник позивача просив суд зобовязати Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Луганській області виконати пункт 1 вимоги від 09 липня 2010 року №12-08-14-14/6698 в частині відшкодування 75584,03 грн.

В судовому засіданні представники позивача позов підтримали, надали пояснення аналогічні викладеним у позові та просили задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечував та надав письмові заперечення в яких зазначив, що 24 травня 2000 року Держдепартаментом було видано наказ № 98 «Про затвердження інструкції про порядок виплати процентної надбавки за безперервну роботу працівникам і службовцям підприємств, установ, організацій та навчальних закладів кримінально-виконавчої системи».

Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Луганській області є структурним підрозділом ДДУПВП яке підпорядковане Держдепартаменту у звязку із чим не мало повноважень до невиконання наказу ДДУПВП № 98 від 24 травня 2000 року. Вищезазначений наказ в Міністерстві юстиції не зареєстрований, однак зазначений наказ є обовязковим для виконання органами та установами виконання покарань до яких відноситься управління ДДУПВП у Луганській області.

Крім того, пунктом 2 наказу № 98 від 24 травня 2000 року начальників управлінь (самостійних відділів) ДДУПВП зобовязано забезпечити точне та неухильне виконання встановленого порядку обчислення і виплати робітникам і службовцям процентної надбавки за безперервну роботу відповідно до затвердженої інструкції.

Згідно з п.3 наказу № 98 надбавка за безперервну роботу підлягає виплаті в межах асигнувань, що виділяються на утримання органів і підрозділів кримінально-виконавчої системи, та за рахунок і в межах фондів оплати праці.

Також відповідачем зазначено, що всі нарахування процентної надбавки за безперервну роботу були проведені у межах затверджених кошторисів на відповідні роки, що відповідає вимогам п.5 ст. 51 Бюджетного кодексу України, що діяв на момент проведення ревізії.

Таким чином, управління ДДУПВП у Луганській області було зобовязано керуватися наказом № 98 та виплачувати процентну надбавку за безперервну роботу своїм робітникам і службовцям, що і було ним зроблено.

29 грудня 2004 року за вх. № 13016 до управління ДДУПВП у Луганській області надійшов лист за підписом заступника голови Держдепартаменту № 9/2-5259/Г від 23 грудня 2004 року «Щодо окремих питань обчислення стажу служби для виплати відсоткової надбавки за вислугу років особам рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби». В цьому листі було зазначено, що п.5 прикінцевих положень Кримінально-виконавчого кодексу України визначено, що на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої системи поширюються порядок та умови проходження служби та грошового забезпечення, які передбачені для працівників органів внутрішніх справ.

Листом МВС України від 23 липня 2004 року № 8843/Лб встановлено, що для виплати відсоткової надбавки за вислугу років особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ зараховуються періоди служби (роботи) які враховуються для призначення пенсій за вислугу років відповідно до п. 1, 2 Постанови КМУ № 393 від 17 липня 1992 року «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей».

З огляду на вищевикладене територіальні органи управлінь Держдепартаменту України з питань виконання покарань було зобовязано провести перерахунок стажу служби для виплати з 1 січня 2005 року відсоткової надбавки за вислугу років особам рядового і начальницького складу.

Пунктом 2 Постанови КМУ № 393 від 17 липня 1992 року передбачено, що до вислуги років особам офіцерського складу Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Цивільної оборони України та інших військових формувань, створених Верховною Радою України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки, Державної спеціальної служби транспорту, а також особам середнього, старшого і вищого начальницького складу органів внутрішніх справ та Державної кримінально-виконавчої служби України при призначенні пенсій згідно з пунктом «а» статті 12 закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ» додатково зараховується час їхнього навчання (у тому числі заочно) у цивільних вищих навчальних закладах, а також у інших навчальних закладах, після закінчення яких присвоюється офіцерське звання, до вступу на військову службу або призначення на відповідну посаду в межах до пяти років із розрахунку - один рік за шість місяців.

Оскільки управління ДДУПВП у Луганській області підпорядковане Держдепартаменту України з питань виконання покарань у звязку із чим не мало повноважень щодо не виконання вимог Державного департаменту України з питань виконання покарань.

Враховуючи вищевикладене відповідач вважає, що вимога позивача щодо вжиття заходів повернення сум внесків сплачених до державних цільових фондів є безпідставною та просив відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 69-72 КАС України, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених вимог з огляду на таке.

Згідно із частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Спеціальним законом, який визначає статус державної контрольно-ревізійної служби в Україні, її функції та правові основи діяльності є Закон України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні».

Згідно із ст. 10. Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні» Головному контрольно-ревізійному управлінню України, контрольно-ревізійним управлінням в Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі, контрольно-ревізійним підрозділам (відділам, групам) у районах, містах і районах у містах, серед іншого, надається право:

- перевіряти у підконтрольних установах грошові та бухгалтерські документи, звіти, кошториси й інші документи, що підтверджують надходження і витрачання коштів та матеріальних цінностей, проводити перевірки фактичної наявності цінностей (грошових сум, цінних паперів, сировини, матеріалів, готової продукції, устаткування тощо);

- предявляти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства;

- звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

У відповідності до ст. 15 Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні» законні вимоги службових осіб державної контрольно-ревізійної служби є обовязковими для виконання службовими особами обєктів, що ревізуються.

Порядком проведення інспектування державною контрольно-ревізійною службою, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України №550 від 20 квітня 2006 року визначено порядок дій працівників КРУ при виконанні ними своїх службових обовязків, визначених зазначеним Законом, згідно п.50 якого за результатами проведеної ревізії у межах наданих прав органи служби вживають заходів для забезпечення:

- притягнення до адміністративної, дисциплінарної та матеріальної відповідальності винних у допущенні порушень працівників обєктів контролю;

- звернення до суду в інтересах держави щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства з питань збереження і використання активів, а також стягнення у дохід держави коштів, одержаних за незаконними договорами, без встановлених законом підстав або з порушенням вимог законодавства;

- застосування заходів впливу за порушення бюджетного законодавства.

Судом встановлено, що відповідно до п.2.34 Плану роботи Головного КРУ України на II квартал 2010 року контрольно-ревізійним управлінням в Луганській області було проведено ревізію фінансово-господарської діяльності Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Луганській області за період з 01 січня 2008 року по 01 квітня 2010 року.

За результатами ревізії було складено акт ревізії від 25 червня 2010 року №08-21/011, підписаний обєктом контролю без заперечень та зауважень.

Відповідно до п.7 ст.10 Закону України «Про державну контрольно-ревізійну службу в Україні» відповідачу було спрямовано вимогу щодо усунення виявлених ревізією порушень від 09 липня 2010 року за №12-08-14-14/6698 з терміном зворотного інформування до 02 серпня 2010 року.

Ревізією нарахування та виплати надбавок та доплат до посадових окладів та тарифних ставок встановлено, що протягом періоду з 01 січня 2008 року по 01 квітня 2010 року УДДУПВП у Луганській області здійснювалось нарахування та виплата не передбачені Постановою КМУ від 30 серпня 2002 року №1298 «Про оплату на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери» та наказом Мінпраці України від 02 жовтня 1996 року №77 «Про умови оплати праці робітників, зайнятих обслуговуванням органів виконавчої влади, місцевого самоврядування та їх виконавчих органів, органів прокуратури, судів та інших органів», надбавки за безперервну роботу до тарифних ставок на суму 33 899,95 грн.

Крім того, ревізією встановлено, що відповідно до вказівки Державного Департаменту України з питань виконання покарань від 23 грудня 2004 року №9/2-5259/г «Щодо окремих питань обчислення стажу служби для виплати відсоткової надбавки за вислугу років особам рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби» відповідачем до стажу, який дає право на нарахування та виплату надбавки за вислугу років особам рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої системи в період з 01 січня 2008 року по 01 квітня 2010 року додатково зараховувався період їхнього навчання (у тому числі заочно) у цивільних вищих навчальних закладах, а також у інших навчальних закладах, після яких присвоюється офіцерське звання до вступу на військову службу або призначення на відповідну посаду в межах до пяти років із розрахунку - один рік за шість місяців.

Відповідно до вимог п.2 Постанови КМУ від 17 липня 1992 року №393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей» період такого навчання зараховується до вислуги років при призначенні пенсій згідно з п.а ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ».

Крім того, Постановою КМУ №1294 та Інструкцією про порядок обчислення стажу служби для виплати відсоткової надбавки за вислугу років особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, затвердженою наказом Державного Департаменту України з питань виконання покарань від 04 грудня 2004 року №224 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України від 20.12.2004 за №1607/10206), зарахування періоду навчання у цивільних вищих навчальних закладах до стажу, який дає право на нарахування та виплату надбавки за вислугу років особам рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої системи не передбачено.

Таким чином, відповідачем зайво нараховано та виплачено надбавки за вислугу років особам рядового та начальницького складу на суму 22 540,84 грн.

Нарахування та виплата надбавок та доплат до посадових окладів та тарифних ставок не передбачених нормами діючого законодавства призвело до зайвого нарахування заробітної плати на загальну суму 56 440,79 грн., внаслідок чого зайво нараховано та перераховано внесків до державних цільових фондів на суму 19143,24 грн.

Крім того, суд звертає увагу на те, що одним із принципів бюджетної системи України, регламентованих ст.7 Бюджетного кодексу України, є принцип ефективності, який визначає, що при складанні та виконанні бюджетів усі учасники бюджетного процесу мають прагнути досягнення запланованих цілей при залученні мінімального обсягу бюджетних коштів та досягнення максимального результату при використанні визначеного бюджетом обсягу коштів.

Разом із цим суд зазначає, що акт ревізії від 25 червня 2010 року №08-21/011 підписаний посадовими особами позивача без заперечень та зауважень.

Суд також зазначає, що постановою Луганського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2011 року у справі №2а-2360/11/1270 адміністративний позов Управління Державного департаменту Укарїни з питань виконання покарань у Луганській області до Контрольно-ревізійного управління в Луганській області про скасування пункту 1 вимоги від 09 липня 2010 року №12-08-14-14/6698 в частині відшкодування 75584,03 грн., а саме: зайво сплачених сум надбавки за безперервну роботу у сумі 33899,95 грн., зайво сплачену надбавку за вислугу років особам рядового і начальницького складу у сумі 22540,84 грн. та зайво сплачних внесків до державних цільових фондів у сумі 19143,24 грн. задовлено у повному обсязі (а.с.120-123).

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2011 року у справі №2а-2360/11/1270 постанову Лугагнського окружного адміністративного суду від 20 квітня 2011 року скасовано, у задоволенні адміністративного позову Управління Державного департаменту Укарїни з питань виконання покарань у Луганській області до Контрольно-ревізійного управління в Луганській області про скасування пункту 1 вимоги від 09 липня 2010 року №12-08-14-14/6698 в частині відшкодування 75584,03 грн., а саме: зайво сплачених сум надбавки за безперервну роботу у сумі 33899,95 грн., зайво сплачену надбавку за вислугу років особам рядового і начальницького складу у сумі 22540,84 грн. та зайво сплачних внесків до державних цільових фондів у сумі 19143,24 грн. відмовлено. Зазначене судове рішення є таким, що набрало законної сили (а.с.116-117).

Відповідно до ч.1 ст.72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Статтею 255 КАС України встановлено, що постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обовязковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. Обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обовязковість яких надана Верховною Радою України та застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України, та принципом рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, відповідно до якого усі учасники адміністративного процесу є рівними перед законом і судом.

Згідно із частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Сторонам розяснювались вимоги статей 69-72 КАС України та наслідки їх невиконання. Судом приймались заходи щодо всебічного та обєктивного розгляду справи, у тому числі шляхом витребування у позивача додаткових доказів на підтвердження його правової позиції з приводу заявленого позову. З урахуванням вимог п.6 ст. 71 КАС України, суд розглянув справу на підставі наявних в матеріалах справи доказів.

Представником позивача в судовому засіданні надані обґрунтовані пояснення та відповідні докази на їх підтвердження, натомість відповідачем не доведено належними засобами доказування неправомірність заявленого позову, у звязку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Питання про розподіл судових витрат зі сплати судового збору не вирішується, оскільки позивач відповідно до пункту 15 частини 1 статті 4 Декрету Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 року № 7-93 «Про державне мито» від сплати державного мита (судового збору) звільнений.

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні 17 серпня 2011 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено до 22 серпня 2011 року, про що згідно вимог частини 2 статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.

Керуючись статтями 2, 9, 10, 11, 17, 18, 71, 87, 94, 105, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги Контрольно-ревізійного управління в Луганській області до Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Луганській області про зобовязання виконати пункт 1 вимоги від 09 липня 2010 року №12-08-14-14/6698 в частині відшкодування грошових коштів - задовольнити.

Зобовязати Управління Державного департаменту України з питань виконання покарань у Луганській області, (код ЄДРПОУ 00710345, місцезнаходження: 94100, м. Луганськ, вул. Коцюбинського, 2) виконати пункт 1 вимоги від 09 липня 2010 року №12-08-14-14/6698 в частині відшкодування 75584,03 грн. (сімдесят пять тисяч пятсот вісімдесят чотири гривні три копійки), а саме: зайво сплачених сум надбавки за безперервну роботу у сумі 33899,95 грн. (тридцять три тисячі вісімсот девяностно девять гривень девяносто пять копійок), зайво сплачену надбавку за вислугу років особам рядового і начальницького складу у сумі 22540,84 грн. (двадцять дві тисячі пятсот сорок гривень вісімдесят чотири копійки) та зайво сплачних внесків до державних цільових фондів у сумі 19143,24 грн. (девятнадцять тисяч сто сорок три гривні двадцять чотири копійки).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо субєкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення пятиденного строку з моменту отримання субєктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Відповідно до частини 3 статті 160 КАС України постанова складена у повному обсязі 22 серпня 2011 року.

Суддя Р.С. Твердохліб