Постанова № 18613905, 09.09.2011, Кіровоградський окружний адміністративний суд

Україна

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------- П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 вересня 2011 року Справа № 1170/2а-2012/11

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді Нагібіної Г.П.

при секретарі Колтунової А.І.

за участю:

представника позивача Плотника Є.С.

представників відповідача Івашкіна О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ДАК-Транс»до Кіровоградської обєднаної державної податкової інспекції про скасування рішення,

ВИКЛАД ОБСТАНОВИН:

ТОВ "ДАК-Транс" звернулося до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд скасувати податкове повідомлення - рішення Кіровоградської ОДПІ № 0000332310 від 05.05.2011 р., яким донараховане грошове зобовязання в сумі 209959 грн.

В обґрунтування позовної заяви товариство зазначає, що у ході позапланової перевірки результати якої оформлено актом № 36/23-1/34362201 від 13.04.11 р., за результатами перевірки винесене податкове повідомлення рішення, яким донараховане грошове зобовязання з ПДВ.

Висновки перевіряючих осіб податкового органу, які викладені в акті перевірки, ґрунтуються на припущеннях. В акті перевірки зазначено про неможливість ТОВ «Айкарб»виконати свої зобовязання по укладеному правочину, внаслідок відсутності трудових ресурсів, виробничого обладнання, сировини, матеріалів для здійснення підприємством основного виду діяльності тощо.

ТОВ «ДАК_Транс»зазначає, що договори, укладені з ТОВ «Айкарб» реально виконані, що підтверджується актами виконаних робіт тощо, тому стверджувати про нікчемність будь-якого договору товариства є протиправним.

Відповідач не погоджуючись з позовними вимогами надав суду свої заперечення, які обґрунтовані ти, що згідно податкової звітності ТОВ «Айкарб»встановлено відсутність трудових ресурсів, виробничого обладнання, складських, офісних та торгівельних приміщень, транспорту та торгівельного обладнання, сировини, матеріали для здійснення підприємством основного виду діяльності. Аналізуючи зміст довідки від 06.04.2011 р. № 264/1520/37383643 р. щодо контрагента ТОВ «Дак-Транс»перевіряючи дійшли висновку, що діяльність ТОВ «Айкарб»полягала в сприянні різним субєктам підприємницької діяльності, що реально діють, в проведенні безтоварних операцій, переказі безготівкових грошових коштів в готівку, заниженні податкових зобовязань з податків та зборів з використанням реєстраційних документів, печаток та поточних рахунків в банківських установах.

В судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги позовної заяви, просив суд задовольнити позов в повному обсязі з підстав, зазначених в позовній заяві. Також представник позивача наголошував, на тому, що податковим органом податкове повідомлення рішення винесене з порушенням 10 денного строку на винесення рішення після реєстрації акту перевірки. Крім того, представник позивача в судовому засіданні наполягав на тому, що акт перевірки не може бути доказом в розумінні ст.70 КАС України, оскільки Кіровоградською ОДПІ порушено порядок проведення перевірки.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав, просив суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, наполягаючи на тому, що висновки, викладені в акті перевірки відповідають дійсності.

Свідок ОСОБА_4 повідомив суду, що він є директором ТОВ «Айкарб»і між ним та ТОВ «ДАК_Транс» були укладені договори перевезення, які були виконані в повному обсязі.

Свідок зазначив, що він не зобовязаний мати у власності вантажний транспорт на постійній основі, оскільки він його винаймає в разі необхідності. Як зазначив свідок, що біля масложиркомбінату постійно стоїть велика кількість великих вантажних автомобілів, які як правило належать двом або трьом особам, а відтак в разі необхідності він звертається до водіїв цим вантажівок і домовляється про перевезення. Крім того, саме в січні місяця 2011 р. його товариш ОСОБА_5 майже постійно супроводжував вантажні перевезення, які були надані ним на виконання вимог договору з ТОВ «ДАК_Транс».

Також свідок ОСОБА_4 зазначив, що він не обізнаний про проведення податковим органом відносно ТОВ «Айкарб»перевірки, а тому не може прокоментувати її результати. За результатами виконаних робіт особисто ним були підписані податкові накладні, акти виконаних робіт та сформовано податкове зобовязання за січень 2011 р.

Свідок ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, тимчасово не працює, пояснив суду, що товаришує з ОСОБА_4 і мав на меті займатись експедируванням та охороною вантажних перевезень, тому йому було необхідно вивчити цей сегмент ринку, в звязку з чим він в січні 2011 р. багато разів супроводжував вантажні перевезення ТОВ «Айкарб». Такий супровід він проводив за власні кошти, тобто всі витрати ніс особисто.

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України від 06.07.2005 р. № 2747-ІУ (далі КАС України) в судовому засіданні 09.09.2011 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено у строк до 14.09.2011 р., про що повідомлено сторонам після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 4 ст. 167 КАС України.

Дослідивши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін та свідків, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Кіровоградський окружний адміністративний суд, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ДАК-Транс»(далі позивач) зареєстроване виконавчим комітетом Кіровоградської міської ради, як юридична особа про що видано свідоцтво про державну реєстрацію Серія А00 № 745652 (а.с.78 т.1) та зареєстроване як платник податку на додану вартість.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 17 КАС України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із субєктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Згідно статті 1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»від 4 грудня 1990 р. № 509-ХІІ, державні податкові інспекції в районах, містах, районах у містах входять до системи органів державної податкової служби.

Кіровоградська ОДПІ (далі відповідач), в розумінні пункту 7 частини 1 статті 3 КАС України, є субєктом владних повноважень, рішення якого оскаржені.

Посадовими особами податкового органу на підставі наказу Кіровоградської ОДПІ від 11.04.2011 р. № 924 проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «ДАК-Транс»з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині правомірності нарахування податкового кредиту з податку на додану вартість та правомірності декларування валових витрат з податку на прибуток по взаємовідносинах з ТОВ «Айкарб»за період з 01.01.2011 р. по 31.01.2011 р., за результатами якої складено акт від 13.04.2011 р. № 36/23-1/34362201 (далі акт перевірки) (а.с.23-33).

Кіровоградською ОДПІ на підставі акту перевірки прийняте податкове повідомлення-рішення № 00003323/0 від 05.05.2011 р., якими визначено грошове зобовязання за платежом: податок на додану вартість в сумі 167967 грн. за основним платежом та 41992 грн. штрафні (фінансові) санкції, всього 209959 грн. (а.с.7).

Стосовно посилання позивача щодо порушення відповідачем процедури проведення перевірки, суд зазначає наступне.

Відповідно до наказу Кіровоградської ОДПІ від 11 квітня 2011 р. № 924 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки»прийнято рішення провести документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «ДАК-Транс»з питань дотримання вимог податкового законодавства, в частині правомірності віднесення до складу податкового кредиту з ПДВ та правомірності декларування валових витрат з податку на прибуток по взаємовідносинах із ТОВ «Айкарб»за період з 01.01.2011 р. по 31.01.2011 р. на 1 робочий день 12.04.2011 р.

Даний наказ, як зазначено в акті перевірки направлено позивачу 12.03.2011 р. Крім того, в акті перевірки зазначено, що перевірка проводиться в приміщення Кіровоградської ОДПІ про що платник податків повідомлений листом від 11.04.2011 р. № 11074/10/23-1.

Суд звертає увагу на той факт, що позивачем оскаржено до Кіровоградського окружного адміністративного суду законність винесення наказу від 11 квітня 2011 р. № 924 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки»та правомірність дій відповідача щодо проведення перевірки, а тому не досліджує правомірність винесеного наказу на проведення перевірки та дій щодо такої перевірки.

Суд, вважає за необхідне зазначити, що наслідки судових рішень стосовно законності наказу на проведення перевірки та дій стосовно такої перевірки не можуть бути підставою для скасування податкового повідомлення рішення, оскільки такі порушення не впливають на зміст встановлених відповідачем порушень та не спростовують висновків, які викладені в акті перевірки.

Стосовно посилання позивача щодо винесення оскаржуваного податкового повідомлення - рішення з порушенням строків, суд зазначає наступне.

Пунктом 86.5 статті 86 Податкового Кодексу України України від 2 грудня 2010 р. № 2755-VI (далі ПК України) визначено, що акт (довідка) про результати фактичних перевірок, визначених статтею 80 цього Кодексу, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами органів державної податкової служби, які проводили перевірку, реєструється не пізніше наступного робочого дня після закінчення перевірки. Акт (довідка) про результати зазначених перевірок підписується особою, яка здійснювала розрахункові операції, платником податків та його законними представниками (у разі наявності).

Згідно з пунктом 86.8 статті 86 ПК України, податкове повідомлення-рішення приймається керівником податкового органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.

Пунктом 58.3 статті 58 ПК України визначено, що податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) юридичній особі, якщо його передано посадовій особі такої юридичної особи під розписку або надіслано листом з повідомленням про вручення.

Відповідно до квитанції про відправлення поштової кореспонденції на адресу позивача акт перевірки відправлений 13.04.2011 р. (а.с.34), а отриманий даний акт перевірки позивачем, відповідно до зворотнього боку повідомлення про вручення поштового відправлення 20 квітня 2011 р. (а.с.34), тобто відлік десятиденного строку починається з 21 квітня 2011 р. Оскаржуване податкове повідомлення рішення прийняте 05 травня 2011 р. (на девятий робочий день), в межах десятиденного строку, оскільки 23-24 квітня 2011 р. вихідні дні, 30 травня 2011 р. - вихідний день, 1-3 травня 2011 р. світкові вихідні дні.

Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку про необґрунтовані посилання представника позивача стосовно порушення строків на винесення податкового повідомлення рішення за результатами перевірки, так як рішення за наслідками скарги позивача прийняте та направлене позивача в строк визначений статтею 86 ПК України.

Перевіряючи правомірність оскаржуваного податкового повідомлення рішення, суд дійшов до таких висновків.

За висновками перевірки, які стали підставою для винесення оскаржуваних позивачем рішень, позивач порушив пункти 198.3, 196 статті 198 ПК України, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість на загальну суму 167966,67 грн.

В розділі 3 акту перевірки, відповідач посилається на результати перевірки ТОВ «Айкарб»та зазначає, що останнім порушено ч.1 ст.203, ст.215, п.1 ст.216, ст.228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «Айкарб», як наслідок не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже мають ознаки нікчемності та є нікчемними по ланцюгу «вигодонабувача».

Враховуючи зазначене, посадові особи податкового органу приходять до висновку, що фінансово-господарські відносини між ТОВ «ДАК-Транс»та ТОВ «Айкарб»є такими, що вчинені без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами та проведення такими особами безтоварних операцій з метою штучного формування податкового кредиту.

Такі висновки податкового органу суд вважає помилковими, враховуючи наступне.

Відповідно до довідки № 20020 з ЄДРПОУ позивач має дозвіл на таки види діяльності за КВЕД 60.24.0 діяльність автомобільного вантажного транспорту; 63.21.2 функціонування інфраструктури автомобільного та міського транспорту (а.с.78 т.1).

Між ТОВ «Кернел-Трейд»(замовник) та ТОВ «ДАК-Транс»(виконавець) укладений договір транспортно-експедиційних послуг № К 21Т від 22 березня 2010 р., предметом якого є транспортні перевезення, для виконання договору виконавець надає замовнику вантажні автомобілі, вантажопідйомність яких відповідає наданій за заявкою замовника кількості, специфіці і вазі вантажів. Крім цього, п.1.3 договору визначено, що виконавець виконує для замовника транспортно-експедиційні операції та послуги по вивозу та завозу вантажів із пунктів, вказаних законником (а.с.80-83 т.1).

На виконання вищезазначеного договору, позивачем укладено договір-доручення № 12/10 на транспортно-експедиційне обслуговування від 01.12.2010 р. між позивачем (замовник) та ТОВ «Айкарб»(експедитор) (а.с.84-85 т.1). В розділі І даного договору «Предмет договору»експедитор зобовязується за рахунок замовника виконати або організувати перевозку вантажу замовника.

Позивачем надані заявки на організацію перевезення вантажів, відповідно до яких позивач замовляє послугу перевезення вантажу, а ТОВ «Айкарб»приймає заявку та зазначає державні номера транспортних засобів, які останнє представляє для перевезення вантажу (а.с.86-90 т.1).

Як пояснив суду свідок ОСОБА_4 його товариством послуги з перевезення були виконані в повному обсязі, що також підтверджується актами здачі-прийняття робіт (надання послуг (а.с.91-95 т.1).

ТОВ «Айкарб»за результатами наданих послуг виписані податкові накладні (а.с.96-100) та сформовано податкове зобовязання за січень 2011 р. (а.с.101-102 т.1).

Позивач надав для огляду в суді оригінали товарно-транспортних накладних, які виписані на виконання вимог вищезазначених домовленостей, копії цих товарно-транспортних накладних залучені до матеріалів справи (а.с.116-250 т.1 1-127 т.2).

Відповідач надав суду копію податкової декларації з податку на додану вартість за січень 2011 р. ТОВ «Айкарб»з розшифровками податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (а.с.101-106). Зі змісту розшифровки вбачається, що за січень 2011 р. ТОВ «Айкарб»зазначило в графі 12 розділу І «Податкові зобовязання»- індивідуальний податковий номер платника податку покупця 343622011230 (ТОВ «ДАК-Транс»), обсяг поставки без ПДВ 839833,33 грн., сума ПДВ 167966,67 грн.

На запит суду (а.с.109 т.1) УДАІ УМВС в Кіровоградській області надана інформація від 11.07.2011 р. № 5549 про види автомобільного транспорту та його власників, на яких здійснювались перевезення (а.с.137-140 т.2). Зі змісту відповіді вбачається, що за зазначеними в товарно-транспортних накладних номерами автомобільного транспорту дійсно зареєстрований автомобільний транспорт вантажний або намази, тобто види автомобільного транспорту, які дійсно можуть здійснювати перевезення вантажу.

Враховуючи вищезазначене, суд приходить до висновку, що позивачу ТОВ «Айкарб»надані реальні послуги по перевезенню, які відображені в первинних документах, наданих суду для огляду, копії яких долучені до матеріалів справи.

Як вбачається зі змісту акту перевірки та пояснень відповідача вищезазначені документи не були предметом дослідження посадовими особами податкового органу під час перевірки. Таким чином, висновки органу державної податкової служби про безтоварність та нікчемність правочинів без дослідження первинних бухгалтерських документів та документів бухгалтерської і фінансової звітності, не можуть вважатись достатньо обґрунтованими.

На дані обставини також звертає увагу і центральний орган державної податкової служби у своєму листі «Щодо підстав для визнання договорів нікчемними»від 29.09.2010 року №20289/7/16-1617, зокрема «Дані, наведені в декларації, повинні відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника, отже, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. Наявність же розбіжностей між сумами податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів не є самостійною підставою для визнання правочинів нікчемними.».

Відповідач при встановленні факту нікчемності правочину в акті перевірки посилався саме на статті 215,216, 228, 655, 658, 662, 664 ЦК України, наведені обставини враховуються судом при прийнятті судового рішення.

Статті 655, 658, 662 та 664 розміщені в Главі 54 «купівля-продажу»§ 1 «загальні положення про купівлю-продаж»Цивільного Кодексу України, тобто зазначені норми права регулюють правовідносини з приводу правовідносин повязаних з купівлею-продажем товарів. Відносини стосовно правочинів, які були укладені між ТОВ «ДАК-Транс»та ТОВ «Айкарб»не регулюються зазначеними статтями, оскільки були укладені договори перевезення. Такі правовідносини урегульовані іншими статтями Цивільного Кодексу України.

Відповідно до частини 1,2 статті 215 Цивільного Кодексу України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу (ч.1). Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. (ч.2).

Відповідачем не наведено жодної обставина, яка б могла свідчити про нікчемність або про недійсність правочину, укладеного між ТОВ «ДАК-Транс»та ТОВ «Айкарб».

Відповідно до частини 3 статті 228 Цивільного Кодексу України, у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Відповідачем ні в акті перевірки, ні в судовому засіданні не наведено жодної обставини, яка б свідчила про вчинення позивачем правочину, який би можна визначити як правочин, який вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших обєктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Отже, суд вважає помилковими висновки відповідача про безтоварність та нікчемність фінансово-господарських операцій між ТОВ «ДАК-Транс»та ТОВ «Айкарб».

Податкові накладні, виписані ТОВ «Айкарб», заповнені у відповідності з вимогами статті 201 ПК України та наказу ДПА України від 21.12.2010969, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2010 р. за N 1401/18696 «Про затвердження форми Податкової накладної та Порядку її заповнення».

У відповідності з Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Податкового Кодексу України первинні бухгалтерські документи (видаткові та податкові накладні, акти прийому-здачі виконаних робіт, тощо) повинні мати обовязкові реквізити, а саме містити назву посади особи, відповідальної за здійснення господарської операції і правильності її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дає змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні операції.

Суд приходить до висновку, що позивачем сформовано податковий кредит за січень 2011 р. на підставі первинних документів, які не містять в собі жодних неточностей і повність відповідають вимогам вищезазначених нормативно-правових актів.

Суд зазначає, що наявність у покупця належно оформлених документів, необхідних для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності, що узгоджується з позицією Верховного Суду України та Вищого адміністративного суду України викладеною в інформаційному листі від 20.07.2010 р. №1112/11/13-10.

Ні зі змісту акту перевірки, ні в судовому засіданні податковим органом не наведено підстав, що відомості в первинних документах не відповідають дійсності.

Оскільки суд приходить до висновку, що податковим органом незаконно визначене грошове зобовязання по оскаржуваному податковому повідомленню рішенню, то і нарахування штрафної (фінансової) санкції відповідно є незаконним.

Крім того, стосовно визначеної суми штрафної (фінансової) санкцій в розмірі 41992 грн., то суд зазначає наступне, що визначена відповідачем сума штрафної (фінансової) санкцій підлягає скасування ще з однієї підстави.

Відповідно до п. 7 Підрозділу 10 Розділу ХХ «Перехідні положення»ПК України, штрафні санкції за порушення податкового законодавства за період з 1 січня по 30 червня 2011 року застосовуються у розмірі не більше 1,00 гривні за кожне порушення, що йде в розріз із розміром штрафних санкцій, визначених Кіровоградською ОДэПІ щодо ТОВ «Ліки Плюс» оскаржуваним податковим повідомленням-рішення.

В судовому засіданні позивачем доведено правомірність формування податкового кредиту та реальність господарської операції, а тому податкове повідомлення - рішення Кіровоградської ОДПІ № 0000332310 від 03.05.2011 р., яким донараховане грошове зобовязання в сумі 209959 грн. підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Дані положення кореспондуються з вказаним у п.1 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ»від 6 березня 2008 року № 2 (далі постанова Пленуму).

З огляду на зазначену норму під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень суди незалежно від підстав, наведених у позовній заяві, повинні перевіряти їх відповідність усім зазначеним вимогам (пп.3 п.1 постанови Пленуму).

Встановлення невідповідності діяльності субєкта владних повноважень хоча б одному із зазначених критеріїв для оцінювання його рішень, дій та бездіяльності може бути підставою для задоволення адміністративного позову, однак лише за умови, що встановлено порушення прав, свобод та інтересів позивача.

Відповідно до ч. 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовної заяви, та про те, що податковий орган не довів суду правомірність свого рішення, а тому позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Згідно частиною 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Позивачем документально підтверджена сплата судового збору в розмірі 3,40 грн., що підтверджується квитанцією № 300 від 23.05.2011 р. (а.с.2 т.1).

Керуючись ст. ст. 2,17, 71, 86, 94, 158 163 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «ДАК-Транс»до Кіровоградської обєднаної державної податкової інспекції про скасування рішення задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення Кіровоградської обєднаної державної податкової інспекції № 0000332310 від 05.05.2011 р. яким донараховане грошове зобовязання в сумі 209959 грн.

Присудити товариству з обмеженою відповідальністю «ДАК-Транс» з Державного бюджету України 3,40 грн.

Постанова суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 254 КАС України.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі, протягом десяти днів з дня проголошення постанови суду, апеляційної скарги через Кіровоградській окружний адміністративний суд, з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 12.09.2011 р.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду Г.П. Нагібіна