Постанова № 18613891, 13.09.2011, Кіровоградський окружний адміністративний суд

Україна

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------- П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 вересня 2011 року Справа № 1170/2а-2401/11

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді Нагібіної Г.П.

при секретарі Дегтярьов Д.В.

за участю:

представників позивача Ткаченка Д.О.,ОСОБА_2

представника відповідача Івашкіна О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Трелакс-Пак»до Кіровоградської обєднаної державної податкової інспекції про визнання протиправним та скасування рішення, -

ВИКЛАД ОБСТАНОВИН:

ТОВ «Трелакс-Пак»звернулось до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Кіровоградської ОДПІ № 0000642330 від 31.05.2010 р., яким збільшено грошове зобовязання за платежом: податок на додану вартість в сумі 71336 грн. основного платежу та 1 грн. штрафні (фінансові) санкції.

В обґрунтування позовної заяви товариство зазначає, що за результатами позапланової документальної невиїзної перевірки дотримання вимог податкового законодавства було винесене податкове повідомлення рішення, яке прийняте в звязку з тим, що посадові особи податкового органу дійшли висновку про безтоварність господарських операцій з ПП «Агромерк»з ТОВ «Трелакс-Пак». Товариство вважає, що такі висновки перевіряючих не ґрунтуються на нормах закону та зазначає, що всі первинні документи на підставі яких сформовано податковий кредит, відповідають вимогам Закону України «Про податок на додану вартість», а реальність операції підтверджена усіма супутніми первинними документами, а також тим фактом, що плівка, яка була придана у ПП «Агромерк»була використана ТОВ «Трелакс-Пак»для виготовлення тари (упаковки).

Товариство заперечує проти висновків перевіряючих щодо безтоварності правочинів з ПП «Агромерк», оскільки нікчемним є лише той правочин, недійсність якого встановлена законом, в інших випадках діє презумпція правомірності правочину, так як відповідно до ст.204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Представники позивача в судовому засіданні підтримали позовну заяву з підстав зазначених в ній та просили суд задовольнити позовну заяву в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти адміністративного позову, просив суд відмовити в його задоволенні.

Свідок ОСОБА_2, який являється директор ПП «Агромерк»повідомив суду, що ПП «Агромерк»мало господарські правовідносини з ТОВ «Трелакс-Пак». З товариством був укладено договір поставки № 11-01 від 25 січня 2011 р. та реалізовано сировину та матеріали для виробництва харчової упаковки.

Крім того, свідок зазначив, що ТОВ «Трелакс-Пак»розрахувалось за плівку та фарбу в грошовій формі лише частково в сумі 85000 грн., а на суму 343016,31 грн. підприємство отримало упаковку для напівфабрикатів, яку було виготовлено з плівки та фарби, яку ПП «Агромерк»продало ТОВ «Трелакс-Пак». Свідок зазначив суду, що транспортні послуги по перевезенню ТМЦ проводились за його рахунок інший субєкт господарювання.

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України від 06.07.2005 р. № 2747-ІУ (далі КАСУ) в судовому засіданні 13.09.2011 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено у строк до 18.09.2011 р., про що повідомлено сторонам після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 4 ст. 167 КАС України.

Дослідивши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, свідка, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Кіровоградський окружний адміністративний суд, -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Трелакс-Пак»(далі позивач) зареєстроване як юридична виконавчим комітетом Кіровоградської міської ради про що видано свідоцтво Серії А00 № 749977 (а.с.41).

Згідно з довідкою з ЄДРПОУ позивач має такі види діяльності (а.с.42):

-22.22.0 інша поліграфічна діяльність;

-21.21.0 виробництво гофрованого картону, паперової тари;

-70.20.0 здавання в оренду власного нерухомого майна.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 17 КАСУ, юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із субєктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Згідно статті 1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»від 4 грудня 1990 року N 509-XII, державні податкові інспекції в районах, містах, районах у містах входять до системи органів державної податкової служби.

Кіровоградська ОДПІ (далі відповідач), в розумінні пункту 7 частини 1 статті 3 КАСУ, є субєктом владних повноважень, рішення якого оскаржене.

Посадовими особами податкового органу проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Трелакс-Пак»з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість за період з 01.02.2011 р. по 28.02.2011 р. по взаємовідносинах з ПП «Агромерк»(код 3738069), за результатами якої складено акт від 20.05.2011 р. № 52/2330/31562569 (далі акт перевірки) (а.с.8-18), висновками якого, є порушення, на думку відповідача, ТОВ «Трелакс-Пак»:

-п.198.2 ст.198, п.198.3 ст.198, п.198.6 ст.198 Податкового Кодексу України, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість на загальну суму 71336 грн., у т.ч. за лютий 2011 р. 71336 грн.

Кіровоградською ОДПІ на підставі акту перевірки винесене податкове повідомлення-рішення від 31 травня 2011 р. №0000642330 (далі оскаржуване рішення), яким збільшено суду грошового зобовязання з податку на додану вартість в сумі 71336 грн. основного платежу та 1 грн. штрафні (фінансові) санкції, всього на суму 71337 грн. (а.с.19).

За результатами перевірки відповідач дійшов висновку про завищення суми податкового кредиту за період з 01.02.2011 р. по 28.02.2011 р. на 71336 грн. по господарських операціях з ПП «Агромерк»(контрагент позивача).

Такі висновки перевіряючими зроблені з огляду на те, що згідно з наявними даними перевірки щодо ПП «Агромерк», останнім безпідставно сформовано податкові зобовязання по операціям з ПП «Аткор»та ПП «Фартекс Плюс». Перевіркою ПП «Агромерк»встановлено порушення ч.5 ст.203, ч.1,2 ст.215, ст..216 ЦК України, так як по даним правочинам ТМЦ не передавались, з чого відповідач зробив висновок, що дане підприємство є фіктивним та створене з метою надання послуг по мінімізації податкового кредиту реально існуючим субєктам господарської діяльності. В звязку з тим, що відповідач дійшов висновку, що правочини укладені з ПП «Актор»є нікчемними, а тому зазначив у акті перевірки про неправомірність формування податкового кредиту по взаємовідносинах з ПП «Актор»на загальну суму 356680,26 грн., в т.ч. ПДВ 71336,05 грн.

Вищезазначені висновки посадових осіб податкового органу щодо нікчемності правочину між позивачем та ПП «Агромерк»суд вважає помилковими, виходячи з наступного.

Відповідно до договору поставки № 11-01 (купівлі-продажу) від 25.01.2011 р. (а.с.26), укладеного між ПП «Агромерк»(продавець) та ТОВ «Трелакс-Пак» (покупець), продавець зобовязується передати у власність покупцю товар (сировина та матеріали для виробництва харчової упаковки), а покупець зобовязується прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату. Згідно з пп.4.1 п.4 договору, ціна договору з врахуванням ПДВ складає 500000 грн.

ПП «Агромерк»на виконання умов вищезазначеного договору поставлено позивачу сировину та матеріали для виробництва харчової упаковки на суму 428016,31 грн., що підтверджується поясненнями представника позивача, показами свідка, виписаними ПП «Агромерк» податковими накладними від 01.02.2011 р. № 15, від 04.02.2011 р. № 29 та видатковими накладними № 316 від 01.02.2011 р., № 430 від 04.02.2011 р. (а.с.20-23).

В рахунок оплату за вищезазначений товар позивачем перераховані грошові суми на розрахунковий рахунок ПП «Агромерк»двома платіжними дорученнями від 23 березня 2011 р. № 130 на суму 35000 грн. (а.с.28) та від 21 квітня 2011 р. № 52 на суму 50000 грн. (а.с.27), в рахунок погашення заборгованості на решту суми 3403016,31 грн. (428016,31 85000) позивачем поставлено товар ПП «Агромерк» (упаковка для напівфабрикатів), що підтверджується податковою накладною від 18.04.2011 р. № 7 та видатковою накладною № РН-0000025 від 18.04.2011 р. (а.с.24-25).

Суд приходить до висновку, що у позивача були всі необхідні потужності щодо використання отриманих ТМЦ, а саме:

- свідоцтво про право власності на нерухоме майно (а.с.113), що підтверджує посилання представника позивача про виробниче підприємство;

- договір № 32 від 02.03.2011 р. оренди обладнання, який підтверджує наявність технічної можливості використовувати ТМЦ отримані від ТОВ «Агромерк» (а.с.114-116);

- видаткова накладна № 1-00000296 від 03.09.2008 р. про отримання ротаційної машини глибокого кольорового друку типу «Тифмак»(а.с.118);

- звіт про рух сировини та матеріалів по виробничому складу за лютий 2011 р. (а.с.119);

- довідка про загальний список співробітників «ТОВ Трелакс-Пак» та податковий розрахунок сум доходу, нарахованого на користь платників податку і сум утриманого з них доходу (а.с.120-121), що підтверджує наявність робочої сили.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що в судовому засіданні знайшов підтвердження факт реальності господарської операції між ПП «Агромерк»та ТОВ «Трелакс-Пак».

Відповідач в акті перевірки зазначає про порушення позивачем статтей 203, 215 Цивільного Кодексу України, на підставі чого робить висновок про нікчемність господарської операції між позивачем та ТОВ «Агромерк».

Частиною 1 стаття 203 Цивільного Кодексу України від 16 січня 2003 року N 435-IV визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до частини 1,2 статті 215 Цивільного Кодексу України від 16 січня 2003 року N 435-IV, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідачем не наведено суду обставин, які б свідчили про нікчемність правочину між позивачем та ТОВ «Агромерк», а відтак, суд вважає помилковими та необґрунтованимивисновок податкового органу про нікчемність правочинів укладених позивачем та його контрагентом ТОВ «Агромерк».

Як вбачається зі змісту акту перевірки та пояснень відповідача первинні податкові та бухгалтерські документи не були предметом дослідження посадовими особами податкового органу під час перевірки. Таким чином, висновки органу державної податкової служби про безтоварність та нікчемність правочинів без дослідження первинних бухгалтерських документів та документів бухгалтерської і фінансової звітності, не можуть вважатись достатньо обґрунтованими.

На дані обставини також звертає увагу і центральний орган державної податкової служби у своєму листі «Щодо підстав для визнання договорів нікчемними»від 29.09.2010 року №20289/7/16-1617, зокрема «Дані, наведені в декларації, повинні відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника, отже, аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. Наявність же розбіжностей між сумами податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів не є самостійною підставою для визнання правочинів нікчемними.».

Пунктом 14.1.181 статті 14 Податкового Кодексу України від 2 грудня 2010 року N 2755-VI (далі ПК України) визначено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Відповідно до пункту 201.8 статті 201 ПК України, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (пункт 201.10 стаття 201 ПК України).

Податкові накладні, виписані ПП «Агромерк», заповнені у відповідності з вимогами ПКта наказу ДПА України від 25.01.2011 р. № 41 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16 лютого 2011 р. за N 197/18935 «Про затвердження форм та порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість».

Відповідачем надано суду податкову декларацію з ПДВ ТОВ «Агромерк»за лютий 2011 р. та розшифровки податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів, де ТОВ «Агромерк» віднесено до складу податкових зобовязань суму ПДВ у розмірі 71336,05 грн., сплачену ТОВ «Трелакс-Пак»при купівлі ТМЦ (а.с.67-72).

В судовому засіданні позивачем доведено правомірність формування податкового кредиту та реальність господарської операції, а тому податкове повідомлення - рішення від 31 травня 2011 р. № 0000642330, яким збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість підлягає скасуванню.

Згідно ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Дані положення кореспондуються з вказаним у п.1 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ»від 6 березня 2008 року № 2 (далі постанова Пленуму).

З огляду на зазначену норму під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень суди незалежно від підстав, наведених у позовній заяві, повинні перевіряти їх відповідність усім зазначеним вимогам (пп.3 п.1 постанови Пленуму).

Встановлення невідповідності діяльності субєкта владних повноважень хоча б одному із зазначених критеріїв для оцінювання його рішень, дій та бездіяльності може бути підставою для задоволення адміністративного позову, однак лише за умови, що встановлено порушення прав, свобод та інтересів позивача.

Відповідно до ч. 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оскільки в судовому засіданні встановлено, що Кіровоградською ОДПІ безпідставно визначено позивачу грошове зобовязання з податку на додану вартість, то відповідно до змісту ст. 123 Податкового кодексу України, у податкового органу відсутні також і підстави для застосування штрафних санкцій, а тому суд приходить до висновку, що позовна вимога про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 31 травня 2011 р. № 0000642330, яким збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість, підлягає задоволенню у повному обсязі.

У відповідності до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Позивачем документально підтверджена сплата судового збору в розмірі 3,40 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 179 від 16 червня 2011 р. (а.с.2).

Керуючись ст. ст. 17, 86, 94, 159 163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Трелакс-Пак»до Кіровоградської обєднаної державної податкової інспекції про скасування рішення задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Кіровоградської обєднаної державної податкової інспекції № 0000642330 від 31 травня 2011 р., яким збільшено грошове зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 71336 грн. основного платежу та 1 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Присудити товариству з обмеженою відповідальністю «Трелакс-Пак»з Державного бюджету України судовий збір у сумі 3,40 грн

Постанова суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 254 КАС України.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі, протягом десяти днів з дня проголошення постанови суду, апеляційної скарги через Кіровоградській окружний адміністративний суд, з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлений 15.09.2011 р.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду Г.П. Нагібіна