Постанова № 18613869, 22.07.2011, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------- П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 липня 2011 року Справа № 1170/2а-1581/11

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Черниш О.А., при секретарі судового засідання Дигас В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кіровограді адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Вікторія-Феліз" до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання рішення нечинним, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Вікторія-Феліз" (надалі - ТОВ "Вікторія-Феліз") звернулося до суду з позовом до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції (надалі - Кіровоградська ОДПІ) про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення №0000282360 від 13.04.11, яким йому збільшено грошове зобов'язання за платежем: податок на додану вартість на суму 524 659 грн.

Позов мотивовано тим, що вказане податкове повідомлення-рішення прийняте за наслідками позапланової невиїзної перевірки з питань правильності нарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість за грудень 2010 року в частині взаємовідносин з ТОВ "Олеко Тіс", оформленої актом №22/23 6/31146326 від 01.04.11. За результатами перевірки відповідач дійшов висновку про неправомірне включення у грудні 2010 року до складу податкового кредиту сум ПДВ по взаємовідносинах позивача з ТОВ "Олеко Тіс" у розмірі 419 727 грн., з огляду на нікчемність правочинів між позивачем та вказаним контрагентом. Позивач, стверджуючи про відсутність судових рішень про визнання недійсними угод, поставлених під сумнів відповідачем, та про застосування наслідків їх недійсності, наполягає на безпідставності донарахування йому грошового зобовязання з податку на додану вартість спірним податковим повідомленням - рішенням. Зазначаючи, крім того, що висновки акту перевірки не відповідають фактичним даним про характер його взаємовідносин з ТОВ "Олеко Тіс", не підтверджені належними доказами, які б доводили протиправність діяльності останнього та фіктивність укладених ним правочинів, позивач просить суд визнати оскаржуване рішення нечинним та скасувати його.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві, та надані у справу матеріали і документи.

Представник відповідача у письмових запереченнях та у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, стверджуючи про правомірність висновків акту перевірки та спірного податкового повідомлення-рішення. Такі висновки обґрунтовані тим, що податковий кредит у сумі 419 727 грн. сформований позивачем за правочинами з ТОВ "Олеко Тіс", які здійснені без мети настання реальних наслідків та визнані податковим органом нікчемними. Посилаючись на результати проведених перевірок позивача та ТОВ "Олеко Тіс", стверджує, що оскільки діяльність останнього полягала у сприянні різним субєктам підприємницької діяльності у проведенні безтоварних операцій, переказі безготівкових коштів в готівку, заниженні податкових зобовязань з податків та зборів, тому фінансово-господарська діяльність позивача з вказаним контрагентом вчинялася поза межами правового поля. З цих підстав просив суд у позові відмовити.

Вивчивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, показання свідка, дослідивши та оцінивши надані докази, суд встановив такі обставини.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Вікторія-Феліз" з 11.09.00 зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Кіровоградської міської ради (а.с. 26, т.1), з 21.09.00 перебуває на податковому обліку в Кіровоградській ОДПІ (а.с. 29), є платником податку на додану вартість (а.с. 28, т.1), займається господарською діяльністю, повязаною із створенням обєктів архітектури, отримавши відповідну ліценцію серії АВ №358438 від 01.10.07 (а.с. 40-45, т.1), а також господарською діяльністю, пов'язаною з виконанням топографо-геодезичних, картографічних робіт, отримавши відповідну ліцензію серії АВ №078511 від 31.05.06 (а.с. 46, т.1), здійснює роботи підвищеної небезпеки, в тому числі при проведенні будівельних, газопровідних робіт на підставі відповідних дозволів Держгірпромнагляду №3074.10.30-74.30.0 та №089.08.35-45.21.1 (а.с. 47-49, т.1).

Працівниками Кіровоградської ОДПІ на підставі наказу №754 від 31.03.11 (а.с.14, т.2), 31 березня 2011 року проведено позапланову невиїзну перевірку позивача з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за грудень 2010 року в частині взаємовідносин з ТОВ "Олеко Тіс", за наслідками якої складено акт перевірки №22/236/31146326 від 01.04.11 (а.с. 10-24, т.1).

Висновками акту перевірки констатовані такі порушення позивача:

- ч. 1 ст. 203, 207, 208, 215, 216, 228, 626, 629, 655, 656, 658, 662 ЦК України в частині недодержання в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (п.5 ст.203 Цивільного Кодексу України) по правочинах, здійснених ТОВ "Вікторія-Феліз" з постачальниками на загальну суму 2 518 360 грн., в т.ч. ПДВ 419 726,67 грн., а саме: ТОВ "Олеко Тіс" (код ЄДРПОУ 32832939) - на загальну суму 2 518 360 грн., в т.ч. ПДВ 419 726, 67 грн.;

- пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4, пп.7.5.1 п. 7.5 статті 7 Закону України "Про податок на вартість", в результаті чого занижена сума податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету, на загальну суму 2 518 360 грн., в т.ч. ПДВ 419 726, 67 грн.

На підставі вказаного акту Кіровоградською ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення №0000282360 від 13.04.11, яким згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 та відповідно до частини 1 пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, за порушення підпункту 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" позивачеві визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 419 727 грн. за основним платежем та 104 932 грн. за штрафними санкціями, а всього на суму 524659 грн.(а.с. 25, т.1)

Перевіряючи правомірність оскаржуваного позивачем податкового повідомлення-рішення, суд дійшов до таких висновків.

Вбачається, що предметом спору є висновки податкового органу про неправомірність формування позивачем податкового кредиту у грудні 2010 року по взаємовідносинах з ТОВ "Олеко Тіс".

Пунктом 1.7 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість", чинного на момент виникнення спірних правовідносин (надалі - Закон), визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з положеннями підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 Закону №168/97 об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України.

Як передбачено пунктом 1.4 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" поставка послуг - будь-які операції цивільно-правового характеру з виконання робіт, надання послуг, надання права на користування або розпорядження товарами, у тому числі нематеріальними активами, а також з поставки будь-яких інших, ніж товари, об'єктів власності за компенсацію, а також операції з безоплатного виконання робіт, надання послуг. Поставка послуг, зокрема, включає надання права на користування або розпорядження товарами у межах договорів оренди (лізингу), поставки, ліцензування або інші способи передачі права на патент, авторське право, торговий знак, інші об'єкти права інтелектуальної, в тому числі промислової, власності.

Відповідно до підпунктів 7.2.4, 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону. Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). (підпункт 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону).

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону передбачено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Аналіз вказаних норм свідчить, що підставою зарахування сплаченого податку до податкового кредиту відповідного звітного періоду є наявність передбачених законом первинних документів, що підтверджують факти виконання господарської операції, отримання товарів (робіт, послуг) та їх оплати, а також наявність мети отримання товарів (робіт, послуг), повязаної із подальшим використанням їх в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника.

З пункту 3 акту перевірки №22/236/31146326 від 01.04.11 вбачається, що висновки відповідача щодо порушення ТОВ "Вікторія-Феліз" вимог пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4, пп.7.5.1 п. 7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" ґрунтуються на тому, що позивачем у грудні 2010 року було сформовано податковий кредит за податковими накладними, які виписані ТОВ "Олеко Тіс" на підставі нікчемних правочинів.

Згідно з цим актом, позивачем у поданій до Кіровоградської ОДПІ податковій декларації з ПДВ за грудень 2010 року задекларовано суму податкового кредиту у розмірі 1 158 317 грн., з них 419 726,67 грн. - за операціями з ТОВ "Олеко Тіс".

Судом встановлено, що між ЗАТ "Український мобільний зв'язок" (замовник) та ТОВ "Вікторія-Феліз" (підрядник) укладено договір підряду №4 від 01.10.09, за умовами якого підрядник приймає на себе зобов'язання за плату виконувати: комплекс робіт по підтриманню характеристик передачі та механічних параметрів волоконно-оптичних кабелів Замовника згідно вимог нормативних документів; аварійно-відновлювальні роботи та ремонтно-профілактичні роботи на волоконно-оптичних лініях звязку (ВОЛЗ), вказаних в додатку №1 до даного договору. За даним договором комплекс робіт по підтриманню характеристик передачі та механічних параметрів волоконно-оптичних кабелів включає виконання планово-профілактичних робіт, ремонтних робіт і охоронно - розяснювальної роботи для забезпечення безаварійної роботи ВОЛЗ замовника, вказаних у додатку №1 (ділянки "Кременчук-Кіровоград", "Джанкой Феодосія", "Красноперекопськ - Джанкой", "Братське- Севастополь", "Вінниця - Умань"). (а.с. 50-56, т.1).

Підпунктом 9.12 договору підряду №4 від 01.10.09 передбачено, що для виконання умов даного договору, залишаючись відповідальним перед замовниками за його належне виконання, підрядник має право залучати субпідрядні організації.

Так, між ТОВ "Вікторія-Феліз" та ТОВ "Олеко Тіс" були укладені договори підряду на виконання робіт по переукладанню кабелів звязку та усунення погіршення оптичних параметрів волокон №69 від 01.12.10 на ділянці ВОЛЗ "Красноперекопськ - Джанкой" (а.с. 142, т.1), №70 від 01.12.10 на ділянці ВОЛЗ "Джанкой Феодосія" (а.с. 160, т.1), №71 від 01.12.10 на ділянці ВОЛЗ "Вінниця - Умань" (а.с. 182, т.1), №72 від 02.12.10 на ділянці ВОЛЗ "Вінниця - Умань" (а.с. 203, т.1), №73 від 02.12.10 на ділянці ВОЛЗ "Севастополь - Братське" (а.с. 220, т.1), №74 від 02.12.10 на ділянці ВОЛЗ "Кіровоград - Кременчук" (а.с. 240, т.1).

Про виконання зобовязань за цими договорами між сторонами складені акти приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2010 року (а.с. 151-155, 169-172, 191-195, 212-216, 229-233, 248-251, т.1) загальною вартістю 2518 360, 20 грн., в т.ч. ПДВ 419726,67 грн.

Як вбачається з наданих позивачем платіжних доручень, виконані ТОВ "Олеко Тіс" для позивача роботи оплачені останнім упродовж січня 2011 року. (а.с. 155-172, т.2)

На підтвердження виконання умов вказаних договорів ТОВ "Олеко Тіс" виписані податкові накладні №64 від 30.12.10 на суму 370646,40 грн. (а.с. 61, т.1), №65 від 30.12.10 на суму 422503,20 грн. (а.с. 62, т.1), №63 від 30.12.10 на суму 354259, 20 грн. (а.с. 63, т.1), №67 від 30.12.10 на суму 673203, 60 грн. (а.с.64, т.1), №68 від 30.12.10 на суму 312786 грн. (а.с.65, т.1), №69 від 30.12.10 на суму 384961, 60 грн. (а.с. 66, т.1), а всього на суму 2518360, 20 грн., в т.ч. ПДВ 419726,67 грн. Вказані суми ПДВ віднесені позивачем до складу податкового кредиту декларації з ПДВ за грудень 2010 року.

Дослідження форми та змісту зазначених вище податкових накладних свідчить, що вони відповідають вимогам підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" та Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом ДПА України №165 від 30.05.97, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.97 за №233/2037, чинного на момент виникнення спірних правовідносин. Зауважень до їх форми та змісту в акті перевірки №22/236/31146326 від 01.04.11 не викладено.

Отже, обставини, наведені відповідачем, як підстави для невизнання податкового кредиту, знаходяться поза межами вимог підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Судом встановлено, що фактичною підставою для визначення позивачу податкового зобовязання з податку на додану вартість послугував викладений в акті перевірки №22/236/31146326 від 01.04.11 висновок про нікчемність правочинів, укладених позивачем з ТОВ "Олеко Тіс", оскільки вони не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними.

Воднораз, в підґрунтя цього покладено висновки довідки Кіровоградської ОДПІ від 16.03.11 №131/1520/32832939 "Про результати невиїзної документальної перевірки ТОВ "Олеко Тіс" з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за грудень 2010 року" (а.с. 6-12, т.2), якою встановлено:

- неможливість фактичного здійснення ТОВ "Олеко Тіс" господарських операцій через відсутність майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі-продажу;

-відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності у зв'язку з відсутністю трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів;

- порушення ч. 1 ст. 203, ч.1 ст. 207, ст. 215, п.1 ст. 216, ст. 228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ "Олеко Тіс" з постачальниками та покупцями;

- відсутність об'єктів, які підпадають під визначення ст.ст. 3, 4, 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Таким чином, за висновком податкового органу, усі операції купівлі-продажу за ТОВ "Олеко Тіс" не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже є нікчемними по ланцюгу до "вигодонабувача".

Як зазначено у вказаній довідці, невиїзна документальна перевірка ТОВ "Олеко Тіс" з питань правильності нарахування податкових зобовязань та податкового кредиту з податку на додану вартість за грудень 2010 року проведена на підставі даних інформаційних баз (АРМ "ТАХ", АРМ "Звіт", АІС "ОР", АІС "РПП" та "Система автоматизованого співставлення податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України" вибірковим методом. Воднораз, первинні документи ТОВ "Олеко Тіс" у ході перевірки не перевірялися та не досліджувалися через ненадання їх на запит податкового органу та з огляду на те, що перевірка проведена без відома керівника підприємства у звязку з відсутністю посадових осіб підприємства за його юридичною адресою.

Посилаючись на встановлені вказаною довідкою обставини, податковий орган, здійснюючи перевірку позивача, дійшов висновку, що у результаті порушення ТОВ "Вікторія Феліз" приписів господарського та цивільного законодавства (моральних засад), угоди, укладені з ТОВ "Олеко Тіс" на придбання товарів (робіт, послуг) мають протиправний характер, внаслідок чого такі правочини занижують податкові зобовязання з податків та зборів, по суті спрямовані на незаконне заволодіння майном держави, суперечать інтересам держави і суспільства, вважаються такими, що порушують публічний порядок, а отже згідно з частиною 2 статті 228 ЦК України є нікчемними.

За визначенням, наданим у частині 1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 204 ЦК України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до абзацу 1 частини 2 статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Частиною 1 статті 216 ЦК України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Згідно зі статтею 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.

Як розяснено у пункті 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.09 №9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК України: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

У ході розгляду справи зазначені факти відповідачем не доведено, так само як і не надано доказів на підтвердження недотримання сторонами в момент укладення договорів вимог, встановлених частинами першою-третьою, пятою та шостою статті 203 ЦК України, що згідно зі статтею 215 ЦК України є підставою для визнання правочинів недійсними.

Крім того, правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлені цим правочином, про що йдеться в акті, визначається законом як фіктивний (стаття 234 ЦК України). Фіктивні правочини не віднесено законом до нікчемних, їх недійсність визнається тільки судом.

Відповідно до статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Статтею 838 ЦК України передбачено, що підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник. Генеральний підрядник відповідає перед субпідрядником за невиконання або неналежне виконання замовником своїх обов'язків за договором підряду, а перед замовником - за порушення субпідрядником свого обов'язку.

Доказів наявності судових рішень про визнання недійсними угод, укладених між позивачем та ТОВ "Олеко Тіс", ініційованих податковим органом у порядку, передбаченому частиною 3 статті 228 ЦК України, частиною 2 статті 234 ЦК України, або щодо фіктивної діяльності останнього, визнаної такою у порядку, передбаченому статтею 55-1 ГК України, відповідачем суду не надано.

Так само суду не надано доказів притягнення до кримінальної відповідальності за вчинення фіктивного підприємництва чи умисного ухилення від сплати податків, зборів (обовязкових платежів) осіб, причетних до діяльності позивача чи його контрагента.

У судовому засіданні представник відповідача послався на дані податкового розрахунку ТОВ "Олеко Тіс" про суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (форма №1 ДФ), поданого за ІV квартал 2010 року, відповідно до якого кількість працюючих у штаті складала 1 особа (директор підприємства), яка, на думку перевіряючих, враховуючи загальний обсяг задекларованих доходів від реалізації товарів (робіт, послуг), фізично не могла здійснювати такий обсяг робіт.

Допитаний у судовому засіданні в якості свідка директор ТОВ "Олеко-Тіс" ОСОБА_1 наполягав на факті укладення та повного виконання договорів підряду, укладених з позивачем, які поставлені під сумнів податковим органом. При цьому пояснив, що він займає посаду директора ТОВ "Олеко Тіс" з 20.05.09, будучи призначеним на неї загальними зборами засновників товариства. У ІV кварталі 2010 року у штаті товариства окрім нього перебувала також працівник ОСОБА_2 Для виконання умов договорів підряду, укладених з позивачем, ним як директором ТОВ "Олеко Тіс", було укладено цивільно- правові угоди з найманими працівниками, яким було доручено за плату виконати в обумовлені строки певні види робіт на ділянках волоконно-оптичних ліній звязку (укладання кабелю, монтаж муфт, керування транспортними засобами та агрегатами). Щодо відсутності майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення господарських операцій, зазначив, що вся необхідна для здійснення ремонтних робіт техніка товариством була орендована.

На підтвердження зазначених доводів суду надані копія ліцензії №357608 від 20.08.07 на право здійснення ТОВ "Олеко Тіс" будівельної діяльності (а.с. 82, т.1), відповідні цивільно-правові договори, укладені ТОВ "Олеко Тіс" упродовж грудня 2010 року з фізичними особами, акти приймання-передачі робіт за цими договорами, договір оренди транспортних засобів №47 від 01.10.10, укладений з ПП "Інбуд" на оренду 14 одиниць техніки. (а.с. 80-81, 82-83, 84-113, т.1).

Щодо обставин проведення перевірки ТОВ "Олеко Тіс", оформленої довідкою Кіровоградської ОДПІ від 16.03.11 №131/1520/32832939, свідок ОСОБА_1 пояснив, що запит податкового органу про надання пояснень та їх документального підтвердження щодо правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ на грудень 2010 року товариство не отримувало, так само як не отримувало наказ та повідомлення про проведення позапланової перевірки та довідку №131/1520/32832939 від 16.03.11. Відображений у вказаній довідці факт відсутності товариства за його місцезнаходженням за адресою м. Кіровоград, вул. Карла Маркса, 11/11, корпус 6, кв.34, заперечив, пославшись на витяг є Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, у якому відсутній запис про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням. (а.с. 181-182, т.2). Стверджуючи про добросовісність ТОВ "Олеко Тіс", як платника податків, послався на факт своєчасного подання ним документів податкової звітності та повного декларування податкових зобовязань (а.с. 114 138, т.1). Пояснив, що упродовж грудня 2010 року - липня 2011 року рішення податкових органів щодо коригування (зменшення) податкових зобовязань по взаємовідносинах з позивачем до ТОВ "Олеко Тіс" не надходили.

Перевіряючи спеціальну податкову правосуб'єктність ТОВ "Олеко Тіс", як учасника господарських операцій по виконанню робіт, придбання яких позивачем стало підставою для формування ним податкового кредиту, суд встановив, що ТОВ "Олеко Тіс" з 22.01.04 зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Кіровоградської міської ради (а.с. 67, т.1), з 03.03.04 перебуває на податковому обліку в Кіровоградській ОДПІ (а.с. 70, т.1), є платником податку на додану вартість, отримавши 07.04.04 свідоцтво платника ПДВ №15245119 (а.с. 69, т.1), здійснює роботи провадження будівельної діяльності на підставі ліцензії серії АВ №357608 від 20.08.07 (а.с. 82 - 83, т.1).

З реєстраційної справи ТОВ "Олеко Тіс" (а.с. 36-154, т.2), наданої на вимогу суду реєстраційною палатою Кіровоградської міської ради, вбачається, що протоколом загальних зборів засновників ТОВ "Олеко Тіс" №5 від 20.05.09 на посаду директора товариства призначено ОСОБА_1 (а.с. 67, т.2). Зміни до відомостей про юридичну особу щодо ОСОБА_1, як керівника та фізичної особи, яка має право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у тому числі підписувати договори, внесені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців 25.09.09 (а.с. 60 65, т.2).

Крім того, дослідженням реєстраційної справи ТОВ "Олеко Тіс" встановлено, що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців не вносилися записи про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням.

Статтею 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", яка визначає статус відомостей Єдиного державного реєстру, передбачено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

З огляду на це, суд визнає неспроможними доводи відповідача щодо нікчемності правочинів, укладених позивачем з ТОВ "Олеко Тіс", обґрунтовані посиланням на дані АІС "Реєстр платників податків" Кіровоградської ОДПІ, згідно з якими ТОВ "Олеко Тіс" з 16.03.11 має стан "9 - Форма 18-ОПП повідомлення про відсутність платника за місцезнаходженням".

Судом встановлено, що у звязку з надходженням до державного реєстратора від Кіровоградської ОДПІ повідомлень форми 18-ОПП про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням №1104/9/29-00 від 16.03.11, №1466/9/29-00 від 12.04.11 щодо ТОВ "Олеко Тіс", останнім подано реєстраційні картки, якими підтверджено відомості, що містяться у Єдиному державному реєстрі (а.с. 38- 47, т.2).

Наведені обставини свідчать, що ТОВ "Олеко Тіс" на момент вчинення господарських операцій, на підставі яких позивачем сформовано спірний податковий кредит, будучи зареєстрованим як платник податку на додану вартість, відповідно до вимог підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" мало право на нарахування податку на додану вартість та складання податкових накладних. Зібрані докази також підтверджують наявність у ОСОБА_1 повноважень на складання первинних, розрахункових документів та податкових накладних від імені ТОВ "Олеко Тіс".

Досліджуючи факти здійснення господарських операцій, на підставі якої сформовані дані податкового обліку, та оцінюючи відносини, які склалися безпосередньо між учасниками цих операцій, суд виходив з того, що за визначеннями, наведеними у статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Відомості про господарську операцію містяться у первинних документах, які підтверджують її здійснення.

У судовому засіданні встановлено, що первинними документами, які містять відомості про господарські операції щодо виконання ТОВ "Олеко Тіс" субпідрядних робіт для позивача та підтверджують факт здійснення цих господарських операцій, є податкові накладні №63 від 30.12.10, №64 від 30.12.10, №65 від 30.12.10, №67 від 30.12.10, №68 від 30.12.10, №69 від 30.12.10 (а.с. 61-66, т.1), акти приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2010 року б/н (а.с. 151-155, 169-172, 191-195, 212-216, 229-233, 248-251, т.1), договірні ціни (а.с. 144-145, 162-163, 184-185, 205-206, 222-223, 242-243, т.1), локальні кошториси (а.с. 146-149, 164-167, 186-189, 207-210, 224-227, 244-210, 224-227, 244-246, т.1), довідки про вартість виконаних робіт (а.с. 150,168,190, 211, 228, 247, т.1), платіжні доручення (а.с. 155-172, т.2). Вказані первинні документи відповідають вимогам частини 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні", пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.95 за №168/704.

Наведені обставини свідчить, що право на податковий кредит у позивача виникло внаслідок фактичного проведення господарських операцій, які є об'єктами оподаткування, підтверджено належними первинними документами бухгалтерського та податкового обліку.

У ході судового розгляду судом не здобуто доказів, які б ставили під сумнів реальність виконання операцій з надання послуг позивачеві, невідповідність цих операцій дійсному економічному змісту, або засвідчили б наявність інших обставин, що підтвердили недобросовісність позивача як платника податків.

Враховуючи викладене та з огляду на те, що ТОВ "Вікторія-Феліз", сплативши суми податку на додану вартість в ціні робіт, отримало податкові накладні, складені належним чином, суд погоджується з позицією позивача щодо правомірності віднесення ним до податкового кредиту таких сум податку на додану вартість та безпідставності висновків відповідача про порушення вимог пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 статті 7 Закону України "Про податок на вартість", як підстави для донарахування йому грошових зобовязань у розмірі 419 727 грн.

Відповідно до підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Згідно з частиною 3 статті 113 Податкового кодексу України штрафні (фінансові) санкції (штрафи) за порушення норм законів з питань оподаткування або іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, застосовуються у порядку та у розмірах, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.

Оскільки відповідачем не доведено суду фактів порушення ТОВ "Вікторія-Феліз" норм податкового законодавства при формуванні податкового кредиту у грудні 2010 року, тому застосування до нього штрафних (фінансових) санкцій, передбачених частиною 1 пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України, у розмірі 104 932 грн. не відповідає вимогам чинного законодавства.

Згідно з частиною 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У судовому засіданні відповідачем не доведено правомірність податкового повідомлення - рішення Кіровоградської ОДПІ №00002822360 від 13.04.11, тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову, зокрема, про визнання протиправним рішення субєкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень.

Зі змісту даної норми вбачається, що встановлені способи захисту порушеного права носять обмежений характер і не можуть бути застосовані при виникненні будь-якого спору у сфері публічних правовідносин. Так, вимога про визнання нечинним акта може стосуватися лише нормативно-правового акта, а про визнання протиправним - правового акту індивідуальної дії.

Таким чином, враховуючи, що предметом оскарження у даному спорі є рішення субєкта владних повноважень, яке є правовим актом індивідуальної дії, наслідком задоволення позовних вимог за правилами Кодексу адміністративного судочинства України є визнання такого рішення протиправним та його скасування.

Згідно з частиною 1 статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Зважаючи на задоволення позову, суд вважає за необхідне присудити позивачеві з Державного бюджету України здійснені ним судові витрати у сумі 3, 40 грн.

Керуючись ст.ст. 11, 71, 86, 94, 158 - 163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Вікторія-Феліз" задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції №0000282360 від 13.04.11.

Присудити товариству з обмеженою відповідальністю "Вікторія-Феліз" з Державного бюджету України судові витрати в сумі 3,40грн.

Постанова суду набирає законної сили в порядку та строки, передбачені ст. 254 КАС України.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Кіровоградський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня отримання її копії апеляційної скарги, з одночасним надісланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду О.А. Черниш

Повний текст постанови складено 29.07.11.