Постанова № 18612660, 06.09.2011, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 вересня 2011 року 14:39 Справа № 2а-0870/6100/11

Запорізький окружний адміністративний суд

у складі: головуючого - судді Чернової Ж.М.

при секретарі Батигіні О.В.

за участю:

від позивача: Русінова Т.Ю.

від відповідача: Вовк Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Запоріжжя адміністративну справу

за позовом: Публічного акціонерного товариства «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь ім. А.М.Кузьміна»

до: Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Запоріжжі

про: визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000500801 від 19.07.2011,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь ім. А.М.Кузьміна» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Запоріжжі про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000500801 від 19.07.2011, яким зменшено розмір відємного значення суми ПДВ у розмірі 2935435,00грн. та застосовано штрафну санкцію у розмірі 1,00грн.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги та просив задовольнити їх у повному обсязі. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що при визначені суми бюджетного відшкодування з ПДВ за квітень 2011року та відображені залишку відємного значення, який підлягав включенню до складу податкового кредиту наступного періоду ПАТ «Електрометалургійний завод «Дніпрспецсталь ім.А.М.Кузьміна» керувалося ст.ст.198, 200, 201 Податкового кодексу України і не допускало порушення вказаних норм. Висновки відповідача про порушення позивачем п.п.14.1.181 п.14.1 ст.14, п.198.3 ст.198, п.п.200.1, 200.3 ст.200 ПК України при визначені розміру відємного значення суми податку на додану вартість за квітень 2011року є такими, що суперечать фактичним обставинам та положенням податкового законодавства України. Сума ПДВ була фактично сплачена позивачем при здійсненні оплати у складі вартості товару. Просить адміністративний позов задовольнити та скасувати оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Представник відповідача проти позовних вимог заперечив, в обґрунтування заявлених заперечень зазначив, що фахівцями СДПІ по роботі з ВПП у м.Запоріжжі проведено позапланову документальну перевірку з ПАТ «ЕМЗ «Дніпроспецсталь ім.А.М.Кузьміна», за результатами якої встановлено завищення суми відємного значення з ПДВ за квітень 2011року в сумі 2935 435,00грн. по операціям з придбання фероматеріалів, послуг з капітального та поточного ремонту від контрагентів, серед яких виявлено платників, якими надано ризиковий кредит по операціям з придбання брухту. Таким чином, фінансово-господарська діяльність ПАТ «ЕМЗ «Дніпроспецсталь ім.А.М.Кузьміна» здійснювалась поза межами правового поля, що у свою чергу свідчить про не набуття належним чином цивільної право-дієздатності ПАТ, фінансово-господарські взаємовідносини між ПАТ та його контрагентами є нікчемними право чинами, та такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими право чинами. Вважає висновки акту перевірки обґрунтованими, а спірне податкове повідомлення-рішення таким, що винесено на підставі діючого законодавства. Враховуючи зазначене, просить у задоволені позову відмовити.

Відповідно до ст.160 КАС України, 06.09.2011 сторонам проголошено вступну та резолютивну частини постанови та оголошено про час виготовлення постанови у повному обсязі.

Відповідно до ст. 41 КАС України, в ході судового розгляду здійснювалось повне фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів, а саме: комплексу “Камертон”.

Суд, вислухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали та з'ясувавши обставини адміністративної справи, дослідивши інші наявні у справі докази у їх сукупності, прийшов до наступного висновку.

Публічне акціонерне товариство «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь ім.А.М. Кузьміна» (код ЄДРПОУ 00186536), зареєстроване виконавчим комітетом Запорізької міської ради, за адресою вул. Південне шосе, 81, м. Запоріжжя.

ПАТ «ЕМЗ «Дніпроспецсталь ім. А.М. Кузьміна» взято на податковий облік в органах державної податкової служби 28.04.1994 за № 67 та перебуває обліку в СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі.

На підставі направлень від 04.04.2011 № 0550, №0551, №0549, №0547 виданих Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з ВПП у м.Запоріжжі та відповідно до наказу СДПІ по роботі з ВПП у м.Запоріжжі від 02.06.2011 №639 проведено позапланову виїзну перевірку ПАТ «ЕМЗ «Дніпроспецсталь ім. А.М. Кузьміна» з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за квітень 2011 року, яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалось у період з 01.03.2011 по 30.03.2011.

За наслідками перевірки був складений акт №302/08-01/00186536 від 06.07.2011.

В ході перевірки виявлено, що згідно з поданою ПАТ «ЕМЗ «Дніпроспецсталь ім. А.М. Кузьміна» до СДПІ податкової декларації з ПДВ за квітень 2011року (вх.№9003554288 від 20.05.2011) сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку, складає 19508561,00грн.

За наслідками позапланової виїзної перевірки з питання визначення правомірності декларування відємного значення ПДВ за квітень 2011року встановлено завищення суми податкового кредиту та відємного значення квітня 2011року на загальну суму ПДВ 2935 435,00грн.

За результатами матеріалів перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення рішення №0000500801 від 19.07.2011, яким зменшено розмір відємного значення ПДВ у розмірі 2935 435,00грн. та застосовано штрафну санкцію - 1,00грн.

В період, що перевірявся, позивач здійснював взаємодію, зокрема, з ТОВ «Металл-Ресурс», ТОВ «Кримсплав», ТОВ «Трейдсплав», ТОВ «Дієг-Авіастар», ТОВ «АМВ», ТОВ «Трест Донбасдомнаремонт», ТОВ «Арті Інвест», ТОВ «Вторстіл».

Під час проведення перевірки направлено запити до податкових органів за місцем реєстрації контрагентів позивача, проведено співставлення задекларованих податкових зобовязань та податкового кредиту по ланцюгу постачання та іншої податкової інформації, отриманої на підставі ст.ст. 71-74 ПК України, та станом на 06.07.2011 серед постачальників ПАТ «ЕМЗ «Дніпроспецсталь ім. А.М. Кузьміна» виявлено платників, якими надано ризиковий кредит по операціях з придбання брухту на загальну суму ПДВ 2935435,00грн. в тому числі: ТОВ «Металл-Ресурс» на суму ПДВ 631766,00грн.; ТОВ «Кримсплав» на суму ПДВ 789323,42грн.; ТОВ «Трейдсплав» на суму ПДВ 360587,20грн.; ТОВ «Дієг-Авіастар» на суму ПДВ 505153,62грн.; ТОВ «АМВ» на суму ПДВ 249 307,00грн.; ТОВ «Трест Донбасдомнаремонт» на суму ПДВ 109432,00грн.; ТОВ «Арті Інвест» - 180063,00грн.; ТОВ «Вторстіл» - 109801грн. Відповідно до податкової інформації зазначені підприємства виступають вигодотраспортуючими субєктами.

Відповідно до баз даних ДПС, податкової звітності та інших джерел інформації, одержаних в ході проведення перевірки, встановлено укладання цивільно-правових відносин, спрямованих на надання податкової вигоди для третіх осіб з метою штучного формування валових витрат та податкового кредиту.

Враховуючи викладене, відповідач вважає, що правочини, укладені між позивачем та підприємствами постачальниками не спричинили реального настання юридичних наслідків. Таким чином, у ПАТ відсутній обєкт оподаткування податком на додану вартість операцій з підприємствами-постачальниками.

Перевіркою встановлено порушення п.п.14.1.181, п.14.1 ст.14, п.198.3 ст.198, п.200.1, п.200.3 ст.200 ПК України, п.10.1 «Порядку ведення реєстру виданих та отриманих податкових накладних», затвердженого наказом ДПА №1002, п.4 «Про затвердження форм та порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість» затвердженого наказом ДПА №41 ПАТ «ЕМЗ «Дніпроспецсталь» ім.А.М.Кузміна» завищено суму податкового кредиту та відємного значення квітня 2011 року.

Відповідач вважає, що право на віднесення до податкового кредиту підлягають лише ті суми податків, які нараховані (сплачені) платником податку (особою, відповідальною за нарахування та сплату податку) до бюджету. За своєю правовою природою ПДВ це непрямий податок, який нараховується та сплачується платником податків відповідно механізму його справляння. При цьому, відповідно до правила першої події, при здійсненні оподатковуваних податком на додану вартість господарських операціях, у одного платника податків виникають податкові зобовязання, а у іншого платника податків право на віднесення відповідних сум до складу податкового кредиту. За таких обставин, відповідач вважає, що передумовою віднесення до податкового кредиту, відємного значення, бюджетного відшкодування є зобовязання декларування контрагентом своїх податкових зобовязань за правилом першої подій. Враховуючи вищевикладене, спочатку йде нарахування податкового зобовязання, його сплата до бюджету і при настанні відповідних обставин його віднесення до податкового кредиту. При цьому всі ці правові умови є послідовними та нерозривними між собою, і відсутність будь-якої умови позбавляє виникнення права на бюджетне відшкодування.

Суд не може погодитися з позицією відповідача оскільки, визначення розміру належних платнику податку сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість здійснюється на підставі норм ст.200 Податкового кодексу України.

Відповідно до п. п.200.1, 200.2, 200.3 ст.200 ПКУ сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобовязання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом. При відємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргузараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п.200.4. ст. 200 ПКУ, якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має відємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого відємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території Українисумі податкового зобовязання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг; б) залишок відємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду

Таким чином, виходячи зі змісту вищезазначених норм, бюджетному відшкодуванню підлягає частина податку, сплачена платником податку, що придбав товари та послуги, їх постачальникам.

При цьому Податковий Кодекс України не обмежує можливості врахування під час визначення розміру бюджетного відшкодування сум податку на додану вартість, сплачених у складі ціни придбаних товарів та послуг. Також вказаним Кодексом не передбачено можливості зменшення суми бюджетного відшкодування в разі несплати сум податку на додану вартість до бюджету контрагентами платника податку, який має право на бюджетне відшкодування.

Податковий кодекс України для платників податків не передбачає ані обов'язок, ані право вимагати від контрагентів-постачальників будь-яких відомостей достовірності його державної реєстрації як СПД, реєстрації платником податків, “податкових взаємовідносин” з бюджетом, ведення податкового обліку, подання декларацій, тощо.

Підпунктом 198.3. ст.198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у звязку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Датою виникнення права платника податку на податковий кредит відповідно до п.198.2 ст. 198 ПКУ вважається дата здійснення першої з подій:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Підпунктом 198.6 п.198 ст. 198 ПКУ встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у звязку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Відповідно до п.201.1 ст.201 ПКУ платник податку зобовязаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну.

Згідно з п.201.10 ст.201 ПКУ податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Пунктом 201.4 ст.201 ПКУ встановлено, що податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобовязань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Відповідно до п.п. 201.6 та 201.8 ст.201 ПКУ податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобовязаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу

Таким чином, виходячи із приписів вищевказаних норм Податкового кодексу України, податкова накладна є документом, який підтверджує фактичну сплату покупцем податку на додану вартість у ціні товару, та надає право на формування податкового кредиту платника податків-покупця. І лише придбання товарів (послуг, робіт), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності платника податку, відсутність податкової накладної та складання податкової накладної особою, що не зареєстрована як платник ПДВ, позбавляють платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат.

Матеріальні цінності, що придбавалися у постачальників призначалися для використання ПАТ «ЕМЗ «Дніпроспецсталь ім. А.М. Кузьміна» в оподатковуваних операціях власної господарської діяльності.

Як свідчать матеріали справи та надані документальні докази, з метою здійснення господарських відносин із зазначеними постачальниками позивач вжив всіх заходів щодо перевірки факту реєстрації зазначених товариств як платників ПДВ. На вимогу ПАТ «ЕМЗ «Дніпроспецсталь ім. А.М. Кузьміна» йому були надані копії свідоцтв про реєстрацію цих постачальників як платників ПДВ, копії установчих документів та довідки про внесення їх до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, ліцензії на право здійснення операцій з металобрухтом.

Статтею 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців» встановлено, що якщо відомості, які підлягають внесенню до ЄДР, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Тобто, на дату здійснення та відображення у бухгалтерському та податковому обліку господарських операцій зазначені постачальники у встановленому порядку були зареєстровані уповноваженими органами як суб'єкти господарювання, взяті податковим органом на облік як платники податків, в тому числі ПДВ, а ПАТ «ЕМЗ «Дніпроспецсталь ім. А.М. Кузьміна» мало належним чином оформлені податкові накладні, одержаними від таких постачальників та інші первинні документи, що підтверджують факт наявності господарчих відносин між підприємствами. Акт перевірки зазначені факти не спростовує.

Перевіркою не зафіксований факт наявності в податкових накладних недоліків, що свідчить про їх неналежність як первинного документу, або порушення порядку їх видачі.

Відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Нормативними актами України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.

При придбанні товару покупець зобов'язаний лише сплатити відповідну суму податку на додану вартість продавцю в ціні товару, який зобов'язаний внести цю суму податку на додану вартість до бюджету і у випадку невиконання свого обов'язку понести за це відповідальність.

З наведеного випливає, що сама по собі несплата податку продавцем (у томі числі у разі ухилення від сплати), в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування, не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. В разі невиконання контрагентами покупця своїх обов'язків по сплаті податку на додану вартість до бюджету, такі дії тягнуть відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб.

Оскільки безпосередні контрагенти позивача на момент укладання угод та складання податкових накладних мали свідоцтво платника податку на додану вартість (знаходився на обліку в Державній податковій службі в якості платника ПДВ), дані податкові накладні оплачені позивачем (що не спростовується в акті перевірки), тому невідображення або несплата контрагентами податкових зобовязань не є підставою для визнання недійсними виписаних цими контрагентами податкових накладних, позивачем в ціні придбаних у цих контрагентів послуг (товарів) по податковим накладним було сплачено ПДВ, тому позивач правомірно відносив сплачений ним в ціні товару ПДВ до свого податкового кредиту.

ПАТ «ЕМЗ «Дніпроспецсталь ім. А.М. Кузьміна» має в наявності оригінали документів на придбання металобрухту у зазначених постачальників (рахунки-фактури, накладні, акти прийомки, податкові накладні), які мають статус первинних документів.

Факт здійснення господарських операцій відображений у повному обсязі у бухгалтерському і податковому обліку, що підтверджено актом перевірки та про що не заперечував представник відповідача, так само як і реальність господарських операцій.

Згідно з ч.1 ст.67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори у порядку і розмірах, установлених законом. Платник податків, який правильно застосовує норми податкового права, не повинен залежати у своїх правовідносинах з державою від іншого платника податків, який ці нор ми порушує.

Чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди - по купця товару, яка є платником податку, не покладено обов'язку здійснювати контроль за дотриманням усіма постачальниками у ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку і в подальшому за можливі будьякі неправомірні дії будького з постачальників у ланцюгу постачання або через наявність/відсутність актів про здійснення зустрічних перевірок таких постачальників зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на отримання бюджетного відшкодування з ПДВ.

Податковим органом обставина щодо наявності реальних змін у податковому, бухгалтерському обліку позивача не спростована в акті перевірки відсутнє жодне посилання на первинний документ, який би не відповідав змісту здійснених поставок.

Крім того, відповідачем не враховано, що предметом договорів з ТОВ «Трест Донбасдомнаремонт» №14110402 від 07.03.2011, №14110071 від 19.01.2011 є виконання робіт з виготовлення водоохолоджуючих газовідводящих елементів сталеплавильних цехів, ремо7нт механообладнання та гідро обладнання цехів, тобто надання послуг, виконання робіт, які споживаються в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, що виключає їх надання та отримання по ланцюгу постачання.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що при відображенні залишку відємного значення, який підлягав включенню до складу податкового кредиту наступного періоду позивач керувався ст.198 Податкового кодексу України і не допускав порушення зазначеної норми.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно статті 9 ч. 1 та ч. 2 КАСУ суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ст. 2 КАСУ завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.2, 4 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на викладене, позовні вимоги ПАТ «ЕМЗ «Дніпроспецсталь ім. А.М. Кузьміна» підлягають задоволенню, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Запоріжжя - скасуванню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 158-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати неправомірним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0000500801 та від 19.07.2011 прийняте Спеціалізованою державною податковою інспекцію по роботі з великими платниками податків у м.Запоріжжі.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Публічного акціонерного товариства «Електрометалургійний завод «Дніпроспецсталь ім. А.М.Кузьміна» судовий збір у розмірі 3 (трьох) гривень 40 копійок.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова виготовлена в повному обсязі 13.09.2011

Суддя Ж.М.Чернова