Постанова № 18612262, 26.09.2011, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2011 року 14:56                               Справа № 2а-0870/7120/11

Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді          Калашник Ю.В.,

при секретарі судового засідання Корольові О.О.

за участю представників:

позивача – ОСОБА_1 (довіреність від 25.08.2011 №б/н);

відповідача – ОСОБА_2 (довіреність від 22.11.2010 №6429/10/10)

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький індустріально-механічний завод»

до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Запоріжжя

про скасування податкового повідомлення –рішення

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Запорізький індустріально-механічний завод» (далі – ТОВ «ЗІМЗ», позивач) звернулось до суду із адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Запоріжжя (далі – ДПІ у Заводському районі, відповідач), в якому просить, у урахуванням прийнятих судом уточнень, визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 19.08.2011 №0000551702.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та надав пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві. Зокрема зазначив, що чинним законодавством не передбачений обов’язок підприємства утримувати податок з доходів, виплачуваних фізичним особам - суб’єктам підприємницької діяльності.

Представник відповідача проти позову заперечив із підстав, викладених у письмових запереченнях на позов. Зокрема вказує, що рішенням суду припинено підприємницьку діяльність ОСОБА_3, а тому позивач повинен був утримувати з такої особи податок з доходів фізичних осіб.

На підставі ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України (далі-КАС України), судом у судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Розглянувши подані документи, заслухавши пояснення сторін, судом установлені наступні обставини.

02.02.2009 між позивачем та приватним підприємцем ОСОБА_3 укладений договір №1/-08, предметом якого є транспортні послуги. Виконання умов договору та сплата позивачем ОСОБА_3 вартості робіт підтверджується актами здачі-прийняття робіт, які підписані між сторонами та містяться у матеріалах справи. Відносини між сторонами тривали у період з жовтня 2009 року по січень 2011 року та за цей час позивач перерахував на користь підприємця 83750,00грн.

Про нарахований та виплачений дохід позивач звітував до ДПІ у Заводському районі та подавав податкові розрахунки сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку (ф.№1ДФ), зі змісту яких вбачається, що позивач здійснював нарахування та виплачу суб’єкту підприємницької діяльності ОСОБА_3 грошових коштів, проте суми податку з нього не утримував.

Із матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 зареєстрований як суб’єкт підприємницької діяльності Ленінською районною адміністрацією м.Запоріжжя 06.11.1997. Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 04.08.2010 припинено підприємницьку діяльність фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 Станом на 29.08.2011 у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців запис щодо припинення підприємницької діяльності особи не внесений, у відповідності до відомостей, що містяться у витязі з ЄДР фізичні особа знаходиться у стані припинення підприємницької діяльності (витяг №10945646).

Посадовими особами ДПІ у Заводському районі проведено виїзну планову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 по 31.03.2011, за результатами якої складений акт від 02.08.2011 №903/23-023/33701132.

Під час перевірки встановлено та у акті зафіксоване порушення приписів п.1.6 ст.1, пп. 4.3.25 п. 4.3 ст. 47, п. 7.1 ст.7, пп. 8.1.1 п. 8.1 ст.8, п. 17.2 ст.17 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі – Закон №889) за період з 01.10.2009 по 31.12.2010, внаслідок чого занижено податок з доходів фізичних осіб (ПДФО) у розмірі 11334,00грн., та порушення приписів пп. 162.1.1 п. 162.1 ст.162, пп. 163.1.1 п. 163.1 ст.163, пп. 164.1.2 п. 164.1 ст.164, пп. 164.2.2 п. 164.2 ст.164, пп. 168.1.1-168.1.2 п. 168.1 ст.168 Податкового кодексу України (далі – ПК України) в першому кварталі 2011 року, внаслідок чого занижено податок з доходів фізичних осіб у розмірі 1228,50 грн.

За результатами проведеної перевірки та на підставі виявлених порушень відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення від 19.08.2011 №0000551702, яким позивачу донараховані суми з ПДФО у розмірі 15703,12грн., у тому числі 12562,50грн. за основним платежем та 3140,62грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Вважаючи указане рішення протиправним позивач звернувся до суду.

Ураховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 50 Цивільного кодексу України фізична особа здійснює своє право на підприємницьку діяльність за умови її державної реєстрації в порядку, встановленому законом.

Згідно з ч. 1 ст. 128 Господарського кодексу України громадянин визнається суб'єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи відповідно до ст. 58 цього Кодексу.

Як встановлено ч.1 ст. 59 Господарського кодексу України, припинення діяльності суб'єкта господарювання здійснюється шляхом його реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації - за рішенням власника (власників) чи уповноважених ним органів, за рішенням інших осіб - засновників суб'єкта господарювання чи їх правонаступників, а у випадках, передбачених законами, - за рішенням суду.

Порядок державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця встановлений розділом VI Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» №755 від 15.05.2003 (далі - Закон № 755).

Згідно з ч. 1 ст. 46 Закону №755 державна реєстрація припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця проводиться у разі постановлення відповідного судового рішення.

У відповідності до ч.3 ст.46 Закону №755 фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця.

Із матеріалів справи та змісту витягу з ЄДР вбачається, що станом на 29.08.2011 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців запис щодо припинення підприємницької діяльності особи не внесений.

Спірні відносини у періоді 2009-2010 років регулював чинний на той час Закон №889.

Згідно із п.1.6 ст.1 Закону №889 загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню згідно з цим Законом, нарахований (виплачений) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду (далі - оподатковуваний дохід).

У відповідності до приписів п.1.15 ст.1 Закону №889, податковий агент - юридична особа (її філія, відділення, інший відокремлений підрозділ) або фізична особа чи представництво нерезидента - юридичної особи, які незалежно від їх організаційно-правового статусу та способу оподаткування іншими податками зобов'язані нараховувати, утримувати та сплачувати цей податок до бюджету від імені та за рахунок платника податку, вести податковий облік та подавати податкову звітність податковим органам відповідно до закону, а також нести відповідальність за порушення норм цього Закону.

До складу загального місячного або річного оподатковуваного доходу платника податку не включаються такі доходи (що не підлягають відображенню в його річній податковій декларації), зокрема, дохід (прибуток), одержаний самозайнятою особою від здійснення нею підприємницької або незалежної професійної діяльності, якщо така особа обрала спеціальну (спрощену) систему оподаткування такого доходу (прибутку) відповідно до закону (пп.4.3.25 п.4.3 ст.4 Закону №889).

Відповідно до пп. 9.12.1 п. 9.12 ст.9 Закону № 889 оподаткування доходів, отриманих фізичною особою від продажу нею товарів (надання послуг, виконання робіт) у межах її підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також фізичною особою, яка сплачує ринковий збір, здійснюється за правилами, встановленими спеціальним законодавством з цих питань, з урахуванням норм цього пункту.

До спеціального законодавства, в даному випадку, належить розділ IV Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян» від 26.12.1992 №13-92 (Декрет №13-92).

Згідно з ч. 2 ст.13 Декрету №13-92 оподатковуваним доходом від провадження підприємницької діяльності є чистий дохід, який визначається як різниця між валовими доходами та витратами, понесеними у зв'язку з його одержанням, на підставі поданих підприємцем податкових декларацій.

З 01.01.2011 року спірні правовідносини щодо сплати податку з доходів фізичних осіб регулюються ПК України.

У відповідності до п.162.1 ст.162 ПК України платниками податку є: фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні; податковий агент.

Об'єктом оподаткування резидента є, зокрема, загальний місячний оподатковуваний дохід (пп. 163.3.3 п.163.1 ст.163 ПК України).

Згідно із п. 164.2 ст.162 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються: доходи у вигляді заробітної плати, нараховані (виплачені) платнику податку відповідно до умов трудового договору (контракту); суми винагород та інших виплат, нарахованих (виплачених) платнику податку відповідно до умов цивільно-правового договору;

Податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок (пп.168.1.1 п.168.1 ст.168 ПК України).

Згідно із п.176.2 ст.176 ПК України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов'язані: а) своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок; б) подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до органу державної податкової служби за місцем свого розташування. Такий розрахунок подається лише у разі нарахування сум зазначених доходів платнику податку податковим агентом протягом звітного періоду. Запровадження інших форм звітності з зазначених питань не допускається.

Пунктом 177.1 ст.177 ПК України визначено, що доходи фізичних осіб-підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в п.167.1 ст. 167 цього Кодексу.

Об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи-підприємця (п.177.2 ст.177 ПК України).

Згідно із пп.177.8 ст.177 ПК України під час нарахування (виплати) фізичній особі - підприємцю доходу від операцій, здійснюваних у межах обраних ним видів діяльності, суб'єкт господарювання, який нараховує (виплачує) такий дохід, не утримує податок на доходи у джерела виплати, якщо фізичною особою - підприємцем, яка отримує такий дохід, надано копію документу, що підтверджує її державну реєстрацію відповідно до закону як суб'єкта підприємницької діяльності. Це правило не застосовується в разі нарахування (виплати) доходу за виконання певної роботи та/або надання послуги згідно з цивільно-правовим договором, коли буде встановлено, що відносини за таким договором фактично є трудовими, а сторони договору можуть бути прирівняні до працівника чи роботодавця відповідно до пп. 14.1.195 та 14.1.222 п.14.1 ст.14 цього Кодексу.

Аналізуючи вищевикладені норми законодавства суд дійшов висновку, що податкові агенти не мають законодавчих підстав для утримання податку з доходів, виплачуваних фізичним особам, зареєстрованим у встановленому законом порядку як суб'єкти підприємницької діяльності.

Судом встановлено, що під час господарський відносин між позивачем та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 останній був зареєстрований які фізична особа-підприємець, а тому у позивача відсутні законні підстави утримувати у останнього податок з доходів фізичних осіб.

Аналогічна позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 05.10.2010 у справі №К-6255/08.

Відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Нормативними актами України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншого суб’єкту господарювання, в тому числі за податковими зобов'язаннями.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку (ч.3 ст.2 КАС України).

Частиною 1 ст. 11 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Ураховуючи вище викладене, суд вважає, що відповідачем не доведена правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, у зв’язку із чим позовні вимоги є доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст. ст.161-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Заводському районі м. Запоріжжя від 19.08.2011 №0000551702.

          3.Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький індустріально-механічний завод» (код ЄДРПОУ 33701132) судовий збір у розмірі 3,40грн. (три грн. 40 коп.) Видати виконавчий лист.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

          Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України – з дня отримання такої постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова в повному обсязі оформлена і підписана 10.10.2011.

Суддя                                                   (підпис)                                        Ю.В.Калашник