Постанова № 18612250, 27.09.2011, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 вересня 2011 року 10:35 Справа № 2а-0870/7162/11

Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Калашник Ю.В.,

при секретарі судового засідання Корольові О.О.,

за участю представників:

позивача ОСОБА_1 (довіреність від 17.12.2010 №20-531);

ОСОБА_2 (довіреність від 17.12.2010 №20-532);

відповідача ОСОБА_3 (довіреність від 21.02.2011 №б/н);

ОСОБА_4 (довіреність від 26.07.2010 №б/н)

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовною заявою Відкритого акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь»

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Запоріжжі

про скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2011 року Відкрите акціонерне товариство «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» (далі ВАТ «Запоріжсталь», позивач) звернулось до суду із адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Запоріжжі (далі СДПІ, відповідач), в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 22.08.2011 №0000640801, від 22.08.2011 №0000680801.

У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали у повному обсязі та зазначили, що оскаржувані рішення є неправомірними, а зменшення розміру відємного значення протиправним. Пояснюють, що податковий кредит підприємства заснований на первісних документах та на податкових накладних, які відповідають вимогам чинного законодавства. Крім того зазначають, що позивач, який є покупцем, не може нести відповідальність за несплату ПДВ продавцями-постачальниками. Також пояснюють, що на час здійснення господарських операцій безпосередні контрагенти позивача були зареєстровані як платники ПДВ та сумнівів даний факт у перевіряючи осіб не викликав, а відсутність у постачальників по ланцюгу відображення у податковому обліку податкового кредиту не є порушенням позивачем приписів чинного законодавства. З урахуванням викладеного просять позов задовольнити.

Представники відповідача проти позову заперечили із підстав, викладених у письмових запереченнях на позов від 13.09.2011 №7639/10/10-013. Зокрема вказують, що податковим органом проведено співставлення задекларованих податкових зобовязань та податкового кредиту по ланцюгу постачання та встановлено відсутність декларування податкових зобовязань по ланцюгу постачання від контрагентів ПП «Кібар» та ТОВ «Енергостройінвест». Вважають, що фінансово-господарська діяльність позивача по операціям отримання від указаних підприємств товарів здійнюється поза межами правового поля. Вказують, що чинним законодавством України встановлений прямий зв'язок між сплатою, надходженням до бюджету ПДВ та відшкодуванням податку. Оскільки у контрагентів позивача по ланцюгу наявні порушення щодо сплати ПДВ, то оскаржувані рішення є правомірними та просять відмовити у задоволенні позову у повністю.

На підставі ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України (далі-КАС України), судом у судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Розглянувши подані документи, заслухавши пояснення сторін, судом установлені наступні обставини.

22.10.2010 між позивачем (покупець) та ТОВ «Енергостройінвест» (постачальник) укладений договір поставки №20/2010/1680, відповідно до якого постачальник зобовязуєтья виготовити та поставити покупцю феррохром. Виконання між сторонами умов указаного договору підтверджене документами, а саме: рахунками-фактурами, видатковими накладними, податковими накладними, приходними ордерами, платіжними дорученнями.

Із матеріалів справи вбачається (довідка ЄДР №10835644 станом на 16.08.2011), що ТОВ «Енергостройінвест» зареєстроване як юридична особа 24.01.2007. Видами діяльності підприємства є, зокрема, оптова торгівля рудами заліза та колорьових металів. На момент здійснення між позивачем та ТОВ «Енергостройінвест» господарських операцій, ТОВ «Енергостройінвест» було зареєстроване як платник ПДВ 02.02.2007. На час розгляду справи судом у Єдиній базі даних про платників ПДВ відомості щодо анулювання свідоцтва платника ПДВ відсутні.

22.10.2010 між позивачем (покупець) та ПП «Кібар» (постачальник) укладений договір поставки №20/2010/1647, відповідно до якого постачальник зобовязуєтья виготовити та поставити покупцю алюміній второнний. Виконання між сторонами умов указаного договору підтверджене документами, а саме: рахунками-фактурами, видатковими накладними, податковими накладними, приходними ордерами, платіжними дорученнями.

Із матеріалів справи вбачається (довідка ЄДР №9901762 станом на 10.05.2011), що ПП «Кібар» зареєстроване як юридична особа 23.09.2004. На момент здійснення між позивачем та ПП «Кібар» господарських операцій, останнє було зареєстроване як платник ПДВ 21.11.2006. На час розгляду справи судом у Єдиній базі даних про платників ПДВ відомості щодо анулювання свідоцтва платника ПДВ відсутні.

Посадовими особами СДПІ у період з 18.07.2011 по 05.08.2011 проводилась позапланова виїзна перевірка ВАТ «Запоріжсталь» з питання визначення правомірності декларування відємного значення ПДВ за травень 2011 року та достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок платника податку у банку за травень 2011 року, яка виникла за рахунок відємного значення з ПДВ, що декларувалось в період з 01.04.2011 по 30.04.2011. За результатами проведеної перевірки відповідачем складений акт від 05.08.2011 №338/08-01/00191230 (далі Акт-1).

Проведеною перевіркою встановлені та у Акті-1 зафіксовані порушення позивачем, зокрема, пп.14.1.181 п.14.1 ст.14, п. 198.3 ст.198, п.200.1, п. 200.3 ст.200 Податкового кодексу України (далі ПК України), п. 10.1 «Порядку ведення реєстру отриманих та виданих податкових накладних», а саме, завищення суми бюджетного відшкодування та відємного значення ПДВ за травень 2011 року на суму 449983,00грн.

Не погодившись із висновками Акту-1 позивач надав на нього заперечення (від 10.08.2011 №20/2060552) та відповіддю від 18.08.2011 №6956/10/08-01 відповідач повідомив, що висновки Акту-1 залишаються без змін.

За результатами проведеної перевірки та на підставі виявлених порушень відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення від 22.08.2011 №0000640801, яким позивачу зменшено суму відємного значення ПДВ за травень 2011 року на 449983,00грн.

Посадовими особами СДПІ проведена камеральна перевірка ВАТ «Запоріжсталь» з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування ПДВ на розрахунковий рахунок за червень 2011 року, За результатами проведеної перевірки відповідачем складений акт від 05.08.2011 №340/08-01/00191230 (далі Акт-2).

Проведеною перевіркою встановлені та у Акті-2 зафіксовані порушення позивачем, зокрема, пп.14.1.181 п.14.1 ст.14, п. 198.3 ст.198, п.200.1, п. 200.3 п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України (далі ПК України), п. 10.1 «Порядку ведення реєстру отриманих та виданих податкових накладних», а саме, завищення заявленої за червень 2011 року суми бюджетного відшкодування ПДВ у розмірі 449984,00грн.

Не погодившись із висновками Акту-2 позивач надав на нього заперечення (від 11.08.2011 №20/2060754) та відповіддю від 18.08.2011 №6954/10/08-01 відповідач повідомив, що висновки Акту-2 залишаються без змін.

За результатами проведеної перевірки та на підставі виявлених порушень відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення від 22.08.2011 №0000680801, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ за червень 2011 року на 449983,00грн.

Вважаючи указані рішення протиправними позивач звернувся до суду.

Ураховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено п.185.1 ст.185 ПК України об'єктом оподаткування є, зокрема, операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України.

Пунктом 198.1 ст. 98 ПК України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно із п.198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Приписами указаної статті встановлено, що право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

При цьому, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п.198.2 ст.198 ПК України).

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст.201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Статтею 201 ПК України встановлено, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (п.201.4 ст.201 ПК України).

Крім того, вимоги до первинних документів викладені у ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-XIV, а саме: первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Також вимоги до оформлення первинних документів встановлені п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, а саме: для надання первинним документам юридичної сили і доказовості, вони повинні мати обовязкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документу, код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Із матеріалів справи вбачається та представниками відповідача не заперечується, що податкові накладні, на підставі яких позивачем здійснено формування податкового кредиту відповідають вимогам чинного законодавства. Сумнівів щодо правильності їх оформлення та достовірності ні під час перевірки, ні під час судового засідання представниками СДПІ не виникало.

Крім того, пунктом 201.8 ст.201 ПК України встановлено, що право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому ст. 183 цього Кодексу.

Відповідно до п.1 ст.18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців» від 15.05.2003 №755, якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Із матеріалів справи вбачається, що безпосередні контрагенти позивача на час здійснення відповідних господарських операцій були зареєстровані як платники ПДВ. Указаний факт представниками відповідача не заперечується.

Крім того, під час проведення перевірки позивач надавав перевіряючим відповідні первинні бухгалтерські документи (рахунки-фактури, накладні, тощо), які підтверджують здійснення відповідних господарських операцій між ВАТ «Запоріжсталь» та його контрагентами. Указані первинні бухгалтерські документи були надані позивачем у судовому засіданні та сумнівів щодо правильності їх оформлення та достовірності їх змісту з боку представників відповідача не виникло.

Пунктом 200.1 ст. 200 ПК України визначено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з п. 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (п.200.3 ст.200 ПК України).

Згідно із п. 200.4 ст.200 ПК України якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з п. 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Нормативними актами України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.

При придбанні товару покупець зобов'язаний лише сплатити відповідну суму податку на додану вартість продавцю в ціні товару, який зобов'язаний внести цю суму податку на додану вартість до бюджету і у випадку невиконання свого обов'язку понести за це відповідальність.

З наведеного випливає, що сама по собі несплата податку продавцем (у томі числі у разі ухилення від сплати), в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування, не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. В разі невиконання контрагентами покупця своїх обов'язків по сплаті податку на додану вартість до бюджету, такі дії тягнуть відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб.

Оскільки контрагенти позивача на момент укладання угод та складання податкових накладних мали свідоцтво платника ПДВ, податкові накладні оплачені позивачем (що не спростовується в акті перевірки), то суд дійшов висновку, що позивач правомірно відносив сплачений ним в ціні товару ПДВ до свого податкового кредиту.

У відповідності до пп. 14.1.181 п.14. 1 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

З урахуванням викладеного суд вважає, що рішення відповідача щодо зменшення суми відємного значення ПДВ за травень 2011 року та зменшення суми бюджетного відшкодування з ПДВ за червень 2011 року є протиправними.

Крім того, суд вважає безпідставними та необґрунтованими доводи відповідача зроблені під час перевірки про нікчемність договорів, укладених між позивачем та ПП «Кібар» і ТОВ «Енергостройінвест».

Приписами Цивільного кодексу України (далі ЦК України) встановлено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом не дійсним (ст. 204).

Так, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (ст.215); нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення (ст.236); недійний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що повязані з його недійсністю (ст.216).

Частиною 1 ст.215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч.1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Статтею 228 ЦК України встановлено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Жодних доказів нікчемності правочинів у відповідності до приписів ЦК України, укладених позивачем із його контрагентами, відповідач суду не надав.

Крім того, податковий орган не позбавлений права звернення до адміністративного суду з вимогою про визнання недійсним правочину, укладеного між останнім у ланцюгу постачань платником податку та його контрагентом. Указана позиція також наведена у листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 №742/11/13-11.

Із матеріалів справи вбачається та у судовому засіданні встановлено, що відповідні висновки про нікчемність договорів, укладених між позивачем та його контрагентами зроблені відповідачем з огляду на відсутність декларування податкових зобовязань по ланцюгу постачання від контрагентів ПП «Кібар» та ТОВ «Енергостройінвест». При цьому, жодних зауважень до позивача та його безпосередніх контрагентів у відповідача ні під час перевірки, ні у судовому засіданні не висловлювалось. До суду із позовом про визнання певних договорів недійсними відповідач не звертався.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку (ч.3 ст.2 КАС України).

Частиною 1 ст. 11 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Ураховуючи вище викладене, суд вважає, що відповідачем не доведена правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, у звязку із чим позовні вимоги є доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст. ст.161-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Запоріжжі від 22.08.2011 №0000640801.

3.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м.Запоріжжі від 22.08.2011 №0000680801.

4.Стягнути з Державного бюджету України на користь Відкритого акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» (код ЄДРПОУ 00191230) судовий збір у розмірі 6,80грн. (шість грн. 80 коп.) Видати виконавчий лист.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України з дня отримання такої постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених ч.4 ст.167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова в повному обсязі оформлена і підписана 10.10.2011.

Суддя (підпис) Ю.В.Калашник