Постанова № 18611704, 22.08.2011, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 серпня 2011 року (14 год. 19 хв.) Справа № 2а-0870/3170/11

Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Артоуз О.О.

при секретарі судового засідання Вітковській С.О.

за участю представників:

позивача: Мниха О.М.

відповідача: Агапової А.С.

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовною заявою: Приватного підприємства “Співдружність”

до: Державної податкової інспекції в Оріхівському районі

Запорізької області

про: скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ:

06 травня 2011 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Приватного підприємства “Співдружність” до Державної податкової інспекції в Оріхівському районі Запорізької області про скасування податкового повідомлення-рішення від 22 квітня 2011 № 0000122302.

Позивач підтримав позовні вимоги з підстав, зазначених у позовній заяві. Зазначає, що податкові зобовязання з податку на додану вартість та податку на прибуток підтверджується відповідними видатковими та податковими накладними та розрахунково-платіжними документами. Вважає неправомірними висновки податкової про порушення позивачем пп. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4, п. 4.1 ст. 4, п. 5.1 ст. 5, пп. 5.4.7 п. 5.4 ст. 5, пп. 5.6.1 п. 5.6 ст. 5, пп. 5.7.1, п. 5.7 ст. 5, пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11, пп. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11, п. 10.1 ст. 10 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (в редакції закону України №283/97-ВР від 22.05.2007), пп. "г" пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7, пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7, пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7, пп. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" Закону України “Про податок на додану вартість” від 04.03.1997 №168/97-ВР. Просить позов задовольнити.

Відповідач з позовними вимогами не погодився з підстав, викладених у наданих запереченнях. Зазначає, що актом перевірки встановлено порушення позивачем положень Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”, внаслідок чого підприємством занижено податок на прибуток та Закону України “Про податок на додану вартість” від 04.03.1997 №168/97-ВР “Про податок на додану вартість”, внаслідок чого занижено податок на додану вартість. Вважає, що включення до складу податкового кредиту сум ПДВ згідно податкових накладних, отриманих від постачальника ТОВ «Цоколь» є неправомірним, з огляд на те, що правочини між позивачем та його контрагентом здійснені без мети настання реальних наслідків, а отже нікчемними.

За результатами перевірки, відповідно до чинного законодавства, були прийняті податкові повідомлення-рішення про донарахування податкових зобовязань. Просить у задоволенні позову відмовити.

Суд, вислухавши пояснення представників позивача та відповідача, розглянувши матеріали і з'ясувавши обставини адміністративної справи, дослідивши інші наявні у справі докази у їх сукупності, прийшов до наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі направлення від 28.03.2011 №149, вданого Державною податковою інспекцією в Оріхівському районі Запорізької області та наказу №202 від 28.03.2011 проведено позапланову виїзну документальну перевірку Приватного підприємства “Співдружність” з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2008 по 31.12.2010, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 по 31.12.2010.

За результатами перевірки складений акт №11/23-13624021від 08.04.2011.

Перевіркою, зокрема, встановлено, що підприємством порушено вимоги:

1.пп. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4, п. 4.1 ст. 4, п. 5.1 ст. 5, пп. 5.4.7 п. 5.4 ст. 5, пп. 5.6.1 п. 5.6 ст. 5, пп. 5.7.1, п. 5.7 ст. 5, пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11, пп. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11, п. 10.1 ст. 10 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” (в редакції закону України №283/97-ВР від 22.05.2007) в результаті чого занижено податок на прибуток, періоді, що перевірявся, всього у сумі 96 грн., у тому числі за І квартал 2010 року у сумі 16 грн., за півріччя 2010 року у сумі 100 грн., за 3 квартали 2010 рік в сумі 96 грн., за 2010 рік у сумі 96 грн.;

2.пп. "г" пп. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7, пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7, пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7, пп. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 року № 168/97 - ВР (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, всього у сумі 5391 ірн., у тому числі за жовтень 2009 року у сумі 124 грн., за листопад 2009 року у сумі 500 ірн., за грудень 2009 року у сумі 1186 грн., за січень 2010 року у сумі 728 грн., за березень 2010 року у сумі 771 грн., за квітень 2010 року у сумі 771 грн., за червень 2010 року у сумі 540 грн., за липень 2010 року у сумі 771 грн. та завищено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, всього у сумі 79 грн., в т.ч. за вересень 2008 року у сумі 16 грн., за жовтень 2008 року у сумі 17 грн., за червень 2009 року у сумі 2 грн., за липень 2009 року у сумі 3 грн., за серпень 2009 року у сумі 18 грн., за вересень 2009 року у сумі 23 грн.

Також, в акті перевірки зазначено, що ПП «Співдружність» завищило загальні суми валових витрат за період з 2009 року по 2010 рік на суму 26069,88 грн. та 4625,00 грн. так як безпідставно віднесло до складу валових витрат витрати, пов'язані з придбанням товарів, згідно податкових накладних № 129 від 23.10.2009 та № 20 від 03.03.2010 з Товариства з обмеженою відповідальністю «Цоколь» у зв'язку з чим виникло заниження податку на прибуток за період з 23.10.2009 по 03.03.2010 на загальну суму 5391 грн.

Ці порушення на думку ДПІ у Оріхівському районі Запорізької області виникли у зв'язку з тим, що ДПІ у Жовтневому районі м.Запоріжжя складено акт про результати позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Цоколь» з питань дотримання податкового законодавства від 11.06.2010 № 95/23-2/31950126 та правочини, що укладені з ТОВ «Цоколь», відповідно до п.п 1, 2 ст. 215, п.п. 5 ст. 203 ЦК України є нікчемними, і в силу ст.. 216 ЦК України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Надаючи правову оцінку рішенням відповідача суд виходить з приписів ч. 3 ст. 2 КАС України, відповідно до яких, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Щодо операцій з придбання товарів та послуг у ТОВ «Цоколь».

Відповідачем виключені зі складу валових витрат та податкового кредиту витрати підприємства на придбання у ТОВ «Цоколь» товарів. На думку перевіряючих, первинні документи надані до перевірки по ТОВ «Цоколь» є недійсними, а договори з ТОВ «Цоколь» не були спрямовані на реальне настання правових наслідків, а тому є нікчемними.

Цей висновок ґрунтується на наступних обставинах: ТОВ «Цоколь» не в повному обсязі включило до своїх податкових зобов'язань та валового доходу суми виручки, отримані від Приватного підприємства “Співдружність”. ТОВ «Цоколь» не знаходиться за юридичною адресою; у ТОВ «Цоколь» були відсутні необхідні умови для досягнення результатів відповідної господарської діяльності.

З такою позицією суд не може погодитися з огляду на наступне.

Відповідно до частини другої статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Це означає, що правочин є нікчемним, якщо це прямо обумовлено в Законі.

Згідно з ч.1 ст.215 ЦК України загальною підставою недійсності правочину є недотримання в момент укладення правочину вимог частин 13, 5 і 6 ст.203 ЦК України (яка встановлює умови дійсності правочинів).

Спеціальні підстави (статті 218235 ЦК України) конкретизують застосування загальних умов, встановлюючи особливості порядку визнання правочину недійсним.

В п.18 постанови № 9 від 06.11.2009 Пленум Верховного Суду України зазначив: перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 ЦК:

1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина;

2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

Окрім цього Пленум зазначив також, що при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Відповідно до ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом, або якщо він не визнаний судом недійсним.

В разі, якщо контрагент підприємства порушив законодавство при нарахуванні та сплаті своїх податкових зобов'язань, відповідальність за це несе виключно він, можливості покладення відповідальності на інших осіб законодавством України не тільки не передбачено, але прямо заборонено.

Таким чином, несплата податків однією із сторін правочину чи шляхом їх приховування не є підставою для висновку про нікчемність правочину.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” від 03.04.1997 за № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) плат ником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, про тягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в не оборотні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господар ської діяльності платника податку.

Згідно п.п.7.4.5 цього Закону не підлягають включенню до податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку с придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними.

Відповідачем зазначено, що документи на постачання будівельних матеріалів від ТОВ «Цоколь» не мають юридичної сили та не можуть бути підтвердженням факту придбання товару та виконання робіт ТОВ «Цоколь». Тому відсутні підстави для відображення у податковому обліку, а саме включення до податкового кредиту сум ПДВ відповідних періодів Приватного підприємства “Співдружність”.

При цьому перевіряючі посилаються на дані “Підсистеми співставлення податкової звітності ДПА України” та акт про результати позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Цоколь» з питань дотримання податкового законодавства від 11.06.2010 № 95/23-2/31950126.

Згідно зі ст. 1 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобовязань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до ч.1 ст.9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Зазначені товар безпосередньо випливає з діяльності позивача: позивачем збудовано та введено в експлуатацію майновий комплекс, що підтверджується матеріалами справи.

Згідно з положеннями п.5.1 ст.5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” валовими витратами є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Пунктом 1.32 ст. 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” передбачено, що господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

Таким чином, вірність та обґрунтованість формування платником податків валових витрат вимагає наявності звязку витрат платника податків на придбання товару з його господарською діяльністю, що полягає у намірі платника податку отримати користь від придбаних послуг. Податковою не доведено, що придбання послуг та товарів не повязано з господарською діяльністю позивача.

Пред'явлені до перевірки та надані у судовому засіданні документи є первинними документами у розумінні ст.9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” та повністю підтверджують факт здійснення операції і, відповідно, право позивача на включення до податкового кредиту та до складу своїх валових витрат вартості придбаних товарів, що у подальшому були використані при здійсненні господарської діяльності.

Усі первинні документи з обліку господарської операцій з ТОВ «Цоколь» оформлені належним чином, підписані повноважними особами підприємств та завірені печатками підприємств.

Пунктом 1.7 ст.1 Закону України “Про податок на додану вартість” податковий кредит визначений як сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно п.п.7.2.6 п.7 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх утримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до п.п.7.5.1 п.7.5 ст.5 Закону України “Про податок на додану вартість” датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг);

Згідно п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними. У разі, коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Відповідно до п.п.7.2.1 п.7 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” податкова накладна повинна містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Як встановлено п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України “Про податок на додану вартість” податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Згідно п.п.7.2.4 цього пункту право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку.

Таким єдиним випадком є факт відсутності у платника податку на додану вартість податкової накладної, тобто не підтвердження сум сплаченого податку податковими на кладними.

Як було встановлено, на момент вчинення зазначених вище правочинів ТОВ «Цоколь» було зареєстроване в установленому Законом порядку в якості платника ПДВ з присвоєним податковим органом індивідуальним податковим номером, який використовується для справляння цього податку.

Жодних доказів того, що угоди, укладені з ТОВ «Цоколь», не були направлені на реальне настання передбачених ними наслідків, в акті перевірки не наведено.

Крім того, пункт 5 Порядку заповнення податкової накладної, затвердже ного Наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 №165 (надалі - Порядок №165) встановлено, що податкова накладна вважаєть ся недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку.

Частиною 1 пункту 2 вказаного Порядку №165 визначено, що податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присво єно податковий номер платника податку на додану вартість.

Враховуючи зазначені вище норми Закону №168 та Порядку №165, платники податку не мають права включати до податкового кредиту суми сплаченого податку у зв'язку з придбан ням товарів, робіт (послуг) лише у випадках, коли такі сплачені суми податку:

не підтверджені податковими накладними;

підтверджені недійсними податковими накладними, тобто, податковими накладними, що видані особами, які не є платниками податку на додану вартість.

В усіх інших випадках платники податків мають право включати до податкового кредиту суми сплаченого податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), що використову ються у власній господарській діяльності, на підставі отриманих податкових накладних.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст.162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про визнання протиправним рішення субєкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень.

Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших субєктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку субєктів владних повноважень.

Відповідно до ч.1, ч.3 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст. ст. 94, 158, 160, 161, 162, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Приватного підприємства “Співдружність” до Державної податкової інспекції в Оріхівському районі Запорізької області про скасування податкового повідомлення-рішення від 22 квітня 2011 № 0000122302 задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення Державної податкової інспекції в Оріхівському районі Запорізької області 22.04.2011 № 0000122302

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови виготовлено 06.10.2011

СуддяО.О. Артоуз