Постанова № 18611208, 05.10.2011, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 жовтня 2011 р. справа № 2а/0570/16162/2011

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: <година >

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Грищенка Є.І.

при секретаріЧерніковій О.Є.

за участю сторін:

від позивача Коваленко А.Г., Сімора Н.В., Самойленко С.В., Гром К.А.

від відповідача Туру В.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом Навчально-методичного центру цивільного захисту та безпеки життєдіяльності Донецької області до Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Донецька про визнання недійсним рішення № 587 від 18.08.2011 року -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, Навчально-методичний центр цивільного захисту та безпеки життєдіяльності Донецької області звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Донецька про визнання недійсним рішення № 587 від 18.08.2011 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що з 21.08.2006 року по 30.07.2011 року перерахування (сплата) страхових внесків до УПФУ в Київському районі м. Донецька здійснювалась Центром відповідно до норм чинного законодавства, своєчасно, разом з одержанням (перерахуванням) коштів на оплату праці.

Як вбачається з рішення № 587, воно прийнято 18.08.2011 року на підставі ст. 106 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування».

01.01.2011 року набрав чинності Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне пенсійне страхування», згідно якого ч. 9 ст. 106 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» виключена. Тобто, управлінням ПФУ у Київському районі м. Донецька прийняте рішення на підставі норми Закону, яка втратила чинність. Позивач вважає рішення неправомірним та просив його скасувати.

Представники позивача у судовому засіданні підтримали позовні вимоги у повному обсязі та просили їх задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позову, про що надали суду письмові заперечення, в яких зазначили, що На підставі п. 7 Прикінцевих положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне пенсійне страхування» № 2464 на період до повного стягнення заборгованості зі сплати страхових внесків за діючими видами загальнообовязкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообовязкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим законом.

Згідно п. 10.11 Інструкції «Про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України» сплата (погашення) пені здійснюється у тому самому порядку, що ї недоїмка ф фінансові санкції. У разі коли страхувальник має несплачені суми недоїмки, пені та фінансових санкцій та здійснює оплату поточних сум страхових внесків, ці суми зараховуються шляхом перерозподілу такої сплаченої суми в рахунок погашення недоїмки, пені та фінансових санкцій у порядку календарної черговості їх виникнення. На підставі викладеного, керуючись ЗакономУкраїни «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування», Прикінцевими положеннями ЗУ «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування» просили відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення представників позивача, представника відповідача, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах заявлених позовних вимог, суд встановив наступне.

Позивач Навчально-методичний центр цивільного захисту та безпеки життєдіяльності Донецької області є юридичною особою, зареєстрованою виконавчим комітетом Донецької області міської ради від 14.01.2002 року, ідентифікаційний код юридичної особи 26154203 (а.с. 24).

Відповідач, управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Донецьку, є органом виконавчої влади, який в цих правовідносинах здійснює повноваження, покладені на нього п. 12 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Положенням про Пенсійний фонд України, затвердженим Указом Президента України від 06 квітня 2011 року № 384/2011.

Згідно п.п. 1, 3 «Положення про Пенсійний фонд України», затвердженого Указом Президента України від 06 квітня 2011 року № 384/2011 (далі - Положення), Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, забезпечує реалізацію державної політики з питань пенсійного забезпечення та збору, ведення обліку надходжень від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Судом встановлено, що 18.08.2011 року начальником управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Донецька винесено рішення № 587 про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду за період з 21.08.2006 року до 30.07.2011 року, яким нараховано штраф у розмірі 1836,19 грн. та пеню в розмірі 1679,07 грн. (33,2%) та 7,03 грн. (2%).

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади й органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією і законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі за текстом КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Стаття 71 КАС України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд приходить до висновку, що Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Донецької області не доведена правомірність своїх дій у спірних правовідносинах, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, спірне рішення № 587 від 18.08.2011 року про застосування фінансових санкцій було прийнято на підставі п.2 ч. 9 ст. 106 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування».

Згідно із п. 2 ч. 9 ст. 106 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» (в редакції Закону від 23.12.2010) виконавчі органи Пенсійного фонду застосовують до страхувальників такі фінансові санкції:

2) за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум.

Проте, ч.9 ст. 106 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» було виключено з 01.01.2011 року згідно із набранням сили Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 8 липня 2010 року N 2464-VI.

Відповідно до п.7 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 08.07.2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій.

На період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.

Пунктом 22 частини першої статті 92 Конституції України передбачено, що засади цивільно-правової відповідальності, діяння, які є злочинами, адміністративними або дисциплінарними правопорушеннями, та відповідальність за них визначається виключно законами. Конституційний Суд України Рішенням від 30.05 2001 р. № 7-рп/2001 у справі за конституційним зверненням відкритого акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» щодо офіційного тлумачення положень пункту 22 частини першої статті 92 Конституції України, частини першої, третьої статті 2, частини першої статті38 Кодексу України про адміністративні правопорушення ( справа про відповідальність юридичних осіб) вирішив (п.1.1 резолютивної частини Рішення) положення пункту 22 частини першої статті 92 Конституції України треба розуміти так, що ними безпосередньо не встановлюються види юридичної відповідальності. За цим положенням виключно законами України визначаються засади цивільно-правової відповідальності, а також діяння, що є злочинами, адміністративними або дисциплінарними правопорушеннями як підстави кримінальної, адміністративної, дисциплінарної відповідальності та відповідальність за такі діяння.

Відповідно до частини четвертої статті 150 Конституції України передбачено, що з питань, передбачених цією статтею, зокрема офіційне тлумачення Конституції України, Конституційний Суд України ухвалює рішення, які є обовязковими до виконання на території України.

Зважаючи на встановлені обставини у справі, суд приходить до висновку, що оскаржуване рішення від 18 серпня 2011 року, що прийнято на підставі частини 9 статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", який на момент прийняття цих рішень втратив чинність, є протиправним.

З огляду на викладене, оскільки відповідачем при застосуванні штрафних санкцій позивачу застосовано норми, які втратили чинність, виходячи з позовних вимог позивача та відповідно до положень ст. 105 КАС України, суд вважає що рішення відповідача № 587 від 18.08.2011 року про застосування фінансових санкцій є нечинними.

Виходячи з обставин справи, суд вважає, що визнання нечинним рішення відповідача про застосування фінансових санкцій є належним та достатнім способом відновлення порушеного права позивача відповідно до ст.105 КАС України, а тому відмовляє позивачу в частині позовних вимог, щодо визнання дій відповідача неправомірними.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 7, 8, 9, 10, 11, 40, 94, 158, 159, 160, 161, 162, 163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Навчально-методичного центру цивільного захисту та безпеки життєдіяльності Донецької області до Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Донецька про визнання недійсним рішення № 587 від 18.08.2011 року - задовольнити частково.

Визнати нечиним рішення Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Донецька № 587 від 18.08.2011 року про застосування штрафу у розмірі 1836,19 грн. та пені у розмірі 1686,10 грн. на підставі п. 2 ч. 9 ст. 106 ЗУ «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування».

В задоволені решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Навчально-методичного центру цивільного захисту та безпеки життєдіяльності витрати зі сплати судового збору в розмірі 1 (одна) гривня 70 коп.

Постанова прийнята у нарадчій кімнаті, та проголошено її вступну та резолютивну частини у судовому засіданні 5 жовтня 2011 року в присутності представників сторін.

Постанова в повному обсязі виготовлена 10 вересня 2011 року.

Сторін було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Грищенко Є.І.