Постанова № 18610896, 05.09.2011, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 вересня 2011 року (11 год. 53 хв.) Справа № 2а-0870/5195/11

Запорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Киселя Р.В.,

при секретарі судового засідання Лавринці І.П.,

за участі представників:

позивача ОСОБА_1, довіреність №20/3741 від 12.08.2011,

ОСОБА_2, довіреність №20/3734 від 11.08.2011,

відповідача ОСОБА_3, довіреність від 10.01.2011 б/н

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом: Підприємства з іноземними інвестиціями у формі закритого акціонерного товариства «Запорізький залізорудний комбінат»

до: Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжя

про: визнання нечинним та скасування податкового повідомлення рішення.

07.07.2011 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Підприємства з іноземними інвестиціями у формі закритого акціонерного товариства «Запорізький залізорудний комбінат» (далі позивач) до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжя (далі відповідач), в якому позивач просить визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення рішення №0000310801 від 20.06.2011 про нарахування податку на додану вартість в сумі 257219 грн. і застосування штрафних санкцій в сумі 1 грн., визнати неправомірними дії відповідача в частині визнання актом перевірки правочинів нікчемними.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що оскаржуване податкове повідомлення - рішення відповідача прийняте на підставі акту документальної позапланової невиїзної перевірки від 09.06.2011 №287/08-01/00191218 (далі акт перевірки), який обґрунтований нікчемністю угод, укладених позивачем із ТОВ «Лендор». Позивач вважає висновки акту перевірки такими, що не відповідають дійсним обставинам справи, а відтак, відсутні з боку позивача порушення вимог податкового законодавства, на підставі яких видане оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Ухвалою суду від 11.07.2011 позовна заява у звязку з її невідповідністю вимогам ст. 106 КАС України була залишена без руху, наданий строк для усунення недоліків заяви до 25.07.2011.

Станом на 25.07.2011 позивач усунув недоліки позовної заяви, про які йшлося в ухвалі від 11.07.2011.

Ухвалою судді від 28.07.2011 року було відкрито провадження в адміністративній справі, судове засідання призначене на 16.08.2011.

Ухвалою суду від 16.08.2011 за клопотаннями представника відповідача провадження у справі було зупинено до 05.09.2011.

Ухвалою від 05.09.2011 провадження у справі було поновлено, судове засідання призначене на 05.09.2011.

Представники позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі, зазначивши, що актом перевірки не виявлено жодного фактичного порушення позивачем врахування в бухгалтерському та податковому обліку здійснених господарських операцій з постачальниками товарів та послуг. Також актом перевірки не зафіксовано, що перелічені у ньому сторони по договорам - постачальники товарів (послуг) також порушили податкове законодавство. Контрагент позивача ТОВ «Лендор» має належну правоздатність, був і є зареєстрований у якості платника податку на додану вартість на момент укладення правочинів та на момент здійснення господарських операцій за цими правочинами. Тобто до теперішнього часу правочини з цим підприємством є правомірними. Просили суд позов задовольнити.

Представники відповідача проти задоволення позову заперечили в повному обсязі, зазначили, що висновки акту перевірки позивача, на підставі якого було прийнято оскаржуване податкове повідомлення рішення, відповідають дійсним обставинам справи, оскаржуване рішення відповідача правомірне, тому просили відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

У судовому засіданні 05.09.2011 проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Суд, розглянувши матеріали і зясувавши обставини адміністративної справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши інші наявні у справі докази у їх сукупності,

ВСТАНОВИВ:

На підставі наказу від 08.06.2011 № 672, виданого відповідачем, в період з 08.06.2011 по 09.06.2011 співробітниками відповідача була проведена позапланова виїзна перевірка позивача з питань правових відносин з постачальниками товарів (послуг): ТОВ «Лендор» (код за ЄДРПОУ 33114394) за період з 01.02.2011 по 28.02.2011, про що складено Акт від 09.06.2011 №287/08-01/00191218.

У акті від 08.10.2010 №287/08-01/00191218 відповідач дійшов висновків, що позивачем було порушено пп. а), б) п. 198.1, п. 198.3 ст. 198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VІ, п. 8 «Порядку ведення реєстру отриманих та виданих податкових накладних», затвердженого наказом ДПА України від 30.06.2005 № 244 із змінами та доповненнями, зареєстрованого в Мінюсті України 18.07.2005 № 770/11050, п. 5.7 «Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість», затвердженого наказом ДПА України від 30.05.1997 у редакції наказу від 15.06.2005 № 213, зареєстрована в Мінюсті України 30.06.2005 № 702/10982, в результаті чого позивачем завищено суму податкового кредиту, позитивного значення різниці між сумою податкових зобовязань та податкового кредиту на суму ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет в сумі 257218,89 грн.

В обґрунтування зазначених висновків відповідач послався на те, що фінансово-господарська діяльність позивача по операціям поставки товарів (послуг) по ланцюгу постачання ТОВ «Лендор» від ТОВ «ПКФ «Піраміда», ТОВ «АТМК-Сервіс», АТ закритого типу «Укрметалопром», ПП «Комерційна фірма Альпарі», ТОВ «СВ-Метал груп», ТОВ «А.П.Х.», ПП «Метал-Приватсервіс груп», ТОВ «Мостплюсс», ТОВ «ДІКСІ-Д», ПП «ГЕЛІОС-Д», ТОВ «ЗОЛОТИЙ КОЛОС» та ТОВ «ГЕРМЕС-ЛТД», здійснюється поза межами правового поля, що у свою чергу свідчить про не набуття належним чином цивільної право-дієздатності позивачем, фінансово-господарські взаємовідносини між позивачем та вищенаведеними контрагентами є нікчемними та такими, що вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами.

На підставі Акту перевірки 20.06.2011 відповідачем було прийняте оскаржуване податкове повідомлення-рішення, відповідно до якого позивачу нараховано податок на додану вартість у розмірі 257219 грн. та фінансові санкції штраф в розмірі 1 грн.

Надаючи правову оцінку оскаржуваному податковому повідомленню-рішенню відповідача суд виходить з приписів ч.3 ст.2 КАС України, відповідно до яких, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Оскільки підставою прийняття оскаржуваного податкового повідомлення рішення стали висновки акту перевірки, то для вирішення позовних вимог необхідним є дослідження обґрунтованості цих висновків.

В Акті перевірки, на стор. 4-9 зазначено, що позивач мав господарські відносини щодо постачання товарів з ТОВ «Лендор» (код за ЄДРПОУ 33114394) у лютому 2011 року при цьому сума податкового кредиту позивача по операціям з ТОВ «Лендор» склала 257218,89грн. Актом перевірки було встановлено, що постачання товарів відбувалось на підставі наступних документів: податкових накладних, платіжних доручень, рахунків-фактури, прибуткових ордерів, звіту повіреного, видаткових накладних, товарно-транспортних накладних, Договору доручення від 22.2.2010 № 20/724 та договору поставки від 23.12.2010 № 20/729, тощо. Відповідно до зазначених документів позивач отримав у власність продукцію (товари) від ТОВ «Лендор».

Судом встановлені наступні обставини господарських правовідносин позивача із ТОВ «Лендор».

Між позивачем та ТОВ «Лендор» був укладений договір поставки від 23.12.2010 №20/724. Відповідно до вказаного договору Постачальник зобов'язався поставити, а Покупець зобовязується прийняти та оплатити на умовах Договору металопродукцію.

На виконання вказаного договору ТОВ «Лендор» передало у власність позивачу у лютому 2011 року товар відповідно до специфікації № 3 до договору № 20/729 від 23.12.2010. Поставку вказаних товарів та їх використання у господарський діяльності позивача підтверджують наявні в матеріалах справи первинні документи, а саме: податкова накладна від 03.02.2011 № 1, прибутковий ордер № 1606 від 03.02.2011, рахунок-фактура від 03.02.2011 № СФ-000013, видаткова накладна від 03.02.2011 № РН-00006, товарно-транспортна накладна від 03.02.2011 № 497641, платіжне доручення від 04.02.2011 № 001204, податкова накладна від 07.02.2011 №2, приходний ордер № 1611, рахунок-фактура від 07.02.2011 № СФ-000014, видаткова накладна від 07.02.2011 № РН-00007, товарно-транспортна накладна від 07.02.2011 № 497655, платіжне доручення від 08.02.2011 № 001450, податкова накладна від 09.02.2011 №3, приходний ордер № 1624, рахунок-фактура від 09.02.2011 № СФ-000015, видаткова накладна від 09.02.2011 № РН-00008, платіжне доручення від 11.02.2011 № 001650, податкова накладна від 09.02.2011 № 4, приходний ордер № 1625, рахунок-фактура від 09.02.2011 № СФ-000016, видаткова накладна від 09.02.2011 № РН-00009, товарно-транспортна накладна від 10.02.2011 № 497658, платіжне доручення від 11.02.2011 № 001655, податкова накладна від 10.02.2011 №5, приходний ордер № 1628, рахунок-фактура від 10.02.2011 № СФ-000017, видаткова накладна від 10.02.2011 № РН-000010, товарно-транспортна накладна від 10.02.2011 № 497662, платіжне доручення від 14.02.2011 № 001671, податкова накладна від 11.02.2011 №6, приходний ордер № 1630, рахунок-фактура від 11.02.2011 № СФ-000018, видаткова накладна від 11.02.2011 № РН-000011, товарно-транспортна накладна від 10.02.2011 № 497619, платіжне доручення від 16.02.2011 № 001787, податкова накладна від 14.02.2011 № 7, приходний ордер № 1632, рахунок-фактура від 14.02.2011 № СФ-000019, видаткова накладна від 14.02.2011 № РН-000012, товарно-транспортна накладна від 14.02.2011 № 49765, платіжне доручення від 16.02.2011 № 001791, податкова накладна від 16.02.2011 № 8, рахунок-фактура від 16.02.2011 № СФ-000020, податкова накладна від 17.02.2011 № 11, приходний ордер №1645, рахунок-фактура від 17.02.2011 № СФ-000023, видаткова накладна від 17.02.2011 №РН-000013, товарно-транспортна накладна від 17.02.2011 № 497679, платіжне доручення від 21.02.2011 № 001951, податкова накладна від 18.02.2011 №12, приходний ордер №1646, рахунок-фактура від 18.02.2011 № СФ-000024, видаткова накладна від 18.02.2011 №РН-000014, товарно-транспортна накладна від 17.02.2011 № 497681, платіжне доручення від 23.02.2011 № 002030, податкова накладна від 22.02.2011 № 14, приходний ордер №1672, рахунок-фактура від 22.02.2011 № СФ-000026, видаткова накладна від 22.02.2011 №РН-000015, товарно-транспортна накладна від 21.02.2011 № 497686, платіжне доручення від 02.03.2011 № 002257, податкова накладна від 24.02.2011 № 15, приходний ордер №1696, рахунок-фактура від 24.02.2011 № СФ-000027, видаткова накладна від 24.02.2011 №РН-000016, товарно-транспортна накладна від 24.02.2011 № 497696, платіжне доручення від 25.02.2011 № 002096, податкова накладна від 24.02.2011 № 16, приходний ордер №1698, рахунок-фактура від 24.02.2011 № СФ-000028, видаткова накладна від 24.02.2011 №РН-000017, товарно-транспортна накладна від 24.02.2011 № 331426, платіжне доручення від 25.02.2011 № 002117, податкова накладна від 28.02.2011 № 19, приходний ордер №1705, рахунок-фактура від 28.02.2011 № СФ-000031, видаткова накладна від 28.02.2011 №РН-000018, товарно-транспортна накладна від 28.02.2011 № 497701, платіжне доручення від 02.03.2011 № 002258.

За даним договором протягом лютого 2011 року позивачу ТОВ «Лендор» було поставлено товару на загальну суму 1512113,36грн., в тому числі ПДВ 252018,89 грн. Місце поставки товару Запорізька область, Василівський район, с. Мала Білозерка, шосе Веселівське, 7 км. Відповідно до п.3.2 Договору право власності на товар виникає на базі поставки товару.

Крім того, 22.12.2010 між позивачем та ТОВ «Лендор» було укладено договір доручення №20/724, за умовами якого ТОВ «Лендор» зобовязалось за винагороду від імені та за рахунок позивача здійснити певні юридичні дії а саме: укласти договори на придбання позивачем продукції, товарів та послуг виробничо-технічного призначення, необхідних для здійснення власної господарської діяльності позивача. Строк дії цього договору з 01.01.2011 по 31.12.2011.

ТОВ «Лендор» здійснювало у лютому 2011 року дії спрямовані на виконання договору доручення. Надання ТОВ «Лендор» у лютому 2011 року послуг передбачених договором доручення підтверджується такими документами: податкова накладна від 16.02.2011 №8, рахунок-фактура №СФ-000020 від 16.02.2011, звіт повіреного від 16.02.2011, платіжне доручення №003115 від 24.03.2011, податкова накладна від 17.08.2011 №9, рахунок-фактура №СФ-000021 від 17.02.2011, звіт повіреного від 17.02.2011, платіжне доручення №003116 від 24.03.2011, податкова накладна від 17.02.2011 №10, рахунок-фактура №СФ-000022 від 17.02.2011, звіт повіреного від 17.02.2011, платіжне доручення №002472 від 10.03.2011, податкова накладна від 21.02.2011 №13, рахунок-фактура №СФ-000025 від 21.02.2011, звіт повіреного від 21.02.2011, платіжне доручення №002471 від 10.03.2011, податкова накладна від 28.02.2011 №17, рахунок-фактура №СФ-000029 від 28.02.2011, звіт повіреного від 28.02.2011, платіжне доручення №003117 від 24.03.2011.

За даним договором доручення ТОВ «Лендор» протягом лютого 2011 року позивачу було надано послуг на загальну суму 31200,00грн., в тому числі ПДВ 5200,00 грн.

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямованих на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 627 ЦК України, встановлено свободу договору. Тобто сторони вільні в укладені договору, визначені умов договору, тощо.

Суб'єкти господарювання самостійно визначають умови ведення господарської діяльності, економічної доцільності ведення тих чи інших господарських операцій. Визначення умови переходу права власності на товар, умов поставки товару є також правом сторін.

Суд вважає, що спірні правочини були спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними. Так, на виконання умов вищезазначеного договору поставки позивач отримав товари, які зазначені у договорах, сплатив їх вартість, про що свідчать первинні документи.

Обставини надання послуг за договором доручення №20/724 від 22.12.2010, укладеним між позивачем та ТОВ «Лендор», взагалі не відображені у акті перевірки. Відтак, у суду відсутні підстави вважати, що послуги за цим договором позивачу не надавались.

Відповідно до п. 14.1.181 ст.14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1. ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно із п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно з п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору.

З наведеного слідує, що в разі видачі контрагентами, зареєстрованими як платники ПДВ, покупцю податкових накладних з усіма необхідними реквізитами, передбаченими діючим законодавством, останній має право на включення суми ПДВ до складу податкового кредиту за звітній податковий період.

Постачання товарів та надання послуг за правочинами позивача з ТОВ «Лендор» підтверджені податковими накладними, які містять всі реквізити, передбачені п.201.1 ст.201 Податкового кодексу України. ТОВ «Лендор» на момент здійснення господарських операцій знаходився на податковому обліку як платники ПДВ, його свідоцтво про державну реєстрацію платника ПДВ на час здійснення цих господарських операцій не було анульоване, правочини з цим суб'єктом господарювання, а також первинні бухгалтерські та податкові документи не визнані у встановленому чинним законодавством України порядку недійсними.

Відповідні відносини у сфері оподаткування регулюються підпунктом 4.1.4 пункту 4.1 ст. 4 Податкового кодексу України. Вказана норма встановлює презумпцію правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків.

Зазначені норми поширюється також і на кваліфікацію господарських операцій з метою формування платником податків витрат для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та/або податкового кредиту з податку на додану вартість. За змістом указаної норми, відповідні витрати і податковий кредит вважаються сформованими платником податків правомірно, однак контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам.

При цьому, з урахуванням норм ст.ст. 61 та 44 Податкового кодексу України, саме на контролюючі органи покладається обов'язок контролювати правильність формування даних податкового обліку платників податків, у тому числі щодо правильності складення та достовірності первинних документів.

В разі, якщо контрагент підприємства порушив законодавство при нарахуванні та сплаті своїх податкових зобов'язань, відповідальність за це несе виключно він, можливості покладення відповідальності на інших осіб законодавством України не тільки не передбачено, але прямо заборонено.

Згідно зі ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до ч.1 ст.9 вказаного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Пред'явлені до перевірки документи є первинними документами у розумінні ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та повністю підтверджують факт здійснення операцій і, відповідно, право позивача на включення до складу податкового кредиту відповідних сум по операціям з вищезазначеними юридичними особами.

В Акті перевірки не наведено, у чому саме надані первинні фінансово-бухгалтерські документи не відповідають наведеним вимогам. Усі первинні документи з обліку господарських операцій оформлені належним чином, підписані повноважними особами підприємств та завірені печатками підприємств.

Таким чином, правочини між позивачем та ТОВ «Лендор» відповідають вимогам чинного законодавства України, при їх укладенні сторонами досягнуто згоди з усіх істотних умов; предметом правочинів є товари та послуги, що не обмежені в цивільному обороті України; правочини реально сторонами виконуються - товар передано, послуги надано, грошові кошти сплачуються. В Акті не наведено жодного належного доказу протилежного. За вказаних обставин, висновки відповідача спростовуються вищевикладеним.

Відповідно до ст. 69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. А відповідно до ст. 70 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спор.

Посилання відповідача на ту обставину, що один із контрагентів в ланцюгу постачання не задекларував суму податкового зобовязання суд не сприймає, як належний доказ нереальності правочину укладеного між позивачем та його постачальником, оскільки відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім в ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Відтак, відповідачем в ході судового розгляду не надано жодного належного та допустимого доказу, який би спростовув вимоги позивача.

На підставі наведеного, суд дійшов висновку про неправомірне збільшення відповідачем позивачу суми грошового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 257219 грн. та, відповідно, неправомірне нарахування штрафних санкцій у розмірі 1 грн.

Щодо позовної вимоги про визнання неправомірними дії Відповідача в частині визнання актом перевірки правочину нікчемним суд зазначає наступне.

Відповідно до Закону України «Про державну податкову службу в Україні» та з метою забезпечення єдиного порядку відображення результатів документальних перевірок суб'єктів підприємницької діяльності - юридичних осіб, їх філій, відділень та інших відокремлених підрозділів наказом Державної податкової адміністрації України від 10 серпня 2005 р. № 327 затверджено Порядок оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 25 серпня 2005 р. за № 925/11205) (далі - Порядок оформлення результатів перевірок).

Відповідно до п.1.3 Порядку оформлення результатів перевірок, акт службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності субєкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлення порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства субєктами господарювання.

Виходячи з вказаної норми, слід зазначити, що по-перше, оскільки акт перевірки службовий документ, то стосується правовідносин лише посадових осіб відповідача щодо його складання, а по-друге акт є документом, який висвітлює думку (позицію) перевіряючого. Висновки перевіряючого щодо досліджених під час перевірки правочинів не можуть визнавати такі правочини нікчемними. Крім того, законодавство України не передбачає необхідності визнавати правочини, які не відповідають вимогам закону, нікчемними, оскільки такі правочини є недійсними з моменту їх вчинення та не потребують встановлення факту їх нікчемності.

Таким чином суд вважає, що позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.

Враховуючи вищевикладене суд приходить до висновку, що позовна заява є такою, що підлягає частковому задоволенню, а саме у наведеній вище частині.

Враховуючи вищезазначене та керуючись ст.ст. 2, 4, 7-12, 14, 86, 158-163 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Підприємства з іноземними інвестиціями у формі закритого акціонерного товариства «Запорізький залізорудний комбінат» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжя про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення - рішення задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі №0000310801 від 20.06.2011, яким Підприємству з іноземними інвестиціями у формі закритого акціонерного товариства «Запорізький залізорудний комбінат» збільшено суму грошового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 257219,00 гривень та нараховані штрафні (фінансові) санкції в сумі 1,00 гривня.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Р.В. Кисіль

Постанова в повному обсязі складена 12.09.2011.