Постанова № 18591372, 12.10.2011, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" жовтня 2011 р. Справа № 5023/4965/11

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Істоміна О.А., суддя Барбашова С.В. , суддя Білецька А.М.

при секретарі Гурдісовій Н.В.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1. (дов. № б/н від 04.07.2011р.)

відповідача - ОСОБА_2. (дов. № б/н від 01.08.2011р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємства "СВАН", м. Харків (вх. № 3835 Х/3) на рішення господарського суду Харківської області від 10.08.11 у справі № 5023/4965/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-виробничого об'єднання "Вертікаль", м. Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємства "СВАН", м. Харків

про стягнення коштів, -

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Харківської області від 10.08.2011р. по справі № 5023/4965/11 (суддя Прохоров С.А.) позовні вимоги задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача 14943,48 грн. помилково перерахованих коштів, 1494,34 грн. пені за прострочення повернення коштів, 164,38 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Відповідач з даним рішенням господарського суду не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення та неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення господарського суду Харківської області від 10.08.2011р. у даній справі скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити, та всі судові витрати, пов'язані із розглядом даної справи, покласти на позивача.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому вважає, що доводи апеляційної скарги є необґрунтованими і задоволенню не підлягають, а рішення суду першої інстанції у даній справі є законним та мотивованим, в зв'язку з чим просить залишити його без змін.

Обговоривши доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши наявні у справі матеріали на предмет їх юридичної оцінки судом першої інстанції, проаналізувавши правильність застосування господарським судом норм матеріального та процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступних обставин.

Приймаючи оскаржуване рішення господарський суд Харківської області виходив з результатів встановлення та дослідження документально підтверджених матеріалами справи обставин спору за якими правомірно зясував, що 22.04.2010 року платіжним дорученням № В0002806 на поточний рахунок відповідача - ТОВ «Підприємства «СВАН»(код 31940893) позивач перерахував кошти в сумі 14943,48 грн. (аркуш справи 14).

Господарським судом також встановлено, що перерахування цих коштів позивачем відбулось помилково, оскільки як вбачається з матеріалів справи 05.03.2010 року між ТОВ НВО «Вертікаль»та ТОВ «Виробниче підприємство «СВАН»(код 36223382) було укладено договір № ВПС/1-10/16 поставки товару. На виконання умов цього Договору бухгалтерією позивача через схожість назв підприємств в базі даних помилково перераховані кошти ТОВ «Підприємству «СВАН»(код 31940893) відповідачу у даній справі в сумі 14943,48 грн. При цьому, судом визначено, що на час перерахування грошових коштів жодних договірних відносин у позивача з відповідачем не існувало.

Листом від 14.05.2010 року за № 423 позивач звернувся до відповідача із проханням повернути помилково перераховані грошові кошти у зв'язку з відсутністю договірних відносин. Однак дане звернення залишене відповідачем без відповіді та будь-якого реагування.

19.04.2011 року позивач направив відповідачу претензію за вих. №368, якою вимагав від відповідача перерахувати на поточний рахунок ТОВ НВО «Вертікаль»помилково перераховану суму в розмірі 14943,48 грн. в семиденний строк з дня отримання даної претензії. Даний лист отримано відповідачем 06.05.2011 року, проте залишено останнім без відповіді та задоволення.

Згідно частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно.

Господарським судом обґрунтовано та правомірно застосовано до спірних правовідносин норми матеріального права, які регулюють положення щодо набуття майна (грошових коштів) без достатньої правової підстави. Загальні підстави для виникнення зобовязання у звязку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 Цивільного кодексу України, відповідно до яких термін "майно" включає в себе не тільки майно в розумінні статті 190 Цивільного кодексу України, а і грошові кошти.

Виходячи з приписів статті 1212 Цивільного кодексу України зобовязання із набуття або збереження майна без достатньої правової підстави має місце при обовязковій наявності такої умови як: відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи або така підстава повинна згодом відпасти. Тобто чи мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обовязків.

У відповідності з пунктом 6 Указу Президента України "Про заходи щодо нормалізації платіжної дисципліни в народному господарстві України" № 227/95 від 16.03.1995р., підприємства незалежно від форм власності мають повертати у п'ятиденний строк платникам помилково зараховані на їх рахунки кошти.

Згідно зі статтями 4-7, 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, а судове рішення по справі приймає за результатами обговорення усіх обставин справи.

Сукупність наведених норм процесуального права свідчить про те, що оцінка наданих сторонами доказів на підтвердження відповідних фактів, повинна відбуватись з урахуванням сукупності всіх обставин, які існують на момент розгляду справи.

Зважаючи на той факт, що помилково перераховані грошові кошти в сумі 14943,48 грн. відповідачем так і не були повернуті, колегія суддів повністю погоджується з висновками господарського суду першої інстанції про правомірність стягнення вказаної суми з відповідача.

Однак перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції у повному обсязі колегія суддів вважає необґрунтованими висновки суду щодо застосування до відповідача відповідальності у вигляді стягнення з нього пені у розмірі 1494,34 грн. за ставкою 0,1 відсотка і з посиланням на положення статті 536 Цивільного кодексу України та статті 35 Закону України “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні”, оскільки дія вказаних норм жодним чином не поширюється на спірні правовідносини.

Так, статтею 536 Цивільного кодексу України закріплені загальні правила сплати боржником у грошовому зобов'язанні процентів за користування чужими коштами, якщо інше не встановлено договором, законом або іншим актом цивільного законодавства, а статтею 35 Закону України “Про платіжні системи та переказ коштів в Україні” встановлена відповідальність у вигляді пені щодо неналежного отримувача при проведенні переказу банком, з вини якого і сталось дане порушення, однак в даному випадку зобов'язання відповідача щодо повернення безпідставно набутих коштів виникло в силу закону, зокрема статті 1212 Цивільного кодексу України, в зв'язку з чим вимоги позивача про стягнення пені в сумі 1494,34 грн. є неправомірними, а позов в цій частині задоволенню не підлягає.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статей 33 та 34 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані довести обставини, на які вони посилаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, належними та допустимими у справі доказами; за статтею 36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи та матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Під час розгляду апеляційної скарги колегією суддів зясовано, що позивачем належним чином доведено набуття протилежною стороною грошових коштів без достатньої правової підстави, а його вимоги ґрунтуються на матеріалах справи та встановлених обставинах і відповідають вимогам закону. Наведені ж відповідачем у своїй апеляційній скарзі доводи про необхідність скасування прийнятого по справі судового рішення документально ним не обґрунтовані, докази на підтвердження обставин, які б звільняли його від обовязку повернути позивачу безпідставно перераховану грошову суму, відповідачем також не надані.

Не погоджуючись із рішенням господарського суду у даній справі, відповідач у своїй апеляційній скарзі вказує на те, що в порушення норм процесуального права суд розглянув справу за відсутністю його представника, який не був повідомлений про день, час та місце її розгляду, оскільки його підприємство тимчасово відсутнє за адресою, що зазначена у позовній заяві.

Проте, вказані посилання заявника апеляційної скарги не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки суперечать наявним у справі документам, а правовий аналіз матеріалів справи свідчить, що місцевим господарським судом у відповідності до вимог частини 2 ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України сторонам були створені необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, з огляду на наступне.

Позивачем на час розгляду даної справи в господарському суді додано до матеріалів справи Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб станом на 14.04.2011 року та станом на 05.08.2011 року, в якому місцезнаходженням ТОВ «Підприємство «СВАН»зазначено адресу - 61050, Харківська обл., м. Харків, Московський район, вул. Іскринська, буд. №28-А. Інших офіційних відомостей щодо місцезнаходження відповідача матеріали справи на момент розгляду справи не містили.

Відповідно до статті 54 Господарського процесуального кодексу України заява до суду подається позивачем і саме ним зазначається місцезнаходження відповідача.

З урахуванням того, що відповідно до витягу реєстраційного органу місцезнаходження відповідача значиться по вул. Іскринській буд. №28-А Московського району м. Харкова, тому позивачем зазначено дану адресу і у позовній заяві.

Відповідно до статті 64 Господарського процесуального кодексу України, суд порушивши провадження надсилає відповідну ухвалу зазначеним у позові особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місцем проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Відповідно до матеріалів справи, господарським судом ухвала про порушення провадження направлена за місцезнаходженням відповідача, зазначеним у витязі з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Таким чином, колегія суддів вважає, що вказані вимоги норм процесуального права цілком дотримані господарським судом, а із матеріалів справи вбачається, що спір можливо було вирішити за відсутністю відповідача, оскільки наявний в матеріалах справи обсяг доказів визнаний судом достатнім для вирішення справи по суті, підтвердженням чого являються наявні у справі документальні докази.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач також вказує на те, що ним на адресу позивача направлялись письмові відповіді на отримані претензії, зокрема лист №42 від 20.05.2010 року, лист №23 від 07.06.2011 року та зворотне поштове повідомлення про вручення кореспонденції позивачу, копії яких додані до апеляційної скарги.

Однак вказані документи не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки не є належними та допустимими доказом в справі у розумінні статті 34 Господарського процесуального кодексу України, так як жодних доказів на підтвердження факту направлення позивачеві цих листів відповідач не надав, в той час як їх отримання позивач категорично заперечує. Надана відповідачем в якості доказів отримання позивачем до матеріалів справи копія поштового повідомлення не свідчить про те, що саме відповідь на претензію була надіслана даним поштовим відправленням. Таким чином, надані відповідачем документальні докази не спростовують висновків по суті спору та не можуть бути підставами для його скасування.

Наданий відповідачем лист ПАТ «Зембанк»№ 02-15/3043 від 16.09.2010р. не має жодного відношення до предмету спору, яким є стягнення безпідставно отриманих коштів саме з ТОВ «Підприємство «СВАН», оскільки ПАТ «Зембанк»не є стороною у зобов'язанні, яке виникло між позивачем та відповідачем.

Посилання відповідача на об'єктивну неможливість через третю особу - ПАТ «Зембанк»здійснити повернення безпідставно отриманих коштів є необґрунтованим, оскільки нормами чинного законодавства не передбачено, що безпідставно отримані кошти мають бути повернуті саме з того рахунку, на який вони зараховані.

Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що рішення господарського суду Харківської області від 10.08.2011р. по справі № 5023/4965/11 в частині стягнення пені в сумі 1494,34 грн. за прострочення повернення коштів прийняте з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального права, в звязку з чим апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню, а вказане рішення скасуванню в означеній частині та прийняттю нового, яким у позові в цій частині повинно бути відмовлено. В іншій частині рішення прийняте з додержанням вимог чинного законодавства, а тому залишається без змін.

Задовольняючи вимоги апеляційної скарги частково колегія суддів також вирішила, що всі судові витрати, пов'язані із розглядом даної справи слід покласти на відповідача у відповідності з положеннями частини 2 статті 49 Господарського процесуального кодексу України, оскільки саме з його вини даний спір був доведений до суду.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 4-7, 32, 33, 43, 49, 99, 101, п. 2 ст. 103, п. 4 ч. 1 ст. 104, ст. 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Підприємства "СВАН", м. Харків задовольнити частково.

Рішення господарського суду Харківської області від 10.08.2011р. у справі № 5023/4965/11 в частині стягнення з відповідача на користь позивача 1494,34 грн. пені скасувати та в цій частині прийняти нове рішення, яким у позові в цій частині відмовити.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України в двадцятиденний термін.

Головуючий суддя Істоміна О.А.

Суддя Барбашова С.В.

Суддя Білецька А.М.

Повний текст постанови підписано 12 жовтня 2011 року.