Постанова № 18591368, 11.10.2011, Харківський апеляційний господарський суд

Харківський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" жовтня 2011 року Справа № 5023/2669/11

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Істоміна О.А., суддяБарбашова С.В., суддя Білецька А.М.

при секретарі Гурдісовій Н.В.

за участю представників сторін:

позивача ОСОБА_1, дов. б/н від 01.09.2011 р.

відповідача ОСОБА_2., дов. № 8 від 04.07.2011 р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпінотерм", м. Харків (вх. № 3505 Х/3-10) на рішення господарського суду Харківської області від 14 червня 2011 року по справі № 5023/2669/11

за позовом Селянського (фермерського) господарства "Слобода", с. Першотравневе, Борівський район, Харківська область

до Селянського фермерського господарства "Мрія", с. Семенівка, Шевченківський р-н, Харківська область

про розірвання договору та стягнення 398458,67 грн.

ВСТАНОВИЛА:

У травні 2011 року позивач - Селянське (фермерське) господарство "Слобода", звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - ТОВ "Укрпінотерм" про розірвання договору поставки №03/02-2 від 03.02.2011 року, укладеного між сторонами, та стягнення з відповідача суми основної заборгованості у розмірі 3836750,00 грн., інфляційних у сумі 5372,50 грн., 3% річних в сумі 1513,97 грн. та пені в сумі 7822,20 грн.

Рішенням господарського суду Харківської області від 14 червня 2011 року (суддя Прохоров С.А.) позов задоволено повністю. Розірвано договір поставки № 03/02-2 від 03.02.2011 року, укладений між сторонами по справі. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпінотерм" на користь Селянського (фермерського) господарства "Слобода" суму передплати в розмірі 383 750, 00 грн., пені в сумі 7822,20 грн., інфляційних в розмірі 5372,50 грн., 3% річних в розмірі 1513,97 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 4069,60 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.

Відповідач, з рішенням господарського суду не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 14 червня 2011 року, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. При цьому зазначає про те, що суд першої інстанції розглянув справу без участі відповідача, чим позбавив останнього скористатися своїми правами, передбаченими статтею 22 Господарського процесуального кодексу України. По суті позовних вимог відповідач зазначив про порушення позивачем умов договору в звязку з несвоєчасним перерахуванням суми попередньої оплати, а також про те, що відповідач платіжним дорученням № 439 від 14.04.2011 р. перерахував на рахунок позивача 83750,00 грн. в рахунок повернення коштів перерахованих позивачем за умовами договору поставки № 03/02-2 від 03.02.2011 р.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу з наведеними відповідачем доводами не погоджується, вважає рішення суду першої інстанції прийнятим у повній відповідності до норм матеріального та процесуального права і правильним встановленням всіх обставин справи, в зв'язку з чим просить дане рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 101 Господарського процесуального кодексу України, заслухавши пояснення уповноважених представників сторін, які підтвердили свої позиції, викладені в апеляційній скарзі та у відзиві на неї, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступних підстав.

Як свідчать матеріали справи, 03.02.2011 року між ТОВ "Укрпінотерм" (продавець - відповідач у справі) та СФГ "Слобода" (покупець позивач у справі) укладено договір поставки № 03/02-2, згідно умов якого відповідач зобов'язалось передати у власність позивача товар окремими партіями за ціною та в місці поставки, які зазначені у додатках до даного договору.

Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.

Даний договір є підставою для виникнення у його сторін прав і обов'язків, визначених ним та за своєю правовою природою є договором поставки.

Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Частина 2 цієї ж статті встановлює, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі статтею 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Додатком № 1 від 03.02.2011 року до договору поставки № 03/02-2 від 03.02.2011 року передбачена 100% передоплата товару протягом 3-х днів з моменту підписання договору.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до умов спірного договору в якості передоплати за аміачну селітру в біг-бегах марки Б позивачем 09 лютого 2011 року були перераховані грошові кошти на рахунок відповідача в розмірі 383750,00 грн. згідно платіжного доручення № 29.

Додатком № 1 від 03.02.2011 року до договору поставки № 03/02-2 від 03.02.2011 року визначено обов'язок ТОВ "Укрпінотерм" поставити позивачу Товар на суму 383 750,00 гривень з ПДВ на протязі 14 (чотирнадцяти) днів з моменту отримання попередньої оплати за Товар.

Однак, як зазначив позивач, відповідач свої зобов'язання за договором щодо поставки товару не виконав.

Відповідно до частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

З матеріалів справи вбачається, що позивач 15.03.2011р. направив на адресу відповідача претензію, в якій просив негайно виконати зобов'язання за договором поставки № 03/02-2 від 03.02.2011р., зокрема, поставити товар. Дана претензія отримана відповідачем, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (аркуш справи 17-19). Однак відповіді на дану претензію відповідачем не було надано.

Вказані обставини стали підставою звернення позивача з позовом до суду про розірвання договору та стягнення з відповідача суми попередньої оплати в розмірі 3836750,00 грн., а також інфляційних в розмірі 5372,50 грн., 3% річних в розмірі 1513,97 грн., пені в сумі 7822,20 грн., нарахованих в звязку з невиконанням відповідачем зобовязання за договором.

Вирішуючи господарський спір в частині вимог позивача щодо розірвання договору та стягнення суми попередньої оплати в розмірі 3836750,00 грн. суд першої інстанції виходив з того, що статтею 651 Цивільного кодексу України передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Враховуючи, що невиконання відповідачем своїх зобов'язань з поставки товару є суттєвим порушенням умов договору, відповідачем не надано будь-яких доказів на підтвердження виконання своїх зобов'язань за договором, аргументованих заперечень не представлено, за таких обставин суд першої інстанції правомірно визнав позовні вимоги про розірвання договору та стягнення суми зробленої передплати в розмірі 383750, 00 грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), тому, згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Пунктом 6.2. договору передбачено, що за порушення строків поставки постачальник сплачує неустойку в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми передплати за кожний день прострочення.

У відповідності до п. 6.2 договору позивачем за прострочення строків поставки товару була нарахована відповідачу пеня в сумі в сумі 7822,20 грн.

Місцевий господарський суд обґрунтовано задовольнив позовні вимоги в зазначеній частині, оскільки нарахування пені відповідає вимогам чинного законодавства, умовам договору та відносинам, що фактично склались між сторонами, а її розмір підтверджується наданим розрахунком.

Суд першої інстанції також задовольнив позовні вимоги про стягнення з відповідача інфляційних в розмірі 5372,50 грн. та 3% річних у розмірі 1513,97 грн., пославшись в якості підстав на статтю 625 Цивільного кодексу України.

Однак, колегія суддів не може погодитись з висновками суду першої інстанції в зазначеній частині, оскільки положення статті 625 Цивільного кодексу України застосовуються при порушенні або невиконанні боржником грошового зобовязання, тоді як в даному випадку за договором у відповідача існує обовязок з поставки товару, а викладені позивачем в претензії вимоги стосуються також виконання відповідачем зобовязання з поставки товару. Таким чином, відсутні правові підстави для стягнення з відповідача суми інфляційних та річних, в звязку з чим рішення в частині стягнення з відповідача інфляційних в розмірі 5372,50 грн. та 3% річних у розмірі 1513,97 грн. підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в цій частині.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України встановлені правила щодо належності і допустимості доказів, відповідно до яких господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Посилання відповідача в апеляційній скарзі на часткове погашення боргу за договором в сумі 83750,00 грн. згідно платіжного доручення № 439 від 14.04.2011 р., колегія суддів вважає необґрунтованим, оскільки повернення грошових коштів в розмірі 83750,00 грн. відповідачем здійснено згідно листа б/н від 12.04.2011 р., на вимогу суду апеляційної інстанції вказаний лист (належним чином засвідчену копію листа) до суду відповідачем не представлено, а також не надано будь-яких інших доказів на підтвердження того, що вказаний платіж здійснено саме в рахунок договору № 03/02-2 від 03.02.2011 р.

Наведені відповідачем доводи про несвоєчасне перерахування позивачем суми попередньої оплати не є підставою для односторонньої відмови відповідача від виконання зобовязання з поставки товару.

Твердження відповідача про порушення судом першої інстанції норм процесуального права не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду рішення господарського суду від 14 червня 2011 року та вони повністю спростовуються матеріалами справи, які свідчать про те, що судом першої інстанції були створені належні умови для всебічного та повного розгляду справи по суті: сторони були належним чином повідомлені про час та місце судового засідання, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (аркуш справи 32,33), розгляд справи неодноразово відкладався, ухвали були направлені сторонам також своєчасно.

Про те, що відповідачу було достеменно відомо про наявність даного господарського спору також свідчить направлена на його юридичну адресу: м. Харків, вул. Римарська 16, кв. 12, позовна заява (аркуш справи 8, 9).

Колегія суддів звертає увагу, що при розгляді справи в суді першої інстанції відповідачем не надано ні відзиву на позовну заяву, ні будь-яких пояснень по суті спору, в тому числі не було наведено жодного аргументованого доказу щодо наявності обставин про часткове погашення боргу.

Згідно з частиною 3 статті 22 Господарського процесуального кодексу України, сторони зобовязані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та обєктивного дослідження обставин справи.

Таким чином, факти, викладені в апеляційній скарзі відповідачем і його посилання на неправильне застосування та порушення судом першої інстанції норм процесуального права при розгляді справи, не знайшли свого підтвердження.

На підставі викладеного та керуючись статтями 32-34, 43, 99, 101, 102, пунктом 2 статті 103, пунктами 1, 4 частини 1 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпінотерм", м. Харків задовольнити частково.

Рішення господарського суду Харківської області від 14 червня 2011 року по справі № 5023/2669/11 в частині стягнення інфляційних в розмірі 5372,50 грн. та 3% річних у розмірі 1513,97 грн. скасувати та в цій частині прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Стягнути з Селянського (фермерського) господарства "Слобода" (63813, Харківська область, Борівський район, с. Першотравневе, код 30772957) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрпінотерм" (61057, м. Харків, вул. Римарська, буд. 16, кв. 12, код 34862614) витрати по сплаті державного мита в розмірі 103,29 грн.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

Головуючий суддя Істоміна О.А.

суддя Барбашова С.В.

суддя Білецька А.М.

Повний текст постанови підписано 10 жовтня 2011 року.