Постанова № 18591364, 11.10.2011, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" жовтня 2011 р. Справа № 5021/1067/2011

Колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду у складі:

головуючий суддя Сіверін В. І., суддя Терещенко О.І. , суддя Бондаренко В.П.

при секретарі Новіковій Ю.В.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1, дов. б/н від 15.04.2011 року

відповідачів - 1) не з"явився, 2) не з"явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. № 3087 С/1-18) на рішення господарського суду Сумської області від 05.07.2011 року у справі № 5021/1067/2011

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрхімсервіс", м. Суми,

до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумиєвромоноліт", м. Суми, 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Контакт-Техно", м. Суми,

про визнання недійсним договору купівлі-продажу,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач (Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрхімсервіс") звернувся до господарського суду Сумської області з позовом про визнання недійсним договору купівлі-продажу газопроводу довжиною 450,0 м від 23.12.2009 року, укладеного між відповідачами - Товариством з обмеженою відповідальністю "Сумиєвромоноліт" і Товариством з обмеженою відповідальністю "Контакт-Техно".

Позивач звернувся з клопотанням про витребування доказів у справі.

Рішенням господарського суду Сумської області від 05.07.2011р. у справі № 5021/1067/2011 (суддя Соп'яненко О.Ю.) у задоволенні позову відмовлено, у задоволенні клопотання позивача про витребування доказів відмовлено.

Позивач не погодився з цим рішенням господарського суду першої інстанції, оскільки вважає його прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права. Подав до Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, просить оскаржуване ним рішення місцевого господарського суду скасувати, прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

Апеляційну скаргу обгрунтовує тим, що позивач не заявляв позову про визнання права власності на газопровід і позовні вимоги стосуються лише визнання недійсним договору купівлі-продажу газопроводу, на підставі якого ТОВ «Сумиєвромоноліт»демонтувало металеву трубу, а тому є необгрунтованим посилання місцевого господарського суду як на підставу для відмови в позові на ненадання позивачем доказів права власності на спірний газопровід.

Також, зазначає, що в матеріалах справи є копії видаткової накладної № - 0000000003 від 23 грудня 2009 р. та акту приймання-передачі основних засобів від 23 грудня 2009 р., згідно з якими ТОВ «Контакт-Техно»передало неіснуючий газопровід ТОВ "Сумиєвромоноліт". При цьому, на думку позивача, згідно з частиною 1 статті 207 Цивільного кодексу України наявність вищезазначених письмових документів підтверджує факт укладення в письмовій формі між відповідачами окремого договору купівлі продажу неіснуючого газопроводу, дійсність якого і оспорюється позивачем.

Крім того, вказує на те, що місцевий господарський суд залишив поза увагою той факт, що у видатковій накладній № - 0000000003 від 23 грудня 2009 року та акті приймання-передачі основних засобів від 23 грудня 2009 р. на відміну від договору зазначено про передачу не тільки приміщення вартістю 324000,00 грн., а і 450 м. газопроводу, ціна якого безпідставно включена до ціни нежитлового приміщення, тоді як зі змісту самого договору купівлі-продажу нежитлового приміщення, вбачається, що газопровід не входить до складу предмету договору, а також відсутня умова про його ціну.

Також звертає увагу на те, що господарським судом судом першої інстанції не прийнято до уваги те, що газопроводи є об'єктами підвищеної небезпеки і чинним законодавством передбачений особливий порядок проектування їх будівництва та експлуатації. При цьому, жодного з документів, передбачених пунктами 3.19.; 3.21.; 3.24. Правил безпеки систем газопостачання України, затверджених наказом Держнаглядохоронпраці від 01.10.1997 р. № 254, зареєстрованими в Міністерстві юстиції України 15.05.1998 за № 318/2758 у відповідача в наявності не було.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 28.07.2011 року (колегія суддів у складі : головуючий суддя Сіверін В.І., суддя Терещенко О.І., суддя Бондаренко В.П.) апеляційну скаргу позивача було прийнято до провадження та призначено її до розгляду на 10.08.2011 року на 12:30 год.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 10.08.2011 року було продовжено строк розгляду справи не більше як на п"ятнадцять днів до 13.10.2011 року, а розгляд справи відкладено на 06.10.2011 року на 11:30 год. у зв"язку із задоволенням клопотання представника позивача про відкладення розгляду справи та продовження строку розгляду справи на п"ятнадцять днів у зв"язку із необхідністю присутності відповідачів у судовому засіданні.

Представники позивача в судових засіданнях 10.08.2011 року та 06.10.2011 року підтримали апеляційну скаргу.

Перший відповідач у відзиві на апеляційну скаргу проти її доводів заперечує, вважає оскаржуване рішення законним та обгрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Свої заперечення обгрунтовує тим, що з матеріалів справи та тексту самої позовної заяви вбачається те, що окремого договору купівлі - продажу газопроводу між першим відповідачем та другим відповідачем не укладалось. Оскільки, істотною умовою договору купівлі - продажу є ціна, у позивача по даній справі немає жодного доказу, що перший відповідач отримував у будь-якому розмірі кошти від другого відповідача за газопровід від ГРП до прйміщення під літ. «Е»довжиною 450 м за адресою: м. Суми, вул. Воровського 20.

Також вказує на те, що оскільки на думку сторін цього договору, газопровід, що не зданий у експлуатацію, є невід'ємною частиною відчуженого приміщення, тому другий відповідач передав першому відповідачу газопровід, довжиною 450 м. без укладання будь-якого іншого договору, в т.ч. і купівлі - продажу. Виходячиз цього, другий відчужив першому відповідачу товар, який був у нього в наяності на момент укладення договору купівлі - продажу.

Крім того, зазначає, що оскільки перший відповідач газопроводу не проектував та не будував і не мав наміру здавати його в експлуатацію, а придбав вже готовий газопровід, який був побудований, проте не зданий в експлуатацію, як частину приміщення під літ. «Е»за адресою: м. Суми, вул. Воровського 20, є безпідставними посилання позивача в апеляційній скарзі на те, що перший відповідач мав дотримуватись норм СниП 3.05.02-88 і ДБН АЗ. 1-3-94 для введення газопроводу в експлуатацію.

Перший відповідач в судове засідання 06.10.2011 року не з"явився, 03.10.2011 року на адресу Харківського апеляційного господарського суду від першого відповідача надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності його представника у зв"язку з неможливістю його явки в судове засідання.

Другий відповідач в судове засідання 06.10.2011 року також не з"явився, хоча належним чином повідомлявся про дату, час та місце його проведення, про що свідчить наявне в матеріалах справи поштове повідомлення №6115820849209 про вручення йому копії ухвали, якою було призначено розгляд апеляційної скарги в даному судовому засіданні.

А тому колегія суддів розглядає апеляційну скаргу за відсутності представників першого та другого відповідачів за наявними у справі матеріалами відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Заслухавши усні пояснення представників позивача, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, дослідивши обставини і матеріали справи, в тому числі наявні у ній докази, відповідність викладених в рішенні висновків цим обставинам і доказам, а також перевіривши додержання та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду першої інстанції слід залишити без змін, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи та було вірно встановлено місцевим господарським судом, 23 грудня 2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Сумиєвромоноліт», покупцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Контакт - Техно», продавцем, був укладений договір купівлі - продажу нежитлового приміщення (адмінбудівля) загальною площею 175, 0 кв.м., що розташоване за адресою: м.Суми, вул. Воровського, 20.

Сторони договору дійшли згоди про те, що продаж вчиняється за 324000 грн., які покупець зобовязується перерахувати на розрахунковий рахунок продавця на протязі 20 банківських днів з моменту укладення договору. Передача обєкта продавцем і прийняття обєкта покупцем відбувається в день підписання договору; Акт прийому-передачі укладатися не буде (п. п. 2.2, 3.1 договору).

До зазначеного договору першому відповідачу були також надані другим відповідачем видаткова накладна № 000000003 від 23.12.2009 року та акт приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів, відповідно до яких було передане нежитлове приміщення площею 175,0 кв.м. та газопровід системи опалення довжиною 450 м. від ГРП до нежитлового приміщення під літ. «Е».

На підтвердження наявності газопроводу перший відповідач надав копію листа № 12 від 23.01.2007 року попереднього власника даного нежитлового приміщення -ТОВ «Регіональний центр економіки», згідно з яким газопровід системи опалення загальною довжиною 450 м. від площадки ГРП до нежитлового приміщення під літерою «Е»є невідємною частиною комунікаційною спорудою цього приміщення; газопровід не був введений в експлуатацію.

Як вбачається зі змісту позовної заяви, позивач просить суд визнати недійсним договір купівлі продажу газопроводу довжиною 450 м від 23.12.2009 року, укладений між ТОВ «Контакт-Техно»та ТОВ «Сумиєвромоноліт».

В обґрунтування своїх позовних вимог зазначає, що після укладення 23.12.2009 року між відповідачами договору купівліпродажу газопроводу довжиною 450м. шляхом обміну письмовими документами, а саме: видатковою накладною № 0000000003 та актом приймання передачі основних засобів від 23.12.2009 року, ТОВ «Сумиєвромоноліт», вважаючи себе власником газопроводу, демонтувало металеву трубу, змонтовану на нежитловому приміщенні по вул.Воровського, 20 в м.Суми, що належить ТОВ «Укрхімсервіс»на підставі договору купівлі продажу від 02.12.2005 року.

При цьому, позивач зазначає, що будівництво газопроводу здійснювалось ТОВ «Укрхімсервіс»та на теперішній час не закінчене, а отже ТОВ «Контакт-Техно»та ТОВ «Сумиєвромоноліт»не були власниками газопроводу.

Таким чином, на думку позивача, зміст вищезазначеного договору купівлі продажу газопроводу довжиною 450 м, укладеного між ТОВ «Контакт Техно»та ТОВ «Сумиєвромоноліт», суперечить вимогам Цивільного кодексу України, що є підставою для визнання його недійсним на підставі пункту 1 статті 203 Цивільного кодексу України.

Частинами 1, 3 статті 215 Цивільного кодексу України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1 3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Відповідно до статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до розяснень, викладених в постанові Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 р. № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

Позивач у позовній заяві посилається на статтю 656 ЦК України, частина 1 якої визначає, що предметом договору купівлі - продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

З матеріалів справи вбачається, що предметом договору купівлі-продажу нежитлового приміщення від 23 грудня 2009 року є нежитлове приміщення під літ. «Е»площею 175,0 кв.м. за адресою: м. Суми, вул. Воровського, 20.

Згідно з видатковою накладною № 0000000003 від 23.12.2009 р. від ТОВ «Контакт-Техно»до ТОВ «Сумиєвромоноліт»було передане нежитлове приміщення (адмінбудівля) та газопровід довжиною 450 м.

Матеріалах справи свідчать про те, що окремого договору купівлі - продажу газопроводу, який є невід"ємною частиною відчужуваного приміщення по вул. Воровського, 20 у м. Суми, між першим та другим відповідачами не укладалось.

Такого висновку колегія суддів дійшла з урахуванням наступного.

Відповідно до частини 3 статті 640 Цивільного кодексу України договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації -з моменту державної реєстрації.

Згідно зі статтею 657 Цивільного кодексу України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.

Інженерна споруда, призначена для транспортування газу, промисловий газопровід ( газопровід) відповідно до законодавства вважається нерухомим майном.

Так, відповідно до частини першої статті 181 Цивільного кодексу України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

У пункті 1.3 Методичних рекомендацій стосовно визначення нерухомого майна, що знаходиться на земельних ділянках, право власності на яке підлягає державній реєстрації, затверджених наказом Міністерства юстиції України №660/5 від 14.04.2009 року "Про затвердження Методичних рекомендацій стосовно визначення нерухомого майна, що знаходиться на земельних ділянках, право власності на які підлягає державній реєстрації" зазначено, що Законом України "Про трубопровідний транспорт" передбачено, що об'єкти трубопровідного транспорту - це магістральні та промислові трубопроводи, включаючи наземні, надземні і підземні лінійні частини трубопроводів, а також об'єкти та споруди, основне і допоміжне обладнання, що забезпечують безпечну та надійну експлуатацію трубопровідного транспорту (стаття 1). Також, частиною першою статті 16 цього Закону встановлено, що до земель трубопровідного транспорту належать земельні ділянки, на яких збудовано наземні і надземні трубопроводи та їх споруди, а також наземні споруди підземних трубопроводів.

Тобто, газопроводи є об'єктами, що не можуть існувати без землі та переміщення їх є неможливим без їх знецінення, що відповідає ознакам нерухомого майна.

Отже, газопровід є нерухомим майном.

Однак, в матеріалах справи відсутні докази укладення сторонами в письмовій нотаріальній формі із здійсненням державної реєстрації договору купівлі-продажу спірного газопроводу, у зв"язку з чим відповідно до 3 статті 640 Цивільного кодексу України такий договір взагалі не укладався, тобто юридично його не існує.

При цьому, законодавством не передбачено визнання недійсним договору, який не укладався сторонами, тобто якого не існує.

Крім того, на підтвердження свого права власності на спірний газопровід позивач надав Робочий проект зовнішнього газопроводу до виробничого приміщення ТОВ «Укрхімсервіс»по вул. Воровського, 20 (2006 р.) та Технічні умови, видані ВАТ «Сумигаз»24.01.2006 р. за № 11, оригінали яких оглянуті в судовому засіданні.

Проте, як вірно зазначив місцевий господарський суд, наявність у позивача Робочого проекту та Технічних умов не свідчить про набуття ним права власності на газопровід.

Пунктом 6 Технічних умов позивач був зобовязаний розроблений проект узгодити з ВАТ «Сумигаз», зареєструвати його в інспекції Держнаглядохоронпраці, інспекції з Енергозбереження. Наданий позивачем Робочий проект не містить необхідних узгоджень та реєстрації, лише 03.04.2008 р. ВАТ «Сумигаз»продовжена дія Технічних умов.

Ухвалою місцевого господарського судувід 14.06.2011 р. суд пропонував позивачу надати докази, що газопровід був побудований за кошти позивача та належить йому, зокрема, первинні документи про взяття газопроводу на баланс, тощо.

Однак, таких документів позивачем надано не було.

При цьому, згідно з пунктом 3.17 Правил безпеки систем газопостачання України, затверджених наказом Держнаглядохоронпраці від 01.10.1997 р. № 254, після закінчення будівництва обєкти систем газопостачання повинні прийматися в експлуатацією відповідною комісією.

Згідно з п. 3.21 цих Правил приймання закінченого будівництвом об'єкта систем газопостачання оформляється актом за формою обов'язкового додатка 9 СНиП 3.05.02-88, на підставі якого виконується пуск газу і видача власнику (замовнику) дозволу на проведення пуско-налагоджувальних робіт. Із закінченням пусконалагоджувальних робіт органи Держнаглядохоронпраці дають дозвіл на експлуатацію об'єкта і беруть його під контроль. Коли проведення пуско-налагоджувальних робіт не потрібне, акт приймальної комісії є дозволом на введення об'єкта в експлуатацію.

Отже, місцевий господарський суд дійшов вірного висновку про відсутність достатніх правових підстав для задоволення позову.

Позивач в апеляційній скарзі посилається на те, що позивач не заявляв позову про визнання права власності на газопровід і позовні вимоги стосуються лише визнання недійсним договору купівлі-продажу газопроводу, на підставі якого ТОВ «Сумиєвромоноліт»демонтувало металеву трубу, а тому є необгрунтованим посилання місцевого господарського суду як на підставу для відмови в позові на ненадання позивачем доказів права власності на спірний газопровід.

Однак, як вбачається із тексту оскаржуваного рішення, місцевий господарський суд вказував на ненадання позивачем доказів права власності на спірний газопровід для спростування факту порушення права позивача, що є однією з підстав для відмови в позові.

Також позивач в апеляційній скарзі вказує на те, що в матеріалах справи є копії видаткової накладної № - 0000000003 від 23 грудня 2009 р. та акту приймання-передачі основних засобів від 23 грудня 2009 р., згідно з якими ТОВ «Контакт-Техно»передало неіснуючий газопровід ТОВ Сумиєвромоноліт». При цьому, на думку позивача, згідно з частиною 1 статті 207 Цивільного кодексу України наявність вищезазначених письмових документів підтверджує факт укладення в письмовій формі між відповідачами окремого договору купівлі-продажу неіснуючого газопроводу, дійсність якого і оспорюється позивачем.

Однак, на думку колегії суддів, такі твердження не можуть вважатися обгрунтованими, оскільки, як вже зазначалося вище, в матеріалах справи відсутні докази укладення сторонами в письмовій нотаріальній формі із здійсненням державної реєстрації договору купівлі-продажу спірного газопроводу, у зв"язку з чим відповідно до положень частини 1 статті 181, частини 3 статті 640, статті 657, Цивільного кодексу України, статті 16 Законом України "Про трубопровідний транспорт", пункту 1.3 Методичних рекомендацій стосовно визначення нерухомого майна, що знаходиться на земельних ділянках, право власності на яке підлягає державній реєстрації, такий договір взагалі не укладався, тобто його не існує в юридичному сенсі.

Крім того, позивач в апеляційній скарзі зазначив, що місцевий господарський суд залишив поза увагою той факт, що у видатковій накладній № - 0000000003 від 23 грудня 2009 року та акті приймання-передачі основних засобів від 23 грудня 2009 р. на відміну від договору зазначено про передачу не тільки приміщення вартістю 324000,00 грн. а і 450 м. газопроводу, ціна якого безпідставно включена до ціни нежитлового приміщення, тоді як зі змісту самого договоруі купівлі-продажу нежитлового приміщення, вбачається, що газопровід не входить до складу предмету договору, а також відсутня умова про його ціну.

Однак, на думку колегії суддів, таке посилання є безпідставним, так як газопровід, що не зданий у експлуатацію, є невід'ємною частиною відчуженого приміщення, а тому другий відповідач передав першому відповідачу газопровід, довжиною 450 м. без укладання будь-якого іншого договору, в т.ч. і купівлі - продажу. Виходячи з цього, другий відповідач правомірно відчужив першому відповідачу товар, який був у нього в наяності на момент укладення договору купівлі - продажу.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що місцевий господарський суд, приймаючи оскаржуване рішення, повністю дослідив обставини, які мають значення для справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, а тому підстави для скасування або зміни вказаного рішення відсутні.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 33, 43, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Сумської області від 05.07.2011р. у справі № 5021/1067/2011 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її підписання і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя (підпис) Сіверін В. І.

Суддя (підпис) Терещенко О.І.

Суддя (підпис) Бондаренко В.П.

Повний текст постанови складено 11.10.2011 року.

Згідно з оригіналом

помічник судді Колєснік Н.Ю.

12 10.2011