Постанова № 18591327, 28.09.2011, Севастопольський апеляційний господарський суд

<Список >

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

28 вересня 2011 року Справа № 5020-3/353 Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого суддіОстапової К.А.,

суддівПроценко О.І.,

Євдокімова І.В.,

за участю представників сторін:

представник позивача: не з'явився, Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради;

відповідач: ОСОБА_2, паспорт НОМЕР_1 від 23.01.1998, Фізична особа-підприємець ОСОБА_2;

розглянувши апеляційну скаргу Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя Головко В.О.) від 15 квітня 2010 року у справі №5020-3/353

за позовомФонду комунального майна Севастопольської міської Ради (вул. Луначарського, 5, місто Севастополь, 99011)

до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, 99011)

про стягнення заборгованості у розмірі 101750,61 грн. та розірвання договору оренди;

за зустрічним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

до Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради

про зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради (далі - ФКМ СМР) звернувся до господарського суду міста Севастополя з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (далі - ФОП ОСОБА_2) про стягнення заборгованості у розмірі 101750,61 грн., розірвання договору оренди № 410-05 від 18.11.2005 та зобов'язання відповідача повернути орендоване майно (а.с. 2-3, т. 1).

Позовна заява, з посиланням на статті 625, 651-654, 783 Цивільного кодексу України, статті 10, 18, 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" обґрунтована тим, що за договором оренди № 410-05 від 18.11.2005 за ФОП ОСОБА_2 утворилась заборгованість по орендній платі (за період з травня 2009 року по жовтень 2009 року) та штрафним санкціям - 101750,61 грн., з яких: по орендній платі - 53722,44 грн., пені - 2458,86 грн., 3% річних - 384,21 грн. та штрафу - 45185,10 грн.

Також, позивач просить розірвати договір оренди № 410-05 від 18.11.2005 та зобов'язати відповідача за первісним позовом повернути орендоване майно, оскільки вважає таке порушення умов договору ФОП ОСОБА_2 підставою для дострокового розірвання договору.

ФОП ОСОБА_2 звернувся до господарського суду міста Севастополя із зустрічною позовною заявою до ФКМ СМР про зобов'язання знизити орендну плату за приміщення за адресою: вул. В. Морська, 5, до 1900,00 грн. за місяць, зобов'язати перерахувати заборгованість по орендній платі, починаючи з моменту прострочення платежів і надати розстрочку оплати заборгованості на 12 місяців (а.с. 76-77, т. 1).

Зустрічні позовні вимоги обґрунтовані завищенням позивачем за первісним позовом розміру орендної плати.

Рішенням господарського суду міста Севастополя від 15.04.2010 у справі № 5020-3/353 у задоволенні первісного та зустрічного позовів відмовлено повністю.

Суд першої інстанції в своєму рішенні дійшов висновку, що договір оренди № 410-06 від 18.11.2005 комунального майна між ФКМ СМР та ФОП ОСОБА_2 не був укладений.

Не погодившись з постановленим судовим актом, 19.07.2011 ФКМ СМР звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Севастополя від 15.04.2010 у справі №5020-3/353 скасувати, прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що господарським судом міста Севастополя при прийнятті оскаржуваного рішення порушено норми матеріального права, а саме: статті 526, 610, 611, 625, 651, 759, 785 Цивільного кодексу України, статті 180 Господарського кодексу України, статті 12 Закону України "Про оренду державного та комунального майна".

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 01.08.2011 відновлено ФКМ СМР строк на подання апеляційної скарги та прийнято її до провадження судовою колегією у складі: головуючий суддя Сікорська Н.І., судді Фенько Т.П., Ткаченко М.І.

Розпорядженням в.о. секретаря судової палати від 18.08.2011 замінено суддю Фенько Т.П. на суддю Євдокімова І.В. та суддю Ткаченка М.І. на суддю Остапову К.А. у складі колегії з розгляду апеляційної скарги у справі № 5020-3/353.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 18.08.2011 розгляд апеляційної скарги відкладено на 12.09.2011.

Ухвалою Севастопольського апеляційного господарського суду від 12.09.2011 розгляд апеляційної скарги відкладено на 28.09.2011.

27.09.2011 від ФОП ОСОБА_2 до суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач за первісним позовом просить суд в задоволенні апеляційної скарги ФКМ СМР відмовити, рішення господарського суду міста Севастополя від 15.04.2010 у справі №5020-3/353 залишити без змін.

Розпорядженням заступника голови суду від 28.09.2011 замінено суддю Сікорську Н.І. на суддю Проценко О.І. у складі колегії з розгляду апеляційної скарги у справі № 5020-3/353, головуючим суддею по справі № 5020-3/353 призначено суддю Остапову К.А.

У судове засідання 28.09.2011 ФКМ СМР явку уповноваженого представника не забезпечив, про час і місце судового засідання повідомлений своєчасно та належним чином.

Враховуючи те, що явка учасників процесу не визнавалась обов'язковою, судова колегія вважає за можливе розглянути справу за відсутністю позивача за первісним позовом.

Розглянувши справу повторно в порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія встановила наступне.

18.11.2005 між Управлінням з питань майна комунальної власності міської державної адміністрації, правонаступником якого є ФКМ СМР (Орендодавець), та ФОП ОСОБА_2 (Орендар) був укладений договір оренди нерухомого майна № 410-05 (а.с. 9-10, т. 1).

Згідно з п. 1.1 договору оренди нерухомого майна № 410-05 з метою ефективного використання комунального майна та досягнення найвищих результатів господарської діяльності Орендодавець передає, а Орендар приймає в оренду нерухоме майно - вбудоване нежитлове приміщення загальною площею 18,70 кв.м, яке розташоване на першому поверсі за адресою: АДРЕСА_2, яке знаходиться на балансі Комунального ремонтно-експлуатаційного підприємства № 3, вартість якого відповідно до Акту оцінки вартості від 31.09.2005 складає - 30515,00 грн.

Відповідно до пункту 1.2 договору дане приміщення надається в оренду під розміщення магазину для дітей.

Сторони домовились, що орендна плата складає 5050,00 грн. за перший місяць оренди та перераховується Орендарем Орендодавцю не пізніше 20 числа поточного місяця (п. 3.2 договору № 410-05).

Сума орендної плати підлягає щомісячному корегуванню Орендарем при внесенні платежу відповідно до індексу інфляції, що встановлений Міністерством статистики України (п. 3.3 договору № 410-05).

Згідно з пунктом 3.4 сторони договору оренди зобов'язані переглянути розмір орендної плати на вимогу однієї зі сторін в разі зміни цін та тарифів, а також в інших випадках, які передбачені законодавчими актами України.

Пунктом 3.3 договору оренди нерухомого майна № 410-05 визначено, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному об'ємі, стягується відповідно до законодавства за весь період заборгованості з урахуванням пені, нарахованої з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який виплачується пеня, від суми недооплати, розрахованої за кожен день прострочення.

Пунктом 3.5 договору оренди сторони передбачили, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, стягується відповідно до законодавства за весь період заборгованості з урахуванням пені, нарахованої у відповідності до подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який виплачується пеня, від суми недооплати, розрахованої за кожен день прострочення.

Згідно з пунктом 6.1 договору оренди за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену законодавством України, у вигляді штрафу в п'ятикратному розмірі місячної орендної плати.

Відповідно до пункту 7.1 строк дії даного договору закінчується 03.11.2008.

Договір оренди нерухомого майна № 410-05 є новою редакцією договору оренди № 15-05 від 15.02.2005 (п. 8.2 договору № 410-05).

18.11.2005 був складений і підписаний Акт прийому-передачі орендованого майна (а.с. 11, т. 1).

Протоколом від 29.10.2008 сторони погодили зміни до договору оренди нерухомого майна № 410-05 (далі - Протокол) (а.с. 13, т. 1).

Відповідно до пункту 1 Протоколу Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради є орендодавцем за договором оренди нерухомого майна № 410-05.

Згідно з пунктом 1.2 Протоколу орендоване приміщення буде використовуватись під розміщення магазину непродовольчих товарів (одяг, сумки).

Пунктом 4.2 договору, з урахуванням Протоколу, передбачено, що при укладенні договору оренди строком на три роки і більше орендар зобов'язується здійснити нотаріальне посвідчення і державну реєстрацію даного договору, у строки, встановлені чинним законодавством і здійснити оплату послуг з підготовки документів, необхідних для нотаріального посвідчення.

Також, визначено строк дії договору - до 29.10.2013 (п. 7.1. договору з урахуванням Протоколу).

Судова колегія не може погодитись з висновками суду першої інстанції про те, що договір оренди № 410-06 від 18.11.2005 комунального майна між ФКМ СМР та ФОП ОСОБА_2 не був укладений, оскільки згідно з матеріалами справи він виконувався та не має підстав для визнання його неукладеним, оскільки в силу діючого законодавства не має підстав визнавати виконані правочини неукладеними.

Факт дійсності договору оренди № 410-06 від 18.11.2005 був встановлений постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 20.04.2011 по справі № 5020-7/147, яка не оскаржувалась.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України від 16.01.2003, № 435-IV, зі змінами та доповненнями (далі - Цивільний кодекс України) підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Частина перша статті 14 Цивільного кодексу України передбачає, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до статті 174 Господарського кодексу України від 16.01.2003, № 436-IV, зі змінами та доповненнями (далі - Господарський кодекс України), зобов'язання, зокрема, виникає з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з частиною першою статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною першою статті 175 Господарського кодексу України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 599 Цивільного кодексу України вказує на те, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Стаття 629 Цивільного кодексу України визначає обов'язковість договору для виконання сторонами.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною сьомою статті 193 Господарського кодексу України не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до статей 759, 762 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. За користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з пунктом 3 статті 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", пунктом 3 статті 285 Господарського кодексу України, орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Відповідно до статті 29 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" за невиконання зобов'язань за договором оренди сторони несуть відповідальність, встановлену законодавчими актами України та договором.

Відповідно до матеріалів справи ФОП ОСОБА_2 неналежним чином виконувалися умови договору оренди комунального нерухомого майна № 410-05 від 18.11.2005 з урахуванням Протоколу узгодження змін від 29.10.2008 до вищевказаного договору та вимог діючого законодавства України, а саме: своєчасно та в повному обсязі не перераховувалась орендна плата, в результаті чого за період з травня 2009 року по жовтень 2009 року за відповідачем за первісним позовом склалася заборгованість з орендної плати у сумі 53722,44 грн.

Згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно приписів статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 237 Господарського кодексу України підставою для застосування оперативно-господарських санкцій є факт порушення господарського зобов'язання другою стороною. Оперативно-господарські санкції застосовуються стороною, яка потерпіла від правопорушення, у позасудовому порядку та без попереднього пред'явлення претензії порушнику зобов'язання.

Порядок застосування сторонами конкретних оперативно-господарських санкцій визначається договором. У разі незгоди з застосуванням оперативно-господарської санкції заінтересована сторона може звернутися до суду з заявою про скасування такої санкції та відшкодування збитків, завданих її застосуванням.

Як вже вказувалось вище, пунктом 3.5 договору сторони передбачили, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, стягується відповідно до законодавства за весь період заборгованості з урахуванням пені, нарахованої у відповідності до подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який виплачується пеня, від суми недооплати, розрахованої за кожен день прострочення.

З врахуванням вищенаведеного судова колегія вважає обґрунтованими вимоги за первісним позовом про стягнення з ФОП ОСОБА_2 заборгованості по орендній платі та штрафним санкціям, які складаються з заборгованості по орендній платі - 53722,44 грн., пені - 2458,86 грн., 3% річних - 384,21 грн., всього в розмірі - 56565,51 грн.

Пунктом 6.1 договору сторони передбачили, що за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену законодавством України, у вигляді штрафу в п'ятикратному розмірі місячної орендної плати.

Разом з тим, при вирішенні даного спору суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Водночас згідно з частиною першою статті 233 Господарського кодексу України при цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Розрахунку суми понесених збитків, із зазначення в чому саме вони виразились, позивачем за первісним позовом суду апеляційної інстанції не надано, не наведено їх також і в суді першої інстанції.

У підпункті 3.9.2 пункту 3 роз'яснення президії Вищого господарського суду України від 18.09.1997 № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" викладено правову позицію, згідно з якою, вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони.

Зменшення неустойки є правом господарського суду, а обставини застосування даної норми є оціночними.

Судова колегія, враховуючи те, що до ФОП ОСОБА_2 застосовані санкції у вигляді пені, а також те, що сума штрафу, заявленого ФКМ СМР (45185,10 грн.) надмірно велика порівняно із заборгованістю по орендній платі (53722,44 грн.), зважаючи на недоведеність спричинення збитків невиконанням відповідачем за первісним позовом зобов'язань за договором оренди, вважає за доцільне зменшити розмір штрафу до 5000,00 грн.

Що стосується вимог ФКМ СМР про розірвання договору оренди № 410-05 від 18.11.2005 судова колегія зазначає наступне.

Згідно статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Згідно з частинами першою, третьою статті 291 Господарського кодексу України одностороння відмова від договору оренди не допускається. Договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

Статтею 783 Цивільного кодексу України встановлено, що наймодавець має право вимагати розірвання договору найму, якщо: - наймач користується річчю всупереч договору або призначенню речі; - наймач без дозволу наймодавця передав річ у користування іншій особі; - наймач своєю недбалою поведінкою створює загрозу пошкодження речі; - наймач не приступив до проведення капітального ремонту речі, якщо обов'язок проведення капітального ремонту був покладений на наймача.

Вказаний перелік підстав для розірвання договору найму на вимогу орендодавця є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ФКМ СМР в якості єдиної підстави для розірвання договору оренди зазначив порушення орендарем умови договору щодо строку внесення орендних платежів (заборгованість за період з травня 2009 по жовтень 2009 року).

В той же час, невиконання умов договору щодо внесення орендних платежів не може бути підставою його розірвання в судовому порядку.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 10.08.2011 по справі № 5002-5/187-2011.

За таких обставин судова колегія відмовляє у задоволенні позовних вимог ФКМ СМР в частині розірвання договору оренди № 410-05 від 18.11.2005.

Вимоги позивача за первісним позовом щодо зобов'язання ФОП ОСОБА_2 звільнити орендоване майно та передати його ФКМ СМР є похідними від вимог про розірвання договору оренди, а тому також не підлягають задоволенню.

Що стосується зустрічних позовних вимог ФОП ОСОБА_2 до ФКМ СМР судова колегія зазначає, що вони є не обґрунтованими та не підтвердженими матеріалами справи.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 103 Господарського процесуального кодексу України апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 104 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Керуючись статтею 101, пунктом 2 статті 103, статтями 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду міста Севастополя від 15 квітня 2010 року у справі №5020-3/353 скасувати в частині повної відмови у задоволені первісного позову.

3. В цій частині прийняти нове рішення.

Позовні вимоги Фонду комунального майна Севастопольської міської Ради задовольнити частково.

Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 - заборгованість по орендній платі та штрафним санкціям, які складаються з заборгованості по орендній платі - 53722,44 грн., пені - 2458,86 грн., 3% річних - 384,21 грн. (56565,51 грн.) та штрафу 5000,00 грн., в розмірі - 61565,51, (59718,46 грн. - на р/р 33213870700001 в ГУГКУ в м. Севастополі, МФО 824509, ОКПО 23895637, код платежу 22080400; 1847,05 грн. - на р/р 31516933700001 в ГУГКУ в м. Севастополі, МФО 824509, ОКПО 23895637 )

В іншій частині первісного позову відмовити.

4. В іншій частині рішення господарського суду міста Севастополя від 15 квітня 2010 року у справі №5020-3/353 залишити без змін.

5. Господарському суду міста Севастополя видати наказ.

Головуючий суддя< Підпис >К.А. Остапова

Судді< Підпис >О.І. Проценко

< Підпис >І.В. Євдокімов

<Список >

<Список ><Довідник >

Розсилка:

1. Фонд комунального майна Севастопольської міської Ради (вул. Луначарського, 5, м. Севастополь, 99011)

2. фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (АДРЕСА_1)