Постанова № 18591297, 21.09.2011, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.09.2011 № 6/179

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Калатай Н.Ф.

суддів: Баранця О.М.

Синиці О.Ф.

при секретарі: Кулачок О.А.

за участю представників:

від позивача за первісним позовом: ОСОБА_1 представник за довіреністю № 28 від 28.06.2011 року

від відповідача 1 за первісним позовом:ОСОБА_2, ОСОБА_3 представники за довіреністю № 210-1 від 20.06.2011 року

від відповідача 2 за первісним позовом: не зявились

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційні скаргиРегіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву та Незалежної помісної церкви євангельських християн баптистів «Пробудження»

на рішення господарського суду міста Києва від 11.07.2011 року

у справі № 6/179 (суддя Ковтун С. А.)

за позовомРегіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву

до 1. Незалежної помісної церкви євангельських християн баптистів «Пробудження»

2. Закритого акціонерного товариства «F & C Realty»

пророзірвання договору та додаткової угоди

та за зустрічним позовомНезалежної помісної церкви євангельських християн баптистів «Пробудження»

доРегіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву

про зміну зобовязань покупця за договором купівлі - продажу

ВСТАНОВИВ:

Первісний позов заявлено про розірвання договору купівлі-продажу ОНБ № 619 від 18.03.1999 та додаткової угоди № 619/1 від 17.05.2002 із змінами, внесеними договорами від 22.06.2004, від 31.05.2005 № 619/2, від 31.12.2008 № 619/3, від 31.12.2010 № 619/4, та про зобовязання відповідача повернути позивачу обєкт незавершеного будівництва їдальню на 150 місць, який знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Тимошенка, 2, за актом приймання-передачі.

Зустрічний позов заявлено про зобовязання відповідача прийняти рішення про продовження терміну завершення реконструкції незавершеного будівництвом обєкта їдальні під культову споруду з подальшою експлуатацією та обслуговуванням, яке розташоване в м. Києві по вул. Тимошенка, 2, та укласти з позивачем додаткову угоду про продовження строків завершення реконструкції до 30.12.2012 року шляхом внесення змін до спірних умов договору.

Рішенням господарського суду міста Києва від 11.07.2011 року, повний текст якого підписаний 29.07.2011 року, у справі № 6/179 в задоволенні первісного позову відмовлено в повному обсязі, в задоволенні зустрічного позову відмовлено в повному обсязі.

Відмова в задоволенні первісного позову ґрунтується на тому, що Регіональним відділенням Фонду державного майна України по м. Києву не доведено, що порушення зобовязання щодо строків завершення будівництва є істотним, і виконання спірних договору та угоди порушить співвідношення майнових інтересів сторін і позбавить його того, на що воно розраховувало при укладенні договору.

Відмовляючи в задоволенні зустрічного позову, суд першої інстанції виходив з того, що:

- відповідно до ст. 1 ст. 187 ГК України спори, що виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом. Інші переддоговірні спори можуть бути предметом розгляду суду у разі якщо це передбачено угодою сторін або якщо сторони зобов'язані укласти певний господарський договір на підставі укладеного між ними попереднього договору;

- між сторонами не досягнуто згоди щодо передачі спору до суду, а отже, оскільки до компетенції суду не віднесені повноваження щодо прийняття рішень, які відповідно до закону належать до компетенції інших органів, суд, як орган державної влади, зобовязаний діяти у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, правові підстави для захисту права позивача за зустрічним позовом обраним ним шляхом відсутні.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Регіональне відділення Фонду державного майна України по м. Києву звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить Київський апеляційний господарський суд скасувати рішення господарського суду міста Києва від 11.07.2011 року у справі № 6/179 в частині відмови у задоволенні первісного позову та прийняти нове, яким первісний позов задовольнити у повному обсязі.

В апеляційній скарзі Регіональне відділення Фонду державного майна України по м. Києву посилається на те, що спірне рішення в частині відмови у задоволенні первісного позову було винесено з порушенням норм матеріального права, оскільки Законом України «Про приватизацію державного майна» визначено, що включення до договору зобовязань допускається за згодою сторін (в даному випадку обовязок Покупця закінчити будівництво обєкта незавершеного будівництва у встановлений строк), при цьому термін дії зобовязань стосовно строків внесення інвестицій не повинен перевищувати пяти років.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Незалежна помісна церква євангельських християн баптистів «Пробудження» звернулась з апеляційною скаргою, в якій просить Київський апеляційний господарський суд скасувати рішення господарського суду міста Києва від 11.07.2011 року у справі № 6/179 в частині відмови у задоволенні зустрічного позову та прийняти нове, яким зустрічний позов задовольнити у повному обсязі.

В апеляційній скарзі Незалежна помісна церква євангельських християн баптистів «Пробудження» посилається на те, що суд першої інстанції при відмові в задоволенні зустрічного позову дійшов помилкового висновку про те, що спір, який існує між сторонами, є переддоговірним, оскільки вказаний спір стосується лише внесення змін до спірного договору, в той час як самим договором сторін встановлено, що усі спори які виникають при виконанні умов цього договору або у звязку з тлумаченням його положень вирішуються шляхом переговорів; якщо сторони протягом місяця не досягли домовленості, то спірне питання передається на розгляд до судових органів у порядку, встановленому чинним законодавством.

Ухвалами від 22.08.2011 року колегії суддів Київського апеляційного господарського суду в складі: головуючий суддя Калатай Н. Ф., судді Пашкіна С. А., Синиця О. Ф. апеляційні скарги Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву та Незалежної помісної церкви євангельських християн баптистів «Пробудження» прийнято до розгляду та порушене апеляційне провадження.

Розпорядженням голови суду № 0123/1/43 від 05.09.2011 справу № 6/179 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Калатай Н.Ф., суддів Баранця О.М., Синиці О.Ф.

Враховуючи належне повідомлення всіх учасників про час і місце судового розгляду апеляційної скарги, а також те, що явка представників сторін в судове засідання не була визнана обовязковою, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги у відсутність представників відповідача 2 за наявними матеріалами апеляційного провадження.

Під час розгляду справи представник Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву власну апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі, проти задоволенні апеляційної скарги Незалежної помісної церкви євангельських християн баптистів «Пробудження» заперечив та просив скасувати спірне рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні первісного позову та прийняти в цій частині нове, яким задовольнити первісний позов.

Під час розгляду справи представник Незалежної помісної церкви євангельських християн баптистів «Пробудження» власну апеляційну скаргу підтримав в повному обсязі, проти задоволенні апеляційної скарги Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву заперечив та просив скасувати спірне рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні зустрічного позову та прийняти в цій частині нове, яким задовольнити зустрічний позов.

Дослідивши доводи апеляційної скарги, наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача 1, з урахуванням правил ст.ст. 99, 101 Господарського процесуального кодексу України, згідно яким апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі, колегія суддів встановила наступне.

18.03.1999 року Регіональне відділення Фонду державного майна України по м. Києву (далі Фонд) та Закрите акціонерне товариство «F & C Realty»(далі Товариство) уклали договір купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва № 619 (далі Договір 1), за умовами якого Фонд продав, а Товариство купило об'єкт незавершеного будівництва їдальню на 150 місць, який знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Тимошенка, 2 (т. 1 а.с. 12-13).

Згідно п. 5.6 Договору 1 при зміні власника об'єкта приватизації Товариство повинно покласти всі, передбачені Договором зобов'язання і відповідальність, на нового власника, включаючи їх в новий договір. Даний договір в цьому випадку є невід'ємною частиною договору купівлі-продажу.

30.03.2001 року Товариство та Незалежна помісна церква євангельських християн-баптистів «Пробудження» (далі Церква) уклали договір купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва (далі Договір 2), за умовами якого Товариство продало, а Церква купила об'єкт незавершеного будівництва їдальню на 150 місць, який знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Тимошенка, 2 (т. 1 а.с. 14).

Відповідно до п. 1.2 Договору 2 об'єкт незавершеного будівництва, що є предметом Договору 2, належить Товариству на підставі Договору 1 та свідоцтва про власність, виданого Товариству Фондом 14.05.1999 року за реєстраційним № 639.

Обєкт незавершеного будівництва продавався без збереження його первісного призначення з правом його перепрофілювання (п. 3 Договору 2); згідно з довідкою від 22.03.2001 року за № 99, яка видана Київським міським бюро технічної інвентаризації, готовність об'єкта незавершеного будівництва, що є предметом Договору 2, складає 50 відсотків (п. 5 Договору 2).

17.05.2002 року Фонд та Церква уклали Додаткову угоду № 619/1 про внесення змін та доповнень до Договору 1, пунктом 1.3 якої передбачено, що до Церкви переходять всі обовязки за Договором 1 (т. 1 а.с. 112).

Згідно Розділу 5 Договору 1 Церква зобовязана протягом трьох років закінчити будівництво обєкта, погодити з відповідними службами Київської держадміністрації умови завершення будівництва та експлуатації об'єкта.

В подальшому, як слідує з матеріалів справи, сторонами укладалися угоди щодо продовження строку виконання Церквою зазначених договірних зобовязань.

Так, вищезгаданою додатковою угодою № 619/1 від 17.05.2002, термін завершення будівництва обєкта незавершеного будівництва продовжено до 31.12.2003 відповідно до рішення Київської міської ради від 14.03.2002 № 352/1786.

Договором від 22.06.2004 про внесення змін та доповнень до Додаткової угоди № 619/1 термін завершення будівництва обєкта незавершеного будівництва продовжено до 18.03.200, відповідно до рішення Київської міської ради від 27.05.2004 №265/1475 (т. 1 а.с. 113).

Договором № 619/2 від 31.05.2005 про внесення змін до Додаткової угоди № 619/1 термін завершення будівництва обєкта незавершеного будівництва продовжено до 31.12.2006 відповідно до рішення Київської міської ради від 21.04.2005 №276/285 (т. 1 а.с. 114).

Договором № 619/3 від 28.10.2008 про внесення змін до Договору 1, укладеним на виконання рішення господарського суду міста Києва від 16.04.2008 та постанови Київського апеляційного господарського суду від 03.09.2008 по справі № 2/229-4/138, термін завершення будівництва обєкта незавершеного будівництва продовжено до 31.12.2008 відповідно до рішення Київської міської ради від 15.03.2007 № 271/932 (т. 1 а.с. 115-116).

Договором № 619/4 від 23.12.2008 про внесення змін до Договору 1, укладеним на виконання рішення господарського суду міста Києва від 16.04.2008 та постанови Київського апеляційного господарського суду від 03.09.2008 року по справі № 2/229-4/138, термін завершення будівництва обєкта незавершеного будівництва продовжено до 31.12.2010 відповідно до рішення Київської міської ради від 16.10.2008 №510/510 (т. 1 а.с. 119-120).

Як слідує з матеріалів справи, у березні 2011 року Фондом проведена планова перевірка виконання умов, передбачених Договором 1, додаткової угоди від 17.05.2002 № 619/1 про внесення змін та доповнень до Договору 1 та договору від 23.12.2008 № 619/4 про внесення змін і доповнень до Договору 1 зазначених договорів, за результатами якої складено акт поточної перевірки № 4 від 18.03.2011 (т. 1 а.с. 25-26), у висновках якого зафіксовано, що станом на 17.03.2001 умови Договору 1 та договору від 23.12.2008 № 619/4 згідно з графіком будівельно-монтажних робіт до Договору 1 виконано на в повному обсязі - у визначені графіком строки не завершено передбачені ним роботи та не введено обєкт в експлуатацію.

У Висновках до Акту № 4 від 18.03.2011 Церкву зобовязано посилити виконання будівельно-монтажних робіт та зазначено, що у разі висновку щодо невиконання або неналежного виконання умов договору цей акт є підставою для застосування Фондом санкцій до Церкви згідно з вимогами чинного законодавства.

26.04.2011 Фонд направив Церкві листа від 21.04.2011 № 6668, яким запропонував розірвати Договір 1, Додаткову угоду № 619/1 від 17.05.2002 до Договору 1 та договори про внесення змін та доповнень до Додаткової угоди № 619/1 та повернути Фонду майно (обєкт приватизації): об'єкт незавершеного будівництва їдальню на 150 місць, який знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Тимошенка, 2, за актом приймання-передачі.

30.05.2011 Фонд звернувся до суду з позовом про розірвання договору купівлі-продажу ОНБ № 619 від 18.03.1999 та додаткової угоди № 619/1 від 17.05.2002 із змінами, внесеними договорами від 22.06.2004, від 31.05.2005 № 619/2, від 31.12.2008 № 619/3, від 31.12.2010 № 619/4, та про зобовязання відповідача повернути позивачу обєкт незавершеного будівництва їдальню на 150 місць, який знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Тимошенка, 2, за актом приймання-передачі.

Суд першої інстанції відмовив у задоволенні зазначених вимог, з чим колегія суддів погоджується з огляду на таке.

Відповідно до статті 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Згідно з п. 4.2 Угоди на вимогу Фонду Договір 1 та Угоду може бути розірвано або визнано недійсним в судовому порядку або за згодою сторін в разі невиконання або неналежного виконання Церквою своїх зобовязань, визначених в п. 2 Угоди, зокрема, закінчення будівництва у визначений в Договорі 1 строк.

Статтями 11, 509 ЦК України передбачено договір є підставою виникнення цивільних прав і обовязків (зобовязань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору.

Згідно з приписами статей 526 ЦК України та 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Отже, правовим наслідком порушення зобовязання є, в тому числі, і розірвання договору.

Фонд вимагає розірвати Договір 1 в судовому порядку як наслідок порушення Церквою договірного зобовязання щодо строків завершення будівництва та введення об'єкту в експлуатацію.

Проте, ч . 1 ст. 614 ЦК України встановлює, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Церквою до матеріалів справи додано копії рішення господарського суду міста Києва від 16.04.2008 та постанови Київського апеляційного господарського суду від 03.09.2008 у справі № 2/229-4/138 (а.с.98-107 т.1), якими встановлено, що недодержання строків будівництва спірного обєкту та здачі його в експлуатацію обумовлено подією, яка істотно змінила обставини, при яких укладався Договір 1. Такою подією для Церкви стала довготривала процедура оформлення відповідних правовстановлюючих документів на землю, яка до певного часу зробила неможливим розпочати процедуру з отримання дозволу на початок будівництва. Скорочення терміну оформлення необхідних документів безпосередньо від Церкви не залежало. Відведення земельної ділянки почалось 09.04.2001 року і закінчилось рішенням Київської міської Ради від 30.09.2004 року № 520/1930 зі змінами Київської міської Ради від 31.10.2006 року за № 173/230, практично оформлення документів тривало 6 років.

Згідно ч. ч. 2 ст. 35 ГПК України факти встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи не доводяться знову при вирішенні спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що несвоєчасне виконання Церквою своїх обовязків за Договором 1 та Угодою сталося внаслідок довготривалої процедури оформлення відповідних правовстановлюючих документів на землю, що від дій Церкви не залежало, а отже, в силу приписів ст. 614 ЦК України Церква не повинна нести відповідальність за зазначене порушення, в тому числі у вигляді розірвання договору.

Крім того, правові підстави для зміни або розірвання договору визначені ст.ст. 651, 652 ЦК України.

Так, статтею 651 ЦК України встановлено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1); що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (ч. 2).

Статтею 652 ЦК України визначено, що у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах (ч. 1); що якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона (ч. 2).

Згідно ч. 4 ст. 652 ЦК України зміна договору у зв'язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом.

З урахуванням зазначених норм закону, з огляду на досліджені обставини справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що Фондом не доведено наявність всіх, передбачених законом, умов для розірвання Договору 1 та Угоди в судовому порядку.

Щодо посилань Фонду на те, що Законом України «Про приватизацію державного майна» встановлено, що термін дії зобовязань (в даному випадку обовязок закінчити будівництво обєкта незавершеного будівництва у встановлений строк) не повинен перевищувати пяти років, в той час як в даному випадку Церквою вказане зобовязання не виконується протягом десяти років, слід зазначити наступне.

Статтею 19 Закону України «Про особливості приватизації обєктів незавершеного будівництва»обов'язковими умовами приватизації об'єктів незавершеного будівництва, крім продажу під розбирання, є: встановлення строку завершення будівництва об'єкта незавершеного будівництва; у разі неможливості завершення будівництва в установлені строки за наявності відповідних обґрунтувань строки завершення будівництва можуть бути змінені за рішенням органу приватизації та органу місцевого самоврядування, про що укладається додатковий договір.

Статтею 1 Закону України «Про особливості приватизації обєктів незавершеного будівництва» встановлено, що відчуження об'єктів незавершеного будівництва, що є в комунальній власності, регулюється положеннями цього Закону і здійснюється органами місцевого самоврядування. До питань приватизації або відчуження об'єктів незавершеного будівництва, які перебувають у державній або комунальній власності, не врегульованих цим Законом, застосовуються положення законодавства України про приватизацію та місцеве самоврядування.

Відповідно до ч. 4 ст. 3 Закону України «Про приватизацію державного майна» відчуження майна, що є у комунальній власності, регулюється положеннями цього Закону, інших законів з питань приватизації і здійснюється органами місцевого самоврядування.

Згідно з ч. 3 ст. 15 Закону України «Про приватизацію державного майна»приватизація законсервованих об'єктів та об'єктів незавершеного будівництва, підприємств торгівлі, громадського харчування, побутового обслуговування населення, готельного господарства, туристичного комплексу здійснюється у порядку, передбаченому Законом України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)»та Державною програмою приватизації.

Закон України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» не містить будь-яких застережень стосовно термінів виконання зобовязань.

З огляду на викладені вище норми закону, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що, правовий механізм приватизації спірного обєкту як обєкту незавершеного будівництва та обєкту громадського харчування регламентується спеціальними законами Законом України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)» та Законом України «Про особливості приватизації обєктів незавершеного будівництва», які не містять жодних застережень стосовно того, що термін зобовязань не повинен перевищувати якийсь конкретний термін.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Фондом не доведено обставини, на які він послався в обґрунтування своїх вимог про розірвання договору купівлі-продажу ОНБ № 619 від 18.03.1999 та додаткової угоди № 619/1 від 17.05.2002 із змінами, внесеними договорами від 22.06.2004, від 31.05.2005 № 619/2, від 31.12.2008 № 619/3, від 31.12.2010 № 619/4. Позовні вимоги Фонду в цій частині задоволенню не підлягають.

Вимоги Фонду про зобовязання відповідача повернути позивачу обєкт незавершеного будівництва їдальню на 150 місць, який знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Тимошенка, 2, за актом приймання-передачі, не мають самостійного правового обґрунтування та доказової бази, а заявлені як наслідок задоволення судом вимог в частині розірвання Договору 1 та Угоди, а тому, за відсутністю підстав для такого, задоволенню також не підлягають.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правомірно та обґрунтовано відмовив в задоволенні первісного позову у повному обсязі. Рішення суду першої інстанції в цій частині залишається без мін.

Щодо зустрічного позову слід зазначити наступне.

Церква, звертаючись із зустрічним позовом, просить зобовязати Фонд прийняти рішення про продовження терміну завершення реконструкції незавершеного будівництвом обєкта їдальні під культову споруду з подальшою експлуатацією та обслуговуванням, яке розташоване в м. Києві по вул. Тимошенка, 2, та укласти з Церквою додаткову угоду про продовження строків завершення реконструкції до 30.12.2012 року шляхом внесення змін до спірних умов договору.

Суд першої інстанції відмовив Церкві у задоволенні її вимог у повному обсязі, з чим колегія суддів погодитися не може з огляду на таке.

Як слідує з матеріалів справи, листом № 174 від 23.11.2010 Церква звернулася до голови Київської міської ради з проханням продовжити термін закінчення спірного будівництва до 31.12.2012 (т. 1 а.с. 128-129).

Листом № 173 від 23.11.2010 Церква звернулася до Фонду з проханням продовжити термін закінчення спірного будівництва до 31.12.2012 (т. 1 а.с. 128-129), тобто фактично внести зміни до Договору 1 в частині строків виконання Церквою відповідних зобовязань.

Порядок внесення змін до договорів купівлі-продажу державного майна визначений Положенням про внесення змін до договорів купівлі-продажу державного майна, затвердженим наказом Фонду державного майна України від 29.10.1998 № 2041, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 11.11.1998 за №717/3157 (далі Положення).

Пунктом 3.1. Положення встановлено, що зміни до договорів купівлі-продажу стосовно перенесення термінів виконання зобов'язань на більш пізній строк у порівнянні з терміном, установленим договором, вносяться за таких умов:

- достатня обґрунтованість потреби внесення таких змін;

- недопущення зменшення фактичних обсягів зобов'язань, яке може статися внаслідок можливих протягом періоду їх виконання інфляційних процесів.

Згідно пункту 4.2. Положення, якщо ініціатором виступає Покупець, то пропозиції щодо внесення змін до договору купівлі-продажу подаються ним у листі на ім'я керівника органу приватизації, з яким укладався договір.

Згідно пункту 4.3. Положення орган приватизації в тижневий термін з моменту надходження пропозицій щодо внесення змін до договору купівлі-продажу визначає перелік документів, потрібних для розгляду питання та прийняття рішення і повідомляє про це заявника листом (у даному пункті наведений примірний склад документів). У разі внесення змін до договорів купівлі-продажу об'єктів незавершеного будівництва стосовно продовження термінів будівництва, заявник, крім документів, визначених у цьому пункті, повинен надати рішення органу місцевого самоврядування про відповідну згоду.

Відповідно до пункту 4.4. Положення визначені органом приватизації документи подаються Покупцем до органу приватизації, де реєструються в установленому порядку і направляються через керівництво відповідному підрозділу на розгляд.

На звернення Церкви від 23.11.2010 листом № 30-03/18737 від 09.12.2010 (а.с.80 т.1), у відповідності до вимог Положення, Фонд зобовязав Церкву надати пакет документів згідно наведеного у листі переліку та зазначив про необхідність прискорення оформлення вказаних документів, враховуючи, що термін завершення будівництва обєкта незавершеного будівництва закінчується 31.12.2010.

28.12.2010 супровідним листом № 183 на додаток до листа № 173 від 23.11.2010 Церквою надано Фонду пакет документів для внесення змін до Договору 1 щодо продовження терміну ведення будівельних робіт, реконструкції незавершеного будівництвом обєкту - їдальні під культову споруду з подальшою експлуатацією та обслуговуванням, яке розташоване в м. Києві по вул. Тимошенка, 2, до 31.12.2012 року.

Як слідує зі змісту листів № 30-03/18737 від 09.12.2010 та № 183 від 28.12.2010, Церквою Фонду були надані всі, витребувані Фондом, документи, окрім рішення органу місцевого самоврядування (Київської міської ради) про згоду стосовно продовження термінів будівництва, щодо якого Церква проінформувала Фонд, про те, що 23.11.2010 звернулася до Київради з проханням продовжити термін будівництва, що до цього часу не отримала результатів, тому рішення Київради буде надано пізніше.

28.04.2011 Київською міською радою прийнято рішення № 165/5552 «Про надання дозволу незалежній помісній церкві євангельських християн-баптистів «Пробудження» на продовження строку завершення будівництва обєкта незавершеного будівництва - їдальні на 150 місць на вул. Тимошенка, 2 в Оболонському районі міста Києва» (т. 1 а.с. 131), яким Церкві надано дозвіл на продовження строку завершення будівництва спірного обєкту до 30.12.2012 року, а Фонду доручено укласти з Церквою додаткову угоду про продовження строку завершення будівництва спірного обєкту до 30.12.2012 року (т. 1 а.с. 131).

Листом № 203 від 05.05.2011 Церква повідомила Фонд про те, що термін завершення будівництва спірного обєкту був позитивно погоджений на сесії Київради, яка відбулась 28.04.2011, що після підписання його головою Київради Церква зобовязується якнайшвидше надати копію вказаного рішення Фонду, з огляду на що просить припинити претензійно позовну роботу щодо розірвання Договору 1 та розглянути можливість укладення договору щодо продовження строку завершення будівництва (т. 1 а.с. 127).

У відповідь, листом № 30-03/7962 від 31.05.2011 Фонд повідомив Церкві про неможливість припинення претензійнопозовної роботу щодо розірвання вказаного договору, оскільки рішення Київради щодо продовження строку завершення будівництва прийняте 28.04.2011 року, тобто після завершення встановленого Договору 1 терміну (т. 1 а.с. 84).

Проте, як слідує з матеріалів справи, Церква до Київради звернулась більш ніж за місяць до закінчення строку дії Договору 1 і жодним чином не могла вплинути на строк прийняття Київрадою відповідного рішення.

Про зазначені обставини і події щодо отримання дозволу Київради на продовження строку завершення будівництва Церква вчасно повідомляла Фонд, про що свідчить наявне в матеріалах справи листування сторін (листи-звернення Церкви № 196 від 09.03.2011 та №197 від 04.04.2001 (а.с.125, 126 т.1) і листи-відповіді № 30-03/4977 від 15.03.2011 та № 30-03/6409 від 18.04.2011 (а.с.81, 82 т.1).

В той же час, Фонд державного майна України, як державний орган приватизації, в межах своєї компетенції здійснює повноваження, зокрема: укладення угод по проведенню підготовки обєктів до приватизації та їх продажу, а також їх контролю за виконанням умов договору.

Відповідно до пункту 1 Положення про регіональне відділення Фонду державного майна України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.06.1994 № 412 (із наступними змінами) у питаннях приватизації майна, що перебуває у комунальній власності міста Києва, відділення підзвітне Київській міській Раді народних депутатів.

Відділення Фонду державного майна в межах повноважень, делегованих Київською міською Радою народних депутатів, здійснює державну політику у сфері приватизації майна, що перебуває у комунальній власності м. Києва, у межах своєї компетенції забезпечує виконання рішень Київської міської Ради народних депутатів (пункти 1, 2 Положення).

Тобто, рішення Київської міської ради №165/5552 від 28.04.2011 року «Про надання дозволу незалежній помісній церкві євангельських християн-баптистів «Пробудження» на продовження строку завершення будівництва обєкта незавершеного будівництва - їдальні на 150 місць на вул. Тимошенка, 2 в Оболонському районі міста Києва» (т. 1 а.с. 131), яким Церкві надано дозвіл на продовження строку завершення будівництва спірного обєкту до 30.12.2012 року, а Фонду доручено укласти з Церквою додаткову угоду про продовження строку завершення будівництва спірного обєкту до 30.12.2012 року, є обовязковим для виконання Фондом в частині зобовязання укласти з Церквою відповідну додаткову угоду до Договору 1.

При цьому, колегія суддів звертає увагу Фонду, що його посилання на необовязковість для нього рішень Київської міської Ради в даному випадку суперечать вимогам чинного законодавства.

В той же час, як вбачається з матеріалів справи, визначений вищезгаданим Положенням порядок внесення змін до Договору 1 в частині, що стосується її дій, Церквою був дотриманий. Церква не може відповідати за вчасність прийняття рішень Київрадою.

З огляду на обставини, що склалися, Фонд, на думку колегії суддів, не мав правових підстав відмовляти Церкві у продовженні строків завершення спірного будівництва до 31.12.2012.

Статтею 1 ГПК України передбачено право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, зустрічний позов в частині зобовязання Фонду укласти з Церквою додаткову угоду про продовження строків завершення реконструкції незавершеного будівництвом обєкта їдальні під культову споруду з подальшою експлуатацією та обслуговуванням, яке розташоване в м. Києві по вул. Тимошенка, 2, до 30.12.2012 року шляхом внесення змін до спірних умов Договору 1 підлягає задоволенню. Рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає зміні.

При прийнятті такого рішення колегія суддів враховує, що дослідженими вище обставинами підтверджується, що несвоєчасне виконання Церквою своїх обовязків за Договором 1 та Угодою сталося внаслідок, в тому числі, довготривалої процедури оформлення відповідних правовстановлюючих документів на землю, що від дій Церкви не залежало.

Вимоги Церкви про зобовязання Фонду прийняти рішення про продовження терміну завершення реконструкції незавершеного будівництвом обєкта їдальні під культову споруду з подальшою експлуатацією та обслуговуванням, яке розташоване в м. Києві по вул. Тимошенка, 2, задоволенню не підлягають як такі, що не відповідають встановленим ст. 16 ЦК України та ст. 20 ГК України способам захисту. Рішення суду першої інстанції в цій частині залишається без змін.

Згідно зі ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що при прийнятті оспореного рішення судом першої інстанції мало місце неповне зясування та недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, та неправильне застосування норм матеріального права, тому рішення господарського суду міста Києва від 11.07.2011 року у справі № 6/179 підлягає зміні в частині відмови в задоволенні зустрічного позову повністю, зустрічний позов підлягає задоволенню в частині зобовязання Фонду укласти з Церквою додаткову угоду про продовження строків завершення реконструкції незавершеного будівництвом обєкта їдальні під культову споруду з подальшою експлуатацією та обслуговуванням, яке розташоване в м. Києві по вул. Тимошенка, 2, до 30.12.2012 року шляхом внесення змін до спірних умов Договору 1, в решті вимог за зустрічним позовом та в первісному позові рішення суду першої інстанції залишається без змін.

Враховуючи викладене вище, апеляційна скарга Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву залишається без задоволення, апеляційна скарга Незалежної помісної церкви євангельських християн баптистів «Пробудження» задовольняється частково.

Щодо судових витрат, слід зазначити наступне.

Згідно ч. 5 ст. 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:

- при задоволенні позову - на відповідача;

- при відмові в позові - на позивача;

- при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною 4 ст. 49 ГПК України встановлено, що стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і в тому разі, коли друга сторона звільнена від сплати державного мита.

З огляду на вказані положення закону та враховуючи, що Регіональне відділення Фонду державного майна України по м. Києву звільнено від сплати державного мита, державне мито та витрати ти на інформаційно технічне забезпечення судового процесу, які сплачене Незалежною помісною церкви євангельських християн баптистів «Пробудження» при зверненні до суду з зустрічним позовом, та державне мито, яке сплачене вказаною особою при зверненні з апеляційною скаргою, підлягає стягненню з Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву пропорційно розміру задоволених позовних вимог за зустрічним позовом.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 104, 105, 106 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву на рішення господарського суду міста Києва від 11.07.2011 року у справі № 6/179 залишити без задоволення.

2. Апеляційну скаргу Незалежної помісної церкви євангельських християн баптистів «Пробудження» на рішення господарського суду міста Києва від 11.07.2011 року у справі № 6/179 задовольнити частково.

3. Рішення господарського суду міста Києва від 11.07.2011 року у справі № 6/179 змінити.

4. Викласти резолютивну частину рішення господарського суду міста Києва від 11.07.2011 року у справі № 6/179 в наступній редакції:

« 1. У задоволенні первісного позову відмовити.

2. Зустрічний позов задовольнити частково.

3. Зобовязати Регіональне відділення Фонду державного майна України по м. Києву (01601, м. Київ, бульвар Шевченка, 50-Г, ідентифікаційний код 19030825) укласти з Незалежною помісною церквою євангельських християн баптистів «Пробудження» (04212, м. Київ, вул. Маршала Тимошенка, 2, ідентифікаційний код 18017691) додаткову угоду про продовження строків завершення реконструкції незавершеного будівництвом обєкта їдальні під культову споруду з подальшою експлуатацією та обслуговуванням, яке розташоване в м. Києві по вул. Тимошенка, 2 до 30.12.2012 року, шляхом внесення змін до умов договору купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва № 619 від 18.03.1999 року

4. В решті вимог за зустрічним позовом відмовити.

5. Стягнути з Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву (01601, м. Київ, бульвар Шевченка, 50-Г, ідентифікаційний код 19030825) на користь Незалежної помісної церкви євангельських християн баптистів «Пробудження» (04212, м. Київ, вул. Маршала Тимошенка, 2, ідентифікаційний код 18017691) витрати по сплаті державного мита в сумі 42 (сорок дві) грн. 50 коп. та 118 (сто вісімнадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

6. Видати наказ.»

5. Стягнути з Регіонального відділення Фонду державного майна України по м. Києву (01601, м. Київ, бульвар Шевченка, 50-Г, ідентифікаційний код 19030825) на користь Незалежної помісної церкви євангельських християн баптистів «Пробудження» (04212, м. Київ, вул. Маршала Тимошенка, 2, ідентифікаційний код 18017691) витрати по сплаті державного мита за подачу апеляційної скарги в сумі 21 (двадцять одна) грн. 25 коп.

6. Видачу наказів на виконання даної постанови доручити господарському суду міста Києва

7. Повернути до господарського суду міста Києва матеріали справи № 6/179.

Головуючий суддяКалатай Н.Ф.

СуддіБаранець О.М.

Синиця О.Ф.