Рішення № 18590425, 21.09.2011, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 вересня 2011 рокуСправа № 16/5026/1815/2011

Господарський суд Черкаської області в складі: головуючого - судді Спаських Н.М., з секретарем Волна С.В. за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1- за довіреністю;

від відповідача: не з"явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси справу за позовом приватного підприємства "Спецавтотранс" до товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтида" про стягнення 97 518,16 грн. ( дійсна ціна позову становить 96 318,00 грн., оскільки в заявлену ціну позову позивач включив судові витрати)

ВСТАНОВИВ:

Заявлено позов про стягнення з відповідача заборгованості за поставлене відповідачу пічне паливо в сумі 96 318,00 грн. із санкціями, з яких 78 000,00 грн. основного боргу, 14 418,00 грн. інфляційних та 3 900,00 грн. 3 % річних на підставі не проведення відповідачем остаточного розрахунку за товар.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю та просить їх задовольнити.

Відповідач свого представника в засідання жодного разу не направив, заперечень проти позову суду не надав.

Суд вважає за можливе розгляд справи провести за відсутності представника відповідача за наявними документами в порядку ст. 75 ГПК України.

Заслухавши доводи та пояснення представника позивача, дослідивши наявні в справі документи, суд вважає, що позов підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного:

Як вбачається з матеріалів справи, між сторонами було укладено договір у спрощений спосіб, за умовами якого відповідач отримав від позивача пічне паливо на загальну суму 107 775,50 грн., що підтверджується видатковою накладною № 03/07 від 03 липня 2009 року (а.с. 10).

За загальним порядком укладання господарських договорів, вони викладаються у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів (стаття 181 Господарського кодексу України).

Правочин згідно зі статтею 205 Цивільного кодексу України може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

За змістом статті 509 Цивільного кодексу України зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Суд вважає, що за правовою природою укладена між сторонами угода є договором поставки, що відповідає ст. 712 ЦК України, за змістом якої - за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Загальні умови виконання господарських зобовязань визначені статтею 193 Господарського кодексу України, згідно з якою суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначена стаття узгоджується з приписами статті 526 Цивільного кодексу України, якою встановлено, що зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом статей 599 та 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобовязання, яке припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як вбачається з матеріалів справи і підтверджено позивачем, він свої зобовязання за угодою між сторонами виконав, поставивши відповідачу пічне паливо в розмірі 44,09 тон на загальну суму 107 775,50 грн., що підтверджується видатковою накладною № 03/07 від 03 липня 2009 року (а.с.10). Товар отримано по довіреності № 32 від 27.07.2009 року на ОСОБА_2 (а.с. 11).

Заперечень проти неотримання товару відповідач суду не надав.

Проте, як встановлено судом, відповідач свої зобовязання по оплаті за отриманий товар виконав частково, сплативши лише 29 775,50 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 252 від 11.09.09 року з призначенням платежу - "в рахунок сплати за паливо пічне за рахунком № 03/07-1 від 03.07.09 року у т.ч. ПДВ 20% - 4962,58 " (а.с.19). Таким чином залишок боргу по основній заборгованості відповідача станом на момент подачі позову і розгляду справи становить 78 000,00 грн. (107 775,50 грн. - 29 775,50 грн.).

Як встановлено статтею 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Позивач направив відповідачу претензію № 18/05 від 18 травня 2011 року (а.с. 13), яку суд приймає як вимогу в порядку ст. 530 ЦК України (її форма законодавством не визначається), з якою було ознайомлено відповідача 24 травня 2011 року. Зобов'язання по оплаті повинно було бути виконане відповідачем до 01 червня 2011 року.

Станом на час прийняття рішення строк виконання зобов'язання вже є простроченим, борг не сплачено.

З урахуванням викладеного, відповідно до обставин справи, суд дійшов висновку про необхідність примусового стягнення з відповідача 78 000,00 грн. залишку основного боргу за поставлене пічне паливо.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач просить стягнути з відповідача 3% річних на суму боргу, в розмірі 3 900,00 грн. за період з 11.09.2009 року по 17.05.2011 року, а інфляційних -- 14 418,00 грн. за період з 11.09.2009 року по 17.05.2011 року.

Оскільки строк виконання зобов'язання по оплаті палива було визначено позивачем відповідачу (до 01 червня 2011 року) лише на підставі претензії від 18.05.2011 року № 18/05, яку було вручено відповідачу 24.05.2011 року, то нарахування процентів річних та інфляційних за період з 11.09.2009 року по 17.05.2011 року є неправомірним.

У задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача процентів річних та інфляційних позивачу слід відмовити повністю.

Заперечень проти доводів та розрахунків позивача відповідач суду не надав, борг за позовними вимогами не сплатив.

На підставі викладеного, до примусового стягнення з відповідача належить лише 78 000,00 грн. залишку основного боргу за пічне паливо.

На підставі ст. 49 ГПК України, пропорційно задоволеним позовним вимогам, з відповідача на користь позивача належить стягнути лише 780,00 грн. на відшкодування сплаченого державного мита та 191,11 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Керуючись статтями 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Нафтида", ідентифікаційний номер 36090701, м. Черкаси, вул. Б.Вишневецького, 37, оф. 510 на користь приватного підприємства "Спецавтотранс", ідентифікаційний номер 32781193, Дніпропетровська область, Дніпропетровський район, смт. Кіровське, вул. Шмідта, 44 -- 78 000,00 грн. залишку основного боргу за пічне паливо, 780,00 грн. на відшкодування державного мита та 191,11 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В решті вимог у задоволенні позову відмовити повністю.

Наказ видати.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного господарського суду протягом 10 днів.

Суддя Н.М. Спаських