Рішення № 18590424, 07.10.2011, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 жовтня 2011 рокуСправа № 16/5026/1792/2011

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Спаських Н.М., з секретарем судового засідання Волна С.В., за участі представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - за довіреністю;

від відповідача: не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Черкаси справу за позовом комунального підприємства теплових мереж "Черкаситеплокомуненерго" до фізичної особи - суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 про стягнення 2 412,53 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Заявлено позов про стягнення з відповідача боргу за спожиту теплову енергію в сумі 2 412,53 грн., з яких 1 733,46 грн. основного боргу, 147,50 грн. пені, 386,70 грн. інфляційних збитків та 144,87 грн. 3% річних на підставі укладеного між сторонами договору № 484 про постачання теплової енергії від 24 жовтня 2006 року.

В судовому засіданні представник позивача уточнив позовні вимоги та просить їх задовольнити лише в сумі 133,46 грн. основного боргу, 147,50 грн. пені, 386,70 грн. інфляційних збитків та 144,87 грн. 3% річних, оскільки решту суми боргу із судовими витратами відповідач сплатив позивачу в ході розгляду справи. Заяву позивача від 30.09.2011 року суд розцінює як заяву про зменшення позовних вимог, яку слід прийняти до розгляду в порядку ст. 22 ГПК України.

Відповідач доказів повного розрахунку за позовними вимогами суду не надав, хоча за клопотанням відповідача судом було надано сторонам достатньо часу для врегулювання спору мирним шляхом.

В останнє засідання представник відповідача не з'явився, що не перешкоджає суду розглянути справу за наявними документами, оскільки заперечень проти позову і клопотання про відкладення розгляду відповідач суду не надав.

Дослідивши наявні у справі документи та заслухавши пояснення представників сторін, які були надані суду в ході розгляду справи, суд вважає, що зменшений позов підлягає до повного задоволення, виходячи з такого:

У відповідності до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

З матеріалів справи вбачається, що 24 жовтня 2006 року між фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 (далі - Споживач) та комунальним підприємством теплових мереж "Черкаситеплокомуненерго" (далі - Постачальник), в особі директора Кушніра Миколи Івановича, що діє на підставі Статуту підприємства та контракту, було укладено договір № 484 про постачання теплової енергії (а.с. 8 - 11, далі - Договір), за умовами якого Постачальник відпускає теплову енергію на потреби опалення, пар, гарячу воду (далі - теплову енергію) Споживачеві, який зобов'язаний оплатити прийняту теплову енергію та дотримуватися передбаченого Договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується (п. 1.1. Договору).

Згідно п. 1.2. Договору Постачальник зобов'язується відпустити Споживачу теплову енергію для (опалення, підігріву води, вентиляції, пару) на потреби приміщення перукарні за адресою вул. 30 років Перемоги, 22/1.

Згідно п. 6.1. Договору розрахунок за теплову енергію, що споживається, проводиться виключно в грошовій формі відповідно до встановлених тарифів, затверджених відповідним рішенням органів виконавчої влади. Ціни, що вказані в договорі, можуть змінюватись відповідно до рішення органів виконавчої влади або місцевого самоврядування. В разі зміни тарифів, нові тарифи є обов'язковими для Сторін з моменту введення їх у дію.

Згідно п. 6.2. Договору розрахунок за спожиту теплову енергію здійснюється у відповідності з вимогами п. 7 ст. 276 ГК України, а саме у формі попередньої оплати шляхом перерахування на розрахунковий рахунок Постачальника. В разі встановлення засобів обліку теплової енергії, оплата за перший місяць проводиться із розрахунку діючого тарифу за 1 м2 приведеної опалювальної площі приміщення. Споживач зобов'язаний самостійно провести до 10 числа місяця наступного за розрахунковим перерахунок за фактично спожиті послуги і повідомити про це Постачальника.

Згідно п. 6.4. Договору за відпущену теплову енергію Споживач сплачує Постачальнику щомісячно з ПДВ:

а) 5,41 грн. за 1 кв.м приведеної площі на протязі опалювального сезону;

б) 9,00 грн. за підігрів 13 води на протязі року;

в) 220,00 грн. за 1Гкал теплової енергії. (Тарифи надані згідно рішення Черкаської міської ради Про затвердження та погодження тарифів на послуги теплопостачання за № 1127 від 14.08.2006 року).

Договір між сторонами укладався з 15 жовтня 2006 року до 15 жовтня 2007 року із правом автоматичного продовження на кожен наступний рік у випадку, якщо за місяць до його закінчення не надійде заяви жодної із сторін про його припинення (розділ 10 Договору).

З матеріалів справи вбачається, що позивачем відповідачу були виставлені рахунки на оплату боргу за отримані послуги з теплопостачання за період з лютого 2009 року по липень 2011 року за наростаючим підсумком на загальну суму 1 733,46 грн.

Заперечень проти неотримання послуг із теплопостачання чи їх неналежної якості, відповідач суду не надав.

Згідно ч.1 ст. 173 ГК України зобовязання, що виникає між субєктами господарювання, в силу якого один субєкт зобовязаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого субєкта, або утриматися від певних дій, а інший субєкт має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку, є господарським зобовязанням.

Згідно ч. 1 ст. 174 ГК України господарські зобовязання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України (далі ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

За своєю правовою природою договір № 484 про постачання теплової енергії від 24 жовтня 2006 року є договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу, та відповідає вимогам статті 714 Цивільного кодексу України, відповідно до якої за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Суд вважає, що сторонами досягнуто згоди по всіх істотних умовах договору. Договір № 484 про постачання теплової енергії від 24 жовтня 2006 року не визнаний недійсним, не розірваний в установленому порядку та виконується сторонами.

Відповідно до ст. ст. 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобовязання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Одностороння відмова від зобовязання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.

На момент звернення до суду із позовною заявою заборгованість Споживача за спожиту теплову енергію за період з лютого 2009 року по липень 2011 року становила 1 733,46 грн. Строк сплати даного боргу для відповідача вже є таким, що настав.

За інформацією представників обох сторін відповідач частково погасив основний борг за спожиту теплову енергію і залишок її складає лише 133,46 грн.

Доказів проведення повного розрахунку відповідач суду не надав, а тому до примусового стягнення з відповідача на користь позивача належить 133,46 грн. боргу за спожиту теплову енергію.

Відповідно до ст. 193 ГК України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобовязань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Позивач просить стягнути з відповідача 386,70 грн. інфляційних за період з 10 березня 2009 року по 31 липня 2011 року та 144,87 грн. - 3 % річних за період з 10 березня 2009 року по 10 серпня 2011 року.

Розрахунок інфляційних та 3% річних зроблено вірно та в межах строку позовної давності.

Доказів про проведення розрахунку за цими вимогами по ст. 625 ЦК України споживач суду не надав, а тому до примусового стягнення з відповідача належить 386,70 грн. інфляційних та 144,87 грн. - 3 % річних на підставі ст. 625 ЦК України.

Штрафними санкціями у відповідності з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Також у відповідності з п. 7.2.3. Договору за порушення строків виконання грошового зобов'язання, передбачених п. 6.2. Договору Споживач сплачує пеню в розмірі одного відсотка від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, але не більше 100 відсотків загальної суми боргу.

Позивач нарахував 147,50 грн. пені за період з 10 лютого 2011 року по 10 серпня 2011 року із розрахунку подвійної облікової ставки НБУ.

У відповідності до ст. 1,3 ЗУ "Про відповідальність за невиконання грошових зобов'язань", пеня встановлюється у договорі між сторонами, але при сплаті пені її розмір не повинен перевищувати подвійної облікової ставки НБУ що діяла за період нарахування пені. Період нарахування пені у відповідності до ст. 232 ГК України обмежується шестимісячним строком з часу виникнення права на стягнення пені.

Суд погоджується із правильністю розрахунку пені, зробленим позивачем (а.с. 17-18). Доказів проведення розрахунку за пенею у справі немає, а тому до примусового стягнення з відповідача на користь позивача належить і 147,50 грн. пені.

Строк сплати всіх платежів за позовними вимогами для відповідача є такими, що настали, підстав для звільнення відповідача від сплати боргу немає.

Правомірність своїх позовних вимог позивач довів зібраними по справі доказами та положеннями чинного законодавства. Докази проведення повного розрахунку за позовними вимогами у справі відсутні.

На підставі викладеного до стягнення з відповідача за змешеними позовними вимогами належить 133,46 грн. основного боргу, 147,50 грн. пені, 386,70 грн. інфляційних збитків та 144,87 грн. 3% річних на підставі укладеного між сторонами договору № 484 про постачання теплової енергії від 24 жовтня 2006 року.

Згідно заяви позивача про уточнення позовних вимог станом на 30.09.2011 р., державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідачем сплачені повністю, а тому до примусового стягнення судові витрати з відповідача не підлягають.

На підставі викладеного, та керуючись ст. ст. 49, 82 - 85 ГПК України суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

3. Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь комунального підприємства теплових мереж "Черкаситеплокомуненерго" (вул. О.Дашковича, 62, м. Черкаси, ідентифікаційний код 02082522, р/р 26004023016830 в відділенні Черкаської регіональної дирекції ПАТ "ВТБ Банк", МФО 321767) 133,46 грн. основного боргу, 147,50 грн. пені, 386,70 грн. інфляційних збитків та 144,87 грн. 3% річних на підставі укладеного між сторонами договору № 484 про поставку теплової енергії від 24 жовтня 2006 року.

Наказ видати.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду протягом 10 днів.

Суддя Н.М. Спаських