Рішення № 18590299, 26.09.2011, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

26.09.11 Справа № 5021/1998/2011. За позовом: Товариства обмеженою відповідальністю «Сумитеплоенерго», м. Суми

до відповідача: Закритого акціонерного товариства «Підприємство теплових мереж», м. Суми

про визнання нікчемним договору оренди

СУДДЯ КІЯШКО В.І.

За участю представників сторін:

від позивача ОСОБА_1, довіреність № 4024 від 18.07.2011р.

від відповідача - не зявився

при секретарі судового засідання Мелащенко І.М.

Розгляд справи розпочато 22.08.2011р., у звязку з необхідністю витребування у сторін додаткових доказів, розгляд справи відкладався до 26.09.2011р.

Суть спору: позивач просить суд визнати нікчемним договір оренди, укладений між сторонами у справі 14.08.2006р. з протоколом узгодження розбіжностей, судові витрати покласти на відповідача.

Відповідач відзиву на позовну заяву в обґрунтування своєї позиції по справі не подав, в засідання суду не зявився, про час і місце судового розгляду справи був повідомлений належним чином, тому відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та оцінивши надані докази по справі, суд -

ВСТАНОВИВ:

14.08.2006р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Сумитеплоенерго» та Закритим акціонерним товариством «Підприємство теплових мереж» підписано договір оренди від серпня місяця 2005р. з протоколом узгодження розбіжностей від 14.08.2006 року.

Відповідно до вказаного протоколу узгодження розбіжностей до даного договору, сторони узгодили плату за користування майном в розмірі 67 тис. грн. за місяць, а також те що договір оренди набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 01.09.2015р., також, сторони визначили, що датою початку обчислення терміну оренди орендованого майна є 01.09.2005р.

Позивач в обґрунтування поданого позову зазначає, що спірний договір оренди який укладений між позивачем та відповідачем, носить характер нікчемного правочину.

Зміст правочину за вимогами ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України, не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до ч. 2 ст. 215 вказаного Кодексу, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Пунктом 1 статті 220 Цивільного кодексу України передбаченого, що в разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Відповідно до ч. 2 ст. 793 вищевказаного Кодексу, договір найму будівлі (нерухомості) строком на один рік і більше підлягає нотаріальному посвідченню, а у відповідності до ст. 794 цього ж Кодексу - державній реєстрації.

Оскільки, у відповідності до додатку № 1 до спірного договору оренди є надання у користування нерухомого майна, а строк такого користування перевищує один рік, то вказаний договір потребує нотаріального посвідчення та державної реєстрації, але як вбачається із договору оренди від серпня місяці 2005р., укладеного між сторонами у справі, ні нотаріального посвідчення, ні державної реєстрації даного договору здійснено не було.

Відповідно до ч. 2 ст. 180 Господарського кодексу України, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбаченому законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Згідно із ч. 3 ст. 180 Господарського кодексу України, при укладенні господарського договору сторони зобовязані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору, а згідно з ч. 8 ст. 181 цього ж Кодексу, у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається не укладеним (таким, що не відбувся).

Пп. 2.3., 2.4., 2.6 спірного договору оренди передбачено, що прийомка-передача орендованого майна орендарю (позивачу у справі) здійснюється двосторонньою комісією, що складається з представників сторін. Сторони зобовязані визначити своїх представників у двосторонню комісію і приступити до передачі орендованого майна протягом трьох днів з моменту підписання договору. При передачі орендованого майна складається акт про приймання, що підписується членами двосторонньої комісії.

Судом встановлено, що вказаним вище договором передбачений механізм приймання-передачі майна, а саме, що датою початку обчислення терміну оренди орендованого майна, є дата підписання сторонами акта прийому-передачі орендованого майна, позивач та відповідач зазначили в договорі оренди у письмовій формі необхідні умови, щодо яких повинно бути досягнуто згоди - це додатки до договору щодо орендованого майна, але сторони не досягли згоди щодо них, тому договір, в якому відсутні всі узгоджені сторонами істотні умови, вважається неукладеним, а сторони такого договору не можуть мати права та обовязки, що випливають з останнього.

Спірний договір оренди від серпня місяця 2005р., укладений між сторонами у справі, з боку позивача підписано генеральним директором Кравченко С.Г. з протоколом розбіжностей від 14.08.2006р.

Проте, як вбачається з матеріалів справи, гр. Кравченко С.Г. не мав повноважень встановлювати в протоколі узгодження розбіжностей дату початку обчислення терміну оренди орендованого майна 01.09.2005р., оскільки з 15.08.2005р. по 07.11.2005р. виконуючим обовязки директора ТОВ «Сумитеплоенерго» був гр. Смертяк С.Ю., а гр. Кравченко С.Г. був призначений на посаду директора ТОВ «Сумитеплоенерго» лише з 07.11.2005р., що підтверджується відповідними наказами по підприємству позивача № 1-К від 15.08.2005р. та № 186/2К від 07.11.2005р., оригінали яких досліджено судом під час розгляду справи, а копії приєднаного до матеріалів справи.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 92 та ч. 2 ст. 203 Цивільного кодексу України, юридична особа набуває цивільних прав та обовязків і здійснює їх через органи, які діють відповідно до установчих документів та Закону. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Підпунктом «н» пункту 5.3. Статуту ТОВ «Сумитеплоенерго», в редакції, що була чинною на момент укладення спірного договору, передбачено, що до виключної компетенції зборів учасників належать укладення угод (вчинення правочинів) щодо розпорядження майном товариства, відчуження (передача в оренду, лізинг, позичку чи інше користування) та придбання майна (рухомого та нерухомого), вартість (балансова, залишкова чи визначена за результатами оцінки) якого (всього обєкта - у випадках, коли предметом угоди (правочину) є частина такого обєкта) становить більш ніж 100000 (сто тисяч) гривень.

Предметом договору оренди є оренда майна, на суму 8 308 000,00 грн., що значно перевищує суму, на яку згідно положень Статуту керівник Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумитеплоенерго» має право укладати правочини.

Так, відповідно до ст. 241 Цивільного кодексу України, правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обовязки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. При цьому, наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обовязки з моменту вчинення цього правочину.

Судом встановлено, що схвалення договору оренди, який підписаний 14.08.2006р. генеральним директором ТОВ «Сумитеплоенерго» Кравченко С.Г., позивачем у справі не відбувалося та не відбулося його фактичне виконання.

Крім того, ухвалою господарського суду Сумської області від 17.01.2003 року порушено провадження у справі № 6/6 про банкрутство відповідача, призначено розпорядника майна та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Відповідно до п. 13 ст. 13 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», в редакції, що діяла на момент вчинення спірного правочину, керівник або орган управління боржника виключно за погодженням з розпорядником майна, укладає угоди щодо передачі нерухомого майна в оренду, але зазначена вимога законодавства при укладанні спірного договору відповідачем не була виконана, чим порушено також п. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України.

У відповідності до положень ст. 215 Цивільного кодексу України, недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, передбачених ст. 203 цього ж Кодексу, є підставою для нікчемності правочину.

Згідно із вимогами ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що вимоги позивача є правомірними, обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі, оскільки спірний правочин був вчинений сторонами у справі без додержання вимог чинного законодавства щодо нотаріального посвідчення договору та його державної реєстрації, а також підписаний представниками сторін з перевищенням їх повноважень.

Згідно із ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

При зазначених обставинах, керуючись ст. ст. 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати договір оренди, укладений між Товариством з обмеженою відповідальність «Сумитеплоенерго» (40022, м. Суми, вул. 2-га Залізнична, 10, код 33698892) та Закритим акціонерним товариством «Підприємство теплових мереж» (40022, м. Суми, вул. 2-га Залізнична, 10, код 03352449) 14.08.2006р. з протоколом узгодження розбіжностей - нікчемним.

3. Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Підприємство теплових мереж» (40022, м. Суми, вул. 2-га Залізнична, 10; р/р 26003000760000 в СФ АКБ «УкрСиббанк» м. Суми, МФО 337814, код 03352449) на користь Товариства з обмеженою відповідальність «Сумитеплоенерго» (40022, м. Суми, вул. 2-га Залізнична, 10; п/р 26006750105820 в СОФ АКБ «Укрсоцбанк» в м. Суми, МФО 337018, код 33698892) 85 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

СУДДЯ КІЯШКО В.І.

Повний текст рішення складено 28.09.2011 року.