Рішення № 18589951, 28.09.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 9/21628.09.11 За позовомПублічного акціонерного товариства "Київенерго"

ДоТовариство обмеженою відповідальністю "Житло-сервіс"

про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію 132 438,77 грн.

Суддя Бондаренко Г.П.

Представники :

Від позивача ОСОБА_1 (дов. №Д07/2011/04/22-10 від 22.04.2011р.)

Від відповідачаОСОБА_2 (дов. № 697 від 23.12.2010р.)

Відповідно до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 28.09.2011 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Публічне акціонерне товариство "Київенерго" (далі по тексту - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Житло-сервіс" (далі по тексту - відповідач) про стягнення 132438,77грн., з яких 130877,58 грн. заборгованості за спожиту теплову енергію по договору на постачання теплової енергії у гарячій воді №1532589 від 20.10.2008 року, 1061,45 грн. інфляційних втрат, 493,74 грн. 3% річних за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, а також просить суд покласти на відповідача судові витрати.

Заявлені позовні вимоги позивач обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем грошових зобовязань щодо оплати спожитої теплової енергії на підставі чого просить задовольнити позовні вимоги з посиланням на ст. ст. 2, 61, 64-67, 82 ГПК України, ст. ст. 526, 549, 550, 552, 610, 625 ЦК України.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 12.08.2011 р. порушено провадження у справі №9/216, призначено розгляд справи на 28.09.2011 р. з викликом представників сторін, яких зобовязано виконати певні дії, зазначені в ухвалі суду.

В судове засідання 28.09.2011 року представники сторін зявились.

Представником позивача надано додаткові матеріали та усні пояснення по справі, повідомлено суд про погашення відповідачем суми основної заборгованості, підтримано позовні вимоги в іншій частині.

Представником відповідача надано усні пояснення по справі, заперечено проти задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Розглянувши подані сторонами матеріали, заслухавши пояснення повноважних представників сторін, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на позов, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

20.10.2008 року між позивачем та відповідачем було укладено договір №1532589, предметом якого є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді, на умовах, передбачених цим договором.

Згідно з п.п. 2.2.1 та 2.3.1 договору і відповідно до законодавства України позивач постачає теплову енергію у вигляді гарячої води для потреб: опалення в період опалювального сезону, гарячого водопостачання протягом року, в кількості та в обсягах згідно з додатком 1 до договору, яку відповідач зобовязався своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії.

Нарахування відповідачу за теплову енергію здійснюється відповідно звернення-доручення про укладання договору на постачання теплової енергії у гарячій воді по приладам обліку та розрахунковим способом за тарифами, встановленими і затвердженими розпорядженнями Київської міської державної адміністрації.

У відповідності до п. 2.3. Договору, Відповідач зобовязується дотримуватися кількості споживання теплової енергії за кожним параметром в обсягах, які визначені у додатку №1, не допускаючи їх перевищення; своєчасно сплачувати вартість спожитої теплової енергії в терміни та за тарифами, зазначеними у додатку 2, відповідно до якого за теплову енергію яка використовується населенням оплата повинна бути проведена не пізніше 10 числа місяця наступного за розрахунковим, за теплову енергію яка використовуються орендарями оплата повинна бути проведена не пізніше 25 числа поточного місяця.

Згідно додатку 2 до договору розрахунки за відпущену теплову енергію відповідачу здійснюються на підставі тарифів, встановлених та затверджених міською державною адміністрацією, які згідно п. 12 додатку 2 можуть змінюватись в період дії договору.

На підставі п. 9 додатку 2 до договору відповідач зобовязався щомісячно з 12 по 15 числа отримувати в МВРТ-1 за адресою: вул. Жилянська, 63 оформлену позивачем платіжну вимогу-доручення на суму, яка включає загальну вартість теплової енергії поточного місяця та кінцеве сальдо розрахунків на початок поточного місяця за мінусом суми фактично сплаченої теплової енергії в поточному місяці; табуляграму фактичного споживання за попередній період та акт звірки, який оформлює і повертає один примірник позивачу протягом двух днів з моменту їх одержання.

Однак свої зобовязання за зазначеним договором відповідач не виконав, внаслідок чого за період з 01.10.2010р. по 01.03.2011р. виникла заборгованість за використану теплову енергію, яка на 01.03.2011 року згідно розрахунку позивача становить 130877,58 грн., що позивач підтверджує копіями відомостей обліку, табуляграмами споживання теплової енергії та довідкою про надходження коштів.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги Позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.ст.526, 530 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться та у встановлений строк.

Одностороння відмова від виконання зобовязання не допускається (ст. 525 ЦК України).

Таким чином, з огляду на укладений між сторонами договір, у відповідача виник обов'язок оплати наданих послуг.

В процесі розгляду справи, судом встановлено, що відповідачем було здійснено погашення суми основної заборгованості частково до порушення провадження у справі та звернення позивача з позовною заявою до суду та після його звернення, а саме з квітня по червень 2011 року на загальну суму 130877,58 грн., що не заперечується позивачем у справі та підтверджується довідкою позивача про надходження коштів, наданою в судовому засіданні 28.09.2011р.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що спір між сторонами в частині стягнення даної суми боргу відсутній.

Відповідно до п. 1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору. Таким чином, господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 статті 80 ГПК) щодо стягнення 130877,58 грн., в зв'язку з тим, що спір врегульовано самими сторонами шляхом перерахування боргу до звернення кредитора з позовом за умови подання доказів такого врегулювання.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 493,74 грн. нараховані за період з жовтня 2010р. по березень 2011р. та інфляційну складову боргу у розмірі 1067,45 грн. нараховану за період з жовтня 2010р. по березень 2011р.

Судом встановлено, що відповідач у визначений Договором строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання , на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Отже, позовні вимоги щодо стягнення інфляційних збитків підлягають задоволенню у розмірі 1067,45 грн.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача 493,74 грн. 3% річних, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір відсотків не встановлений договором або законом.

Виходячи з тлумачення суті процентів, нарахування яких передбачено ст. 625 ЦК України, які нараховуються за прострочення виконання грошового зобов'язання, такі проценти нараховуються саме за неправомірне користування чужими коштами, а отже, є негативними на відміну від позитивних процентів, які нараховуються за правомірне користування чужими коштами.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в цій частині, суд виходить з того, що 3% річних згідно ст. 625 ЦК України, нараховуються за неправомірне користування чужими грошовими коштами.

Суд звертає увагу на те, що відповідач не отримує на свій рахунок та не користується сплаченими на рахунок позивача коштами населення за спожиту теплову енергію, а кошти сплачені від населення за надані послуги з теплопостачання акумулюються на рахунках ГІОЦ та відповідач позбавлений можливості користуватися вказаними коштами для власних потреб.

Отже, виходячи з порядку розрахунку населення за надані житлово-комунальні послуги, відповідач, що є комунальним підприємством, яке акумулює кошти отримані від населення на рахунках ГІОЦ, навіть за умови неналежного виконання своїх договірних зобов'язань по договору, укладеним з позивачем, позбавлений можливості користування чужими грошовими коштами (коштами, що належать до сплати позивачеві), а отже відсутні підстави для нарахування відповідачеві негативних процентів за користування чужими грошовими коштами.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Витрати по оплаті державного мита та інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладається на відповідача, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, пропорційно розміру задоволених позовних вимог та враховуючи те, що часткове погашення суми основної заборгованості відбулося до звернення позивача до суду та порушення провадження у справі.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст.ст. 25, 49, 82-85, п. 1-1 ч. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Провадження у справі в частині стягнення основної заборгованості у розмірі 130877 (сто тридцять тисяч вісімсот сімдесят сім) грн. 58 коп. припинити.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Житло-сервіс»(04053, м. Київ, пров. Бехтерєвський, 14; код ЄДРПОУ 30167045) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем на користь Публічного акціонерного товариства “Київенерго” (01001, м. Київ, пл. І.Франка, 5; код ЄДРПОУ 00131305) 1067 (одна тисяча шістдесят сім) грн. 45 коп. інфляційних втрат, 791 (сімсот девяносто одна) грн. 85 коп. державного мита та 141 (сто сорок одна) грн. 10 коп. витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

4. В решті позову відмовити.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

6. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

СуддяГ.П. Бондаренко

Рішення підписано 03.10.2011 року