Рішення № 18589807, 28.09.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 9/20928.09.11 За позовом1)Товариства з обмеженою відповідальністю "Лікеро-горілчаний

завод"Прайм"

2) Закритого акціонерного товариства "Кримський винно-коньячний завод

"Бахчисарай"

ДоТовариства з обмеженою відповідальністю "Український будівельний центр"

Простягнення 5 297,99 грн.

Суддя Бондаренко Г.П.

Представники :

від позивача1) ОСОБА_1 (дов. б/н від 23.11.2010р.)

2) ОСОБА_1 (дов. б/н від 23.11.2010р.)

від відповідачане зявився

В судовому засіданні 28.09.2011 р. відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Лікеро - горілчаний завод "Прайм" (далі по тексту позивач-1) та Закрите акціонерне товариство "Кримський винно-коньячний завод "Бахчисарай" (далі по тексту позивач -2) в особі Приватного підприємства «Зевс», що діє на підставі договорів доручення № 30/11-09-ПР від 30.11.2009 р. та № 30/1-09-БВЗ від 30.11.2009 р. звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Український будівельний центр" (далі по тексту - відповідач) про стягнення 5297,99 грн. заборгованості за Договором поставки напоїв № К 3319 від 02.12.2009 року за поставлений товар, з яких 4500,18 грн. основної заборгованості, 347,80 грн. пені, 450,01 грн. штрафу, а також просить суд покласти на відповідача судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог позивачі посилаються на неналежне виконання відповідачем умов Договору поставки напоїв №К 3319 від 02.12.2009р., в частині оплати за поставлений відповідачу товар. Позовні вимоги вмотивовані положеннями ст. ст. 526, 530, 549, 5650, 610, 611, 1000, 1003 ЦК України, ст. 193, 217, 218, 230-232 ГК України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.08.2011 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 9/209, розгляд справи призначено на 28.09.2011 року.

В судове засідання 28.09.2011 року представник відповідача не зявився, вимоги ухвали Господарського суду від 15.08.2011 року не виконав.

Представник позивача надав суду витяг з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України станом на 29.08.2011 року, за яким адреса відповідача є тією ж, на яку направлялась ухвала про порушення провадження у справі, а саме: 02081, м. Київ, вул. Клеманська, буд. 3.

Вищий господарський суд України у п. 11 інформаційного листа від 15.03.2007 р. N 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" на запитання чи повинен господарський суд з'ясовувати фактичне місцезнаходження сторін у справі з метою повідомлення їх про час і місце судового засідання, зазначив, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Представник позивача в судовому засіданні надав додаткові матеріали по справі, витребувані судом, а також оригінали документів для огляду в судовому засіданні. Надано усні пояснення по справі, підтримано позовні вимоги в повному обсязі.

Враховуючи те, що незявлення представника Відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, відповідач не скористався своїм процесуальним правом на надання відзиву та направлення представника для участі в судове засідання, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані сторонами матеріали, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

30.11.2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “Лікеро-горілчаний завод “Прайм” (Довіритель за Договором) та Приватним підприємством “Зевс” (Повірений за Договором) було укладено Договір № 30/11-09-ПР, відповідно до умов якого (п. 1.1), повірений зобовязується вчиняти від імені та за рахунок довірителя певні юридичні дії, щодо реалізації третім особам алкогольних напоїв.

30.11.2009 року між Закритим акціонерним товариством “Бахчисарайський виноробний завод” (Довіритель за Договором) та Приватним підприємством “Зевс”(Повірений за Договором) було укладено Договір № 30/11-09-БВЗ, відповідно до умов якого (п. 1.1), повірений зобовязується вчиняти від імені та за рахунок довірителя певні юридичні дії, щодо реалізації третім особам алкогольних напоїв.

Відповідно до зазначених вище договорів доручення № 30/11-09-ПР та № 30/11-09-БВЗ від 30.11.2009 р., комплекс юридичних дій включає:

1.1.1. Ведення переговорів з третіми особами щодо укладення відповідних угод на реалізацію алкогольних напоїв, та визначення умов таких договорів;

1.1.2. Укладення від імені довірителя відповідних договорів купівлі-продажу (поставки) алкогольних напоїв. довірителя з третіми особами;

1.1.3. Оформлення та видача тертім особам від імені довірителя документів, повязаних з реалізацією алкогольних напоїв довірителя;

1.1.4. Розміщення, зберігання та реалізація алкогольних напоїв довірителя зі складів повіреного;

1.1.5. Отримання від третіх осіб на свій розрахунковий рахунок грошових коштів за продані алкогольні напої довірителя, та інші повноваження передбачені договором доручення.

На виконання умов договорів доручення № 30/11-09-ПР та № 30/11-09-БВЗ від 30.11.2009 р. позивачем-1 та позивачем-2 було видано Приватному підприємству “Зевс” довіреність вих. № 1030-10 від 28.12.2010 р. та довіреність № б/н від 23.12.2010 р.

02 грудня 2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “Лікеро-горілчаний завод “Прайм”, Закритим акціонерним товариством “Бахчисарайський виноробний завод”, що діють через уповноваженого Договорами доручення № 30/11-09-ПР та № 30/11-09-БВЗ від 30.11.2009 р. представника - Приватне підприємство “Зевс” (Постачальник за Договором) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Український будівельний центр" (Покупець за Договором) було укладено Договір поставки напоїв № К 3319 (далі Договір).

Відповідно до п.1.1. Договору, Постачальник зобовязується поставити Покупцю напої (надалі - товар) партіями згідно замовлення останнього, а Покупець зобовязується прийняти та оплатити його на умовах даного Договору.

Пунктом 1.2. Договору передбачено, що найменування, асортимент, кількість та ціна товару визначається за домовленістю сторін та вказується у видаткових накладних, які є невідємною частиною даного договору. Особа, що підписала видаткову накладну від імені покупця, має всі повноваження на узгодження даних умов (найменування, асортимент, кількість, ціна, а також місце, дату та час поставки) від імені Покупця.

Згідно п. 6.1. Договору, даний Договір вступає в силу з дати підписання його сторонами й діє протягом двох років з дати укладення, а по грошовим зобовязанням до їх повного виконання.

Відповідно до п. 4.1. Договору, ціни на товар є вільними. Ціна визначається за домовленістю сторін в момент передачі товару та вказується у видаткових накладних, які є невідємною частиною даного Договору.

Згідно з п. 4.2 Договору, Покупець здійснює оплату товару шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника або іншим способом, що не суперечить чинному законодавству.

Строк оплати товару за поставлений товар передбачений п. 4.3. Договору, а саме: 100 % передплати або відстрочка платежу на 14 календарних днів з дня прийняття товару покупцем.

Як вбачається з матеріалів справи, Позивачем поставлено Відповідачу алкогольні напої на загальну суму 4500, 18 грн. (з урахування бою, недостачі), на підтвердження чого Позивачем до позовної заяви додано видаткову накладну №13КК021337 від 11.08.2010 року на суму 4672, 44 грн., товарно транспортну накладну на переміщення алкогольних напоїв серії ААБЕ №879396 на суму 4672, 44 грн. та приймальний акт №337 від 11.08.2010р.

Позивач просить суд стягнути з Відповідача 4500, 18 грн. основної заборгованості, 450, 01 грн. штрафу та 347, 80 грн. пені.

Оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Укладений Договір є підставою для виникнення у сторін господарських зобов'язань відповідно до ст. ст. 173, 174 ГК України (ст. ст. 11, 202, 509 ЦК України), і згідно ст. 629 ЦК України є обов'язковими для виконання сторонами.

В силу ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобовязується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

В статті 692 ЦК України зазначено, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Поряд з цим, стаття 712 ЦК України регулює відносини, що виникають із договору поставки. Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Як встановлено судом, позивачем умови договору виконані в повному обсязі, у відповідності до вимог чинного законодавства та умов Договору. Відповідачем, в свою чергу, жодних претензій щодо невідповідності поставки умовам договору не заявлялось та суду не надано.

Однак незважаючи на викладені обставини та в порушення умов Договору Відповідач здійснив оплату за поставлений Позивачем не провів.

За таких обставин, станом на момент подання позову, заборгованість Відповідача перед Позивачем складає 4500,18 грн.

Доказів оплати даної заборгованості відповідачем суду не надано.

Факт наявності боргу у Відповідача перед Позивачем за Договором в сумі 4500,18 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і Відповідачем не спростований, а тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Також позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 347,80грн. та штрафу у розмірі 450, 01 грн.

Відповідно до пункту 7.5 Договору, у випадку несвоєчасної оплати за отриманий товар більш ніж 30 календарних днів, Покупець зобов`язаний додатково до суми боргу сплатити Постачальнику штраф в розмірі 10% суми боргу.

Відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Розмір штрафних санкцій передбачений ст. 231 Господарського кодексу України. Відповідно до ч. 6 ст. 231 Цивільного кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

У відповідності до ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

За змістом цих норм закону забезпечення виконання зобов'язання у вигляді неустойки (штрафу, пені) - це санкція, спрямована на виконання зобов'язання, що може бути застосована лише до реальних зобов'язань, які є чинними й дія яких не припинена; нею може забезпечуватися лише дійсна вимога, розмір якої обраховується із суми невиконаного, неналежно виконаного чи несвоєчасно виконаного зобов'язання за фактично надані послуги. У разі ж розірвання договору така санкція не може нараховуватися на майбутнє, оскільки надання послуг припинилося. При цьому штраф та пеня є різновидами неустойки відповідно до норм ЦК України та різними видами штрафних санкцій відповідно до норм ГК України.

Згідно зі ст. 61 Конституції України встановлено, що ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення, а штраф і пеня відносяться до одного виду юридичної відповідальності, у звязку з чим вимога позивача у даній справі щодо стягнення з відповідача і пені іф штрафу, протирічить основному принципу Конституції України щодо нможливості застосування до винної особи відповідальності двічі.

За таких обставин, враховуючи викладене суд відмовляє у стягненні 347,80 грн. пені, оскільки застосування за невиконання грошового зобов'язання і пені і штрафу одночасно є неправомірним та суперечить приписам наведених норм. Аналогічної позиції дотримується Вищий господарський суд України, зокрема, у постанові від 12.07.07. № 13/710-06.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума штрафу в розмірі 450,01 грн. у відповідності до п. 7.5 договору, оскільки прострочення оплати відбулося понад тридцять днів.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Український будівельний центр»(02081, м. Київ, вул. Клеманська, 3; ЄДРПОУ 36621508) з будь якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення на користь Приватного підприємства «Зевс»(83047, м. Донецьк, вул. Елеваторна, 1-А, ЄДРПОУ 31578034) 4500 (чотири тисячі пятсот) грн. 18 коп. заборгованості, 450 (чотириста пятдесят) грн. 01 коп. штрафу, 99 (девяносто девять) грн. 00 коп. державного мита, 198 (сто девяносто вісім) грн. 01 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В решті позову відмовити.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

5. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Суддя Г.П. Бондаренко

Повний текст рішення складено: 03.10.2011р.