Рішення № 18589757, 04.10.2011, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 жовтня 2011 р. Справа № 5010/1607/2011-27/89

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Михайлишин В. В. , при секретарі судового засідання Осудар І. Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Державного міського підприємства "Івано-Франківськтеплокомуненерго", (вул.

Б. Хмельницького, 59 А, м. Івано-Франківськ, Івано-Франківська область, 76007)

до відповідача: Орган самоорганізації населення "Будинковий комітет на вул. Гарбарській,

39" (вул. Гарбарська, 39, м. Івано-Франківськ, Івано-Франківська область,

76018)

про стягнення заборгованості за договором про постачання теплової енергії в сумі 17 949, 13 гривень.

За участю представників сторін:

Від позивача: ОСОБА_1 - юрисконсульт, (паспорт серія НОМЕР_1 виданий 15.11.2000 року Калуським РВ УМВС України в Івано-Франківській області, довіреність № 582-2/11 від 01.07.2011 року).

Від відповідача: не з'явився.

встановив:

Державне міське підприємство "Івано-Франківськтеплокомуненерго" (надалі позивач) звернулося до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Органу самоорганізації населення "Будинковий комітет на вул. Гарбарській, 39" (надалі відповідач) про стягнення заборгованості в сумі 17 949, 13 гривень за договором № 66 про постачання теплової енергії від 23.10.2007 року.

Крім того, позивач просив суд покласти на відповідача судові витрати у справі, а саме 179, 50 гривень сплаченого державного мита та 236, 00 гривень витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Позовні вимоги мотивовано неналежним виконанням відповідачем умов договору, що призвело до виникнення заборгованості.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 11.08.2011 року порушено провадження у справі № 5010/1607/2011-27/89, розгляд справи в судовому засіданні призначено на 25.08.2011 року.

Ухвалами господарського суду Івано-Франківської області від 25.08.2011 року, 07.09.2011 року розгляд справи відкладено на 07.09.2011 року та 04.10.2011 року відповідно, у звязку з неявкою в судові засідання представників сторін та неподанням витребуваних судом письмових доказів.

Представник позивача в судових засіданнях позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених в позовній заяві.

Представник відповідача в судові засіданні жодного разу не з'явився, вимоги ухвал суду не виконав, заперечення проти позову не подав, хоча належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справу, про що, свідчать поштові повідомлення, які містяться у матеріалах справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобовязані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходи до всебічного, повного та обєктивного дослідження всіх обставин справи.

За таких обставин, згідно ст. 75 Господарського процесуального кодексу України та ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стосовно розгляду справи упродовж розумного строку, суд вважає за можливе розглянути справу без участі повноважного представника відповідача за наявними в ній матеріалами, запобігаючи, одночасно, безпідставному затягуванню розгляду спору та сприяючи своєчасному поновленню порушеного права.

Розглянувши матеріали справи, із врахуванням вимог Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод стосовно розгляду справи упродовж розумного строку, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються вимоги, відповідно до приписів ст. 43 ГПК України, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, суд вважає за правильне взяти до уваги наступне.

23.10.2007 року між Державним міським підприємством "Івано-Франківськтеплокомуненерго" (виробник) та Органом самоорганізації населення "Будинковий комітет на вул. Гарбарській, 39" (споживач) укладено договір про постачання теплової енергії № 66. Згідно п. 1.1. даного договору позивач (виробник) зобов'язується постачати відповідачу (споживачу) теплову енергію (далі - енергія) у відповідності з умовами договору, а споживач зобов'язується своєчасно проводити оплату за використану енергію за встановленими тарифами в терміни, передбачені договором.

За умовами п. 2.1. договору енергія постачається споживачу в обсягах згідно з додатком № 1 до даного договору на опалення та підігрів води (постачання гарячої води).

У відповідності до пунктів 7.2. та 7.3. договору розрахунки за спожиту енергію проводяться у грошовій формі згідно тарифів встановлених п. 7.1 договору. Розрахунковим періодом є календарний місяць. Сума передоплати за енергію визначається у відповідності з очікуваним її споживанням у наступному розрахунковому періоді і становить не менше 80 % місячної вартості.

Згідно пункту 7.4. договору оплата послуг здійснюється споживачем на підставі виставлених виробником рахунків-фактур та в розмірі суми, вказаної в цих рахунках:

а) з платежів поточного розрахункового періоду - в 5-денний термін після дати одержання рахунку-фактури;

б) з платежів передоплати з 1-го до 5-го числа поточного розрахункового періоду.

У разі несплати в терміни, обумовлені цим договором, сторони керуються умовами договору, вимогами правил в частині припинення подачі енергії, а на суми невиконаного зобов'язання нараховується пеня в розмірі 1 % за кожний день прострочення до дня фактичної оплати. Сума нарахованої пені включається в наступний платіжний документ (п. 7.5. договору).

У відповідності до п. 10.1. договору, договір укладено на термін до 30 квітня 2008 року і набув чинності з дня його підписання сторонами та вважається щорічно продовженим, якщо за місяць до закінчення терміну не буде заявлено однією із сторін про відмову від цього договору або його перегляд.

На виконання своїх договірних зобов'язань позивач належним чином постачав відповідачу теплову енергію, що підтверджується виставленими відповідачу рахунками-фактурами за період з жовтня місяця 2010 року по квітень місяць 2011 року на суму 16 552, 48 гривень. А саме рахунки - фактури № 62 від 09.08.2011 року для оплати за 10 місяць 2010 року на суму 3 953, 57 гривень, № 61 від 09.08.2011 року для оплати за 11 місяць 2010 року на суму 6 268, 35 гривень, № 65 від 09.08.2011 року для оплати за 12 місяць 2010 року на суму 11 4348, 58 гривень, № 63 від 09.08.2011 року для оплати за 01 місяць 2011 року на суму 13 249, 29 гривень, № 64 від 09.08.2011 року для оплати за 02 місяць 2011 року на суму 11 058, 03 гривень, № 65 від 09.08.2011 року для оплати за 03 місяць 2011 року на суму 11 517, 08 гривень, № 60 від 09.08.2011 року для оплати за 04 місяць 2011 року на суму 3 357, 39 гривень, які містяться в матеріалах справи.

Всупереч вимогам договору відповідачем не проведено в повному обсязі оплати за отриману в період з 01.10.2010 року по 01.05.2011 року теплову енергію, що спричинило утворення заборгованості на загальну суму 16 552, 48 гривень.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Неналежне виконання відповідачем умов договору № 66 про постачання теплової енергії від 23.10.2007 року зумовило виникнення заборгованості в сумі 16 552, 48 гривень, за період з 01.10.2010 року по 01.08.2011 року.

Позивач звертався до відповідача з вимогою про сплату існуючого боргу (грошова вимога № 60Г-2/11 від 24.05.2011 року). Відповідач, 01.06.2011 року отримав вищевказану вимогу, про що свідчить відмітка на вимозі. Однак, відповіді на вимогу не надав, борг не сплатив.

Стаття 612 Цивільного кодексу України вказує на те, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно вимог ст. 25 Закону України "Про теплопостачання", у разі несвоєчасної сплати платежів за споживання теплової енергії споживач сплачує пеню за встановленими законодавством або договором розмірами.

Разом з тим, відповідно до абзацу 2 ст. 1 Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій", установи, що є суб'єктами підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги сплачують пеню в розмірі одного відсотка від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, якщо інший розмір пені не установлений угодою сторін, але не більше 100 відсотків загальної суми боргу

Відповідно до п. 7.5 договору у разі несплати в терміни, обумовлені цим договором сторони керуються умовами договору, вимогами Правил, в частині припинення подачі енергії, а на суми невиконаного зобов'язання нараховується пеня в розмірі 0, 1 % за кожний день прострочення до дня фактичної оплати. Сума нарахованої пені включається в наступний платіжний документ.

На підставі даного пункту договору відповідачу нараховано 887, 45 гривень пені, за період з 01.12.2010 року по 31.05.2011 року.

За правилами ст. 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штрафом, пенею).

За таких обставин, вимога позивача щодо стягнення з відповідача 887, 45 гривень пені підлягає до задоволення.

Також, на підставі положень ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми.

Згідно арифметично правильного розрахунку позивач нарахував відповідачу інфляційні втрати в сумі 353, 27 гривень за період грудень 2010 року - червень 2011 року та три проценти річних в сумі 155, 93 гривень за період з 01.12.2010 року по 31.07.2011 року.

Суд вважає позов таким, що підлягає до задоволення з огляду на наступне:

За змістом ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договір.

Відповідно до ч. 1 ст. 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

У відповідності до ч. 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України).

Як вказує частина 1 статті 527 Цивільного кодексу України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Нормою ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Більше того, як вказує ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Приписами ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Факт порушення відповідачем договірних зобов'язань підтверджується матеріалами справи, тому позовна вимога щодо стягнення 16 552, 48 гривень - заборгованості за договором про постачання теплової енергії, є обґрунтованою.

В силу ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, позивачем, на підставі ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, правомірно нараховано відповідачу 155, 93 гривень - 3 % річних (за період з 01.12.2010 року по 31.07.2011 року) та 353, 27 гривень - інфляційних втрат (за грудень 2010 року - червень 2011 року).

Відповідно до ст. ст. 546, 549 Цивільного кодексу України, ст. ст. 230 - 232 Господарського кодексу України одним із видів забезпечення виконання зобов'язання є неустойка у формі пені, яка сплачується боржником у разі порушення зобов'язання. Згідно ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, п. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума і її розмір законом не визначений, розмір неустойки встановлюється договором.

В силу ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України та ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. А п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконаним.

Умовами договору № 66 про постачання теплової енергії від 23.10.2007 року (п. 7.5 договору) передбачено обовязок споживача в разі прострочення виконання грошового зобов'язання сплатити пеню в розмірі 0, 1 % за кожний день прострочення до дня фактичної оплати. Тому, вимога щодо стягнення пені в розмірі 887, 45 гривень, за період з 01.12.2010 року по 31.05.2011 року є обґрунтованою.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст. 34 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Факт порушення відповідачем договірних зобов'язань підтверджується матеріалами справи, тому позовні вимоги щодо стягнення заборгованості в сумі 17 949, 13 гривень, з яких 16 552, 48 гривень - основного боргу, 887, 45 гривень - пені, 155, 93 гривень - 3% річних та 353, 27 гривень - інфляційних втрат підлягають задоволенню в повному обсязі.

За правилами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати слід покласти на відповідача.

Керуючись ст. ст. 8, 124 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. ст. 11, 509, 526, 527, 530, 546, 549, 551, 612, 625, 629, 714 Цивільного кодексу України, ст. ст. 193, 230, 231, 232, 343 Господарського кодексу України, ст. 25 Закону України "Про теплопостачання", ст. 1 Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій", ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", ст. ст. 22, 33, 34, 43, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

позов Державного міського підприємства "Івано-Франківськтеплокомуненерго" (вул. Б. Хмельницького, 59 А, м. Івано - Франківськ, Івано-Франківська область, 76007) до відповідача Органу самоорганізації населення "Будинкового комітету на вул. Гарбарській, 39" (вул. Гарбарська, 39, м. Івано-Франківськ, Івано-Франківська область, 76018) про стягнення заборгованості за договором № 66 про постачання теплової енергії від 23.10.2007 року в сумі 17 949, 13 гривень - задовольнити повністю.

Стягнути з Органу самоорганізації населення "Будинкового комітету на вул. Гарбарській, 39" (вул. Гарбарська, 39, м. Івано-Франківськ, Івано-Франківська область, 76018, ідентифікаційний код: 34844037) на користь Державного міського підприємства "Івано-Франківськтеплокомуненерго" (вул. Б. Хмельницького, 59 А, м. Івано - Франківськ, Івано-Франківська область, 76007, ідентифікаційний код: 03346058) - 17 949, 13 гривень (сімнадцять тисяч дев'ятсот сорок дев'ять гривень тринадцять копійок) заборгованості за договором № 66 про постачання теплової енергії від 23.10.2007 року, з яких 16 552, 48 гривень - основна заборгованість, 887, 45 гривень - пеня, 155, 93 гривень - 3 % річних та 353, 27 гривень - інфляційних втрат, а також 179, 49 гривень (сто сімдесят дев'ять гривень сорок дев'ять копійок) - сплаченого державного мита та 236, 00 гривень (двісті тридцять шість гривень) - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати стягувачу після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Михайлишин В. В.

Повне рішення складено 04.10.11

Виготовлено в КП "Документообіг госп. судів"

______ Михайлишин В. В. 04.10.11