Рішення № 18589740, 06.10.2011, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

_____________

_______________

* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "06" жовтня 2011 р.Справа № 14/5007/67/11

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Костриця О.О.

за участю представників сторін

від позивача: ОСОБА_1. - довіреність №90 від 04.04.2011р.

від відповідача: не з'явився

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом Відділу комунальної власності та земельних відносин Бердичівської міської ради (м.Бердичів)

до Комунального підприємства "Бердичівська центральна районна аптека №46" (м.Бердичів)

про розірвання договору оренди, стягнення 16490,76 грн. заборгованості по орендній платі та повернення нежитлового приміщення

Позивачем пред'явлено позов про розірвання договору оренди нежитлового приміщення №721 від 16.06.2009р., укладеного між позивачем та відповідачем, а також зобов'язання відповідача повернути позивачу нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою: 13300, Житомирська область, м.Бердичів, вул. К.Лібкнехта, 14, площею 312,8 кв.м., з підписанням акта приймання-передачі приміщення.

Також, позивач просить стягнути на його користь з відповідача 16490,76 грн. з яких: 15767,58 грн. основного боргу, 474,46 грн. пені, 91,83 грн. 3% річних, 156,89 грн. інфляційних нарахувань.

Представник позивача в засіданні суду позовні вимоги підтримала в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, відзив на позовну заяву не надав, хоча своєчасно та належним чином повідомлявся про судові засідання шляхом надсилання ухвал суду за адресою, зазначеною у позовній заяві та витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців щодо відповідача.

З матеріалів справи вбачається, що копія ухвали про порушення провадження у справі від 02.09.2011р. та копія ухвали суду від 15.09.2011р., які було направлено рекомендованою кореспонденцією на адресу відповідача, зазначену позивачем у позовній заяві: 13300, Житомирська область, м.Бердичів, вул.К.Лібкнехта,14, повернулись до господарського суду з відміткою відділення зв'язку "адресат за зазначеною адресою не знаходиться" (а.с.40-41, 59-60).

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997 р. №02-5/289 із змінами "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. №01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" (пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, інформацію про місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

У пункті 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. №01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

З матеріалів справи вбачається, що ухвали суду надсилались відповідачу за адресою, а саме: 13300, Житомирська область, м.Бердичів, вул.К.Лібкнехта,14, зазначеною в позовній заяві та витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців щодо відповідача від 26.09.2011р.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає, що відповідача було належним чином повідомлено про час та місце розгляду справи, проте, своїм правом приймати участь в судовому засіданні останній не скористався.

Відповідно до ст.75 ГПК України, справа розглядалась за наявними в ній матеріалами.

Заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд,-

<Текст >

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням виконавчого комітету Бердичівської міської ради № 291 від 05.06.2009р. (а.с.48-49) було надано дозвіл Управлінню комунальним майном передати в оренду Комунальному підприємству "Бердичівська центральна районна аптека №46" нежитлові приміщення, площею 312,8 кв.м, за адресою: м.Бердичів, вул.К.Лібкнехта,14 для розміщення аптеки: площа 247,77 кв.м - реалізація готових ліків, площа 65,03 - для обслуговування пільгових категорій населення з орендною платою 900,00 грн. з ПДВ за базовий місяць - березень 2009р., враховуючи її коригування щомісячно на індекс інфляції та укласти договір оренди вищевказаного об'єкта при наявності погодження інспекції пожежного нагляду терміном на 2 роки 11 місяців, враховуючи умови конкурсу і представлені конкурсні пропозиції та перегляд розміру орендної плати з 01.01.2010р., відповідно до постанови КМУ від 25.03.2009р. №316 "Деякі питання оплати оренди державного майна".

На виконання вищезазначеного рішення, 16.06.2009р. між Управлінням комунальним майном Бердичівської міської ради (правонаступником якого є Відділ комунальної власності та земельних відносин Бердичівської міської ради (положення про відділ комунальної власності та земельних відносин, затверджене рішенням Бердичівської міської ради від 07.12.2010р. №13 (а.с.22-25)) - орендодавець (позивач у справі) та Комунальним підприємством "Бердичівська центральна районна аптека №46) - орендар (відповідач у справі) було укладено договір оренди нежитлового приміщення за № 721 (а.с.9-13), та додаток до нього (а.с.16).

Пунктом 1.1 вищезазначеного договору передбачено, що орендодавець передає, а орендар приймає відповідно до рішення виконкому від 05.06.2009р. №291 в строкове платне користування нежитлові приміщення, надалі об'єкт, за адресою: 13300, м.Бердичів, вул.К.Лібкнехта,14, площею - 312,80 кв.м (в т.ч. підвал, площею 101,80 кв.м), вартість яких визначена згідно зі звітом про оцінку майна і становить - 278961,82грн. станом на 28.02.2009р.

Згідно п.1.2 вищезазначеного договору, характер використання об'єкта за цільовим призначенням:

- розміщення аптеки, яка обслуговує пільгові категорії населення, площа - 65,03 кв.м.;

- розміщення аптеки, що реалізує готові ліки, площа - 247,77 кв.м.

Відповідно до п.2.1. договору, вступ орендаря у користування об'єктом настає одночасно з підписання сторонами цього договору та акта прийому-передачі вказаного об'єкта.

16.06.2009р. між орендодавцем та орендарем було підписано акт приймання -передачі нежитлового приміщення розташованого в будинку 14 по вул.К.Лібкнехта загальною площею 312,80 кв.м, вартістю 278961,82 грн. станом на 28.02.2009р. (а.с.14).

За договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк (ч. 1 ст. 759 ЦК України).

В пункті 3.1. договору, сторони погодили, що орендна плата визначається відповідно до конкурсних пропозицій на право укладення договору оренди комунального майна, рішення виконавчого комітету від 05.06.2009р. №291, даного договору і становить до 01.01.2010р. (750,00+20% ПДВ) грн. х місячний індекс інфляції за місяць станом на 30.04.2009р.

Розмір орендної плати може бути переглянуто з 01.01.2010р., враховуючи постанову Кабінету Міністрів України від 25.03.2009р. №316 "Деякі питання оплати оренди державного майна".

Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць (п.3.2. договору).

Орендна плата вноситься орендарем в грошовій безготівковій формі на розрахунковий рахунок орендодавця щомісячно в 15 - денний термін наступного за звітним періодом місяця (п.3.3. договору).

Згідно п.3.4. договору, розмір орендної плати може бути переглянуто на вимогу однієї із сторін у разі зміни методики її розрахунку та в інших випадках, передбачених чинним законодавством України.

31.12.2009р. з метою приведення договору оренди нежитлового приміщення від 16.06.2009р. №721 у відповідність до рішення Бердичівської міської ради від 29.12.2009р. №825 "Про внесення змін до рішення міської ради від 23.04.2009р. №656 "Про підтримку підприємництва міста в умовах кризи", сторони уклали додаток №1 до договору оренди нежитлового приміщення від 16.06.2009р. №721, в якому погодили у пункті 3.1. розділу 3 "Орендна плата" слова і цифри "до 01.01.2010р." замінити словами і цифрами "до 01.01.2011р."(а.с.17).

04.01.2011р. у зв'язку із спливом терміну дії постанови КМУ від 25.03.2009р. №316 "Про деякі питання оплати оренди державного майна" (із змінами), рішення Бердичівської міської ради від 23.04.2009р. №656 "Про підтримку підприємництва міста в умовах фінансової кризи" (зі змінами), а також у зв'язку із зміною назви орендодавця на підставі рішення Бердичівської міської ради від 09.11.2010р. №6, сторони уклали додаток №2 до договору оренди нежитлового приміщення від 16.06.2009р. №721 про наступне:

В тексті договору оренди слова "Управління комунальним майном" замінити словами "Відділ комунальної власності та земельних відносин".

До п.3.1. розділу 3 "Орендна плата" внести зміни та текст його викласти в такій редакції:

"3.1. Орендна плата визначається відповідно до Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного, затвердженої постановою КМУ від 04.10.1995р. №786 (із змінами), розрахунку стартової орендної плати із врахуванням рішення міської ради від 23.04.2009р. №656, конкурсних пропозицій, даного додатку, розрахунку і становить (1818,94 +20 %ПДВ) грн. х місячний індекс інфляції за місяць станом на 31.01.2011р. та нараховується з 01.01.2011р." (а.с.18).

До додатку №2 додається розрахунок орендної плати (а.с.19), що є невід'ємною його частиною"

Згідно п.1 ст.19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Відповідно до п.3 ст.18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Відповідач свої зобов'язання належним чином не виконав, внаслідок чого станом на день розгляду справи, утворилась заборгованість за період з січня 2011р. по липень 2011р. в сумі 15767,58 грн.

24.06.2011р., 25.07.2011р. позивачем були направлені відповідачу претензії з проханням погасити заборгованість по орендній платі (а.с.30,32), які залишені без відповіді та задоволення.

Таким чином, станом на день розгляду справи заборгованість по орендній платі згідно договору оренди нежитлового приміщення №721 становить 15767,58 грн., що підтверджується, довідкою позивача від 05.10.2011р. (а.с.55), обгрунтованим розрахунком суми позову (а.с.34), та іншими матеріалами справи.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

У відповідності до вимог ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ч.1 ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Нормою ст. 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

З урахуванням вищезазначених обставин справи та положень чинного законодавства вимоги позивача в частині стягнення 15767,58 грн. заборгованості по орендній платі обгрунтовані та підлягають задоволенню.

Відповідно до п.3 ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до п.6 ст.231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобовязань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

У відповідності до Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений даним законом, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

В пункті 5.8. договору сторони погодили, що якщо орендна плата перерахована несвоєчасно, або в неповному обсязі, то додатково до орендної плати стягується на користь орендодавця, відповідно до чинного законодавства України, пеня в розмірі 0,5% суми заборгованості за кожен день прострочення (включаючи день оплати), але не більше подвійної ставки НБУ.

Згідно розрахунку позивача сума пені складає 474,46 грн. (а.с.34).

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, господарський суд вважає, що вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 474,46 грн. пені обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку позивача (а.с.34-35) сума 3% річних складає 91,83 грн., інфляційних нарахувань -156,89 грн.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних нарахувань, господарський суд вважає, що вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 91,83 грн. - 3% річних та 156,89 грн. інфляційних нарахувань обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Відносно вимоги позивача про розірвання договору оренди нежитлового приміщення №721 від 16.06.2009р., укладеного між позивачем та відповідачем, а також зобов'язання відповідача повернути позивачу нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою: 13300, Житомирська область, м.Бердичів, вул. К.Лібкнехта, 14, площею 312,8 кв.м, з підписанням акта приймання-передачі приміщення, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно ч.1 ст.26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", одностороння відмова від договору оренди не допускається.

Відповідно до ч.3 ст.26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", договір оренди може бути розірвано за погодженням сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірвано за рішенням суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 651 ЦК України).

Відповідно до ч.3 ст.291 ГК України, договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.188 ГК України, сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Статтею 783 ЦК України встановлено, що наймодавець має право вимагати розірвання договору найму, якщо:

- наймач користується річчю всупереч договору або призначенню речі;

- наймач без дозволу наймодавця передав річ у користування іншій особі;

- наймач своєю недбалою поведінкою створює загрозу пошкодження речі;

- наймач не приступив до проведення капітального ремонту речі, якщо обов'язок проведення капітального ремонту був покладений на наймача.

Вказаний перелік підстав для розірвання договору оренди на вимогу орендодавця є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач в якості підстави для розірвання договору оренди зазначає порушення орендарем умови договору щодо строку внесення орендних платежів.

В той же час, невиконання умов договору щодо внесення орендних платежів не може бути підставою його розірвання в судовому порядку.

Згідно статті 782 ЦК України наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд. У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.

Крім того, відповідно до п. 8.5. договору оренди нежитлового приміщення №721, орендар має право відмовитися в односторонньому порядку від договору оренди та вимагати повернення об'єкта оренди , якщо орендар не вносить плату за користування ним протягом трьох місяців підряд. У разі відмови орендодавця від договору оренди договір є розірваним з моменту одержання орендарем повідомлення орендодавця про відмову від договору.

Посилання позивача на ч.2ст.651 ЦК України, як на підставу розірвання в судовому порядку договору, у зв'язку з несплатою орендних платежів, є також необгрунтованим, оскільки ч.3 цієї статті, так само як і ст.782 ЦК України встановлює саме для таких випадків право орендодавця на односторонню відмову від договору.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного суду України від 22.02.2005р. у справі №34/400.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем в підтвердження направлення відповідачу вимоги про розірвання договору оренди нежитлового приміщення № 721 від 16.06.2009р. були надані претензії №190, №250(а.с.30,32).

Разом з тим, зі змісту зазначених вище претензій вбачається, що позивач звертався до відповідача з проханням погасити заборгованість по орендній платі згідно договору оренди нежитлового приміщення №721 від 16.06.2009р.

Отже, позивачем не доведено направлення відповідачу (орендарю) на підставі ч. 2 ст. 782 ЦК України як повідомлення наймодавця про відмову від договору, у зв'язку з невнесенням орендної плати протягом трьох місяців підряд, так і повідомлення про розірвання спірного договору.

Таким чином, позивач не довів обставин, на які посилався в позовній заяві та не надав суду належних доказів, в підтвердження своїх вимог.

З врахуванням вищевикладених обставин, правові підстави для задоволення позовних вимог в частині розірвання договору оренди нежитлового приміщення №721 та зобов'язання відповідача повернути нежитлове приміщення, відсутні.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач позов не оспорив, доказів сплати боргу суду не надав.

Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню в сумі 15767,58 грн. заборгованості по орендній платі, 474,46 грн. пені, 91,83 грн. 3% річних, 156,89 грн. інфляційних нарахувань. В решті позову необхідно відмовити.

Судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.49,82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Комунального підприємства "Бердичівська центральна районна аптека №46", 13301, Житомирська область, м.Бердичів, вул. К. Лібкнехта, 14, ідентифікаційний код 01976915 на користь Відділу комунальної власності та земельних відносин Бердичівської міської ради, 13301, Житомирська область, м.Бердичів, площа Жовтнева, 1, ідентифікаційний код 25308153 - 15767,58 грн. заборгованості по орендній платі, 474,46 грн. пені, 91,83 грн. 3% річних, 156,89 грн. інфляційних нарахувань, 164,91грн. витрат по сплаті державного мита, 236,00 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.

3. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі поданняапеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

СуддяКостриця О.О. Повне рішення складено: "10" жовтня 2011 р.

<Текст ><Текст >