Рішення № 18589505, 03.10.2011, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

03 жовтня 2011 р.

Справа 1/2/2011/5003

за позовом:Вінницького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (21100 м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7)

до:Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз" (21012, м. Вінниця, пров. Щорса, 24)

про стягнення 10000 грн. штрафу і 3750 грн. пені

Головуючий суддя Баранов М.М.

Cекретар судового засідання Семенько Д.А.

Представники

позивача - ОСОБА_1, головний спеціаліст-юрисконсульт, за дов. № 136/11 від 28.09.2011 року;

відповідача - ОСОБА_2, юрисконсульт, за дов. № 77/11-Д від 17.02.2011 року.

Справу розглянуто в приміщенні суду, кімната № 1105.

За письмовим клопотанням представників сторін технічна фіксація судового процесу шляхом звукозапису не здійснювалась.

ВСТАНОВИВ :

Вінницьким обласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України подано позов до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Вінницягаз» про стягнення 10000 грн. штрафу за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, згідно рішення № 29-рш від 01.06.2011 року, та 3750 грн. пені за несвоєчасну сплату штрафу.

Ухвалою суду від 22.09.2011 року даний позов прийнято суддею Барановим М.М. до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 03.10.2011 р.

03.10.2011 року до початку судового засідання через канцелярію суду надійшла заява позивача про збільшення позовних вимог до 15700 грн. (а.с. 14).

Позивач просить стягнути з відповідача 10000 грн. штрафу і 5700 грн. пені за період з 27.08.2011 року по 03.10.2011 року (38 днів).

Статтею 22 ГПК України передбачено право позивача на збільшення позовних вимог до прийняття рішення у справі.

За таких обставин заява позивача від 03.10.2011 року про збільшення позовних вимог прийнята судом до розгляду.

Відповідач у письмовому відзиві на позов (лист № 07-15-2771 від 03.10.2011 року, а.с. 17-18) проти позову заперечував, посилаючись на те, що ухвалою господарського суду Вінницької області від 09.11.2005 року порушено провадження у справі № 10/176-05 про визнання Товариства банкрутом. Даною ухвалою введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Посилаючись на ч. 4 ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", відповідач вказує на те, що по відношенню до підприємства, щодо якого розпочато процедуру банкрутства, забороняється застосування будь-яких санкцій, у тому числі у вигляді накладення адміністративно-господарського штрафу за неналежне виконання зобов'язання.

У судовому засіданні представник відповідача подав заяву про те, що згоден із розрахунком позивача про стягнення 10000 грн. пені і 5700 грн. штрафу (а.с.41), однак заперечував проти їх стягнення з огляду на обставини, викладені у відзиві на позов.

Відповідно до статті 2 ГПК України господарський суд порушує справи за позовними заявами, зокрема, підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав і охоронюваних законом інтересів.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 12 ГПК України господарським судам підвідомчі справи за заявами органів Антимонопольного комітету України з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції.

За приписами статті 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" рішення органів Антимонопольного комітету України оскаржуються до господарського суду.

Відповідно до пункту 13 розділу VII Прикінцеві та перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України Закони України та інші нормативно-правові акти до приведення їх у відповідність із цим Кодексом діють у частині, що не суперечить цьому Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність субєктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Частиною другою статті 4 КАС України передбачено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення.

Зазначені норми статті 12 ГПК України та статті 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" щодо підвідомчості спорів за участю органів Антимонопольного комітету України господарським судам є законодавчими приписами стосовно передбаченого статтями 2, 4 КАС України іншого порядку судового вирішення, а саме вирішення спорів господарськими судами в порядку господарського судочинства.

Таку ж правову позицію викладено у постанові Верховного Суду України від 13.10.2009 року зі справи № 6/388 та в п. 4 Інформаційного листа Верховного Суду України від 26.12.2005 №3.2-2005, де також зазначено: "Закони України можуть передбачати вирішення певних категорій публічно-правових спорів в порядку іншого судочинства (наприклад, стаття 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" встановлює, що заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення)".

Отже, спір у цій справі відноситься до підвідомчості господарських судів та підлягає вирішенню за правилами ГПК України.

Встановивши підвідомчість даного спору господарському суду, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, повно, всебічно та обєктивно оцінивши подані докази, суд встановив наступне.

Згідно з розпорядженням адміністративної колегії Вінницького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 19.04.2011 року № 25-рк, за результатами розгляду заяви громадянина Бачинського В.Б., розпочато розгляд справи № 05-26.20.2/25-11, у зв'язку з наявністю в Публічного відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз" (далі - ПАТ "Вінницягаз") ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції передбачених п. 2 ст. 50 та ч. 1 ст. 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції".

01.06.2011 року за результатами розгляду справи № 05-26.20.2/25-11 Адміністративною колегією Вінницького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету прийнято рішення № 29-рш.

Як вбачається із змісту вказаного рішення, ПАТ “Вінницягаз” здійснює діяльність з постачання природного газу за регульованим тарифом відповідно до ліцензії серія АВ №527135, виданої Національною комісією регулювання електроенергетики України 22.03.2010 р. Строк дії ліцензії: з 22.03.2010 р. по 21.03.2015 р.

Територія здійснення діяльності з постачання природного газу за регульованим тарифом - м. Вінниця та Вінницька область в зоні розташування розподільних газопроводів, що перебувають у власності чи користуванні ПАТ “Вінницягаз”.

ВАТ “Вінницягаз” була видана ліцензія на постачання природного газу за регульованим тарифом серія АА № 224478 (строк дії ліцензії з 22.03.2000 р. по 21.03.2010 р.), якою визначене місце здійснення діяльності з постачання природного газу за регульованим тарифом територія м. Вінниці та Вінницької області в зоні діяльності газопроводів, які перебувають на балансі ВАТ “Вінницягаз”.

17.11.2010 року ВАТ “Вінницягаз” було здійснено заміну свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи в зв'язку із зміною найменування юридичної особи з “Відкрите акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації “Вінницягаз” на “Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації “Вінницягаз”.

Згідно з дослідженням ринку, проведеним відповідно до Методики визначення монопольного (домінуючого) становища субєктів господарювання на ринку, затвердженої розпорядженням Антимонопольного комітету України від 05.03.2002 р. № 49-р, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 01.04.2002 року № 317/6605, ПАТ “Вінницягаз” займало монопольне становище на ринку постачання природного газу за регульованим тарифом населенню в територіальних межах м. Вінниця та Вінницька область в зоні розташування розподільних газопроводів, що перебувають у власності чи користуванні ПАТ “Вінницягаз”, з часткою 100 відсотків протягом 2008 2010 років та січня квітня 2011 року.

Заявник повідомив, що 01.12.2008 року Томашпільським УГГ було складено акт про непридатність лічильника газу до роботи, копію даного акту громадянину Бачинському В.Б. надано не було, лічильник газу не було демонтовано. З часу складання акту нарахування заявнику за спожитий природний газ здійснювалось по нормах споживання.

03.03.2011 року Томашпільським УГГ було демонтовано лічильник газу заявника, про що складено акт проведення демонтажу газового лічильника. Копію даного акту надано заявником. В акті про проведення демонтажу лічильника вказано мету демонтажу повірка.

Заявником також надано копію акту обстеження газового лічильника в умовах сервісного центру Товариства від 04.03.2011 року. В даному акті вказано стан лічильного механізму: "поломка лічильного механізму", зовнішній стан лічильника "задовільний", пломби пошкоджено не було.

Громадянин Бачинський В.Б. надав копії заяв до Томашпільського УГГ від 04.12.2008 року, від 20.11.2009 року, від 14.02.2011 року з відмітками, що підтверджують їх вручення, з приводу незгоди заявника з діями газопостачальної організації стосовно нарахування за спожитий газ по нормам споживання та бездіяльності по відношенню до лічильника газу з часу складання акту про його непрацездатність. Відповіді на звернення, як стверджує заявник, від Томашпільського УГГ не надходило.

В листі від 12.04.2011 року № 05/1-08-883 отримано інформацію та матеріали від Товариства стосовно обставин, викладених у заяві.

Товариством надано копію договору від 16.06.06 № 692, укладеного між громадянином Бачинським В.Б. та Томашпільським УГГ про надання послуг з газопостачання. Вказаним договором передбачено права та обов'язки виконавця послуг та споживача у відповідності з Правилами надання населенню послуг з газопостачання, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 09.12.99 № 2246 (із змінами).

Товариство повідомило, що акт про непрацюючий лічильник заявника було складено 11.09.2008 року, разом з тим, даний акт не збережено з зв'язку з втратою архіву. Товариство також стверджує, що абонент звертався до Томашпільського УГГ з відмовою знімати лічильник газу та вимагав від Томашпільського УГГ встановити новий лічильник газу. Підтверджень таких звернень Товариством не надано, відповідей на вказані вище звернення заявника Товариством також не надано.

ПАТ "Вінницягаз" вказало, що в зв'язку з відсутністю лічильників газу в обмінному фонді Томашпільського УГГ вилучити газовий лічильник на перевірку не було можливості, тільки з січня 2011 року в Товариства з'явилась можливість забезпечення структурних підрозділів обмінним фондом.

Разом з тим, лічильник заявника було демонтовано тільки 03.03.2011 року.

ПАТ "Вінницягаз" зазначило, що у разі відсутності лічильників газу в обмінному фонді, абонент вправі самостійно подати заяву на зняття газового лічильника для повірки у сервісному центрі Товариства або його заміни. Товариство також повідомило, що заявником таких дій вчинено не було.

Разом з тим, заявником було надано копії заяв до Томашпільського УГГ, в яких заявник звертався до газопостачальної організації з приводу вжиття заходів для вирішення ситуації, що склалась, з посиланням на конкретні пункти нормативних документів стосовно повірки лічильника газу та проведення його експертизи.

Товариство повідомило, що протягом 2008 року (з дати складання акту про непрацездатність лічильника газу), 2009 року та поточного періоду 2011 року нарахування заявнику за спожитий газ здійснювалось по встановленим нормам споживання.

У відповідності до п. 16-1 Правил, періодична повірка лічильників газу, їх технічне обслуговування та пов'язаний з такою повіркою ремонт (у тому числі демонтаж, транспортування та монтаж) здійснюються за рахунок газорозподільного підприємства. На період зняття лічильника газу для проведення його періодичної/позачергової повірки та ремонту, пов'язаного з такою повіркою, або для проведення ремонту за заявою споживача газорозподільне підприємство встановлює лічильник газу з обмінного фонду. У разі коли замість тимчасово вилученого лічильника неможливо встановити інший, розрахунки із споживачем здійснюються залежно від середньомісячного обсягу спожитого газу за аналогічний період (опалювальний або міжопалювальний) попереднього року або фактичний період споживання (опалювальний або міжопалювальний), якщо він становить менш як шість місяців.

У відповідності з підпунктом 3.1.3. пункту 3 Положення про проведення експертизи лічильників газу, установлених у споживачів і призначених для обліку природного газу в побуті, затвердженим наказом міністерства палива та енергетики України 27.12.2005 р. №619, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 20.01.2006 р. за № 53/11927, лічильники газу під час експлуатації підлягають експертизі у разі виявлення представником газопостачальної (газотранспортної) організації ознак порушень конструкції лічильника газу, у тому числі справності лічильного механізму, або порушень у роботі лічильника.

Згідно з підпунктом 3.2.3. Положення при наявності акта про виявлені порушення газопостачальна організація зобов'язана протягом трьох робочих днів у містах та п'яти робочих днів у сільській місцевості від дати реєстрації акта про виявлені порушення у відповідних журналах реєстрації газопостачальної (газотранспортної) організації демонтувати та відправити лічильник газу на експертизу.

Таким чином, в даному випадку Товариство виявило порушення у роботі лічильника газу, в результаті чого лічильник підлягав демонтажу та проведенню експертизи, або хоча б позачергової повірки. Проте, Товариство 11.09.2008 року складає акт про порушення у роботі лічильника газу, не надає примірник вказаного акту заявнику і не вчиняє жодних дій, передбачених чинними нормативними документами у сфері газопостачання, а саме: Правилами та Положенням, ігнорує заяви громадянина Бачинського В.Б. з проханням вирішити ситуацію, що склалась та повідомленням про незгоду з проведенням нарахувань по нормах споживання.

Товариство здійснило демонтаж лічильника газу на повірку лише 03.03.2011 року, тобто через 904 дні після дня складання акту про його непрацездатність.

В листі від 13.05.2011 року № 07-15-1216 Товариство повідомило, що визнає факт вчинення порушення та самостійно припинило його до прийняття рішення у справі.

Бездіяльність ПАТ "Вінницягаз", яка полягає в непроведенні повірки або експертизи лічильника газу заявника протягом 904 днів всупереч Правилам та Положенню, є порушенням, передбаченим пунктом 2 статті 50 Закону України “Про захист економічної конкуренції”, частиною першою статті 13 Закону України “Про захист економічної конкуренції” зловживання монопольним становищем на ринку постачання природного газу за регульованим тарифом населенню у вигляді бездіяльності, що призвела до ущемлення інтересів споживача, яка була б неможлива за умов існування значної конкуренції на ринку.

Подання про попередні висновки у справі № 05-26.20.2/25-11 від 20.05.11 № 05-155 було направлено Товариству з листом від 20.05.11 № 05-29.3/1170. Від Товариства надійшло пояснення на попередні висновки в листі від 30.05.11 № 07-15-1345, в якому ПАТ "Вінницягаз" повторно визнало порушення та повідомило про тяжке фінансове становище в зв'язку з порушеним проти Товариства провадженням у справі про банкрутство, що підтверджується наданою копією ухвали Господарського суду Вінницької області від 09.11.05 у справі № 10/176-05.

У відповідності до абзацу 2 частини 2 статті 52 Закону України “Про захист економічної конкуренції” за порушення, передбачене пунктом 2 статті 50 цього Закону накладається штраф у розмірі до десяти відсотків виручки субєкта господарювання від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за останній звітний рік, що передував року, в якому накладається штраф.

Таким чином, рішенням № 29-рш від 01.06.2011 р. у справі № 05-26.20.225-11 визнано, що ПАТ “Вінницягаз” протягом 2008-2010 років та січня - квітня 2011 року займало монопольне становище на ринку постачання природного газу за регульованим тарифом населенню в територіальних межах м. Вінниця та Вінницька область в зоні розташування розподільних газопроводів, що перебували у власності чи користуванні ПАТ “Вінницягаз”, з часткою 100 відсотків.

Також визнано, що бездіяльність ПАТ “Вінницягаз”, яка полягає в непроведенні повірки або експертизи лічильника газу заявника протягом 904 днів всупереч Правилам та Положенню, є порушенням, передбаченим пунктом 2 статті 50 Закону України “Про захист економічної конкуренції”, частиною першою статті 13 Закону України “Про захист економічної конкуренції” зловживання монопольним становищем на ринку постачання природного газу за регульованим тарифом населенню у вигляді бездіяльності, що призвела до ущемлення інтересів споживача, яка була б неможлива за умов існування значної конкуренції на ринку.

За вказане порушення, позивачем накладено на відповідача - ПАТ “Вінницягаз” штраф у розмірі 10000 грн.

Рішення від 01.06.2011 року №29-рш направлено до ПАТ «Вінницягаз» з листом від 03.06.2011 року №05-26.20/1273 та отримано ним 25.06.2011 року, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

Відповідно до ч. 3 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції», особа, на яку накладено штраф за рішенням Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу.

Таким чином, кінцевий строк сплати штрафу 26 серпня 2011 року.

Відповідно до ч. 8 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» протягом пяти днів з дня сплати штрафу, субєкт господарювання зобовязаний надіслати до територіального відділення Антимонопольного комітету України документи, що підтверджують сплату штрафу.

Згідно ч. 5 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» за кожен день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України.

Посилаючись на прострочення відповідачем сплати штрафу, позивач, окрім несплаченої суми штрафу у розмірі 10000 грн. вимагає (із урахуванням поданої 03.10.2011 року заяви про збільшення позовних вимог) стягнення 5700 грн. пені за період з 27.08.2011 року по 03.10.2011 року 38 днів виходячи із ставки 1,5% від суми підлягаючого до сплати штрафу за кожен день прострочення: 10000Х1,5%/100 = 150 грн. (сума пені, що підлягає сплаті за 1 день). 38 днів Х 150 грн. на день = 5700 грн. пені.

Суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.

За приписами статті 3 Закону України “Про Антимонопольний комітет України” основним завданням Комітету є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині, зокрема, здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності субєктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції.

Для реалізації завдань, покладених на Антимонопольний комітет України, в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі утворюються територіальні відділення Антимонопольного комітету України, повноваження яких визначаються названим Комітетом у межах його компетенції. Повноваження територіальних відділень Антимонопольного комітету України визначаються цим Законом, іншими актами законодавства (частини перша і друга статті 12 вказаного Закону).

Згідно п. 2 ст. 12 Закону України “Про Антимонопольний комітет України" адміністративна колегія територіального відділення Антимонопольного комітету України має повноваження приймати передбачені законодавством про захист економічної конкуренції розпорядження та рішення, надавати висновки щодо кваліфікації дій відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції, попередні висновки стосовно узгоджених дій.

З метою здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Вінницьким обласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України проведено перевірку діяльності відповідача щодо дотримання останнім норм законодавства про захист економічної конкуренції.

Як було зазначено вище, рішенням адміністративної колегії Вінницького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 01.06.2011 року № 29-рш у справі про порушення законодавства про захист економічної конкуренції № 05-26.20.2/25-11 визнано, що ПАТ «Вінницягаз» вчинило порушення, передбачене пунктом 2 статті 50, частиною 1 статті 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді бездіяльності, що полягає в не проведенні повірки або експертизи лічильника газу заявника протягом 904-х днів всупереч Правилам та Положенню.

Це є порушенням, передбаченим пунктом 2 ст. 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції, частиною 1 ст. 13 Закону України «Про захист економічної конкуренції» - зловживання монопольним становищем на ринку постачання природного газу за регульованим тарифом населенню у вигляді бездіяльності, що призвела до ущемлення інтересів споживача, яка була б неможлива за умови існування значної конкуренції на ринку.

Порушенням антимонопольного законодавства зокрема є зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку, визначення якого наведено у ст. 13 Закону України "Про захист економічної конкуренції".

Згідно з наведеною нормою Закону, зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку є дії чи бездіяльність суб'єкта господарювання, який займає монопольне (домінуюче) становище на ринку, що призвели або можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, або ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання чи споживачів, які були б неможливими за умов існування значної конкуренції на ринку. Зловживанням монопольним (домінуючим) становищем на ринку, зокрема, визнається:

1) встановлення таких цін чи інших умов придбання або реалізації товару, які неможливо було б встановити за умов існування значної конкуренції на ринку;

2) застосування різних цін чи різних інших умов до рівнозначних угод з суб'єктами господарювання, продавцями чи покупцями без об'єктивно виправданих на те причин;

3) обумовлення укладання угод прийняттям суб'єктом господарювання додаткових зобов'язань, які за своєю природою або згідно з торговими та іншими чесними звичаями у підприємницькій діяльності не стосуються предмета договору;

4) обмеження виробництва, ринків або технічного розвитку, що завдало чи може завдати шкоди іншим суб'єктам господарювання, покупцям, продавцям;

5) часткова або повна відмова від придбання або реалізації товару за відсутності альтернативних джерел реалізації чи придбання;

6) суттєве обмеження конкурентоспроможності інших суб'єктів господарювання на ринку без об'єктивно виправданих на те причин;

7) створення перешкод доступу на ринок (виходу з ринку) чи усунення з ринку продавців, покупців, інших суб'єктів господарювання.

Відповідно до ч. 3 вказаної статті Закону зловживання монопольним (домінуючим) становищем на ринку забороняється і тягне за собою відповідальність згідно з Законом.

Відповідно до частин 2, 3 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» рішення та розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень є обов'язковими до виконання. Особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу.

Відповідач у встановлений вказаним Законом строк рішення не виконав, накладений на нього рішенням штраф не сплатив.

Як пояснили представники сторін, відповідач не оскаржував рішення від 01.06.2011 року №29-рш до суду у встановлений термін.

Пунктом 5 ст. 56 Закону України “Про захист економічної конкуренції” встановлено, що за кожний день прострочення сплати штрафу стягується пеня у розмірі півтора відсотка від суми штрафу. Розмір пені не може перевищувати розміру штрафу, накладеного відповідним рішенням органу Антимонопольного комітету України. Нарахування пені припиняється з дня прийняття господарським судом рішення про стягнення відповідного штрафу.

Враховуючи обґрунтоване накладення штрафних санкцій та несплату їх відповідачем у визначений Законом строк, позивачем правомірно нараховано та заявлено до стягнення 5700 грн. пені за прострочення сплати штрафу з період з 27.08.2011 року по 03.10.2011 року - дату прийняття судом рішення (38 днів).

Відповідно до ч. 2 ст. 62 ГПК України, перебіг строку, який обчислюється роками, місяцями або днями, починається наступного дня після календарної дати або настання події, якими визначено його початок.

При цьому підстави та умови нарахування пені в даному випадку визначено безпосередньо Законом (частина пята статті 56), який встановлює обовязковість пені в разі несплати штрафу, а також визначає правила її нарахування.

З приводу заперечень відповідача щодо поширення дії мораторію на застосування Антимонопольним комітетом України штрафних санкцій до ПАТ "Вінницягаз" господарський суд зазначає наступне.

Ухвалою господарського суду Вінницької області від 09.11.2005 р. порушено провадження у справі № 10/176-05 про банкрутство ВАТ "Вінницягаз", введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» мораторій на задоволення вимог кредиторів це зупинення виконання боржником грошових зобовязань і зобовязань щодо сплати податків і зборів (обовязкових платежів) та зупинення заходів, спрямованих на виконання цих зобовязань, застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Згідно ч. 4 ст.12 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

В розумінні Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» грошове зобовязання це зобовязання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України.

Згідно ст. 1 Цивільного кодексу України цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.

До майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.

При цьому, Закон України „Про захист економічної конкуренції” визначає правові засади підтримки та захисту економічної конкуренції, обмеження монополізму в господарській діяльності і спрямований на забезпечення ефективного функціонування економіки України на основі розвитку конкурентних відносин, тобто цей Закон не регулює відносини, передбачені цивільним законодавством та у сфері оподаткування.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Вищого господарського суду України від 24.01.2006 р. по справі № 18/100 та у постанові Верховного суду України від 05.04.2005 р. №05/171.

Відповідно до частин сьомої і дев'ятої статті 56 Закону у разі несплати штрафу у строки, передбачені рішенням, та пені органи Комітету стягують штраф та пеню у судовому порядку; суми стягнутих штрафів та пені зараховуються до державного бюджету.

Тому заперечення відповідача судом до уваги не приймаються, а позовні вимоги Вінницького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про стягнення з Приватного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Вінницягаз» 10000 грн. штрафу та 5700 грн. пені підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати, у відповідності до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, відносяться на відповідача.

За заявою представників сторін в судовому засіданні 03.10.2011 року оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Керуючись ст.ст. 17, 25 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції» , ст.ст. 1, 2, 3, 12, 18-22, 28, 33, 43, 49, 54-57, 82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовільнити повністю.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз" (провулок Щорса, 24, м. Вінниця, 21012, код ЄДРПОУ 03338649) на користь Вінницького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21100, код ЄДРПОУ 20096568) до Державного бюджету України на рахунок Управління Державного казначейства м Вінниці (код 34701167, р/р 31111106700002 в банку ГУДКУ у Вінницькій області МФО 802015, згідно з кодом бюджетної класифікації за доходами 21081100, символ звітності 106) штраф в сумі 10 000,00 грн. та пеню в сумі 5700,00 грн.

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз" (провулок Щорса, 24, м. Вінниця, 21012, код ЄДРПОУ 03338649, р/р 260053021146 у Вінницькій обласній дирекції "Укрсоцбанку", МФО 302010) до державного бюджету 157,00 грн. державного мита та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Суддя Баранов М.М.

Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 05 жовтня 2011 р.

віддрук. 3 прим.:

1 - до справи

2 - позивачу Вінницькому обласному територіальному відділенню Антимонопольного комітету України 21100 м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7;

3 - відповідачу Публічному акціонерному товариства по газопостачанню та газифікації "Вінницягаз"

21012, м. Вінниця, пров. Щорса, 24