Постанова № 18589432, 11.10.2011, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

"11" жовтня 2011 р. Справа № 5005/5124/2011 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Т. Дроботової - головуючого

Н. Волковицької

Л. Рогач

за участю представників:

прокурораХодаківський М.П. –прокурор відділу Генеральної прокуратури України

позивачане з’явилися (про час і місце судового засідання повідомлено належно)

відповідачане з’явилися (про час і місце судового засідання повідомлено належно)

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю спільного підприємства "Фелкон" на постанову від 19.07.2011 р. Дніпропетровського апеляційного господарського суду у справі№ 5005/5124/2011 господарського суду Дніпропетровської області

за позовомПрокурора Баглійського району м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпродзержинської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фелкон"

провнесення змін до договору оренди земельної ділянки від 15.11.2001р.

В С Т А Н О В И В :

У квітні 2011 р. Прокурор Баглійського району м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпродзержинської міської ради звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до ТОВ СП "Фелкон" про зміну пункту 3.1 договору оренди земельної ділянки від 15.11.2001 р., укладеного між Дніпродзержинської міської радою та ТОВ "Фелкон", виклавши його в наступній редакції:

" п. 3.1 орендна плата за користування земельною ділянкою встановлюється відповідно до Податкового кодексу України у розмірі трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Податковим кодексом України".

Позовні вимоги з посиланням, зокрема, на приписи статті 188 Господарського кодексу України, статті 12, 116, 124 Земельного кодексу України, статті 632, 651 Цивільного кодексу України та статтю 30 Закону України "Про оренду землі" обґрунтовані тим, що чинним законодавством та умовами договору оренди землі, укладеного 15.11.2001 р. між сторонами, передбачено можливість внесення змін до договору щодо розміру орендної плати у визначених випадках, і у зв'язку із змінами законодавства, Управлінням земельних відносин Дніпродзержинської міської ради 27.10.2009 р. було надіслано відповідачу лист № 559 щодо перегляду основних договорів оренди землі, відповідь на який отримано не було, що стало підставою для звернення до суду.

Дніпродзержинська міська рада у поясненнях на позовну заяву просила її задовольнити, змінити пункт 3.1 укладеного між сторонами договору, згідно вимог чинного законодавства.

У відзиві на позовну заяву ТОВ СП "Фелкон" просило відмовити у її задоволенні вважаючи позовні вимоги безпідставними та необґрунтованими.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 14.06.2011 р. (суддя Суховаров А.В.) позовні вимоги задоволені, внесені зміни до пункту 3.1 договору оренди земельних ділянок від 15.11.2001 р. (державна реєстрація № 1-4558 від 15.11.01р.), укладеного між Дніпродзержинською міською радою та ТОВ СП "Фелкон", виклавши його в наступній редакції:

" п. 3.1 Орендна плата за користування земельною ділянкою встановлюється відповідно до Податкового кодексу України у розмірі трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Податковим кодексом України".

Мотивуючи рішення суд першої інстанції дійшов висновку щодо доведеності та обґрунтованості позовних вимог, зокрема, зазначивши, що чинним законодавством та умовами укладеного між сторонами договору оренди земельних ділянок передбачена можливість збільшення розміру орендної плати, а орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, тому законодавча зміна граничного розміру цієї плати є підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору.

За апеляційною скаргою ТОВ СП "Фелкон" Дніпропетровський апеляційний господарський суд (судді: Лотоцька Л.О., Бахмат Р.М., Євстигнеєв О.С.) переглянувши рішення господарського суду Дніпропетровської області від 14.06.2011 р. в апеляційному порядку, постановою від 19.07.2011р. залишив його без змін з тих же підстав.

ТОВ СП "Фелкон" подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить рішення та постанову у даній справі скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити, обґрунтовуючи доводи касаційної скарги невідповідністю висновків судів нормам матеріального права, вказуючи на залишення судами поза увагою недотримання позивачем вимог статті 188 Господарського кодексу України щодо надіслання відповідачу пропозицій про внесення змін до договору.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення присутнього у судовому засіданні прокурора, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами першої та апеляційної інстанції, на підставі рішення Дніпродзержинської міської ради № 444 від 15.10.2001 року, 15.11.2001 року між Дніпродзержинською міською радою (Орендодавець) та ТОВ СП "Фелкон" (Орендар) було укладено договір оренди земельних ділянок, за умовами якого Орендодавець надає, а Орендар приймає у строкове платне володіння та користування земельну ділянку загальною площею 0,0024 га, у тому числі: площею 0,0011 га по проспекту Леніна, 75 у м. Дніпродзержинськ; площею 0,0013 га по проспекту Леніна, 77 у м. Дніпродзержинську з цільовим призначенням земельної ділянки несільськогосподарського використання для розміщення об’єкту інженерного забезпечення (опалювальна).

Пунктом 2.1 договору визначено, що договір укладено до 15.10.2011 року.

Згідно з пунктом 3.1 договору орендна плата вноситься орендарем виключно у грошовій формі в розмірі 147,77 грн./рік, що становить 12,31 грн./міс. і вноситься на розрахунковий рахунок Держказначейства за місцем податкового обліку.

Відповідно до пункту 3.3 договору розмір орендної плати щорічно переглядається у випадках і з моменту: зміни умов господарювання, передбачених договором; підвищення цін, тарифів тощо, у тому числі внаслідок інфляційних процесів; збільшення розміру ставки земельного податку, інших випадках, передбачених законодавчими актами України.

Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" № 309-VI від 03.06.08 внесені зміни до частин 4, 5 статті 21 Закону України "Про оренду землі", згідно з якими річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, надходить до відповідних бюджетів, розподіляється і використовується відповідно до закону і не може бути меншою:

- для земель сільськогосподарського призначення –розміру земельного податку, що встановлюється Законом України "Про плату за землю";

- для інших категорій земель –трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим законом.

Річна орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, не може перевищувати 12 відсотків їх нормативної грошової оцінки. При цьому у разі визначення орендаря на конкурентних засадах може бути встановлений більший розмір орендної плати, ніж зазначений у цій частині. Вказаний закон набрав чинності з моменту опублікування 04.06.08.

У зв'язку з введенням в дію Податкового кодексу України з 01.01.11 Закон України "Про плату за землю" втратив чинність, а питання сплати податку на землю та оплати орендної плати за користування земельною ділянкою регулюється виключно цим Кодексом.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору у даній справі є вимога Прокурора Баглійського району м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпродзержинської міської ради про зміну пункту 3.1 договору оренди земельної ділянки від 15.11.2001 р., укладеного між Дніпродзержинської міської радою та ТОВ "Фелкон", виклавши його в наступній редакції: " п. 3.1 орендна плата за користування земельною ділянкою встановлюється відповідно до Податкового кодексу України у розмірі трикратного розміру земельного податку, що встановлюється Податковим кодексом України".

Відповідно до статей 651, 652 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Зокрема, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом; а також у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору.

Статтею 632 Цивільного кодексу України передбачено застосування у встановлених законом випадках цін (тарифів, ставок тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. При цьому зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Орендна плата за землю визначена у частині 1 статті 21 Закону України "Про оренду землі" як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Статтею 30 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін.

Оскільки відповідно до частини першої статті 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, внесення змін до договору оренди землі у разі зміни ставок орендної плати за землю та затвердження нових коефіцієнтів уповноваженим органом повинно здійснюватися з дотриманням порядку, визначеного вказаною нормою зазначеного Кодексу.

У разі не досягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку. Оскільки орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, то законодавча зміна граничного розміру цієї плати є підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої умовами договору.

Як вбачається з матеріалів справи 26.06.2009 р. Дніпродзержинською міською радою прийнято рішення № 708-39/V "Про розмір орендної плати", яким зобов'язано орендарів земельних ділянок переукласти (внести зміни) в управлінні земельних відносин міської ради чинні договори оренди землі, розмір орендної плати в яких менший, ніж визначений статтею 21 Закону України "Про оренду землі", з встановленою річною орендною платою на рівні трикратного розміру земельного податку. Управлінню земельних відносин міської ради доручено підготувати договори оренди (додаткові угоди) із визначенням розміру орендної плати відповідно до цього рішення ради (а.с. 27).

Згідно рішення Дніпродзержинської міської ради № 14-02/ VІ "Про внесення змін до договорів оренди землі", зокрема, доручено управлінню земельних відносин міської ради провести роботу з орендарями земельних ділянок щодо приведення діючих договорів оренди землі у відповідність до статті 21 Закону України "Про оренду землі", застосувати ставку орендної плати на рівні трикратного розміру земельного податку під час укладення додаткових угод до договорів оренди землі, розмір яких не відповідає статі 21 Закону України "Про оренду землі" (а.с. 28).

Листом від 27.10.2009 р. № 559 ТОВ СП "Фелкон" було повідомлено про необхідність з'ясувати питання щодо підписання додаткової угоди (а.с. 17).

Судами під час розгляду справи також встановлено, що 28.01.2011 року Дніпродзержинською міською радою прийнято рішення № 60-04/VI "Про внесення змін до договорів оренди землі", яким затверджено ставку орендної плати на рівні трикратного розміру земельного податку під час укладення додаткових угод до договорів оренди землі, розмір орендної плати в яких не відповідає вимогам статті 288 Податкового кодексу України (а.с. 26).

Здійснюючи судовий розгляд справи суди першої та апеляційної інстанції дійшли правомірного висновку щодо наявності підстав для зміни розміру орендної плати у договорі через його невідповідність розміру, встановленому законом як на момент виникнення спору між сторонами, так і на момент його вирішення судами, а тому наявність у позивача права вимагати від орендаря приведення цього договору у відповідність до вимог законодавства шляхом внесення відповідних змін з метою усунення порушення сторонами договору вимог законодавства, обов'язкового для позивача і відповідача.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Враховуючи викладене, беручи до уваги встановлені судами першої та апеляційної інстанції під час здійснення судового провадження обставини справи, судова колегія вважає прийняті у справі рішення та постанову такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстав для їх зміни чи скасування не вбачається.

Доводи викладені у касаційній скарзі судова колегія вважає непереконливими, такими, що зводяться до переоцінки доказів у справі, а також такими, що не відповідають приписам чинного законодавства, спростовуються матеріалами справи та встановленими судами першої та апеляційної інстанції обставинами.

Керуючись пунктом 1 статті 1119, статтями 1115, 11110, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В :

Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 19.07.2011 р. у справі № 5005/5124/2011 та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 14.06.2011 р. залишити без змін, а касаційну скаргу –без задоволення.

Головуючий суддя Т. Дроботова

Судді: Н. Волковицька

                                                                                           Л. Рогач