Ухвала суду № 1858910, 07.10.2007, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«07» червня 2007 року                                                                                               м.    Одеса

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого -                      Яковлева Ю.В.

суддів -                                 Димерлій О.О,    Стае Л.В.

при секретарі -                     Кокшаровій К.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м.    Херсоні на постанову господарського суду Херсонської області від 14 березня 2007 року по справі за позовом відкритого акціонерного товариства «Херсонський комбінат хлібопродуктів» до Державної податкової інспекції у м.   Херсоні про визнання нечинними актів,  

ВСТАНОВИЛА:

19 січня 2007 року ВАТ «Херсонський комбінат хлібопродуктів» звернулось до господарського суду Херсонської області з адміністративним позовом про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень №0006512301/0 від 02.08.2006 року,    №0006512301/1 від 29.08.2006 року,    №0006512301/2 від 31.10.2006 року,    №0006512301/3 від 12.01.2007 року,    вказуючи на невідповідність положенням податкового законодавства висновків,    викладених відповідачем в акті перевірки від 02.06.2006 року №2547/23-7/00952367,    яким позивачу було зменшено бюджетне відшкодування та застосовано штрафні санкції.

В судовому засіданні представник позивача підтримав вказані позовні вимоги у повному обсязі,    а представник ДПІ у м.   Херсон,    заперечуючи проти задоволення позову,    посилається на ті ж самі обставини,    що відображені в акті перевірки,    стверджуючи про правомірність прийнятих вказаних вище податкових повідомлень-рішень.

Постановою суду першої інстанції від 14 березня 2007 року адміністративний позов було задоволено в повному обсязі,    податкові повідомлення-рішення №0006512301/0 від 02.08.2006 року,    №0006512301/1 від 29.08.2006 року,    №0006512301/2 від 31.10.2006 року,    №0006512301/3 від 12.01.2007 року-визнані нечинними.

Приймаючи постанову суд першої інстанції виходив з того,    що згідно п. 1.7    ст.    1 Закону України №168 від 03.04.1997 року «Про податок на додану вартість» податковий кредит - це сума,    на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду,    визначена згідно з цим Законом.    Статтею 7 Закону України №168 від 03.04.1997 року  «Про ПДВ»  передбачено порядок обчислення та

Справа №22а-150/07

Головуючий першої інстанції суддя - Хом'якова В.В.                                       Категорія № 34

Доповідач суддя - Яковлев Ю.В.

сплати ПДВ,  у т.ч.1податкового кредиту. Згідно пп. 7.4.1. 7.4.5 п. 7.4  ст. 7 Закону

України №168 від 03.04.1997 року «Про ПДВ» податковий кредит звітного періоду

складається із сум податків,  нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою,

встановленою п.6.1  ст. 6 та  ст. 8-1 цього Закону,  протягом такого звітного періоду у

зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг

з   метою   їх   подальшого   використання   в   оподатковуваних   операціях   у   межах

господарської   діяльності    платника   податку.    Не    дозволяється    включення    до

податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку,  що не підтверджені податковими накладними. Згідно ж з пп. 7.5.1 п. 7.5  ст.  7 вказаного Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

·або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт,  послуг),  дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

·або дата отримання податкової накладної,  що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт,  послуг).

Таким чином,  єдиною підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна за умови її відповідності вимогам законодавства. Позивачем на підтвердження обґрунтованості віднесення до складу податкового кредиту сум ПДВ були надані податкові накладні,  які не мали недоліків та порядок заповнення яких відповідав

встановленому чинним законодавством,  видані підприємствами - ТОВ «Благовест СП».

ТОВ "Агротранс",  які зареєстровані як платники податку на додану вартість,  звітували

до податкових органів,  і як продавці мали право на видачу податкових накладних. На час

розгляду справи свідоцтва платників ПДВ цих постачальників не анульовані.

В апеляційній скарзі ДПІ у м. Херсон просить скасувати постанову господарського суду Херсонської області від 14 березня 2007 року у зв'язку з тим,  що вона прийнята з порушенням норм матеріального права,  а висновки суду не відповідають обставинам справи.

Заслухавши доповідача,  доводи апеляційної скарги,  перевіривши законність та

обгрунтованість судового рішення в межах апеляційної скарги,  судова колегія вважає,  що апеляційна скарга повинна бути залишена без задоволення з наступних підстав.

Право на податковий кредит,  виникло у позивача на підставі податкових накладних,  виданих особами,  які були зареєстровані платниками податку на додану вартість і сплачували ПДВ до бюджету. Податкові накладні оформлені належним чином,  продукція була оплачена позивачем в повному обсязі. Сільгоспродукція,  що була придбана підприємством за операціями,  на підставі яких,  на думку ДПІ у

м. Херсон,  ВАТ «Херсонський комбінат хлібопродуктів» безпідставно віднесло суми

податку  до  податкового  кредиту,   була  використана у  власній  господарській

діяльності,  що не заперечується представниками ДПІ у м. Херсон в акті перевірки. Враховуючи,  що за змістом Закону України від 03.04.1997 року № 168/98-ВР "Про податок на додану вартість" право на відшкодування податку на додану вартість виникає лише при фактичній надмірній сплаті податку на додану вартість,  то висновок про порушення підприємством вимог діючого законодавства не можна вважати обґрунтованим і достатнім для прийняття рішення про зменшення суми

бюджетного відшкодування. Відповідно до п. 6.1  ст.  6 Закону України від 21.12.2000

року № 2181-Ш «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» у разі коли сума податкового зобов'язання розраховується контролюючим органом відповідно до  ст.  4 зазначеного Закону,  такий контролюючий орган надсилає платнику податків податкове повідомлення,  в якому зазначаються підстава для такого нарахування,  посилання на норму податкового закону,  відповідно до якої був зроблений розрахунок або перерахунок   податкових   зобов'язань,    сума   податку   чи   збору   (обов'язкового

з

платежу),  належного до сплати,  та штрафних санкцій за їх наявності,  граничні строки їх погашення,  а також попередження про наслідки їх несплати в установлений строк та граничні строки,  передбачені законом для оскарження нарахованого податкового зобов'язання (штрафних санкцій за їх наявності). П. 1.2  ст.  1 вказаного Закону визначено,  що податкове зобов'язання - це зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у осіб підприємств-контрагентів позивача за фактом фіктивного підприємництва або ухилення від сплати податків або іншим злочином.

Враховуючи,  що за змістом Закону України №168 від 03.04.1997 року "Про податок на додану вартість" право на відшкодування податку на додану вартість виникає лише при фактичній надмірній сплаті податку на додану вартість,  а факт сплати податку на додану вартість у складі ціни придбання не заперечується відповідачем,  то висновок про порушення підприємством вимог діючого законодавства не можна вважати обґрунтованим і достатнім для прийняття рішення про зменшення суми бюджетного відшкодування.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції,  що доводи відповідача про те,  що позивач не довів факту сплати податку на додану вартість до бюджету,  є надуманими. Дії позивача по включенню спірних сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту та декларуванню бюджетного відшкодування повністю відповідають механізму,  визначеному Законом України №168 від 03.04.1997 року «Про ПДВ».

Відповідно до положень статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку та розмірах,  встановлених законом.  Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах,  відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те,  що не передбачене законодавством (частина 1 статті 19 Конституції України). Чинне законодавство України,  зокрема й Закон України №168 від 03.04.1997 року "Про податок на додану вартість",  не встановлює відповідальності покупця за несплату податків продавцями,  або за недостовірність відомостей про них,  за умови необізнаності покупця щодо такої. Відповідно до положень Закону України "Про податок на додану вартість" сума податку на додану вартість,  що включена до ціни товару,  є податковим зобов'язанням продавця товару,  і саме продавець товару несе обов'язок по сплаті цього податку до бюджету. У даній справі такий обов'язок покладений державною податковою інспекцією у м. Херсон на позивача,  який є добросовісним платником податків,  що суперечить вимогам чинного законодавства.

Відповідач не довів до суду факт встановлення порушень позивачем наведених вище положень Закону України №168 від 03.04.1997 року «Про податок на додану вартість» та Закону України № 2181-Ш від 21.12.2000 року «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Відтак,  колегія суддів вважає необгрунтованими доводи податкової інспекції щодо порушень позивачем п.1.3  ст. 1,  п.п.7.4.1 п.7.4  ст. 7 та п.п.7.7.5 п.п.7.7  ст. 7 Закону України №168 від 03.04.1997 року «Про податок на додану вартість».

Відповідно до положень  ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини,  на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача,  якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином,  з урахуванням вищевикладеного,  колегія суддів вважає,  що відповідачем неправомірно занижено позивачу суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та застосовано штрафні санкції.

Колегія суддів вважає,  що суд першої інстанції при розгляді справи і прийнятті постанови від 14 березня 2007 року порушень норм матеріального права не допустив,  а

4

доводи,  наведені в апеляційній скарзі,  правильність висновків суду першої інстанції не спростовують.

Керуючись ч. 1  ст.  195,  п. 1 ч. 1  ст.  198,   ст.  200 та п. 1 ч. 1  ст.  205   КАС України,  колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції м.  Херсона - залишити без задоволення.

Постанову господарського суду Херсонської області від 14 березня 2007 року по справі

за   позовом      відкритого   акціонерного   товариства        "Херсонський           комбінат

хлібопродуктів" до Державної податкової інспекції у м.  Херсоні про визнання нечинними податкових повідомлень-рішень - залишити без змін.

Ухвала апеляційного адміністративного суду набуває законної сили з моменту її проголошення,  однак може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного Суду України протягом одного місяця з дня набрання нею законної сили.

Судді Одеського апеляційного адміністративного суду                                 Ю.В. Яковлев

О.О.Димерлій Л.В.Стас