Постанова № 18584975, 11.10.2011, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" жовтня 2011 року Справа № 5021/140/2011

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Істоміна О.А., судді Барбашова С.В., Білецька А.М.

при секретарі Гурдісовій Н.В.

за участю представників сторін:

позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2 (без належних повноважень)

відповідача ОСОБА_3 дов. № 15-3154 від 26.04.2011 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача Публічного акціонерного товариства “Сумихімпром”, м. Суми(вх. № 3678Х/3-10) на рішення господарського суду Сумської області від 07 липня 2011 року по справі № 5021/140/2011

за позовом Дочірнього підприємства “Екосир”, м. Новоселиця, Чернівецька область

до Публічного акціонерного товариства “Сумихімпром”, м. Суми

про стягнення 11200226,36 грн.,-

ВСТАНОВИЛА:

У січні 2011 року позивач звернувся до господарського суду з позовом, в якому просив стягнути з відповідача заборгованість на загальну суму 13586620,55 грн., що виникла за договором купівлі-продажу №22-1807С/824 від 18.07.2008 року, в тому числі 11297176,33 грн. основного боргу, 564858,81 грн. пені, 549692,74 грн. три відсотки річних, та 1192892,67 грн. інфляційних витрат.

05.05.2011 року позивач подав до суду першої інстанції уточнення позовних вимог, відповідно до яких у звязку з підписанням між сторонами акту звірки, просив суд стягнути з відповідача 9300585,13 грн. основного боргу, 465029,26 грн. пені, 452543,54 грн. три відсотки річних та 982068,43 грн. інфляційних витрат.

Рішенням господарського суду Сумської області від 07 липня 2011 року (суддя Лиховид Б.І.) позов задоволено частково. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства “Сумихімпром” на користь Дочірнього підприємства “Екосир” 9300585,13 грн. основного боргу, витрати по сплаті державного мита в сумі 21175,20 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 195,97 грн. В іншій частині в позові відмовлено.

Відповідач з рішенням суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду від 07 липня 2011 року по справі № 5021/140/2011 та відмовити Дочірньому підприємству “Екосир” в задоволенні позовних вимог.

В судове засідання 04 жовтня 2011 року зявились представники арбітражного керуючого Дочірнього підприємства “Екосир” ОСОБА_4 ОСОБА_2 (дов. № 5/118-схп від 13.03.2011 року) та ОСОБА_1 (дов. № 5/18-010911 від 01.09.2011 року), але в матеріалах справи не міститься доказів, що Дочірнє підприємство «Екосир»визнано банкрутом та відкрито ліквідаційну процедуру, крім того, в обовязки арбітражного керуючого входить, в тому числі і представлення інтересів підприємства-банкрута в суді самостійно, а не передоручає свої повноваження іншим особам, а тому, колегія суддів не вбачає підстав до залучення до участі в судовому засіданні представників арбітражного керуючого.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи Публічного акціонерного товариства «Сумихімпром», заслухавши у судовому засіданні пояснення його уповноваженого представника, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як свідчать матеріали справи та правомірно встановлено господарським судом, 18.07.2008 року між Публічним акціонерним товариством «Сумихімпром»та Дочірнім підприємством «Екосир»було укладено договір купівлі-продажу № 22-1807С/824 (аркуші справи 18-20 том 1).

Відповідно до умов якого продавець (відповідач у справі) зобовязувався передати у власність покупця (позивача у справі) товар, а покупець в свою чергу зобовязувався прийняти цей товар та оплатити його (пункт 1.1 договору).

Даний договір відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України є підставою для виникнення у його сторін прав і обов'язків, визначених ним та за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу.

Згідно статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Пунктом 3.1 сторони передбачили, що загальна вартість договору становить 27555220,22 грн.

Пунктом 3.2 обумовлено, що покупцем здійснюється передплата на поточний рахунок продавця у розмір 100% загальної вартості договору в наступному порядку: платежами у розмірі 100% вартості кожної узгодженої сторонами партії товару, вказаної у рахунку-фактурі протягом 3-х банківських днів з моменту виставлення рахунку. Підставою для рахунку є заявка покупця.

Господарським судом в ході розгляду справи належним чином зясовано, що відповідно до виставленого відповідачем рахунку-фактури № 22/30 від 18.07.2008 року, позивач перерахував відповідачу 14120000 грн.

За умовами договору строком поставки є липень серпень 2008 року на підставі заявки покупця, узгодженої з продавцем, але не раніше здійснення покупцем оплати в розмірі 100% вартості узгодженої сторонами до поставки партії товару (пункт 2.3 договору).

Дослідженням матеріалів справи встановлено, що в них не міститься доказів направлення позивачем до відповідача заявки за вказаним договором.

А тому в силу приписів частини 2 статті 613 Цивільного кодексу України, якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обовязок, виконання зобовязання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.

З наявних в матеріалах справи документів вбачається, що в ході розгляду справи в суду першої інстанції відповідач готовий був виконати умови укладеного договору і поставити мінеральні добрива позивачу після одержання від нього заявок та транспортних інструкцій.

Так, колегією суддів досліджено, що позивачем було надано до господарського суду докази надсилання відповідачеві заявки № 357 від 09.06.2011 року на відвантаження 1664 т «Суперагро»8:24:24 відповідно до договору № 22-1807С/824 від 18.07.2008 року з проханням надати відповідь щодо узгодження даної поставки протягом 3 календарних днів з дати отримання заявки.

Однак, господарським судом Сумської області правомірно встановлено, що відповіді на вказану заявку та доказів поставки товару на суму 9300585,13 грн. відповідач не надав.

Колегія суддів вважає необхідним зауважити, що сума боргу у розмірі 9300585,13 грн. підтверджується актом звірки станом на 04.04.2011 року, підписаним сторонами та скріпленим печатками (аркуш справи 125 том 1).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Отже дії відповідача не узгоджуються з приписами вищенаведеної статті, оскільки ним не виконані вимоги укладеного між сторонами договору.

Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Якщо в наслідок прострочення боржника виконання зобовязання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

У відповідності до частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Таким чином, системний аналіз вищезазначених статей у сукупності з наявними матеріалами справи свідчить про те, що господарський суд дійшов правильного висновку про задоволення позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача 9300585,13 грн. попередньої плати за товар відповідно до договору, оскільки зазначені позивачем доводи та надані на їх підтвердження документальні матеріали не спростовані відповідачем в порядку статті 33 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою обовязок доказування законодавчо покладений на сторони.

Що стосується позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені, колегія суддів зазначає, що нарахування відповідної суми позивачем здійснено на підставі пункту 5.1 укладеного між сторонами договору, відповідно до якого в випадку прострочення поставки товару (партії товару) за договором продавець сплачує покупцю пеню в розмірі 0,1% вартості товару (партії товару) за кожний день прострочення, але не більше 5% вартості товару, поставленого з простроченням.

За таких обставин колегія суддів вважає, що господарським судом правомірно відмовлено позивачу в частині стягнення з відповідача 465029,26 грн. пені на підставі частини 3 статті 549 Цивільного кодексу України.

Слід зазначити, що позивач також просив суд стягнути з відповідача 452543,54 грн. три відсотки річних та 982068,43 грн. інфляційних витрат за період з 09.04.2009 року по 22.11.2010 року.

В процесі розгляду справи в апеляційному порядку колегія суддів дійшла висновку, що господарський суд з урахування всіх обставин справи правомірно визнав ці вимоги неправомірними та такими, що не підлягають задоволенню.

Не будучи звязаною доводами апеляційної скарги та перевіряючи правильність, законність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі, колегія суддів вважає, що господарський суд Сумської області відповідно до наданих йому сторонами у справі документально оформлених доказів, забезпечив додержання вимог статті 43 Господарського процесуального кодексу України, оскільки позивач згідно з чинним законодавством документально обґрунтував правомірність своїх позовних вимог до відповідача в частині стягнення суми основного боргу. Проте, відповідач ані під час вирішення спору у господарському суді Сумської області, ані під час розгляду його апеляційної скарги не надав жодного матеріального доказу обґрунтованості та правомірності як своїх заперечень проти позову, так і висловлених у своїй апеляційній скарзі тверджень, наведені ним у своїй апеляційній скарзі доводи про порушення судом норм чинного законодавства нічим не обґрунтовані та не узгоджуються з наявними у справі матеріалами.

Приймаючи до уваги вищезазначене, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства “Сумихімпром”, м. Суми позбавлена фактичного та правового обґрунтування на її підтвердження, а рішення господарського суду Сумської області від 07 липня 2011 року по справі № 5021/140/2011 прийняте без порушень норм матеріального та процесуального права, в звязку з чим доводи відповідача, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для його скасування.

На підставі викладеного та керуючись статтями 33, 43, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства “Сумихімпром”, м. Суми залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Сумської області від 07 липня 2011 року по справі № 5021/40/2011 залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

Головуючий суддя Істоміна О.А.

суддя Барбашова С.В.

суддя Білецька А.М.

Повний текст постанови підписано 05 жовтня 2011 року.